Постанова № 22608594, 10.04.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 5004/2484/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г. при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представника за довіреністю від 27.12.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 04.04.2011р. №26

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна", м.Бровари Київської області

на рішення господарського суду Волинської області

від 20.02.12 р. у справі № 5004/2484/11 (суддя Бондарєв С.В.)

за позовом Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна", м.Бровари Київської області

до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Луцьк

про стягнення 221546,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.02.2012р. у справі №5004/2484/11 позов Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Бітунова Україна" до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 221546,63 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 8925,00 грн. боргу та 178,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог в сумі 212621,63 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що договір №39 від 28.04.2011р. є довгостроковим, що строк поставки за договором носить абстрактний, неконкретизований характер і водночас не містить положень про терміни поставки, а тому договір поставки є неукладеним;

- позивач надавав суду для огляду оригінал рознарядки на поставку бітумної емульсії в травні 2011 року за підписом директора ДП "Волинський облавтодор", тобто поставка товару на суму 202825,00 грн. відбулася за письмовою заявкою відповідача на підставі договору поставки №39 від 28.04.2011р., однак суд не дослідив вказану рознарядку, зазначивши у рішенні, що письмова заявка відповідачем не направлялась (доказів сторонами не надано);

- суд першої інстанції безпідставно послався на приписи ст.ст.40, 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель", оскільки вони не відносяться до укладання господарських договорів;

- визнавши договір неукладеним суд першої інстанції порушив норми процесуального права, вийшовши за межі позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач у письмовому відзиві від 09.04.2012р. №506 та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважаючи оскаржене рішення законним.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2011р. між Спільним Українсько-Австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець, замовник) було укладено договір про закупівлю товарів №39 (далі - договір), згідно умов якого постачальник зобовязався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар бітумну емульсію в кількості 300 тон (а.с.10-12).

Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків: зазначена в п.1.2 договору кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається відповідно до заявок замовника (покупця), оформлених згідно вимог цього договору. Замовник (покупець) на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару, та відповідно загальну кількість товару, що підлягає поставці відповідно до умов цього договору (п.1.3 договору).

Як встановлено п.3.1 договору, ціна даного договору становить 1995000,00 грн., в тому числі ПДВ - 332500,00 грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару. Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Ціна за одиницю товару становить 6650,00 грн./т. (п.3.4 договору).

Розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати замовником (покупцем) після отримання від учасника (постачальника) рахунку на оплату товару (далі - рахунок) і документів, зазначених пунктом 4.2 цього договору (п.4.1 договору).

Умовами п.4.2 договору встановлено, до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні.

Відповідно до п. 4.3 замовник (покупець) зобов'язується розрахуватись з учасником (постачальником) за отриманий товар протягом 14 днів з моменту отримання партії товару і документів, що підтверджують належну якість товару, видаткові накладні, рахунки на оплату.

Згідно п.5.1 договору строк (термін) поставки (передачі) товарів за договором: учасник (постачальник) здійснює поставку першої партії товару на умовах EXW (Інкотермс 2000) в строк до 3-ьох календарних днів після отримання письмової заявки від замовника (покупця).

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що місце поставки (передачі) товарів за договором: Київська область, м.Бровари, вул.Кутузова, 139.

Згідно п.5.3 договору порушення (прострочення) з вини учасника (постачальника) строків поставки товару, а також відмова від акцепту заявки замовника (покупця) на поставку партії товару 2 і більше рази, незалежно від причин і підстав такої відмови, надає замовнику (покупцю) право в односторонньому порядку розірвати даний договір шляхом направлення учаснику (постачальнику) відповідного повідомлення. В цьому разі, договір вважається розірваним з моменту отримання учасником (постачальником) відповідного повідомлення замовника (покупця).

Факт отримання товару підтверджується підписанням видаткових накладних на партію товару (п.5.4 договору).

Як встановлено п.6.1.1 договору, замовник (покупець) зобов"язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно п.10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Як вказує позивач, згідно видаткової накладної №128 від 24.05.2011р. та товарно-транспортної накладної №000055 від 24.04.2011р. він поставив відповідачу товар на загальну суму 202825,00 грн. (а.с.13,15). Крім того, позивачем були надані послуги з транспортування товару з м.Бровари в м.Ковель на суму 8925,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №ТЕ-012 від 24.05.2011р., підписаним представниками обох сторін (а.с.14).

Для оплати поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок №128 від 24.05.2011р. на суму 211750,00 грн., копія якого міститься у матеріалах справи (а.с.96).

Відповідач не спростовує факт отримання товару та послуг, однак свої зобов"язання щодо його оплати в строк до 07.06.2011р., згідно умов п.4.3 договору, не виконав, у зв"язку з чим позивач направив йому вимогу №268 від 11.11.2011р. про сплату існуючої заборгованості в сумі 211750,00 грн. (а.с.16). Вказану вимогу відповідач отримав 15.11.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, однак суму боргу не сплатив (а.с.17).

За вказаних обставин, Спільне Українсько-Австрійське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 224580,01 грн., з яких 211750,00 грн. основного боргу, 2636,73 грн. інфляційних, 2867,24 грн. 3% річних, 7326,04 грн. пені (а.с.3-6).

Після порушення провадження у справі, позивач подав до суду заяву від 19.01.2012р., відповідно до якої просив стягнути з відповідача 222560,76 грн. (а.с.53-54).

