Рішення № 22620345, 02.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/25602.04.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київмлин"

До Київського міського територіального відділення

Антимонопольного комітету України

3-ті особи, які

не заявляють

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні позивача:Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці"

Публічне акціонерне товариство "Київхліб"

Товариство з обмеженою відповідальністю

"Агро-промислова група "Південь"

Про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії

Київського міського територіального відділення Антимонопольного

комітету України від 30.09.2011р. №83/03-П по справі №104-03/09.11

За зустрічним

позовом Київського міського територіального відділення

Антимонопольного комітету України

До Приватного акціонерного товариства "Київмлин"

Про стягнення штрафу в розмірі 68 000 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 -представник (дов. № 1-923 від 14.12.2011 р.)від відповідача ОСОБА_2. -представник (дов. № 17 від 30.01.2012 р.) ОСОБА_3. -представник(дов. № 602 від 27.12.2011 р. від 3-іх осіб:ОСОБА_4 -представник (дов. № 226 від 25.11.2011 р.) ОСОБА_5 -представник (дов. № 10-3/3 від 23.01.2012 р.) ОСОБА_6 -представник (дов. № 12-03/12 від 12.03.2012 р.)

СУТЬ СПОРУ

Приватне акціонерне товариство "Київмлин" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011 р. №83/03-П по справі №104-03/09.11.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.09.2011 р. Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 83/03-П по справі № 104-03/09.11, яким визнано дії Публічного акціонерного товариства "Київхліб", Приватного акціонерного товариства "Київмлин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь", на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві, які у період травень-серпень 2010 р. створили схему забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств Публічного акціонерного товариства "Київхліб", чим обмежили доступ інших суб'єктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до обмеження конкуренції. Накладено на: Публічне акціонерне товариство "Київхліб" штраф у розмірі 68 000,00 грн., Приватне акціонерне товариство "Київмлин" штраф у розмірі 68 000,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" штраф у розмірі 68 000,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Позивач вважає, що зазначене рішення є помилковим та таким, що прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин, які мають значення для справи, а також висновки, викладені в рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.12.2011 р. порушено провадження у справі №59/256 та призначено до розгляду справу на 16.01.2012 р.

13.01.2012 р. відділом діловодства суду отримано від Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України зустрічний позов до Приватного акціонерного товариства "Київмлин" про стягнення штрафу у розмірі 68 000, 00 грн., накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011 № 83/03-П.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України розглянуто справу № 104-03/09.11 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 30.09.2011 р. № 83/03-П, відповідно до якого визнано дії Публічного акціонерного товариства "Київхліб", Приватного акціонерного товариства "Київмлин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь", на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві, які у період травень-серпень 2010 р. створили схему забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств Публічного акціонерного товариства "Київхліб", чим обмежили доступ інших суб'єктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до обмеження конкуренції. Накладено на: Публічне акціонерне товариство "Київхліб" штраф у розмірі 68 000,00 грн., Приватне акціонерне товариство "Київмлин" штраф у розмірі 68 000,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" штраф у розмірі 68 000,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органів Антимонопольного комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Однак, відповідач за зустрічним позовом штраф накладений рішенням Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України не сплатив.

Оскільки позов Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України є взаємно пов'язаним з позовом Приватного акціонерного товариства "Київмлин", позивачем дотримано всіх вимог щодо подачі позовів, суд прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України та призначив розгляд справи на 16.01.2012 р., про що 16.01.2012 р. винесено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 16.01.2012 р. представник позивача за первісним позовом надав суду клопотання про залучення до участі у справі в якості 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Київхліб", ТОВ "Хліб Столиці", ТОВ "Південь".

Дане клопотання обґрунтовано тим, що оспорюване рішення відповідача зачіпає права та інтереси інших осіб, з якими позивач мав договірні стосунки, а також враховуючи, що прийняття судом рішення по даній справі також матиме вплив на їхні права та обов'язки, зокрема на обґрунтування власної правової позиції в праві на оскарження зазначеного рішення відповідача.

Представник відповідача за первісним позовом заперечив проти задоволення даного клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін відмовив в задоволені даного клопотання.

В судовому засіданні 16.01.2012 р. представник відповідача за первісним позовом надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача за первісним позовом заявив клопотання про оголошення перерви з метою ознайомлення з відзивом на позовну заяву та надання відзиву на зустрічну позовну заяву. Клопотання задоволено. В судовому засіданні оголошено перерву до 06.02.2012 р.

