Постанова № 22613032, 12.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р. Справа № 5021/951/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В. , суддя Хачатрян В.С.

При секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 - за довіреністю від 05.08.2010р..;

від 1-го відповідача за первісним позовом - не зявився;

від 2-го відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2 - за довіреністю від 15.12.2011р.;

від 3-го відповідача за первісним позовом - не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», м. Київ (вх. 790С/2-8)

на рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2012р.

у справі № 5021/951/2011

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», м. Київ до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Автолюкс», м. Суми,

до 2-го відповідача: Приватного виробничого підприємства «Центр-Сервіс», м. Суми,

до 3-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Італавто Суми», м. Суми

про стягнення 15956019 грн. 32 коп.

та за зустрічним позовом Приватного виробничого підприємства «Центр-Сервіс», м. Суми

до 1-го відповідача: Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», м. Київ,

до 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Автолюкс», м. Суми

про визнання недійсними договорів поруки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.02.2012р. у справі № 5021/951/2011 (колегія суддів у складі: головуючого судді Лугової Н.П., судді Котельницької В.Л., судді Левченко П.І.) первісний позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Автолюкс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Італавто Суми»на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»заборгованість в сумі 2 008 132,62 дол. США, що за офіційним курсом НБУ України станом на 08.02.2011р. в гривневому еквіваленті складає 15 956 019 грн. 32 коп., в т.ч. 1900000 дол. США 00 центів - борг за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011р. становить еквівалент 15 096 830,00 грн.; 93100 дол. США 00 центів - борг за відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011р. становить еквівалент 739 744,65 грн., 9 025 дол. США 00 центів - пеня за основним боргом, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011р. становить еквівалент 136 412,79 грн.; 6007 дол. США 62 центів - пеня за простроченими відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011р. становить еквівалент 47734,73 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Автолюкс»на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»12 750 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині вимог по стягненню солідарно заборгованості з Приватного виробничого підприємства «Центр-Сервіс»відмовлено; зустрічний позов задоволено; визнано недійсним договір поруки від 17.07.2008р. № 010-05/1042/2, укладений між ПАТ “Ерсте Банк”, ТОВ ТД “Автолюкс” та ПВП “Центр - Сервіс”, та договір поруки від 28.10.2009р. № 010-05/1042-5, укладений між ПАТ “Ерсте Банк”, ТОВ ТД “Автолюкс” та ПВП “Центр - Сервіс”; стягнуто з Приватного виробничого підприємства «Центр-Сервіс»в доход державного бюджету 85 грн. 00 коп. державного мита; стягнуто з ПАТ«Ерсте Банк»на користьПВП «Центр-Сервіс»85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Автолюкс»на користь Приватного виробничого підприємства«Центр-Сервіс»85 грн. 00 коп. витрат з державного мита та 118 грн. витрат інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду в частині задоволення первісного позову з посиланням на ст.ст. 526, 530, 610, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт порушення ТОВ ТД «Автолюкс»умов кредитного договору від 17.07.2008р. №011-05/1043, укладеного між ним та ВАТ «Ерсте Банк», найменування якого змінено на ПАТ «Ерсте Банк», та наявністю заборгованості за генеральною кредитною угодою від 17.07.2008р. №010-05/1042 та кредитним договором від 17.07.2008р. №011-05/1043, в забезпечення виконання якого між ПАТ «Ерсте Банк»та ТОВ «Італавто-Суми»укладено договір поруки від 28.10.2009р. №010-05/1042-5.

В частині задоволення зустрічного позову рішення суду з посиланням на ст. ст. 15, 16, 203, 215, 541, 553, 554 Цивільного кодексу України, ст.ст. 62,63,65,207 Господарського кодексу України мотивоване тим, що договір поруки укладений між ПАТ «Ерсте Банк», ТОВ ТД «Автолюкс»та ПВП «Центр-Сервіс» без згоди єдиного засновника ПВП «Центр-Сервіс»Євтюшкіна В.П., що порушує права засновника на особисте управління підприємством та господарське використання майна, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі №2024/2-330/11 від 16.06.2011р. Також суд зазначає, що ПАТ «Ерсте банк»під час укладення спірного договору вивчались документи, які підтверджували повноваження представника ПВП «Центр-Сервіс»на укладення договору поруки від 17.07.2008р. №010-05/1042-5 та витребовувались рішення власника, які могли письмово засвідчити його згоду на укладення договору, що свідчить про те, що «Ерсте банк»було відомо про обмеження повноважень директора ПВП «Центр-Сервіс»Бережного С.Д. та представників на укладення оспорюваних правочинів.

Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»(позивач за первісним позовом) з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2012р. у справі №5021/951/2011 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»про стягнення з Приватного виробничого підприємства «Центр-Сервіс», як солідарного боржника, заборгованості за кредитним договором №011-05/1043 від 17.07.2008р. в розмірі 2008132,62 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011р. в гривневому еквіваленті становить 15956019, 32 грн. та судових витрат, а саме: державного мита в сумі 25500 грн. та витрат на сплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2012р. у справі №5021/951/2011 в частині задоволення зустрічної позовної заяви Приватного виробничого підприємства «Центр-Сервіс» щодо визнання недійсними договорів поруки від 17.07.2008р. № 010-05/1042/2 та від 28.10.2009р. № 010-05/1042-5 в повному обсязі; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви Приватного виробничого підприємства «Центр-Сервіс»щодо визнання недійсними договорів поруки № 010-05/1042/2 від 17.07.2008р. та № 010-05/1042-5 від 28.10.2009р. в повному обсязі; стягнути солідарно з ТОВ Торговий дім «Автолюкс», ПВП «Центр-Сервіс»та ТОВ «Італавто Суми»на користь ПАТ «Ерсте банк»заборгованість за кредитним договором №011-05/1043 від 17.07.2008р. в розмірі 2008132,62 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011р. в гривневому еквіваленті становить 15956019, 32 грн., та судові витрати, а саме: державне мито в сумі 25500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. та судові витрати за апеляційний розгляд справи в розмірі 32190,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує на те, що банком було вжито всіх передбачених законом заходів для перевірки повноважень директора ПВП «Центр-Сервіс»Бережного С.Д. під час укладання спірних договорів поруки: отримано від директора копії відповідних редакцій Статуту ПВП «Центр-Сервіс», копії рішень засновників про призначення директора та надання йому повноважень на укладення договорів поруки, копії контрактів з директором та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в яких відсутні будь-які обмеження на здійснення повноважень директора, зокрема, на укладення договорів поруки. Заявник апеляційної скарги вважає, що під час підписання оспорюваних договорів поруки директор ПВП «Центр-Сервіс»діяв в межах, наданих йому Статутом та чинним законодавством повноважень. На думку скаржника, рішення Ленінського районного суду м. Харкова, яке набрало чинності, не стосується прав та обовязків банку та ПВП «Центр-Сервіс», встановлених договором поруки, а тому не може бути підставою для визнання недійсними спірних договорів поруки.

ПВП «Центр-Сервіс»(позивач за зустрічним позовом) заперечує проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. При цьому зазначає, що у Статуті ПВП «Центр-Сервіс», в редакціях, чинних на момент укладення спірних договорів, та в контрактах на поточне (оперативне) управління підприємством від 28.12.2007р. та від 01.01.2009р. визначено, що директор тільки з письмового дозволу засновника підприємства має право укладати угоди чи правочини стосовно купівлі-продажу товарів, продукції, послуг, що перевищують суму 50000грн., також Статутом ПВП «Центр-Сервіс»встановлено заборону на вчинення директором безмайнових операцій. Власником ПВП «Центр-Сервіс»рішення щодо укладення оспорюваних договорів поруки не приймались, у звязку з чим договори поруки підписані від імені ПВП «Центр-Сервіс»в порушення вимог ч.3 ст.238 ЦК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача за первісним позовом підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача за зустрічним позовом заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві, та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перший та третій відповідачі за первісним позовом належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників першого та третього відповідачів за первісним позовом за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом та другого відповідача за первісним позовом, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

17.07.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк»(кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Автолюкс» (позичальником) укладено генеральну кредитну угоду №010-05/1042, відповідно до п.1.1 якої кредитор на підставі цієї генеральної кредитної угоди зобовязується надати позичальнику кредитні кошти в доларах США для поповнення обігових коштів, а саме: для оплати за автомобілі згідно дилерського договору, украденого з ТОВ «Торговий дім «Ніко», в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї генеральної кредитної угоди.