Заявою від 16.02.2012р. позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 211750,00 грн. основного боргу в т.ч. 202825,00грн. боргу за поставлений згідно договору про закупівлю товарів №39 від 26.04.2011р. товар та 8925,00грн. за надані згідно акту виконаних робіт послуги, 2733,88 грн. 3% річних за період з 08.06.2011р. по 18.11.2011р., 7062,75 грн. пені, нарахованої за період з 08.06.2011р. по 18.11.2011р. (а.с.91).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 20.02.2012р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 8925,00 грн. боргу за надані згідно акту виконаних робіт послуги та 178,50 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позовних вимог в сумі 212621,63 грн. відмовлено (а.с.110-112).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у позові, з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Такі ж положення містить ст.712 ЦК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Мотивуючи своє рішення про відмову у позові в сумі 212621,63 грн., суд першої інстанції, посилаючись на ч.2 ст.180 та ч.8 ст.181 ГК України, вказує на те, що договір №39 від 28.04.2011р. не містить положень про погодження строків та термінів поставки, тому є неукладеним, а неукладений договір не є підставою виникнення зообв"язань та обов"язків щодо його виконання.

Проте, з таким висновком судова колегія не погоджується.

Так, ч.2 ст.180, ч.8 ст.181 ГК України, на які посилається суд першої інстанції, передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Порядок, строки (терміни) поставки (передачі) товару сторони передбачили в розділі п"ятому договору від 28.04.2011р. №39.

Зокрема, пунктом 5.1 договору передбачено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів за договором: учасник (постачальник) здійснює поставку першої партії товару на умовах EXW (Інкотермс 2000) в строк до 3-ьох календарних днів після отримання письмової заявки від замовника (покупця).

При цьому, слід зазначити, за умовами договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків: зазначена в п.1.2 договору кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається відповідно до заявок замовника (покупця), оформлених згідно вимог цього договору. Замовник (покупець) на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару, та відповідно загальну кількість товару, що підлягає поставці відповідно до умов цього договору (п.1.3 договору).

На виконання умов договору ДП "Волинський облавтодор" (покупець за договором) надав СП ТОВ "Бітунова Україна" (постачальнику за договором) рознарядку від 20.05.2011р. №12-3/790 на поставку бітумної емульсії в травні місяці 2011 року для філій ДП "Волинський облавтодор" (а.с.79).

На підставі вказаної рознарядки, умов договору, постачальник передав, а покупець прийняв емульсію бітумну дорожню в кількості 30,500 т. вартістю 202825,00 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін накладною №000055 від 24.05.2011р., довіреністю відповідача №67 від 20.05.2011р., виданою своєму представнику Шевчуку В.П., товарно-транспортною накладною №000055 від 24.05.2011р., актом виконаних робіт №ТЕ-012 від 24.05.2011р. (а.с.13,14,15,58).

Таким чином, й фактичні дії сторін свідчать про те, що договір №39 від 28.04.2011р. був укладений.

Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 25.06.2011р. у справі №7/221-09 вказує на те, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно підписаних сторонами актів звіряння розрахунків станом на 10.10.2011р., 27.12.2011р. (а.с.37, 56) заборгованість відповідача перед позивачем складає 211750,00 грн.

Оскільки існування у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 202825,00грн. - заборгованість за поставлений товар та 8925,00 грн. - заборгованість за надані послуги з транспортування, підтверджується наявними у справі доказами, а відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано, позовні вимоги про стягнення з відповідача 211750,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи, зокрема, накладна №128 від 24.052011р., свідчать, що поставка товару відбулася 24.05.2011р., отже, враховуючи умови п.4.3 договору, відповідач мав оплатити поставлений товар в строк до 07.06.2011р.

Як вже вказувалося, заявою від 16.02.2012р. позивач зменшив позовні вимоги та просив, зокрема, стягнути з відповідача, крім боргу, 2733,88 грн. 3% річних та 7062,75 грн. пені, нарахованих за період з 08.06.2011р. по 18.11.2011р.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 2733,88 грн. 3% річних на суму боргу 202825,00 грн. за період з 08.06.2011р. по 18.11.2011р. проведено згідно вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3.6 договору сторони погодили, що в разі порушення строків оплати товару замовник (покупець) на вимогу учасника (постачальника) зобов"язаний сплатити останньому пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми боргу, за кожен день прострочення.

Як встановлено п.7.3.8 договору, сплата стороною неустойки (штрафу, пені) не звільняє її від обов"язку виконати цей договір в натурі, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України.

Пеня за прострочення сплати відповідачем суми боргу у розмірі 202825,00 грн. за період з 08.06.2011р. по 18.11.2011р. нарахована у відповідності з нормами чинного законодавства, умовами договору та її розмір складає 7062,75 грн., а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 7062,75 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Волинської області від 20.02.2012р. слід скасувати в частині відмови у позові про стягнення 202825 грн. 00 коп. боргу, 2733грн. 88 коп. - 3% річних, 7062 грн. 75 коп. пені, всього - 212621 грн. 63 коп., прийнявши в цій частині нове рішення - про задоволення позову, а в решті - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна", м.Бровари Київської областізадовольнити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 20.02.2012р. у справі №5004/2484/11 в частині відмови у позові про стягнення 202825 грн. 00 коп. боргу, 2733 грн. 88 коп. - 3% річних, 7062 грн. 75 коп. пені, всього - 212621 грн. 63 коп. скасувати.

Прийняті в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити.

Пункти 1,2,3 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

"1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Луцьк, вул.Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) на користь Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" (Київська область, м.Бровари, вул.Кутузова, 2А, код ЄДРПОУ 31256895) 211750 грн. 00 коп. боргу, 2733 грн. 88 коп. 3% річних, 7062 грн. 75 коп. пені, всього - 221546 грн. 63 коп., 4430 грн. 93 коп. судового збору."

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Луцьк, вул.Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) на користь Спільного Українсько-Австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" (Київська область, м.Бровари, вул.Кутузова, 2А, код ЄДРПОУ 31256895) 2126грн. 22 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Волинської області.

5. Справу №5004/2484/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.: 1 до справи,

2,3 сторонам,

4 в наряд.