Постанова № 22608561, 05.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2012 р. Справа № 5023/9429/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Білецька А.М. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Зозуля О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. за довіреністю б/н від04.03.2012 року

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 841/22 від 27.12.11 р.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 248 Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2011 р. у справі № 5023/9429/11

за позовом ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Зміївської теплової електричної станції, м. Харків

до ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Зміївської теплової електричної станції, с. Комсомольське, Зміївський район, Харківська область

про стягнення 149805,94 грн. та витребування майна

та за зустрічним позовом ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Зміївської теплової електричної станції, с. Комсомольське, Зміївський район, Харківська область

до ВАТ "Теплоенергомонтаж" в особі відокремленого структурного підрозділу Харківського монтажного управління ВАТ "Теплоенергомонтаж", м. Харків

про встановлення права власності

ВСТАНОВИЛА:

Харківське монтажне управління відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом довідкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Зміївської теплової електричної станції про зобов'язання відповідача повернути автомобільний кран КС-3575А-1 з незаконного володіння, а також про стягнення матеріальної шкоди в сумі 130264,00 грн. та моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

До прийняття рішення у справі відповідач звернувся з зустрічним позовом про встановлення права власності на автомобільний кран КС-3575 А1, зав. № 00665, двиг. № 50545, шасі № 767077, дата випуску 29.12.1993 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2011 р. прийнято зустрічну позовну заяву відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Зміївської теплової електричної станції до сумісного розгляду разом із первісним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2011р. (суддя Суярко Т.Д.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 р. (колегія суддів у складі: Шепітько І.І. головуючий суддя, судді Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) первісний позов задоволено частково, зобов'язано ВАТ "ДЕК "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Зміївської теплової електричної станції повернути Харківському монтажному управлінню ВАТ "Теплоенергомонтаж" автомобільний кран КС-3575А-1, вантажопідйомністю 14 тон. В іншій частині первісного позову - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду Харківської області від 19.10.2011 року було касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Зміївської теплової електричної станції задоволено частково. Скасовано рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 р. у справі № 5023/113/11. Справу №5023/113/11 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Після надходження справи до господарського суду Харківської області їй присвоєно новий номер 5023/9429/11 (н.р. 5023/113/11) та передано в провадження судді Бураковій Аллі Миколаївні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2011 року було призначено справу 5023/9429/11 (н.р. 5023/113/11) до розгляду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.12.2011 р. по справі № 5023/9429/11 (суддя Буракова А.М,) в первісному позові відмовлено. В зустрічному позові відмовлено.

Відповідач за первісним позовом з рішенням господарського суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, судові витрати покласти на позивача за первісним позовом, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та на неповне зясування обставин справи та невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи. Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом, зазначає, що на його думку, суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 344 ЦК України помилково вважає, що право власності на спірне майно, яке вже встановлено позивачем за первісним позовом, не може бути скасовано та встановлено за іншою особою, на підставі вищезазначеної норми законодавства. Також, апелянт зазначає, що, на його думку, з документів, які були надані до матеріалів справи, в обґрунтування зустрічного позову, вбачається, що відповідач добросовісно заволодів спірним рухомим майном, на протязі близько 14-ти років відкрито та безперервно володів їм та використовував його для власних потреб. Крім того, як зазначає апелянт, на протязі цього періоду володіння він не знав, що законним власником цього майна є позивач за первісним позовом, а позивач за первісним позовом, в свою чергу, не повідомляв про це відповідача за первісним позовом. Більш того, позивач за первісним позовом деякий час користувався спірним майном, але здійснював це не як власник, а як лізингоодержувач, на підставі договору оперативного лізингу № 4 від 01.08.2002 р., укладеного між сторонами, при цьому щомісячно сплачуючи лізинговий платіж. А тому, на думку апелянта, є всі законні підстави вважати, що відповідачем за первісним позовом повністю додержано вимог ч. 1 ст. 344 ЦК України, що, в свою чергу, є підставою для визнання судом права власності за набувальною давністю саме за відповідачем за первісним позовом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2012 р. апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом прийнято до провадження, призначено до розгляду на 20.02.2012 р., запропоновано надати на адресу апеляційного суду позивачу за первісним позовом відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу за первісним позовом письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду відповідачем за первісним позовом 06.02.2012 р. надані письмові пояснення за вх. № 1103, в яких він підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 р. розгляд справи відкладено на 21.03.2012 р.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційних скаргах доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до даних державної реєстрації, автокран КС-3575А-1 належить ВАТ "Теплоенергомонтаж" в особі відокремленого структурного підрозділу Харківського монтажного управління ВАТ "Теплоенергомонтаж", що підтверджено технічним талоном на автокран КС-3575А-1 (т.1 арк.с. 46); паспортом на автокран КС-3575А-1 (т.1 арк.с.38-43); технічним паспортом на автокран КС-3575А-1 (т.1 арк.с. 44-45) та змістом рішення господарського суду Харківської області від 27.04.10р. по справі №57/187-09.

