Постанова № 22613023, 12.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. Справа № 6/195-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А.,

суддя Білоусова Я.О., суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

кредитора апелянта - представник ОСОБА_1 за дов. № 1809/09-17 від 26.12.2011 р.,

ліквідатора арбітражний керуючий Пономарьов І.І. (ліцензіяї НОМЕР_1 від 31.10.2011 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі ( вх.1105С/2-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 20.02.2012 р. у справі № 6/195-07,

за заявою- кредиторів, які об*єднали свої вимоги в особі представника ОСОБА_3 та Управління Пенсійного фонду України в Роменському районі

до боржника Відкритого акціонерного товариства «Роменський Племсервіс «Сула», Сумська область, м.Ромни, код 00704238,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.02.2012 р. (суддя Гордієнко М.І.) затверджено мирову угоду від 24.01.2012 р. у справі № 6/195-07.

УПФУ в м. Ромни та Роменському районі не погодилося з вказаною ухвалою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Сумської області по даній справі від 20.02.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у затвердженні мирової угоди відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права .

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд, затвердивши мирову угоду, пункт 2.6.1 та пункт 2.6.5 якої містять умови про виконання обовязків зі сплати страхових внесків боржника третіми особами, неправильно застосував частину 4 статті 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та частину 7 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»( Закон № 1058) від 09.07.2003 року, оскільки з набранням чинності

1 січня 2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»(Закон № 2464) деякі положення Закону № 1058 втратили силу.

Норми ч.4 ст. 37 Закону про банкрутство, які передбачають, що мирова угода може містити умови про виконання зобовязань боржника третіми особами не узгоджуються із ч.7 ст. 106 Закону № 1058 у редакції до 01.01.2011 р.

Стаття 5 Закону № 1058 передбачає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового держаного пенсійного страхування. Дія інших нормативно правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, на думку апелянта, з урахуванням того, що положення статті 5 Закону № 1058 мають пріоритет над нормами Закону про банкрутство у правовідносинах зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, і є спеціальними, тому і визначають права та обовязки платників страхових внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Пономарьов І.І. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що виконання мирової угоди дозволить зберегти підприємство як юридичну особу, зберегти виробничі потужності, погасити всі наявні кредиторські вимоги, зберегти робочі місця та забезпечити відрахування до державного бюджету та інших цільових фондів. Станом на 01.04.2012 р. на виконання умов мирової угоди від 24.01.2012 р. третіми особами проведено погашення кредиторських вимог 1 черги 123080,00 грн. ( витрати на утримання та збереження майнових активів боржника, витрати на оплату праці арбітражного керуючого, витрати на виготовлення технічної документації на активи боржника). Проведено погашення вимог кредиторів боржника 2 черги: Фонду СС та ТВП в м.Ромнах та Роменському районі у розмірі 8712,00 грн. згідно п.2.5 мирової угоди. За фактом всі розрахунки проводились шляхом перерахування коштів третіми особами: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на погашення грошових зобовязань боржника. Отже, ліквідатор, враховуючи наведене, просить відмовити УПФУ в м. Ромнах та Роменському районі у задоволенні апеляційної скарги; ухвалу господарського суду Сумської області від 20.02.2012 р. у справі № 6/195-07 залишити без змін.

Від третьої особи у мировій угоді у справі № 6/195-07 ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що апеляційна скарга УПФУ в м. Ромни та Роменському районі підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Сумської області підлягає скасуванню. При цьому, ОСОБА_5 вважає, що викладені у апеляційній скарзі УПФУ в м. Ромни та Роменському районі доводи про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали суду ст.ст. 5, 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», п.7 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», ст. ст. 37,38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»» є обґрунтованими.

Від учасників мирової угоди ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також надійшов відзив на апеляційну скаргу управління пенсійного фонду, в якому вони просять апеляційну скаргу задовольнити. При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вважають, що стосовно них порушені норми процесуального права, а саме, їх не повідомили про дату розгляду мирової угоди, чим позбавили можливості прийняти участь у судовому засіданні та усунути недоліки мирової угоди, які стали підставою для оскарження ухвали про її затвердження.

У судове засідання ані голова комітету кредиторів, ані представник власників цінних паперів не з*явилися, про причину неявки не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином і в установлений законом строк.