Пунктом 1.2 вказаної угоди встановлено, що загальний розмір (ліміт) кредитної заборгованості позичальника (ТОВ ТД «Автолюкс») за наданими в рамках цієї угоди кредитами не повинен перевищувати 1900000доларів США (т.І, а.с.22-25).

17.07.2008р. між ВАТ «Ерсте Банк»(кредитором) та ТОВ ТД «Автолюкс»(позичальником) укладений кредитний договір №011-05/1043 (відновлювальної кредитної лінії), п.1.1 якого визначено, що кредитор на положеннях та умовах цього договору в рамках генеральної кредитної угоди від 17.07.2008р. №010-05/1042 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 1900000 доларів США, зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 16.07.2009р., із сплатою 12,5 відсотків річних (т.І, а.с.28-33).

Відповідно до п.2.1 вказаного договору кредитні кошти призначені для поповнення обігових коштів, а саме: для оплати за автомобілі згідно дилерського договору, укладеного з ТОВ «Торговий дім «Ніко».

Згідно з п.3.1 договору кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Сторони встановили, що обчислення строку користування кредитними коштами, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, починаючи із розрахунку фактичної кількості календарних днів у році. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня нарахування кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно (п.3.2 договору).

Пунктом 3.3 передбачено порядок погашення заборгованості за кредитним договором: в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом; в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість); в третю чергу погашається заборгованість за неустойкою, у випадку її нарахування кредитором, на інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.

У п.6.1 вказаного договору встановлено, що відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при поверненні кредиту. Основна сума заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до графіка погашення заборгованості (додаток №1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не був укладений не пізніше останнього дня користування кредитним коштами, зазначеного в п.2.1 договору.

Відповідно до п.10.2 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, передбачених п.1.1, п.6.1 даного договору, позичальник сплачує кредитору: пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення для кредитів, наданих в національній валюті, або пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення для кредитів, наданих в іноземній валюті.

28.10.2009р. між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №4 до кредитного договору №011-05/1043 від 17.07.2008р., пунктом 1 якої викладено пункт 1.1 кредитного договору від 17.07.2008р. №011-05/1043 в наступній редакції: «Кредитор, на положеннях та умовах цього договору в рамках генеральної кредитної угоди №010-05/1012 відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1900000доларів США до 27.10.2012р. зі сплатою: 12,5 відсотків річних в період 17.07.2008р. до 30.09.2009р.; 6 відсотків річних - в період з 01.10.2009р. по 30.09.2009р.; 8,5 відсотків річних - в період з 01.04.2010р. до 30.09.2010р. включно; 12,5 відсотків річних - з 01.10.2010р.»(т.І,а.с.40-42).

Крім того, 26.05.2009р., 16.07.2009р., 20.08.2009р. між сторонами кредитного договору №011-05/1043 укладались додаткові угоди відповідно №1, №2, 2/1,3 (т.І, а.с.34-42)

17.07.2008р. між ВАТ «Ерсте Банк»(кредитором) та ТОВ Торговий дім «Автолюкс»(позичальником) та Приватним виробничим підприємством «Центр-Сервіс»(поручителем) укладено договір поруки №010-05/1042/2, відповідно до п.1.2 якого поручитель зобовязується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобовязань, що випливають з укладеної між кредитором та позичальником генеральної кредитної угоди від 17.07.2008р. №010-05/1042 та всіх додаткових угод, що укладені до нього, в тому числі, але не виключно, зобовязань щодо повернення у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, сплати в порядку та строки, визначені кредитним договором процентів, за користування кредитом та/або комісії, можливої неустойки (пені, штрафу), а також зобовязань щодо відшкодування позичальником витрат кредитора, повязаних з предявленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обовязків за кредитним договором (т.І,а.с.48-50).

З тексту вказаного договору вбачається, що він підписаний зі сторони ТОВ ТД «Автолюкс»та ПВП «Центр-Сервіс»директором підприємств ОСОБА_6 та зі сторони ВАТ «Ерсте Банк»ОСОБА_3 на підставі довіреності від 05.06.2007р.

