Постанова № 22608430, 10.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2012                                                                                           № 4/565

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кошіля В.В.

суддів:           Шапрана В.В.

          Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.,

за участю представників:

від позивача                    Волік Я.В.,

від відповідача                    не з’явились,

від третьої особи          Хаметов Т.Х.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс» на рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2012 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом          Міністерства охорони здоров’я України

до                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»

третя особа          Державне українське об’єднання «Політехмед»

про                              розірвання договору та стягнення коштів в сумі 20054229,37 грн.

Постанова прийнята 10.04.2012 у зв’язку з тим, що в судовому засіданні 05.04.2012 відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.

                                                  Встановив:

Міністерство охорони здоров’я України (далі позивач) звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти № 218Т-210/545/21-2 від 27.12.2010, укладеного між Міністерством охорони здоров’я України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Емансіс», зобов’язання ТОВ «Емансіс» повернути суму попередньої оплати за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 218Т-210/545/21-2 від 27.12.2010 у розмірі 15571710,00 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс» (далі відповідач) пені в розмірі 3005340,03 грн., штраф у розмірі 1090019,70 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами 247014,25грн., 140145,39 грн. індексу інфляції.

Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якій позивач просив стягнути з відповідача 3005340,03грн. пені, 1090019,70 грн. штрафу, 3% річних в розмірі 309727,71 грн., 183746,18 грн. індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду м.Києва від14.02.2012 у справі №4/565 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у сумі 1502670,01грн., штраф у розмірі 545009,85грн. Стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету України 5764,97 грн. судового збору. В іншій частині позову про стягнення пені, штрафу, індексу інфляції, 3% річних відмовлено. В частині розірвання договору та повернення попередньої оплати провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду в частині стягнення пені та штрафу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні пені та штрафу відмовити, в іншій частині рішення суду залишити без змін, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Представник позивача надав відзив на апеляційну, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду в частині стягнення пені та штрафу залишити без змін, в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від07.03.2012 про прийняття апеляційної скарги до провадження з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 №75.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників, встановив наступне.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п.1 ст.628 ЦК України).

Частиною1 ст.652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як свідчать матеріали справи, 27.12.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №218Т-2010/545/21-24 (далі договір), відповідно до умовами якого відповідач зобов’язується поставити обладнання, зазначене в Специфікації (Додаток 1) у відповідності до Графіку поставки (Додаток 2) третій особі, третя особа приймає товар та передає його відповідачу для подальшого його постачання до закладів охорони здоров’я.

Позивач зобов’язується перерахувати на рахунок відповідача кошти, необхідні для виконання цього договору, у межах коштів, виділених із Державного бюджету на 2010 рік, закупівля якого здійснюється за бюджетною програмою КПКВ 2301290 «Централізована закупівля високовартісного обладнання для закладів охорони здоров’я» згідно із Специфікацією.

Додатковою угодою № 1 від 27.12.2010 до договору були внесені зміни відповідно до яких замовник зобов’язується здійснити 100% попередню оплату за товари, зазначені в Специфікації (Додаток 1), а постачальник протягом 90 календарних днів з дня надходження коштів попередньої оплати забезпечує поставку товару до закладів охорони здоров’я згідно з розподілом замовника та введення обладнання в експлуатацію.

Відповідно до п.3.1. договору, в редакції додаткової угоди №1, валютою договору є гривна України. Ціна цього договору становить 15571710,00грн., без ПДВ.

Відповідно до Специфікації, в редакції додаткової угоди №1 від27.12.2010, відповідача було зобов’язано поставити комплекс рентгенівський діагностичний Emansis Digital X Ray System ТУ У 33.1-32665379-01:2007 у складі: - рентгенівська радіографічна система PLX 140; система цифрової радіографії Kodak Point-of-care CR 120 System; Kodak Dry view 8150 лазерна камера Imager, виробник ТОВ «ЕМАНСІС» Україна, у кількості 21 комплект.

Відповідно до Графіку поставки, в редакції додаткової угоди №1 від27.12.2010, товар повинен був бути поставлений в термін 90 днів з моменту передплати.

Матеріали справи свідчать, що 30.12.2010 було здійснено попередню оплату за медичне обладнання у сумі 15571710,00 грн., про що свідчать платіжні доручення №5 та №13 від27.12.2010 (а.с.28, том1).

Отже, висновок господарського суду першої інстанції про те, що товар повинен був бути поставлений у квітні місяці є вірним.

Однак, листом від21.04.2011 (а.с.29, том1) відповідач повідомив позивача про внесення змін №2 до ТУ У 33.1-32665379-01:2007, згідно з якими назву комплексу було змінено з «Комплексу рентгенівського діагностичного s Digital X Ray System» на «Комплекси рентгенівські діагностичні КРД «Емансіс». Відповідно було отримано нове свідоцтво про державну реєстрацію від 03.12.2010 №6316/2007, а старе свідоцтво було анульовано. В ТУ У 33.1-32665379-01:2007 зі змінами № 2 ні одна з 16 моделей не відповідала комплектації, яка б відповідала документації з конкурсних торгів.