Згідно відомостей щодо власника крану автомобільного Т № 14 з гідравлічним приладом КС - 3575А-1, які містяться у паспорті № 31930 на згаданий кран, зареєстрованому за реєстраційним № 31930 Управлінням Харківського округу Держтехнагляду УРСР 14.04.1994 року № 767077, власником крану є Харківське монтажне управління "Теплоенергомонтаж", с.Подвірки (позивач за первісним позовом).

У технічному паспорті серії ВХ № 465299 крану автомобільного Т № 14 з гідравлічним приладом КС - 3575А-1 та технічному талоні транспортного засобу (індивідуального власника), виданому 26.04.1994 року Державною автомобільною інспекцією Дергачівського МРЕВ УДАЇ УВС Харківської області на згаданий кран, власником цього крану також вказаний позивач за первісним позовом.

Державна реєстрація права власності позивача за первісним позовом на автокран відповідає приписам нормативних актів, а саме п.6 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. N 1371).

Відповідач за первісним позовом права власності ВАТ "Теплоенергомонтаж" в особі відокремленого структурного підрозділу Харківського монтажного управління ВАТ "Теплоенергомонтаж" на спірний автокран не заперечує, просить визнати право власності за ним на підставі витікання строку набувальної давності, з посиланням на положення ст. 344 ЦК України.

Зазначена норма гласить, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, гіпотеза ч.1 ст. 344 ЦК України встановлює, що обовязковими умовами виникнення права власності у звязку із витіканням строку набувальної давності є добросовісність отримання майна у володіння; відкритість володіння майном; безперервність володіння майном.

Відповідно до сталої судової практики особа вважається такою, що добросовісно заволоділа майном, якщо не буде доведено, що вона, набуваючи майно у володіння, знала або повинна була знати про незаконність такого набуття, зокрема, що особа, у якої придбано майно, не мала права його відчужувати, тобто, не буде спростованого його добросовісності як обовязкової умови заволодіння майном з метою набуття права власності.

Відкритість володіння полягає в тому, що особа повинна володіти майном відкрито, не приховуючи факт володіння, та потім довести цю обставину.

Володіння вважається безперервним, якщо володілець речі доведе, що володів нею в період часу між початковим моментом заволодіння річчю до моменту (дня) предявлення до суду відповідних вимог.

В обґрунтування зустрічного позову про визнання права власності ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Зміївської теплової електричної станції послалося на добросовісне безперервне володіння майном на протязі близько 14 років, з 1994 по 2008 р. На підтвердження безперервного та відкритого володіння спірним майном відповідач за первісним позовом надає Акт №1 приймання-передачі основних засобів за березень 1994 року (т.1 арк.с.144); інвентарну картку №00004031 обліку основних засобів (форма №ОЗ06) (т.1 арк.с. 145); копію висновку Компанії "Сейл Прайс Ко" про справедливу (риночну) вартість необоротних активів (т.1 арк.с.146-147); довідку про балансову вартість станом на 01.01.11р. (т.1 арк.с.148); розрахунки суми податку з власників транспортних засобів (т.1 арк.с.149-151); договір оперативного лізингу №4 від 01.08.02р. (т.2 арк.с.63-66).

Дослідивши докази по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає ці твердження безпідставними.

Як встановлено колегією суддів і не заперечується позивачем за зустрічним позовом,у позивача за зустрічним позовом відсутні жодні підстави вважати придбання речі добросовісним.

Так, позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу наявності правових підстав заволодіння майном або отримання його у власність. На підприємстві ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Зміївської теплової електричної станції відсутній договір купівлі-продажу, міни, поставки, тощо, аналогічно відсутні інші господарські документи, які могли б свідчити про наявність легальної правової підстави заволодіння спірним автокраном.

Наданий позивачем за зустрічним позовом Акт №1 приймання-передачі основних засобів за березень 1994 року (т.1 арк.с.144), складений між позивачем за зустрічним позовом та МПК "Глобус", свідчить про передачу позивачеві за зустрічним позовом автомобільного крану КС-3575 А-1, вантажопідйомністю 14 тон. Правова підстава отримання майна (титул) у даному акті не зазначена. Аналогічно акт не містить зазначення, на якому саме праві передається майно (у користування, у власність, тощо).