17.07.2008р. між ВАТ «Ерсте Банк»(іпотекодержателем) та Приватним виробничим підприємством «Центр-Сервіс»(іпотекодавцем) укладено договір іпотеки №010-05/1042, п.1.1 та п.1.2 яких встановлено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з генеральної кредитної угоди від 17.07.2008р. №010-05/1042, укладеної між іпотекодержателем та позичальником ТОВ ТД «Автолюкс», всіх кредитних договорів укладених чи таких, що можуть бути укладені в її рамках. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Червоногвардійців, 12 та належить іпотекодавцю на праві власності (т.І, а.с.60-64).

28.10.2009р. між ВАТ «Ерсте Банк»(кредитором), ТОВ Торговий дім «Автолюкс»(позичальником) та Приватним виробничим підприємством «Центр-Сервіс»(поручителем) укладено договір поруки №010-05/1042-5, п.1.2 якого передбачено, що поручитель зобовязується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобовязань, що випливають з укладеної між кредитором та позичальником генеральної кредитної угоди від 17.07.2008р. №010-05/1042.

Зазначений договір поруки підписаний зі сторони кредитора ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25.07.2008р., зі сторони позичальника - директором ОСОБА_6 та зі сторони поручителя - ОСОБА_5 на підставі рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс»від 16.10.2009р. та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу від 28.10.2009р.

В п.6.5 вказаного договору встановлено, що сторони домовились, що з набранням чинності цим договором втрачає чинність укладений між сторонами договір поруки від 17.07.2008р. №010-05/1042/2 (т.І, а.с.51-55).

Також, 28.10.2009р. між ВАТ «Ерсте Банк»(кредитором), ТОВ ТД «Автолюкс»(позичальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Італавто Суми»(поручителем) укладено договір поруки №010-05/1042-4, п.1.2 якого встановлено, що поручитель зобовязується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобовязань, що випливають з укладеної між кредитором та позичальником генеральної кредитної угоди від 17.07.2008р. №010-05/1042 та всіх додаткових договорів, укладених, чи таких, що можуть бути укладені в подальшому в її рамках, а також додаткових угод до генеральної кредитної угоди від 17.07.2008р. №010-05/1042 чи кредитних договорів, укладених в її рамках, що можуть бути укладені в подальшому, в тому числі, але не виключно, зобовязань щодо повернення у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, сплати в порядку та строки, визначені кредитним договором процентів, за користування кредитом та/або комісії, можливої неустойки (пені, штрафу), а також зобовязань щодо відшкодування позичальником витрат кредитора, повязаних з предявленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обовязків за кредитним договором.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору сторони встановили, що зобовязання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та вказаними в п.1.2 кредитним договором не потребують (т.І,а.с.56-60).

Крім того, в забезпечення виконання зобовязань за генеральною кредитною угодою від 17.07.2008р. №010-05/1042 між ВАТ «Ерсте Банк»та ТОВ ТД «Автолюкс»укладено договір застави №010-05/1042 товарів в обігу (т.І,а.с.67,68).

На виконання умов кредитного договору від 17.06.2008р. № 011-05/1043 позивачем за первісним позовом надано ТОВ Торговий дім «Автолюкс»кошти в сумі 1900000 доларів США., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами: від 18.07.2008р. №4 на суму 900000дол. США, від 23.07.2008р. №1 на суму 500000дол. США, від 25.07.2008р. №1 на суму 150000 дол. США та від 30.07.2008р. №2 на суму 350000дол. США (т.І, а.с.44-48).

03.11.2010р. ПАТ «Ерсте Банк»направило на адресу ТОВ ТД «Автолюкс», ПВП «Центр-Сервіс»та ТОВ «Італавто-Суми»попередження, у якому банк зазначав про виникнення заборгованості по відсотках за користування кредитом у вересні жовтні 2010р. в сумі 31935,62 дол. США та необхідність її погашення (т.І, а.с. 125).