03.02.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача за первісним позовом відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого відповідач за зустрічним позовом заперечує проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

У зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів, в судовому засіданні оголошена перерва до 27.02.2012 р.

Представники сторін в судове засідання 27.02.2012 р. не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Натомість, 24.02.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача за первісним позовом клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в інших судових засіданнях.

27.02.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача за первісним позовом клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з хворобою представника позивача та додаткові пояснення до справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів.

Суд задовольняє данні клопотання.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського суду може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовної заяви є визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011р. №83/03-П по справі №104-03/09.11.

Динним рішенням визнано дії ПАТ "Київхліб", ПрАТ "Київмлин", ТОВ "Хліб столиці", ТОВ "Аграрно-промислова група "Південь" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та накладено на кожного з них штрафи в розмір 68 000,00 грн.

Тобто, рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011р. №83/03-П по справі №104-03/09.11 стосується прав та обов'язків не тільки позивача, а ще й інших суб'єктів господарювання, зокрема ПАТ "Київхліб", ТОВ "Хліб столиці", ТОВ "Аграрно-промислова група "Південь".

Таким чином, оскільки можливе рішення по даній справі може вплинути на права та обов'язки ПАТ "Київхліб", ТОВ "Хліб столиці", ТОВ "Аграрно-промислова група "Південь", суд ухвалив залучити до участі у справі в якості 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Київхліб", ТОВ "Хліб столиці", ТОВ "Аграрно-промислова група "Південь".

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду, залученням до участі у справі 3-іх осіб, відповідно до ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 12.03.2012 р.

В судовому засіданні 12.03.2012 р. представник 3-ої особи ТОВ "Аграрно-промислова група "Південь" надав суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з позовною заявою та надання пояснень по суті спору.

Представники сторін не заперечили проти задоволення даного клопотання та надали суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначені клопотання.

В судовому засіданні 12.03.2012 р. оголошена перерва до 02.04.2012 р.

В судовому засіданні 02.04.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001 р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями визнається укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Частиною 2 вищенаведеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 84-р від 14.02.11 р.), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Суд також враховує, що згідно пункту 8 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 у розгляді справ зі спорів, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України узгоджених дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних (стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарські суди повинні мати на увазі, зокрема, наступне:

Вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку (абз. 3 підпункту 8.1 пункту 8).

З урахуванням приписів частини третьої статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:

свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання;

спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України (підпункт 8.2 пункту 8).

Суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо) (абз. 3, 4 підпункту 8.3 пункту 8).

Крім того, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15, у вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки (стаття 5, частини перша - четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарським судам слід з'ясовувати та перевіряти належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності), - наприклад, укладання угоди або прийняття рішення в будь-якій формі, - на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо. Вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.

Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 104-03/09.11 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Публічним акціонерним товариством "Київхліб" (далі -ПАТ "Київхліб"), Приватним акціонерним товариством "Київмлин" (далі - ПрАТ "Київмлин"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" (далі - TOB "Південь"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Столиці" (далі - TOB "Хліб Столиці"), яке передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій та подання Третього відділу досліджень і розслідувань "Про попередні висновки за результатами збирання та аналізу доказів у справі № 104-03/09.11"від 14.08.2011 № 464, своїм рішенням від 30.09.2011 р. № 104-03/09.11 (далі -Рішення), зокрема, постановила:

1. Визнати дії Публічного акціонерного товариства "Київхліб", Приватного акціонерного товариства "Київмлин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь", на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві, які у період травень-серпень 2010 року створили схему забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств Публічного акціонерного товариства "Київхліб", чим обмежили доступ інших суб'єктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дії, що призвели до обмеження конкуренції.

2. За порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини наведеного рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накласти на:

- Публічне акціонерне товариство "Київхліб" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);

- Приватне акціонерне товариство "Київмлин" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);

- Товариство з обмежено відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.).

Позивач, не погоджуючись з Рішенням Комітету, 06.12.2011 р. звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсним та скасування Рішення від 30.09.2011 р. № 83/03-П, оскільки вважає, що воно прийняте відповідачем з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та таким, в якому висновки не відповідають обставинам справи.