Апелянт та ліквідатор не заперечують проти розгляду справи у відсутності голови комітету кредиторів та представника власників цінних паперів.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення апелянта та ліквідатора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.08.2007 року за заявою фізичних осіб, які об*єднали свої вимоги в особі представника ОСОБА_3 та УПФУ в Роменському районі, у порядку статей 7,11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Роменський Племсервіс»«Сула»( а.с. 1 т.1).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.09.2007 року за результатами підготовчого засідання визнано грошові вимоги фізичних осіб, які об*єднали свої вимоги в особі ОСОБА_3 у розмірі 93782,04 грн.; УПФУ в Роменському районі у розмірі 31265,85 грн. Зобовязано кредитора УПФУ в Роменському районі у 10-денний строк в офіційному друкованому органі опублікувати оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ «Роменський Племсервіс» «Сула»тощо ( а.с.134-135 т.1).

На виконання вимог ухвали суду від 24.09.2007 р. у газеті «Урядовий курєр»№ 182 від 04.10.2007 р. опубліковано відповідне оголошення.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.11.2007 року затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені : УПФУ в Роменському районі на загальну суму 74489,27 грн. ( 2-га черга 60437,83 грн., 6- черга 14051,44 грн.); Роменський міськрайцентр зайнятості населення на загальну суму 4468,01 грн. ( 2 черга); Міжрайонна ФСС з ТВП на загальну суму 16625,48 грн.

(2 черга); Сумське обласне відділення соц. захисту інвалідів на загальну суму 17140,58 грн. (2 черга); фізичні особи працівники ВАТ «Роменський Племсервіс»«Сула»з боргами по заробітній платі 72 чол. на загальну суму 97748,08 грн. (1 черга-59442,97 грн., 2 черга 38305,11 грн.); кредитори власники іменних цінних паперів товариства 43 особи на загальну суму 320613, 00 грн. ( 6-черга). Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі постановлено не розглядати і вважати погашеними ( ас. 67 т.2).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.12.2007 року відкрито процедуру санації ВАТ «Роменський Племсервіс «Сула»строком на 12 місяців. Призначено керуючим санацією розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Пономарьова І.І. Зобовязано керуючого санацією в установленому законом порядку подати до господарського суду Сумської області на затвердження ухвалений комітетом кредиторів план санації боржника та відповідний протокол засідання комітету кредиторів тощо ( а.с. 4-5 т.3).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.05.2008 року затверджено план санації ВАТ «Роменський Племсервіс «Сула», зобовязано боржника розпочати реалізацію плану санації ( а.с. 15-16 т.4).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.12.2008 року продовжено строк процедури ВАТ «Роменський Племсервіс «Сула»у справі №6/195-07 до 06.06.2009 року ( а.с. 65-66 т.4).

Постановою господарського суду Сумської області від 13.07.2009 року затверджено звіт керуючого санацією ВАТ «Роменський Племсервіс «Сула»Пономарьова І.І. Припинено процедуру санації товариства. Визнано банкрутом ВАТ «Роменський Племсервіс «Сула»; відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Пономарьова І.І. та покладено на нього виконання дій по ліквідації боржника відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»тощо ( а.с. 6-8 т.5).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.09.2010 року за клопотанням ліквідатора боржника продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 6/195-07 до 13.01.2011 року ( а.с. 104-105 т.5).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.01.2011 року у задоволенні клопотання ліквідатора ВАТ«Роменський Племсервіс «Сула»- Пономарьова І.І. про продовження строку ліквідаційної процедури у справі №6/195-07 відмовлено. Ухвалено, що ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури по справі, оскільки відповідно до статті 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута подається ліквідатором до господарського суду після завершення всіх розрахунків з кредиторами. Вищезазначений Закон не містить правових наслідків закінчення строку ліквідаційної процедури ( а.с.115-117 т.5).

26.01.2012 року арбітражний керуючий Пономарьов І.І. подав до суду документи про виконану роботу та клопотання № 7, в якому просив розглянути та затвердити мирову угоду у справі про банкрутство ВАТ «Роменський Племсервіс «Сула»та просив припинити провадження у справі № 6/195-07 про банкрутство ВАТ «Роменський Племсервіс «Сула»на підставі пункту 5 статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»( а.с. 93-150 т.7, а.с.1-150 т.8, а.с.1-150 т.9, а.с. 1-150 т.10, 1-119 т.11).