09.12.2010р.,19.12.2010р. ПАТ «Ерсте Банк» надіслано на адреси позичальника та поручителів повідомлення про виникнення простроченої заборгованості по чергових платежах у сумі 134175,39 дол. США станом на 07.12.2010р. згідно з кредитним договором від 17.07.2008р.№011-05/1043 у ТОВ ТД «Автолюкс», майновими та фінансовими поручителями якого є ПВП «Центр-Сервіс»та ТОВ «Італавто Суми»; необхідність протягом трьох банківських днів виконати порушене зобовязання, здійснити погашення простроченої заборгованості за кредитом у сумі 79166,67дол. США, по пені за прострочення строків повернення кредиту у сумі 475 дол. США, по пені за прострочення строків повернення відсотків - у сумі 1776,19 дол. США; достроково виконати зобовязання за кредитним договором шляхом погашення залишку заборгованості, а саме: основної суми кредиту - в розмірі 1820833,33 дол. США та відсотків за користування кредитом на момент його повного погашення, які станом на 07.12.2010р. склали 52752,53 дол. США (т.І, а.с. 15-21,125).

Відповіддю від 01.03.2011р. № 26 на вказане попередження ТОВ «Італавто Суми»зазначило, що не володіє активами, які б дали змогу погасити зазначену заборгованість (т.ІІ, а.с.73).

11.04.2011р. ПАТ «Ерсте Банк» звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення заборгованості солідарно з ТОВ ТД «Автолюкс», ПВП «Центр-Сервіс»та ТОВ «Італавто-Суми»(т.І, а.с.4-8).

05.05.2011р. ПВП «Центр-Сервіс»подано до господарського суду Сумської області зустрічну позовну заяву про визнання недійсними договорів поруки від 17.07.2008р. № 010-05/1042/2 та від 28.10.2009р. № 010-05/1042-5, укладених між ПАТ “Ерсте Банк”, ТОВ ТД “Автолюкс” та ПВП “Центр - Сервіс” (т.І, а.с.114-118).

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.02.2012р. у справі № 5021/951/2011 первісний позов задоволено частково та зустрічний позов задоволено повністю з підстав, викладених вище (т.4, а.с.121-132).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Предметом первісного позову у даній справі є стягнення заборгованості по погашенню кредиту за кредитним договором від 17.07.2008р.№011-05/1043, заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені за прострочення сплати кредиту та пені за прострочення оплати відсотків з позичальника (ТОВ ТД “Автолюкс”) та поручителів (ПВП «Центр-Сервіс»та ТОВ «Італавто-Суми»).

Предметом зустрічного позову у даній справі є визнання недійсними договорів поруки від 17.07.2008р. № 010-05/1042/2 та від 28.10.2009р. № 010-05/1042-5, укладених між ПАТ “Ерсте Банк”, ТОВ ТД “Автолюкс” та ПВП “Центр - Сервіс” відповідно до ст.ст.203,215 ЦК України.

Спірні правовідносини сторін у даній справі виникли з виконання кредитного договору від 17.07.2008р.№011-05/1043 та регулюються умовами цього договору, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2008р. між сторонами у справі укладений кредитний договір №011-05/1043, на виконання якого позивачем надано відповідачеві кредит в сумі 1900000 доларів США. на умовах відновлювальної кредитної лінії зі сплатою річних, розмір яких змінювався сторонами у відповідні періоди згідно з вказаною вище додатковою угодою №4 від 28.10.2009р. до кредитного договору від 17.07.2008р.№011-05/1043 зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 27.10.2012р.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 та частиною 2 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення кредиту.

Матеріалами справи підтверджений факт надання позивачем ТОВ ТД “Автолюкс” кредиту в сумі 1900000дол.США, про що свідчать меморіальні ордери: від 18.07.2008р. №4 на суму 900000дол. США, від 23.07.2008р. №1 на суму 500000дол. США, від 25.07.2008р. №1 на суму 150000 дол. США та від 30.07.2008р. №2 на суму 350000дол. США (т.І, а.с.44-48).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано ТОВ ТД «Автолюкс», останнє з 31.08.2010р. припинило сплату відсотків, а з 30.11.2010р. не проводило щомісячне часткове повернення кредиту згідно графіку погашення заборгованості.

Пунктом 7.5 кредитного договору від 17.06.2008р. №011-05/1043 передбачено, що кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником, зокрема п.6.1 (відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при поверненні кредиту. Основна заборгованість за кредитом погашається позичальником у відповідності до графіку погашення заборгованості).

