Постанова № 22616504, 30.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/9823/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСС ОЙЛ»до Білгород-Дністровської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області ДПС про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки від 25.10.2011 року №3711/23-10/35051001, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2011 року №0000752301 та від 03.11.2011 року №0000762301, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСС ОЙЛ» до Білгород-Дністровської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області ДПС про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки від 25.10.2011 року №3711/23-10/35051001, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2011 року №0000752301 та від 03.11.2011 року №0000762301.

В судовому засіданні 26.03.2012 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач в перевірені податкові періоди мав господарські відносини з Приватним підприємством «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС», оплатив отримані від нього товарно-матеріальні цінності, в тому числі суми ПДВ, отримав від нього податкові накладні, в звязку із чим правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ у зазначених податкових періодах. Представник відповідача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (підпис представника в довідковому листі на обкладинці справи), але в судове засідання не зявився, а тому, на підставі положень ч.4 ст.128 КАС України, справа слухалась за його відсутності за наявними в справі запереченнями та доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі постанови слідчого від 08.08.2011 року (а.с.156), наказу відповідача від 11.10.2011 року №665 (а.с.159) та направлення на перевірку від 12.10.2011 року №2187/23 (а.с.157) посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в період з 12.10.2011 року по 18.10.2011 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ПРОГРЕСС ОЙЛ»з питань дотримання податкового та іншого законодавства у правовідносинах з ПП «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС»за весь період діяльності.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №3711/2310/35051001 від 25.10.2011 року (а.с.7-18), на підставі якого, відповідачем 03.11.2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000752301 (а.с.20) щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 465634,00 грн., штрафних санкцій 232817,00 грн. за порушення позивачем, на думку посадових осіб відповідача, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та №0000762301 (а.с.19) щодо визначення позивачу суми податкового зобовязання з ПДВ 372507,00 грн., штрафних санкцій 186253,50 грн., за порушенням ним п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Представники позивача вважає, що на момент здійснення господарських операцій з ПП «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС»це підприємство було зареєстровано в ЄДРЮОФОП, окремо зареєстровано податковим органом в якості платника податків в тому числі й мало свідоцтво платника ПДВ, в звязку із чим, виписані цим підприємством податкові накладні були достатньою підставою для включення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємства за відповідні податкові періоди, а тому повинні бути визнані протиправними дії податкового органу щодо складання акту перевірки та визнані протиправними податкові повідомлення-рішення.

У власних запереченнях проти позову від 12.12.2011 року №19444/10 (а.с.150-155) представник відповідача заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивачем здійснювались господарські операції з ПП «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС», яке було створено без мети здійсненна господарської діяльності, а укладені з ним угоди мали фіктивний характер, з метою надання податкової вимоги позивачу, адже фактично господарські операції не виконувались, товарно-матеріальні цінності не передавались та не перевозились, а видані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку не були підписані особою, яка зазначена в установчих документах та ЄДР як особа, що має право їх підписання, а тому вони не могли бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємства у зазначених податкових періодах.

Суд вважає, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті в межах вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Між позивачем та ПП «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС»був укладений договір на поставку паливно-мастильних матеріалів від 01.06.2010 року (а.с.21-22).

Представником позивача надані докази виконання умов цього договору ПП «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС», а саме: видаткові накладні (а.с.23-38), копії товарно-транспортних накладних на перевезення ПММ (а.с.68-88), податкові накладні (а.с.39-67) та виконання позивачем умов договору щодо проведення оплати вартості придбаних ПММ, а саме банківські виписки (а.с.89-101).

Вказані суми були включені до складу валових витрат підприємства позивача та до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року за №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями): п.5.1 ст.5 «Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності»; п.5.2 до складу валових витрат включаються: п.п.5.2.1 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг); п.1.32 ст.1 господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи; п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 «… не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку…».

Згідно ст..3 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємством, а субєкти підприємства підприємцями.

Згідно ст..42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень підприємство це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.13 Положення, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, повязаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідно до п.2.14 Положення, відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу, терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документа, несуть особи, які склали і підписали ці документи. Відповідно до 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

В відповідності до ст..8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996/XIV від 16.07.1999 року (зі змінами та доповненнями) «… Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів…». Діюче законодавство України гарантує свободу підприємницької діяльності та вибору постачальників, проте, як передбачено ст..43 Господарського кодексу України, така діяльність не повинна порушувати закон.

В відповідності до положень Цивільного кодексу України «…Юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обовязків і здійснювати їх через своїх учасників…». В відповідності до ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Також в відповідності до ст..17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»№755-IV від 15.05.2003 року (зі змінами та доповненнями) визначено, що в Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб підприємців вносяться відомості про осіб, обраних (що призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу в правовідносинах з третіми особами, або особах, що мають право скоювати дії від імені юридичної особи без довіреності, зокрема підписувати документи, договори і інше. Відповідно до ст..19 даного Закону у разі зміни керівника ТОВ зведення про такі зміни підлягають включенню в Єдиний державний реєстр. Повідомлення про внесення таких змін в Єдиний державний реєстр прямують державним реєстратором до відповідних органів державної податкової служби, статистики, Пенсійного фонду і т.п. для однозначної ідентифікації відповідних осіб юридичної особи.

Згідно п.1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року №233/2037 податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована в якості платника податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не зазначена у п.2 Порядку.

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником та особою, яка має право вчиняти дії від імені Приватного підприємства «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС»без доручення вказана ОСОБА_1.

Таким чином, лише ця особа мала права укладати договори, підписувати видаткові та податкові накладні від імені Приватного підприємства «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС».

Разом з тим, відповідно до протоколу допиту ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був проведений 30.04.2011 року в рамках розслідування кримінальної справи №01201000109 (а.с.166-168), встановлено, що ОСОБА_1 в березні 2010 року втратила паспорт громадянина України, в вересні 2010 року вийшла заміж та змінили прізвище на ОСОБА_1 Вказаний паспорт був їй повернутий невідомою особою. Ніякі засновницькі документи, документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, довіреності та податкові декларації від імені ПП «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС»вона не підписувала, підприємства з якими нібито мало господарські взаємовідносини ПП «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС» та посадові особи цих підприємств їй невідомі та з ними вона не зустрічалась, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС»вона не має.

Як встановлено під час офіційного зясування обставин справи договір постачання, видаткові накладні та податкові накладні (а.с.169-178), за якими позивач відніс суми до складу валових витрать та до складу податкового кредиту з ПДВ не були підписані уповноваженою посадовою особою, вони не фіксували зміст фактично проведеної господарської операції, а були підроблені, що робить ці податкові накладні недійсними згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року №233/2037, в звязку із чим, позивачем безпідставно сформований податковий кредит відповідних податкових періодів.

Саме на таке застосування судами адміністративної юрисдикції норм податкового законодавства у спірних правовідносинах та зясування всіх обставин справи та перевірку доводів податкового органу відповідно до положень ч.4,5 ст.11 КАС України, орієнтує Вищий адміністративний суд України у своєму об зорному листі від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, документально не підтверджені та не відповідають чинному законодавству, отже не підлягають задоволенню повністю на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕСС ОЙЛ» до Білгород-Дністровської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області ДПС про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки від 25.10.2011 року №3711/23-10/35051001, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2011 року №0000752301 та від 03.11.2011 року №0000762301 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 30 березня 2012 року.

Суддя Єфіменко К.С.

.