20.02.2012 р. постановлено оскаржувану ухвалу суду ( а.с. 140-147 т.11).

При цьому, слід зазначити, представник кредитора - Роменська МДПІ заперечував проти затвердження мирової угоди, мотивуючи це тим, що у мировій угоді не вказано, яким чином перехід права вимоги до третіх осіб буде сприяти відновленню платоспроможності боржника, та тим, що Законом не передбачено переведення виконання грошових зобовязань до третіх осіб. Господарський суд не прийняв до уваги посилання МДПІ і зазначив, що мирова угода може містити умови про виконання зобовязань боржника третіми особами та про обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права, таким чином при виконанні мирової угоди право власності може переходити від боржника до інших осіб.

Відповідно до приписів статті 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладання мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів членів комітету та вважається прийнятим за умови, що усі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладання мирової угоди. Рішення про укладання мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобовязаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів ( обовязкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому, податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобовязання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Частиною 4 статті 37 цього ж Закону передбачено, що мирова угода має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобовязань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.6 мирової угоди передбачено, що треті особи погашають кредиторську заборгованість четвертої черги, починаючи з наступного місяця, за місяцем затвердження господарським судом цієї мирової угоди, у пропорційному відсотковому співвідношенні кожному з кредиторів у відповідних частинах, не порушуючи права кожного з кредиторів.

Вимоги апелянта (УПФУ) складаються із страхових внесків у сумі 91532,77грн., які відповідно до п.2.6.1 мирової угоди погашатимуться третіми особами з розстроченням на 12 місяців по 7624,74 грн. щомісячно та 23283,87 грн. фінансових санкцій, які відповідно до п.2.6.5 мирової угоди будуть погашені третіми особами протягом 20 календарних днів з дня погашення вимог кредиторів четвертої черги.

Тобто, пункт 2.6 мирової угоди містить положення про погашення вимог управління із страхових внесків та фінансових санкцій безпосередньо третіми особами.

З набранням чинності з 01.01.2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» деякі положення Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»вступили силу.

Згідно із абз. 5 пункту 7 Прикінцевих положень Закону № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, оскільки мирова угода передбачає порядок погашення заборгованості із страхових внесків, не сплачених боржником у період до 01.01.2011 року, тому з урахуванням наведених норм права, правовідносини між управлінням і боржником повинні регулюватися нормами, що діяли на момент виникнення такої заборгованості.

Так, відповідно до абзацу 10 частини 7 статті 106 Закону № 1058 передача платниками страхових внесків своїх обовязків із сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування третім особам, крім випадків, передбачених законодавством, забороняється. Такі випадки, що передбачають передання від страхувальника обовязків із сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування третім особам, визначено абз. 1-9 ч.7 ст. 106 Закону № 1058, до яких виконання третіми особами на умовах мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»обовязків страхувальника не передбачено.

Враховуючи наведені норми права та обставини справи, колегія суддів вважає, що господарський суд, затвердивши мирову угоду, п.2.6.1 та п.2.6.5 якої містять умови про виконання обовязків зі сплати страхових внесків боржника третіми особами, неправильно застосував ч.4 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»і порушив вимоги Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. № 1058.

Зазначене порушення є підставою для задоволення апеляційної скарги УПФУ в м.Ромнах та Роменському районі та скасування ухвали про затвердження мирової угоди у справі № 6/195-07.

