Рішення № 22612793, 03.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р. Справа № 5023/748/12

вх. № 748/12

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1 від 05.03.2012 року відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 27.02.2012 року

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський меблевий комбінат", м. Дніпропетровськ

до Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем, м. Харків

про стягнення 13 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 13500,00 грн. збитків. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині виконання технічної продукції за договором №1866/1.1 від 27.05.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов. 03 квітня 2012 року надав до суду пояснення по справі (вх. № 6997), які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 4534).

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27.05.2009р. між Закритим акціонерним товариством “Дніпропетровський меблевий комбінат”(Позивач) та Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем було укладено договір № 1866/1.1 на виготовлення технічної продукції.

Протоколом №1 від 14 березня 2011 року загальними зборами акціонерів "Закритого акціонерного товариства “Дніпропетровський меблевий комбінат” затверджено статут Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський меблевий комбінат" та надано довідку АА № 445471 з ЄДРПОУ в підтвердження того, що Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський меблевий комбінат" є правонаступником Закритого акціонерного товариства “Дніпропетровський меблевий комбінат”.

Відповідно до п. 1.1 договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання: “Розробка проекту гранично допустимих скидів забруднюючих речовин, що відводяться з возвратними водами ЗАТ “Дніпропетровський меблевий комбінат” до р. Дніпро та підготовка матеріалів для отримання дозволу на спецводокористування”.

Пунктом 2.2 договору визначено, що вартість робіт складає 18000.00 грн. з ПДВ, пунктом 2.3. договору визначено, що оплата виконується відповідно з авансовим платежем у розмірі 50% від суми договору: 9000.00 грн.

Відповідно до п. 9.1. договору термін дії договору № 1866/1.1 від 27.05.2009 був встановлений 27.08.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було здійснено передплата на загальну суму 13500,00 грн.

07.07.2009р. платіжним дорученням № 1308 було перераховано на користь відповідача 4000,00 грн.

08.07.2009р. платіжним дорученням № 1328 на користь відповідача було перераховано 5000,00 грн.

23.11.2009р. платіжним дорученням № 2611 було перераховано 4500,00 грн.

Однак, станом на 15.02.2012 року умови договору відповідачем не виконані, не передано затверджений проект гранично допустимих скидів забруднюючих речовин, що відводяться з возвратними водами ЗАТ “Дніпропетровський меблевий комбінат”до р. Дніпро та не підготовлено матеріали для отримання дозволу на спецводокористування .

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 849 ЦК України, якщо підрядник виконує роботу настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею. 611 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання

1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2)зміна умов зобов'язання;

3)сплата неустойки;

4)відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений Договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

02.12.2011р. позивач звернувся до відповідача з вимогою, у строк не більше 10 календарних днів, з дня отримання даної вимоги, повернути 13500,00 (тринадцять тисяч п'ятсот) гривень, які були сплачені на користь відповідача у якості передплати за договором.

Проте листом № 1690/02-11 від 19.12.2011р. відповідач зазначив, що 15.10.2009 року листом № 1000/02-11 на адресу позивача було надано результати виконання етапів 1-2 договору - проект нормативів ГДС забруднюючих речовин із зворотними водами комбінату з відповідними актами та рахунком на отримання коштів за виконані за етапами роботи, посилаючись на п. 3.3 договору, в якому зазначено, що замовник, протягом 10 календарних днів від дня отримання матеріалів розробки та супровідних документів до них зобов'язаний направити Виконавцю оформлений Акт приймання-передачі продукції або вмотивовану відмову від приймання робіт.

Згідно п. 6 Додатку № 3 до Договору результатом досліджень мав бути затверджений проект гранично допустимих скидів забруднюючих речовин, що відводяться з возвратними водами ЗАТ “Дніпропетровський меблевий комбінат”до р. Дніпро.

Однак, відповідач надіслав на адресу господарського суду Харківської області 30.03.2012 року за (вх. № 3221) лист заступника Головного санітарного лікаря Дніпропетровської області від 16.03.2012 року № 2/1-18-11-3-474 на запит відповідача від 07.03.2012 року № 280/02-11 в якому зазначено, що за результатами розгляду головним державним санітарним лікарем Красногвардійського району м. Дніпропетровська проект ГДС ЗАТ " Дніпропетровський меблевий комбінат" відхилено від узгодження (лист Красногвардійської райСЕС від 25.02.20011 № 2-1/456), тобто відповідач надіслав на адресу позивача не затверджений проект гранично допустимих скидів забруднюючих речовин, що відводяться з возвратними водами ЗАТ “Дніпропетровський меблевий комбінат”до р. Дніпро, всупереч п. 6 технічного завдання на виконання робіт по договору № 1866/1.1 (додаток №3 до договору № 1866/1.1 від 27.05.2009).

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 13500,00 грн. збитків обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 849 Цивільного кодексу України, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, код ЄДРПОУ 01018083, р/р 26001820047231 ХОФ АКБ СР "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський меблевий комбінат" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 7, код ЄДОПОУ 00274619, р/р 2600711665006 в КБ " Приватбанк", МФО 305299) - 13500 грн. збитків та 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Присяжнюк О.О.