Після цього, в ТУ У 33.1-32665379-01:2007 було внесено зміни № 3, згідно з якими одна з моделей Комплексу рентгенівського діагностичного КРД «Емансіс» відповідає вимогам, які були зазначені в документації з конкурсних торгів і отримано нове свідоцтво про державну реєстрацію від 10.06.2011 №6316/2007.

Листом від 07.10.2011 №14.02-05/119 (а.с.40, том1) позивач звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір.

Листом від 13.10.2011 №04-06/969 (а.с.41, том1) відповідач надіслав відповідь, якою заперечив проти розірвання договору.

В обґрунтування вимоги про розірвання договору позивач зазначав про невиконання відповідачем умов договору по поставці обладнання в обумовлений строк.

08.02.2012 позивач подав до господарського суду першої інстанції клопотання (а.с.121, том 1) про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти №218 Т-210/545/21-2 від27.12.2010, укладений між позивачем і відповідачем, та повернення попередньої оплати за вказаним договором, оскільки під час знаходження даної справи в провадженні на виконання рішення Господарського суду м.Києва від 04.11.2011 у справі №11/296 позивач прийняв товар відповідно до акту приймання-передачі медичного обладнання за договором №218 Т-210/545/21-2 від 27.12.2010.

Акт приймання-передачі медичного обладнання за договором №218 Т-210/545/21-2 від27.12.2010 (а.с.126, том1) свідчить, що відповідачем дійсно поставлено товар, а отже виконано зобов’язання в частині поставлення товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти №218 Т-210/545/21-2 від 27.12.2010, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п.1.1. ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, оскільки відповідач виконав зобов’язання щодо поставлення товару за договором, тобто між сторонами відсутній предмет спору в частині позову про розірвання договору та зобов’язання повернути попередню оплату, апеляційний господарський суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3005340,03 грн. пені, 1090019,70грн. штрафу, 3% річних в розмірі 309727,71 грн. та 183746,18 грн. індексу інфляції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 265 ГК України передбачений обов’язок постачальника передати товар покупцю в обумовлені строки та обов’язок покупця прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, відповідно до платіжних доручень №5 та №13 від27.12.2010 та позивач здійснив 100% попередню оплату за поставлений товар.

Однак, відповідач порушив умови договору та поставив товар з порушенням строку визначеного у п.5.1. договору.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено вище, відповідач порушив свої зобов’язання щодо своєчасної поставки товару.

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно із п.7.2. договору за порушення умов передбачених п.5.1. та п.5.2 договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується на рахунок одержувача штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно із ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Частиною 4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

В матеріалах справи міститься рішення Господарського суду м.Києва від04.11.2011 у справі №11/296, яким позов задоволено та зобов’язано МОЗ України та ДУО «Політехмед» прийняти від ТОВ «Емансіс» комплекс рентгенівської діагностики КРД Емансіс ТУ У 33.1-32665379-001:2007 у складі рентгенівська радіографічна система PLX 140; система цифрової радіографії Kodak Point-of-care CR 120 System; Kodak Dry view 8150 лазерна камера Imager, виробник ТОВ «ЕМАНСІС» Україна, у кількості 21 штук в порядку передбаченого договором та з оформленням видаткової накладної.

Вказаним рішенням встановлено, що Державне українське об’єднання «Політехмед» та Міністерство охорони здоров’я України жодних заперечень щодо невідповідності по комплектації, технічній характеристиці, номенклатурі, якості обладнання, яке Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс» фактично може поставити суду не надано. Обладнання, яке Товариство з обмеженою відповідальністю «Емансіс» має можливість фактично поставити відповідає змісту пропозиції конкурсних торгів, вимогам, ставились в тендерній документації по номенклатурі, асортименту та якості.

Враховуючи обставини справи та матеріали справи, апеляційний господарський суд, враховуючи ступінь виконання зобов’язань, причини неналежного виконання зобов’язання, намагання добровільного усунення відповідачем порушення та його наслідків, об’єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про зменшення розміру пені, штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, який порушив зобов’язання по договору, до 50%.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 1502670,01грн. за прострочення терміну поставки товару та штрафу у розмірі 545009,85 грн., відповідно до п.7.2. договору.

За прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач нарахував відповідачу до сплати 309727,71грн. 3% річних та 183746,18грн. індексу інфляції.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі 309727,71грн. та 183746,18грн. індексу інфляції задоволенню не підлягають, оскільки зміст позовних вимог стосується зобов’язання товариства виконати умови договору, а ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2012 у справі №4/565 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

                                                  ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2012 у справі №4/565 - без змін.

2.          Матеріали справи №4/565 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя                                                                      Кошіль В.В.

Судді                                                                                          Шапран В.В.

                                                                                          Моторний О.А.