Відповідно до приписів частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, фізичні особи, які об*єднали свої вимоги в особі представника ОСОБА_3 та УПФУ в Роменському районі у серпні 2007 року звернулися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ВАТ «Роменський Племсервіс «Сула», обґрунтовуючи своє звернення тим, що станом на 01.07.2007 року боржник має незадоволену заборгованість по заробітній платі перед працівниками товариства на загальну суму 95 901,03 грн., яка не зменшувалась понад три місяці. Ініціюючі кредитори у заяві вказали, що безспірні вимоги працівників товариства по заробітній платі станом на 01.07.2007р., не плачені протягом трьох місяців, складають 93782,04 грн. Сума безспірного боргу товариства перед УПФУ протягом трьох місяців складає 40938,17 грн., в тому числі: 29866,02 грн. боргу по страхових внесках на загальнообовязкове державне пенсійне забезпечення, 8413,69 грн. боргу з фінансових санкцій та 2658,46 грн. борг по пені. В якості доказів звернення УПФУ надало рішення суду та документи на підтвердження виконавчого провадження. Представник працівників товариства ОСОБА_3 надав 52 довіреності від працівників ВАТ «Роменський Племзавод «Сула», посвідчені 02.07.2007 року секретарем Плавинищинської сільської ради Роменського району Сумської області, на право представляти їх інтереси та довідку про заборгованість по заробітній платі працівникам товариства станом на 01.07.2007р. на загальну суму 95901,03 грн. При цьому, слід зазначити, що у вказаній довідці зазначено 90 працівників з заборгованістю по заробітній платі на загальну суму 95901,03 грн., тоді як довіреностей видано ОСОБА_3 тільки 52 і на загальну суму заборгованості по заробітній платі 75665,62 грн.

Відповідно до приписів статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Станом на серпень 2007 року мінімальний розмір заробітної плати складав 440грн., тобто 300 мінімальних розмірів заробітної плати складало - 132 000,00 грн.

Проте, місцевим господарським судом було порушено провадження у даній справі за заявою УПФУ та працівників товариства у загальній сумі 105 531 грн. (75665,62 грн. борг по заробітній платі 53 працівників ( 52 за довіреностями та ОСОБА_3.) та 29866,02 грн. боргу по страхових внесках на загальнообовязкове державне пенсійне забезпечення), тобто менш ніж 300 мінімальних заробітних плат.

Отже, місцевий господарський суд не з*ясував наведені обставини справи і за результатами підготовчого засідання виніс ухвалу, якою безпідставно визнав, зокрема, грошові вимоги фізичних осіб, які об*єднали свої вимоги - в особі представника ОСОБА_3 у розмірі 93782,04 грн.

В - подальшому, 12.11.2007 року розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Пономарьов І.І. на виконання ухвали суду від 24.09.2007 р. надав суду реєстр вимог кредиторів до ВАТ «Роменський Племсервіс «Сула»( а.с.57-66 т.2), до якого увійшли конкурсні кредитори: УПФУ у Роменському районі з визнаною сумою боргу -74489,27 грн., Роменський міськрайцентр зайнятості населення з визнаною сумою боргу 4468,01 грн., Сумське обласне відділення соц. захисту інвалідів в м.Суми з визнаною сумою боргу 17140,58 грн., фізичні особи працівники з боргами по заробітній платі 72 чоловіка згідно реєстру № 1 з визнаною сумою боргу 97748,08 грн.; та кредитори - власники іменних цінних паперів ВАТ «Роменський Племзавод «Сула»43 особи згідно реєстру № 2 вимог кредиторів власників іменних цінних паперів з визнаною сумою боргу 320613,00грн.

Слід зазначити, що до ініціюючих банкрутство фізичних осіб, які об*єднали свої грошові вимоги ( 52 особи по довіреностях) добавилось ще 20 працівників товариства. Але, не в усіх ініціюючих кредиторів співпадають розміри грошових вимог до боржника з тими розмірами, що були заявлені при порушенні справи про банкрутство; у деяких вони збільшились, у деяких вони зменшились; докази такого збільшення або зменшення в матеріалах справи відсутні.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що арбітражним керуючим Пономарьовим І.І. необґрунтовано та безпідставно включено, а судом першої інстанції затверджено за результатами попереднього засідання вимоги фізичних осіб - власників іменних цінних паперів, а саме, заяви 43 осіб на загальну суму боргу 320613,00 грн. ( до 6 черги). По перше, в матеріалах справи відсутні докази своєчасного звернення працівників та акціонерів товариства з заявами про визнання їх кредиторами у справі (у 30 денний строк після опублікування оголошення про порушення даної справи про банкрутство), зокрема, на заявах відсутній штамп господарського суду про їх отримання і реєстрацію. По друге, згідно приписів статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу грошових зобовязань боржника не зараховуються зобовязання перед засновниками (учасниками) боржника юридичної особи, що виникли з такої участі.