Інвентарна картка №00004031 обліку основних засобів (форма №ОЗ06) (т.1 арк.с. 145); копія висновку Компанії "Сейл Прайс Ко" про справедливу (риночну) вартість необоротних активів (т.1 арк.с.146-147) та довідка про балансову вартість станом на 01.01.11р. (т.1 арк.с.148) свідчать лише про облік автомобільного крану КС-3575 А-1 на балансі позивача за зустрічним позовом). Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату, проте не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Отже, інвентарна картка №00004031 обліку основних засобів (форма №ОЗ06) та довідка про балансову вартість станом на 01.01.11р. не можуть підтвердити обставини відкритості та безперервності володіння спірним краном протягом 5 років.

Крім того, відповідно до п.6 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. N 1371) (далі Порядок), транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції

Відповідно до п.7 Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

В цій частині колегія суддів зазначає, що неможливість реєстрації права на річ за позивачем за зустрічним позовом є безспірним доказом усвідомленості останнього про відсутність правових підстав заволодіння спірним автокраном.

Крім того, колегією суддів встановлено, що з 1994 р. по 2006 р. позивач за первісним позовом володів автокраном на підставі договорів оренди (лізінгу), що визнає відповідач (а.с. 141 т.1).

З 2002 р. по 2006 р. позивач за первісним позовом (ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Зміївської теплової електричної станції) діяв останній договір між сторонами - договор оперативного лізингу №4 від 01.08.02 р.

Колегія суддів зазначає, що наведений факт свідчить про постійне, з 1994 по 2006 р., перебування спірної речі у її законного власника позивача за первісним позовом і обставина хибного складення договору лізінгу, а також інших договорів, укладених до 2002 р., не змінює того факту, що позивач за зустрічним позовом фактичного володіння над річчю не здійснював.

Крім того, колегія суддів в цій частині погоджується з висновками місцевого господарського суду про недійсність договору оперативного лізингу №4 від 01.08.02 р., оскільки даний договір суперечить ч.1,2 ст. 203 ЦК України (вимоги, додержання яких є умовою чинності правочину): позивач за зустрічним позовом уклав договір лізингу з відповідачем за зустрічним позовом, не маючи майнових прав на автокран (предмет лізинг), а отже не маючи й права на передачу цього майна в лізинг.

Крім того, факт недійсності договору оперативного лізингу №4 від 01.08.02р. було встановлено рішенням господарського суду Харківської області по справі №57/187-09 від 27.04.10р.

Таким чином, підстави задоволення зустрічного позову відсутні і в цій частині колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги позивача за первісним позовом про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння.

Так, відповідно до приписів п.3 ч.1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

В порушення вимог зазначеної норми місцевий господарський суд в своєму рішенні жодним чином не обґрунтував підстав та мотивів відмови в задоволенні первісного позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, що є безумовною підставою скасування рішення в цій частині.

Між тим, обставини справи свідчать про наявність підстав до задоволення даної вимоги.

Згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивач за зустрічним позовом не є добросовісним набувачем (ч.1 ст. 388 ЦК України), що обґрунтовано вище у тексті даного позову, в силу чого на нього не розповсюджуються положення ст. 388 ЦК України.

За таких умов будь-які правові підстави відмовляти в задоволенні первісного позову в частині витребування власником майна з чужого незаконного володіння відсутні.

В частині відмови в задоволенні вимог первісного позову щодо стягнення 130264,00 грн. матеріальної шкоди та 10000,00 грн. моральної шкоди, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що обовязком позивача відповідно до приписів ст.. 1166 ЦК України є доведення наявності складу цивільного делікту.

З матеріалів справи такого складу не вбачається, оскільки позивачем за первісним позовом не доведено обґрунтованих підстав вважати, що ним могла бути отримана вигода у зазначеному в позові розмірі при експлуатації автокрану, який в цей час утримувався відповідачем, аналогічно не представлено жодних доказів спричинення йому моральної шкоди.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав до задоволення первісного позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння та безпідставності інших вимог первісного та зустрічного позовів.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Зміївської теплової електричної станції задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2011 р. у справі № 5023/9429/11 в частині відмови в задоволенні вимоги первісного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння та в цій частині прийняти нове рішення, яким зобовязати відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Змівської теплової електричної станції (63460, Харківська область, Зміївський район, смт.Комсомольське, Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247) повернути Харківському монтажному управлінню Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, Промплощадка, Харківської ТЕЦ-5, код ЄДРПОУ 00121896) автомобільний кран КС-3575А-1, вантажопідйомністю 14 тон.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2011 р. у справі № 5023/9429/11 залишити без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Змівської теплової електричної станції (63460, Харківська область, Зміївський район, смт.Комсомольське, Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247) на користь Харківського монтажного управління Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, Промплощадка, Харківської ТЕЦ-5, код ЄДРПОУ 00121896) понесені судові витрати в розмірі 321,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гончар Т. В.

Повний текст постанови складено та підписано 05.04.2012 року