В матеріалах справи відсутні, а 1-им відповідачем за первісним позовом не надано доказів виконання генеральної кредитної угоди від 17.07.2008р. №010-05/1042 та кредитного договору від 17.07.2008р. №011/05/1043 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Ерсте Банк»в частині стягнення основної суми зобовязання є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Надання кредиту за кредитним договором має переважно цільовий характер, тобто передбачає використання кредиту на цілі, встановлені сторонами у кредитному договорі. В кредитному договорі обєктом кредитування сторони визначили поповнення обігових коштів.

Метою кредитного договору є отримання позичальником грошових коштів кредитора із зобовязанням їх повернення та сплати процентів за кредитом. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленості за всіма істотними умовами цього договору.

Як свідчать матеріали справи, скаржник не виконав перед кредитором взяті на себе зобовязання за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1050, частини 2 статті 1054 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом, передбачених в п.1.1 та в п.6.1, визначено пунктом 10.2 кредитного договору №011/05/1043. Пеня, нарахована позивачем за первісним позовом, станом на 08.02.2011р. за основним боргом становить 9025 дол. США, що за офіційним курсом є еквівалентом 136412,79грн., та 6007 дол. США 62 центів - пеня за простроченими відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011р. становить еквівалент 47734,73грн.

Заперечень щодо розміру та розрахунку пені відповідачами не надано, суми нарахованої пені не спростовані.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості нарахування ПАТ «Ерсте Банк» пені.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що для забезпечення виконання зобовязань сторонами за кредитним договором та ТОВ «Італавто Суми»укладено договір поруки від 28.10.2009р. №010-05/1042-4, п.1.2 якого встановлено, що поручитель зобовязується перед кредитором ВАТ «Ерсте Банк»у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ТОВ ТД «Автолюкс»зобовязань, що випливають з укладеного між позичальником та кредитором генеральної кредитної угоди від 17.07.2008р. №010-05/1042, всіх кредитних договорів укладених чи таких, що можуть бути укладені в подальшому в її рамках (т.І, а.с.56-59).

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В матеріалах справи відсутні докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Італавто Суми»зобовязань, забезпечених порукою, чи висунення заперечень проти вимоги ПАТ «Ерсте Банк».

Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання 1-м відповідачем за первісним позовом кредиту є документально підтвердженим, однак в матеріалах справи відсутні докази погашення суми заборгованості по кредитному договору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ «Ерсте Банк»в частині стягнення солідарно з відповідачів ТОВ ТД «Автолюкс»та ТОВ «Італавто Суми»1900000дол. США боргу за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011р. становить 15096830грн., 93100дол. США боргу за відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011р. в гривневому еквіваленті становить 739744,65грн., 9025дол. США пені за основним боргом, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011р. становить еквівалент 136412,79грн., 6007дол. США пені за простроченими відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.02.2011р. становить 47734,73грн.

Щодо зустрічного позову Приватного-виробничого підприємства «Сервіс-Центр», колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанціі, договір поруки від 17.07.2009р. №010-05/1042/2 зі сторони ПВП «Центр-Сервіс»підписаний директором ОСОБА_6 на підставі рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс»Євтюшкіна В.П. від 09.07.2008р., та договір поруки від 28.10.2009р. №010-051042-5 підписаний від імені ПВП «Центр-Сервіс»представником ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу, зареєстрованої в реєстрі за №2618 від 28.10.2009р., та рішення засновника Євтюшкіна В.П. від 16.10.2009р.

Згідно вказаних рішень засновника ПВП «Центр-Сервіс»Євтюшкіна В.П. від 09.07.2008р. та від 16.10.2009р. останній вирішив, що ПВП «Цент-Сервіс»виступить поручителем за зобовязаннями ТОВ ТД «Автолюкс»за генеральною кредитною угодою від 17.07.2008р. № 010-05/1042 та укладеним в її рамках кредитним договором (т.І, а.с.146,147).

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16.06.2011р. у справі №2024/2-330/11, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29.09.2011р., задоволено позов Євтюшкіна В.Д. до ПВП «Центр-Сервіс», ПАТ «Ерсте Банк», ТОВ ТД «Автолюкс»про визнання недійсними рішень засновника; визнано недійсними рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс»Євтюшкіна В.П. від 09.07.2008р. без номера, та від 16.10.2009р. без номера (т.ІІ, а.с.86-92).