Відповідно до п.19 Постанови № 15 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»вимоги, що випливають з корпоративних прав, зокрема, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації боржника (банкрута) , не можуть задовольнятися в межах провадження у справі про банкрутство, а тому суди мають відхиляти такі вимоги кредиторів на підставі статті 1 Закону про банкрутство.

Отже, на погляд колегії суддів, вимоги власників іменних цінних паперів суд першої інстанції повинен був відхилити. Проте, внаслідок зазначеного порушення, в - подальшому невірно було визначено кількість голосів кредиторів, у звязку з чим прийняті рішення зборами кредиторів та комітету кредиторів не можуть вважатися повноважними.

Так, відповідно до приписів статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та уповноважену особу акціонерів або учасників товариства про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства , арбітражний керуючий з правом дорадчого голосу.

Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів відповідно до частини першої цієї статті. Кількість голосів кредиторів визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Кредитори, у тому числі і органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового соціального страхування податків і зборів (обовязкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, кратній тисячі гривень.

Як свідчать матеріали справи, згідно протоколу б/н від 28.11.2007 р. загальних зборів кредиторів у справі № 6/195-07 про банкрутство ВАТ «Роменський Племзавод «Сула»присутніми були Роменська дирекція ФСС з ТВП -16 голосів; УПФУ в Роменському районі -74 гол.; Роменський міськрайцентр 4 гол.; Богомол І.Я. представник трудового колективу на підставі протоколу від 16.11.2011 р. - 64 гол.; Сидоренко А.А. представник кредиторів власників іменних цінних паперів товариства на підставі протоколу від 16.11.2007 р. 300 гол. ( а.с. 21 т.2). На цих зборах, зокрема, було обрано комітет кредиторів у складі 4 чоловік, а саме: представника УПФУ в Роменському районі Скибу Г.С., представника Роменського міськрайцентру зайнятості Ткаченко В.М., представника трудового колективу Богомола І.Я., представника кредиторів власників іменних цінних паперів Сидоренко А.А. Згідно протоколу № 1 від 28.11.2007 р. зборів комітету кредиторів, зокрема, було обрано голову комітету кредиторів Богомола І.Я. ( а.с. 19-20 т.2).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, на те, що, по-перше, арбітражним керуючим Пономарьовим І.І. до матеріалів справи не надано доказів письмового попередження усіх кредиторів про збори кредиторів; по-друге, не зрозуміло чиї інтереси представляє представник трудового колективу Богомол І.Я., якого в подальшому обрано головою комітету кредиторів, маючи 64 голоси ( протокол від 16.11.2007 р. про доручення йому бути представником на загальних зборах кредиторів в матеріалах справи відсутній), і в третє, представник власників цінних паперів Сидоренко А.А. взагалі не мав права вирішального голосу, а мав тільки дорадчий голос.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що згідно матеріалів справи, неможливо встановити правомочність самих перших загальних зборів кредиторів від 28.11.2007 р., на яких обирався комітет кредиторів. Ця обставина має значення, оскільки при укладанні мирової угоди стороною є комітет кредиторів.

Стосовно порядку укладання мирової угоди, колегія суддів встановила наступне.

По перше, рішення про укладання мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів членів комітету.

У даному випадку, як вже було зазначено вище, судом поставлено під сумнів правомочність перших загальних зборів кредиторів, тобто право на укладання мирової угоди головою комітету кредиторів Богомолом І.Я. не доведено ані матеріалами справи, ані кредиторами, ані ліквідатором боржника.

По-друге, як вбачається з умов мирової угоди виконання грошових зобовязань боржника здійснюють треті особи, до яких, у рахунок компенсації за виконання зобовязань переходить право власності на 66,12% простих іменних акцій ВАТ «Роменський Племсервіс «Сула», у порядку встановленому чинним законодавством.

Порядок передачі цінних паперів та прав за цінними паперами регулюється спеціальними нормами права, а саме Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», Законом України «Про акціонерні товариства»та іншими законодавчими актами.

