Постанова № 22618809, 11.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"11" квітня 2012 р. Справа № 23/309

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Студенця В.І.,

суддів:Грека Б.М.,

Нєсвєтової Н.М.,

за участю представників

сторін позивача 1 –Кукуруза В.В.;

позивача 2 –Пелех Ю.В.;

позивача 3 –не з'явився;

відповідача –Таляр О.С., Власенко Г.А.;

прокуратури –Ступак Д.В.;

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від07.12.2011

та на рішення господарського суду м. Києва

від11.10.2011

у справі№ 23/309

за позовомПершого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі:

1.          Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

2.          Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

3.          Філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

доПублічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813"

про стягнення 64 279,04 грн. В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Житомирської області звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"), Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі ДП "Житомирський облавтодор"), Філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі Філія "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця") до Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (далі ВАТ "Будівельне управління № 813") про стягнення 64279,04 грн., з яких 39197,96 грн. сума основного боргу, 23518,77 грн. пені, 386,61 грн. три відсотка річних та 1175,70 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2011 порушено провадження у справі № 5002-17/2531-2011 за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", ДП "Житомирський облавтодор", Філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" до ВАТ "Будівельне управління № 813" про стягнення 64 279,04 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2011 справу передано для розгляду господарському суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.08.2011 справу прийнято до провадження та призначено їй новий номер 23/309.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.10.2011 (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено. Суд стягнув з ВАТ "Будівельне управління № 813" на користь ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 39 197,96 грн. –основного боргу, 23 518,77 грн. –пені, 386,61 грн. –3 % річних, 1 175,70 грн. –інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., суддів Авдеєв П.В., Тищенко А.І.) рішення господарського суду м. Києва від 11.10.2011 залишено без зміни, а апеляційну скаргу ПАТ "Будівельне управління № 813" –без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 та рішенням господарського суду м. Києва від 11.10.2011, ПАТ "Будівельне управління № 813" подало касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у них висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильних рішень, та прийняти нове рішення, яким в позов залишити без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2012 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 11.04.2012.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 10.04.2012 № 03.10-05/109 у зв'язку з перебуванням судді Жукової Л.В. у відпустці, значною завантаженістю судді Черкащенка М.М., для розгляду справи № 23/309, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 11.04.2012 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В.,Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді: Грек Б.М., Нєсвєтова Н.М.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено, що між ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Мостова експлуатаційна дільниця" (субпідрядник) та ВАТ "Будівельне управління № 813" (правонаступником прав та обов'язків є ПАТ "Будівельне управління № 813") (генпідрядник) 01.09.2010 укладено договір субпідряду № 242 (далі - договір), відповідно до умов якого субпідрядник прийняв на себе виконання робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин на Люблін на ділянці км 196,4 –км 202,0 Житомирської області міст на км 200+702.

Згідно п. 5.1 договору субпідряду генпідрядник проводить з субпідрядником розрахунки на підставі підписаних сторонами проміжних актів виконаних робіт –"Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма КБ-2в) та "Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат" (форма КБ-3), але в будь-якому випадку після надходження коштів від замовника та при умові фінансування робіт, котрі доручені субпідряднику.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Судами встановлено, що виконання капітального ремонту автодороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) у грудні 2010 року у повному обсязі з боку субпідрядника підтверджено актом підписаним ПАТ "Будівельне управління № 813" без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт на суму 550 202, 00 грн.

Розрахунки по договору згідно п. 5.1 договору субпідряду проводяться на підставі підписаних сторонами проміжних актів виконаних робіт.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з частковим виконанням зобов'язань за договором у ПАТ "Будівельне управління № 813", як встановлено судами, виникла заборгованість у розмірі 39 197, 96 грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.610, 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що ПАТ "Будівельне управління № 813" прострочило виконання грошового зобов'язання, як встановлено судами попередніх інстанцій, то колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано стягнули товариства 386,61 грн. 3 % річних, та 1 175,70 грн. інфляційних втрат.

Водночас, колегія суддів не може погодитись з висновками попередніх судових інстанцій щодо стягнення з ПАТ "Будівельне управління № 813" 23 518,77 грн. пені, нарахованої з 01.02.2011 по 10.06.2011 з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 17.4 договору субпідряду погоджено, що в разі порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, несвоєчасний перерахунок авансів) при умові отримання фінансування з Державного бюджету в повному обсязі у відповідності з планом фінансування згідно затверджених видатків, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

В постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 2 ст. 343 ГК України у правовідносинах щодо стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій без врахування вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 2 ст. 343 ГК України, взято до уваги розрахунок пені, здійснений виходячи із ставки у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, а не подвійної облікової ставки Національного банку України.

З врахуванням періоду прострочення та суми заборгованості, визначеної судами попередніх інстанцій, а також подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, розмір пені становить 2 163,94 грн., а тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 та рішення господарського суду м. Києва від 11.10.2011 в частині стягнення пені підлягають зміні.

Доводи ПАТ "Будівельне управління № 813", викладені у касаційній скарзі, про те, що прокурор в позовній заяві не вказав орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах колегія суддів вважає необґрунтованими з таких підстав.

Згідно ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Також, в даному рішенні зазначено, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Першим заступником прокурора Житомирської області обґрунтовано заявлено вказаний позов та вірно визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Що ж стосується доводів ПАТ "Будівельне управління № 813" щодо зазначення у якості позивача філії "Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", яка не володіє статусом юридичної особи, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зазначення філії у якості позивача не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки сума основного боргу та штрафні санкції стягнуто з ПАТ "Будівельне управління № 813" на користь ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України".

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 та рішення господарського суду м. Києва від 11.10.2011 у справі № 23/309 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (02660, м. Київ, Деснянський район, вул. Магнітогорська, будинок 1, офіс 302, ідентифікаційний код 01383865) на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, ідентифікаційний код 32008278) 39 197 (тридцять дев’ять тисяч сто дев’яносто сім) грн. 96 коп. – суми основного боргу, 2 163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 94 коп. –пені, 386 (триста вісімдесят шість) грн. 61 коп. –3 % річних, 1 175 (одна тисяча сто сімдесят п’ять) грн. 70 коп. –інфляційних втрат.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (02660, м. Київ, Деснянський район, вул. Магнітогорська, будинок 1, офіс 302, ідентифікаційний код 01383865) в доход Державного бюджету України 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 24 коп. - державного мита та 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 60 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити".

Головуючий - суддя                                                  Студенець В.І.

Судді:                                                                                Грек Б.М.

           Нєсвєтова Н.М.