У рішенні Ленінського районного суду м. Харкова зазначено, що рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс»від 09.07.2008р. та рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс»від 16.10.2009р. є недійсними, оскільки засновником ПВП «Центр-Сервіс»Євтюшкіним В.П. не приймались, не підписувались та ухвалені всупереч статей 62,63,65 ГК України, Статуту ПВП «Центр-Сервіс», порушують права Євтюшкіна В.П., як засновника на особисте управління підприємством та господарське використання майна.

Відповідно до частин 1,3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до положень зазначеної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписами статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктом 11 Статуту ПВП «Центр-Сервіс», затвердженого рішенням засновника від 11.04.2006р. №5, зі змінами, внесеними державним реєстратором Виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.04.2006р. та від 27.02.2009р., передбачено, що директор фірми тільки з письмового дозволу засновника має право: укладати правочини, договори та інші угоди відносно майна, що є у власності підприємства і належить до основних фондів підприємства;одержувати кредити та позики для виконання господарської діяльності; укладати будь-які правочини від імені підприємства, що повязані з передачею грошових коштів у володіння, користування та розпорядження іншим субєктам господарювання без отримання товарного еквіваленту, в тому числі: кредити, позики, дарування та таке інше; укладати будь-які правочини від імені підприємства, що повязані з інвестуванням грошових коштів, майна та майнових прав підприємства (т.ІІ, а.с.1-18).

28.12.2007р. та 01.01.2009р. між ПВП «Центр-Сервіс»та громадянином ОСОБА_6 укладені контракти з директором підприємства, п.13б яких встановлено, що директор підприємства за письмовим (протокольним) погодженням з вищим органом власника має право укладати правочини, договори та інші угоди відносно майна, що є у власності підприємства і належить до основних фондів товариства; укладати будь-які правочини від імені підприємства, що повязані з передачею грошових коштів у володіння, користування та розпорядження іншим субєктам господарювання без отримання товарного еквіваленту, в тому числі: кредити, позики, дарування та таке інше (т.ІV, а.с.16-25).

Таким чином, договори поруки від 17.07.2008р. та від 28.10.2009р., відповідно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 уклали з перевищенням наданих ним повноважень без належним чином оформленої згоди (погодження) засновника ПВП «Сервіс-Центр», що суперечить наведеним вище положенням Статуту ПВП "Центр-Сервіс", контрактів з директором підприємства та порушує вимоги статті 92, частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

В силу вимог статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Разом з тим, судами не встановлено, а матеріали справи не містять доказів наступного схвалення ПВП "Центр-Сервіс" укладених від його імені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 оспорюваних договорів.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено позивачем за первісним позовом, при укладенні спірних договорів ним перевірялись повноваження осіб, які укладали договори від імені ПВП «Центр-Сервіс», зокрема, Статут ПВП «Центр-сервіс», а отже ПАТ «Ерсте Банк»було відомо про обмеження повноважень директора ПВП «Центр-Сервіс»на укладення спірних договорів.

Як зазначено вище, рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16.06.2011р. у справі №2024/2-330/11, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29.09.2011р. та набрало законної сили, встановлено, що рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс»від 09.07.2008р. та рішення засновника ПВП «Центр-Сервіс»від 16.10.2009р. є недійсними, оскільки засновником ПВП «Центр-Сервіс»Євтюшкіним В.П. не приймались, не підписувались та ухвалені всупереч ст.62,63,65 ГК України, Статуту ПВП «Центр-Сервіс», порушують права Євтюшкіна В.П., як засновника на особисте управління підприємством та господарське використання майна.

Відповідно до статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Положенням статті 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначені завдання суду, якими передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи наведені вище фактичні обставини справи та норми цивільного законодавства України, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, надавши юридичну оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, дійшов правомірного висновку про те, що оспорювані договори суперечать вимогам ЦК України та ГК України, положенням Статуту ПВП «Центр-Сервіс», а також порушують права засновника ПВП «Центр-Сервіс» на особисте управління підприємством та господарське використання майна, що відповідно до вимог статті 215 ЦК України є підставою до визнання спірних договорів недійсними.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Ерсте-Банк»не підлягає до задоволення, рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги ПАТ «Ерсте Банк».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерсте-Банк», м. Київ залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2012р. у справі №5021/951/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Хачатрян В.С.