Згідно абз. 9 та 12 статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»(зі змінами та доповненнями) під обігом цінних паперів розуміється вчинення правочинів, повязаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів; під розміщенням цінних паперів розуміється відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладання цивільно правового договору з першим власником.

Згідно абз. 2 ч.1 ст. 4 вказаного Закону обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

Згідно ч.5 ст.4 цього ж Закону особливості обліку та переходу права власності на цінні папери встановлюються законом.

Згідно ч.2 ст. 6 Закону встановлено, що акціонер приватного та публічного товариства має переважне право на придбання акцій додаткової емісії.

Пунктом 6.1 Статуту ВАТ «Роменський Племсервіс «Сула», зареєстрований 24.01.2007 р. у новій редакції встановлено, що акціонери товариства без обмежень можуть розпоряджатися акціями товариства, зокрема продавати чи іншим чином відчужувати їх на користь інших юридичних та фізичних осіб, якщо інше не встановлено чинним законодавством ( а.с. 138 т.3).

Стаття 7 Закону України «Про акціонерні товариства»встановлює переважне право акціонерів приватного акціонерного товариства на придбання акцій, що продаються, іншими акціонерами.

Згідно з п.99 Постанови № 15 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»господарські суди мають враховувати, що згідно з частиною четвертою статті 37 Закону мирова угода, крім домовленостей про відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, може містити також умови про: виконання зобовязань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Для затвердження мирової угоди у провадженні у справі про банкрутство, за умовами якої має відбутись обмін вимог кредиторів на вже емітовані боржником акції чи інші корпоративні права, належні акціонерам чи іншим субєктам корпоративних прав у статутному капіталі боржника, господарський суд має перевірити наявність згоди на відчуження належних їм акцій чи часток, оскільки Законом не передбачено позбавлення акціонерів прав на акції чи учасників інших господарських товариств корпоративних прав поза їх волею. У випадках надання згоди акціонери та субєкти корпоративних прав у статутному капіталі товариства - боржника мають стати учасниками мирової угоди і підписати її.

З матеріалів справи вбачається, а саме, з реєстру власників іменних цінних паперів, що власниками цінних паперів ВАТ «Роменський Племсервіс «Сула»є 164 фізичні особи які володіють 2191992 цінними паперами вартістю 547998,00 грн., що складає 96 0561% статутного капіталу та одна юридична особа яка володіє 90000 цінними паперами вартістю 22500,00 грн., що складає 3,9439 % статутного капіталу ( а.с. 182-193 т.2), проте мирову угоду підписало тільки 95 фізичних осіб і одна юридична особа. Стосовно інших власників цінних паперів будь - яких пояснень з боку сторін в матеріалах справи не має. Окрім того, відсутні і докази вчинення правочинів, повязаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами; відсутні докази додержання переважного права на придбання акцій тощо. Колегія суддів не може взяти до уваги, заяви акціонерів, як доказ укладання правочинів на передачу акцій, оскільки ці заяви містять лише згоду на підписання мирової угоди.

За таких підстав, колегія суддів також ставить під сумнів законність передачі акцій її власниками третім особам.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що сторонами при укладенні мирової угоди порушено порядок укладання та умови мирової угоди на предмет її відповідності до законодавства.

Вищевикладений аналіз обставин справи, норм матеріального та процесуального права свідчить про порушення судом першої інстанції вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у звязку з чим висновки в оскаржуваному судовому рішенні є необґрунтованими належним чином та неправомірними.

Розглянувши клопотання ліквідатора про затвердження мирової угоди, з огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що воно в цій частині не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали господарським судом Сумської області неповно зясовано обставини , що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, у звязку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити у затвердженні мирової угоди від 24.01.2012 р. у справі № 6/195-07, а апеляційну скаргу УПФУ - задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.2 ч.1 статті 103, п.1, п.4 ч.1 ст.104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 20.02.2012 р. у справі №6/195-07 скасувати та прийняти нове рішення.

У затвердженні мирової угоди від 24.01.2012 р. у справі 6/195-07 відмовити.

Справу № 6/195-07 направити на розгляд до господарського суду Сумської області на стадію ліквідації.

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя Я.О.Білоусова

суддя Л.М.Камишева

повний текст постанови складено 12.04.2012 р.