Відповідач проти позову заперечує вказуючи на те, що рішення від 30.09.2011 р. № 83/03-П прийняте з додержанням вимог чинного законодавства та є законним й обґрунтованим. Натомість, позивачем не сплачена сума штрафу згідно рішення від 30.09.2011 р. № 83/03-П, внаслідок чого відповідачем поданий зустрічний позов по справі № 59/256 про стягнення штрафу у розмірі 68 000, 00 грн.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими для виконання. Однак відповідач за зустрічним позовом рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011 р. № 83/03-П не виконав.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив, зазначивши про те, що позивачем Рішення винесено з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та підлягає визнанню недійсним, а отже відсутні підстави для сплати штрафу.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом не обґрунтовані та не підлягають до задоволення, тоді як позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають до задоволення повністю з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи № 104-03/09.11 та підтверджується матеріалами справи № 59/256, Приватне акціонерне товариство "Київмлин" відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 32607 є юридичною особою, що зареєстроване за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 83, та діє на підставі статуту, зареєстрованого державним реєстратором Подільської районної у м. Києві державної адміністрації 17.08.2011.

Видами діяльності за КВЕД ПрАТ "Київмлин" є, зокрема, виробництво продуктів борошномельно -круп'яної промисловості (КВЕД 15.61.0).

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Київмлин" є суб'єктом господарювання у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

В ході розгляду справи № 104-03/09.11 Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) було з'ясовано, що до початку 2010 р. забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" здійснювалось наступним чином: суб'єкти господарювання - постачальники зерна здійснювали постачання зерна на зерносховища ПрАТ "Київмлин" власним автотранспортом. Продаж зерна здійснювався за договором купівлі - продажу. Розрахунок за поставлене зерно відбувався впродовж 5 днів. ПрАТ "Київмлин" здійснювало переробку зерна на борошно, яке закуповувало у суб'єктів господарювання, в тому числі у ТОВ "Хліб столиці", та відвантажувало його на хлібопекарські підприємства ПАТ "Київхліб" за договором із ПАТ "Київхліб" за попередньо отриманими заявками. Перевезення борошна із млина ПрАТ "Київмлин" до хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" здійснювало ВАТ "Київське АТП-13062" спеціальним транспортом -борошновозами (схема 1, стор. 3 Рішення).

Між ПрАТ "Київмлин" та ПАТ "Київхліб" було укладено договір поставки борошна № 71/29 від 08.01.2010 р. (далі - Договір), відповідно до якого встановлена вартість борошна для реалізації хлібопекарним підприємствам ПАТ "Київхліб".

Встановлення розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.2008 р. № 1464 граничного рівня рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сортів, борошна житнього обдирного (8%) не дає можливості ПрАТ "Київмлин" здійснювати реалізацію борошна за завищеними цінами хлібопекарським підприємствам ПАТ "Київхліб".

ПрАТ "Київмлин", при наявності укладених договорів із TOB "Хліб столиці" на постачання зерна (договір від 01.02.2010 № 20-3/п), зменшило постачання борошна для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва з 50% (лютий - березень 2010 р.) до 7,5% (квітень - серпень 2010 р.) від загальної місячної потреби у борошні.

У період травень-серпень 2010 р. TOB "Південь" здійснило постачання борошна для хлібопечення для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва в обсязі, що дорівнює майже 90% від загальної потреби.

Таким чином, у період з травня по серпень 2010 р. основними постачальниками борошна для хлібопечення дочірнім хлібопекарськім підприємствам ПАТ "Київхліб" у місті Києві було TOB "Південь" замість ПрАТ "Київмлин".

Аналіз зібраної відповідачем інформації, наведеної в таблиці 2 на стор. 4 Рішення, вказує на те, що ціна борошна TOB "Південь" у порівнянні з ціною борошна ПрАТ "Київмлин" дорожче на 139 - 255 гривень за 1 тону.

Відповідно, було змінено існуючу до цього схему (ланцюжок) забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" (схема 2, стор. 4 Рішення), відповідно до якої шлях переміщення зерна від постачальника зерна до ПрАТ "Київмлин" та відвантаження виробленого борошна хлібопекарським підприємствам "Київхліб" відбувається без фактичного переміщення борошна та зерна до ТОВ "Хліб столиці", TOB "Південь" у зв'язку з відсутністю в них складських приміщень. Зерно завозилось суб'єктами господарювання - постачальниками на сховища ПрАТ "Київмлин", та зараховувалось у власність TOB "Хліб столиці", яке впродовж 5-ти днів проводило розрахунок із постачальниками. ТOB "Хліб столиці" проводило документальне оформлення цього зерна як продаж TOB "Південь", яке, в свою чергу, здійснювало його переробку на ПрАТ "Київмлин" як власного. ТОВ "Південь" зверталось відповідними листами до "Київмлин" із проханням відвантаження борошна до хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб". Останні в свою чергу здійснювали оплату цього борошна по завищених цінах.

Таким чином, суб'єкти господарювання, а саме - ПрАТ "Київмлин", ТОВ "Хліб столиці", ПАТ "Київхліб", узгодили поведінку з TOB "Південь", створили схему забезпечення борошном хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" та здійснили його купівлю за завищеною ціною, ніж існувала на ринку.

В ході дослідження матеріалів справи № 104-03/09.11 відповідачем також було з'ясовано, що в період травень - серпень 2010 р. борошно для хлібопечення можливо було придбати у інших операторів ринку за більш низькими цінами.

За результатами опитування суб'єктів господарювання - учасників ринку борошна (зокрема, ЗАТ "Васильківхлібопродукт", ТОВ "Деметра-Хліб", КП "Білоцерківхлібопродукт"), відповідачем встановлено, що у 2010 р. ці підприємства мали можливість постачати борошно на хлібозаводи м. Києва у відповідних обсягах, у зв'язку з недопущенням їх на підприємства ПАТ "Київхліб", вони вимушені були шукати ринок збуту власної продукції в інших регіонах (мінімальний рівень цін на борошно та обсяги постачання, які могли запропонувати ЗАТ "Васильківхлібопродукт" та ТОВ "Деметра-Хліб" у період з 01.03.2010 р. по 01.08.2010 р., наведені у таблицях 3, 4, стор. 5 Рішення).

Враховуючи середньомісячну потребу хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" в сировині (борошно), відповідач дійшов висновку, що кожен з вищезазначених виробників у 2010 р. мав змогу в значній частині забезпечувати потребу у борошні для хлібопечення, при цьому за нижчими, ніж у TOB "Південь" цінами.

Таким чином, слушним є висновок, що діями ПАТ "Київхліб", створено умови обмеження конкуренції на ринку борошна для хлібопечення, шляхом не допуску на нього інших постачальників, окрім обраних на власний розсуд.

Ситуація щодо перевищення оптової відпускної ціни у TOB "Південь" над цінами іншихучасників ринку борошна для хлібопечення простежується з квітня по серпень 2010 р. (відомості щодо рівня оптової відпускної ціни на борошно для хлібопечення надані основними операторами даного ринку, а також хлібозаводами, що придбавали цю сировину у інших постачальників, узагальнені в таблицю "Відомості про діючі оптово-відпускні ціни на борошно для хлібопечення у січні - вересні 2010 р." (знаходяться в матеріалах справи № 104-03/09.11).

Відповідачем у Рішенні встановлено, що передумовою виникнення такої ситуації стала бездіяльність ПрАТ "Київмлин" щодо пошуку зерна для переробки його на борошно, оскільки конкурс на придбання зерна ПрАТ "Київмлин" оголосило та провело тільки в кінці 2010 р., що підтверджено протоколом торгів по закупівлі "Київмлин" зерна на конкурсних засадах від 28.09.2010 р.

За наявною у відповідача інформацією, між TOB "Хліб столиці" та ПрАТ "Київмлин" було укладено договори на переробку зерна пшениці - 24 тисяч тонн від 01.02.2010 р. № 1, 24 тисяч тонн від 01.02.2010 р. № 2 та 24 тисяч тонн жита від 01.02.2010 р. № 5 (загалом - 72 тисячі тонн зерна). Крім того, між TOB "Хліб столиці" та ПрАТ "Київмлин" було укладено договір від 01.02.2010 р. № 20-3/п на продаж зерна, пшениці та жита. Отже, існувала можливість звернення ПрАТ "Київмлин" щодо постачання зерна по зазначеним договорам.

Наявна у відповідача інформація свідчить про те, що TOB "Хліб столиці" здійснило реалізацію зерна ПрАТ "Київмлин" за договором від 01.02.2010 р. № 20-3/п період з 01.02.2010 р. по 01.08.2010 р. в обсязі 9 976,69 тонн на суму 12 312 552,94 грн. з ПДВ.

В той же час, TOB "Хліб столиці" реалізував ТОВ "Південь" за договором від 21.04.2010 р. № 190 зерно в обсязі 41 020 тонн на суму 49 973 997,6 грн. з ПДВ.

Дослідивши інформацію щодо обсягів продажу TOB "Хліб столиці" зерна ПрAT "Київмлин", TOB "Південь" у період з 01.02.2010 р. по 01.08.2010 р. (таблиця 5, стор. 7 Рішення) відповідачем було з'ясовано, що TOB "Хліб столиці" здійснило продаж обсягу зерна, у порівнянні із проданим обсягом зерна ПрАТ "Київмлин", у 4,1 рази більше ТОВ "Південь". При цьому, вартість продажу зерна для вказаних суб'єктів господарювання, відповідно до додаткових угод, фактично не відрізнялась.

Таким чином, TOB "Хліб столиці", маючи можливість здійснити переробку або продаж зерна ПрАТ "Київмлин", здійснив продаж цього зерна TOB "Південь" за цінами, що не перевищували ціни в договорі із ПрАТ "Київмлин".

Як зазначено у Рішенні, ПрАТ "Київмлин" у відповідь на подання від 04.08.2011 372 "Про попередні висновки за результатами збирання та аналізу доказів у справі № 55-03/11.10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", листом від 19.08.2011 р. № 1-620 повідомило, що підприємство припинило співпрацю з ТОВ "Південь" щодо переробки зерна на давальницьких умовах. На сьогодні ПрАТ "Київмлин" здійснює постачання борошна на хлібозаводи ПАТ "Київхліб" в обсязі, що становить 70-80% від їх загальної потреби на конкурентних умовах. Наведене твердження ПрАТ "Київмлин" було прийнято до уваги, та враховано при винесенні Рішення.

Крім того, аналіз договорів на переробку зерна на борошно (на давальницьких умовах), що укладались між ПрАТ "Київмлин" та TOB "Південь", TOB "Хліб столиці", виявив пункт 2.1.5., в якому зазначено: "Продукцію переробки, яка вироблена з сировини давальницької, "Замовник" першочергово пропонує до продажу для ВАТ "Київмлин". У разі непогодження договірної ціни продажу "Замовник" реалізує продукцію іншим споживачам, але не постійним споживачам ВАТ "Київмлин", по діючим цінам. Постійними споживачами ПрАТ "Київмлин" є хлібопекарські підприємства ПАТ "Київхліб".

Отже, встановлення ПрАТ "Київмлин" умов, зазначених у пункті 2.1.5. договору на переробку зерна на борошно (на давальницьких умовах), може призвести до обмеження доступу на ринок борошна для хлібопечення у місті Києві суб'єктів господарювання.

Таким чином, розслідуванням у справі № 104-03/09.11 було встановлено та доведено належними доказами, що впровадження вищезазначеної схеми вплинуло на ціну борошна для хлібопечення в бік її підвищення.

Наприкінці вересня 2010 р. ПАТ "Київхліб" планувало зміну цін на продукцію власного виробництва, зокрема, на соціально значимі види хліба і хлібобулочні вироби. Дослідженням, яке проводило Відділення, об'єктивних причин збільшення вартості хліба виявлено не було. Враховуючи зазначене, 04.10.2010 р. Адміністративною колегією Відділення були надані ПАТ "Київхліб" обов'язкові для розгляду рекомендації, щодо унеможливлення економічно необґрунтованого підвищення цін.

Враховуючи вищенаведене, відповідач за первісним позовом в оскаржуваному Рішенні прийшов до висновку, що дії ПрАТ "Київмлин" на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві у період травень -серпень 2010 р. є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому судом з'ясовано, що в оскаржуваному Рішенні зазначені докази обмеження конкуренції на ринку реалізації борошна для хлібопечення в місті Києві внаслідок дій, в т.ч. ПрАТ "Київмлин" (позивача за первісним позовом), а також іншого негативного впливу таких дій (зокрема, підвищення ціни борошна для хлібопечення в місті Києві) на стан конкуренції на визначеному органом АМКУ ринку, протягом певного періоду часу (травень - серпень 2010 р.), також судом з'ясовано, що в оскаржуваному Рішенні досліджено динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення, співвідношення дій ПрАТ "Київмлин" з поведінкою інших учасників даного товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тощо.

Крім того, в ході розгляду справи відповідачем за первісним позовом доведено безпідставність посилання позивача за первісним позовом на інші чинники, що позначилися на його поведінці (зокрема, на специфіку ринку борошна для хлібопечення міста Києва; коливання закупівельних цін на ринку зерна в 2010 р.; зміну умов оплати постачальниками зерна, тощо).

При прийнятті рішення по даній судовій справі, суд врахував усні та письмові пояснення представників третіх осіб та дослідив докази надані до письмових пояснень.

Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом в оскаржуваному Рішенні правомірно кваліфіковано дії ПрАТ "Київмлин" як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дії, що призвели до обмеження конкуренції.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому стаття 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачає можливості одночасного визнання рішення недійсним та скасування його.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 104-03/09.11 та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем за первісним позовом дотримано вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету №84-р від 14.02.2011 р.), у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 104-03/09.11, досліджено подані документи, належним чином проаналізувало відносини сторін.

Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача за первісним позовом відповідають фактичним обставинам справи № 104-03/09.11, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими. Натомість, доводи позивача за первісним позовом не знайшли свого підтвердження в ході розгляду по суті справи № 59/256.

Отже, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011 р. № 83/03-П по справі № 104-03/09.11 відповідає вимогам чинного законодавства України.

Крім того слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається з позовної заяви, ПАТ "Київмлин" звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011 р. №83/03-П по справі №104-03/09.11, відповідно до якого визнано дії Публічного акціонерного товариства "Київхліб", Приватного акціонерного товариства "Київмлин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь", на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві, які у період травень-серпень 2010 р. створили схему забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств Публічного акціонерного товариства "Київхліб", чим обмежили доступ інших суб'єктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до обмеження конкуренції. Накладено на: Публічне акціонерне товариство "Київхліб" штраф у розмірі 68 000,00 грн., Приватне акціонерне товариство "Київмлин" штраф у розмірі 68 000,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" штраф у розмірі 68 000,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Тобто, позивач просить суд визнати недійсним та скасувати Рішення, яке стосується не лише його прав та інтересів, а й інших суб'єктів господарювання, а саме Публічного акціонерного товариства "Київхліб", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь".

Таким чином, суд враховуючи вимоги ст. 1 ГПК України, вважає, що вимоги позивача про скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2011 р. № 83/03-П по справі № 104-03/09.11 в частині що стосується прав та інтересів інших суб'єктів господарювання, а саме Публічного акціонерного товариства "Київхліб", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" є незаконними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача за первісним позовом.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене, підстав для визнання спірного рішення недійсним на підставі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає, а тому вимоги позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом про визнання недійсним та скасування спірного рішення є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом.

Відповідно до Рішення № 83/03-П від 30.09.2011 р. по справі № 104-03/09.11 за порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини наведеного рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на Приватне акціонерне товариство "Київмлин" накладено штраф у розмірі 68 000,00.

Однак, відповідачем рішення не виконано, у зв'язку із чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення суми штрафу з Приватного акціонерного товариства "Київмлин".

Відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно ч. 3 ст. 56 зазначеного Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Кінцевий термін сплати відповідачем штрафу є 14.12.2011 р.

Згідно п. 8 ст. 56 цього ж Закону, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день розгляду спору відповідачем не виконано рішення від 30.09.2011 р. № 83/03-П та не сплачено суму штрафу, доказів зворотнього суду не надано.

Таким чином відповідач за зустрічним позовом, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ухилився від виконання рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Враховуюче викладене, суд вважає зустрічні позовні вимоги щодо стягнення суми штрафу з Приватного акціонерного товариства "Київмлин" обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні вимог за первісним позовом відмовити повністю.

2. Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київмлин" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83, код ЄДРПОУ 30523267) до доходів загального фонду Державного бюджету України на рахунок за наступними реквізитами:

одержувач -УДКУ у Подільському районі м. Києва

код ЗКПО 37975298

МФО 820019,

рахунок 31119106700008

код платежу - 21081100

штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київмлин" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83, код ЄДРПОУ 30523267) в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 09.04.2012 р.