Постанова № 22608429, 05.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2012 № 42/321

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Борисенко І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Романенко О.О. керівник, витяг з ЄДРПОУ серії АЖ

№ 070435 від 21.11.2011р.

ОСОБА_1 дов. б/н від 25.10.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 171-2011 від 16.11.2011р.

ОСОБА_3 дов. № 105-2012 від 10.02.2012р.

ОСОБА_4 дов. № 129-2011 від 15.06.2011р.

від третьої особи: не зявились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія «Перша”

на рішення

Господарського суду міста Києва від 13.12.2011р.

у справі № 42/321 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспорт- експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція“ (позивач)

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія “Перша” (відповідач)

третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю “Наргус” (третя особа)

про відшкодування шкоди, ціна позову 617146,43 грн.

В судовому засіданні 05.04.2012р. відповідно до ст.ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 13.12.2011р. у справі № 42/321 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Перша” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспорт-експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” 617 146,43 грн. боргу, 6 171,46 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 8000,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва від 13.12.2011р. у справі № 42/321 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не враховано правомірність відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування за договором страхування відповідальності перевізника за втрачений вантаж.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012р. прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи в суді апеляційної інстанції відкладався, останній раз на 05.04.2012р. у зв”язку з неявкою представників третьої особи в судове засідання, а строк розгляду апеляційної скарги продовжувався за клопотанням представника позивача.

Розпорядженнями Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/8 від 21.03.2012р. змінено склад колегії суддів. У звязку з виробничою необхідністю перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному, доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 42/321 колегії у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді Остапенко О.М., Борисенко І.В.

У відзиві на апеляційну скаргу представники позивача та третьої особи просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.04.2012р. представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.04.2012р. представники позивача заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

В судове засідання 05.04.2012р. представники третьої особи не зявились, причини неявки суду не повідомили, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання, у звязку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справи у відсутність представників третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що у позивача виник обов”язок перед третьою особою відшкодувати збитки, заподіяні повною втратою вантажу під час перевезення, а відповідач згідно з умовами укладеного з позивачем договору страхування відповідальності перевізника наземним транспортом зобов”язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про виплату, яке він повинен прийняти протягом 10 робочих днів з дня отримання необхідних документів за страховим випадком. Враховуючи, що відмова відповідача у страховій виплаті є неправомірною, у відповідності до ст.988 ЦК України місцевий господарський суд стягнув з відповідача 617 146, 43 грн. боргу, що становить вартість вантажу, що був пошкоджений пожежею під час здіснення його перевезення позивачем.

Одночасно місцевим господарським судом в резолютивній частині рішення вирішено повернути без розгляду на підставі п.5 ч.1ст.63 ГПК України заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспорт-експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” про збільшення розміру позовних вимог вих.№ 29/11 від 29 листопада 2011 р. та про повернення судового збору у розмірі 741 грн., сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю “Транспорт-експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” на підставі платіжного доручення № 1704 від 28 листопада 2011 р.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Транспорт - експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція“ (надалі - позивач, страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія “Перша” (надалі - відповідач, страховик) було укладено договір №12.03.00.10.00023 добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (СМR+TTH) (надалі - Договір) (а.с.17-22, т.1), згідно з яким відповідач здійснює страхування відповідальності перевізника та зобов”язується здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку на умовах і в порядку, встановлених цим Договором, а страхувальник зобов”язується сплатити страхові платежі в строки, встановлені цим Договором та виконувати інші умови Договору.

Відповідно до п.1 “Основної частини” Договору предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов”язані з обов”язком Страхувальника відшкодувати збитки, які виникли внаслідок неналежного виконання умов договору перевезення та збитки, заподіяні вантажем, що перевозиться, здоров“ю або майну третіх осіб при здійсненні перевезення вантажів, на умовах Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів 1956р. (КДПВ/СМR) зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року (надалі - Конвенція КДПВ), чинного законодавства України та чинних Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно до частини 1 “Стандартних умов” укладеного між сторонами Договору, страховим випадком за даним Договором є настання відповідальності Страхувальника (позивача) за збитки, заподіяні власникові вантажу в результаті повної або часткової втрати, псування, ушкодження або недостачі вантажу відповідно до: положень Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956р. (КДПВ/СМR) зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 5 липня 1978р.; положень чинного законодавства про транспортне перевезення відповідної країни; стандартних умов надання послуг, затверджених організаціями перевізників та експедиторів країни, резидентом якої є Страхувальник; Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, положень чинного законодавства України про транспортні перевезення; стандартних умов надання послуг, положень інших договорів або угод, щодо застосування яких надана письмова згода страховика.

Як вбачається з пункту 2 “Основної частини” Договору, застрахованим ризиком є відповідальність за вантаж, а ліміт відповідальності страховика за укладеним Договором становить 250000 доларів США за одним страховим випадком та загальна франшиза 1000 доларів США (п.3 основної частини Договору).

Кількість транспортних засобів зазначена в Додатку №1, що є невід”ємною частиною цього Договору, становить 9 транспортних засобів (п.4 основної частини Договору), а загальний страховий платіж відповідно до п.5.2 основної частини Договору становить 10531, 08 грн.

Перелік застрахованих транспортних засобів визначений у додатку до цього договору (а.с.26-27, т.1). Цим же додатком визначено територію дії договору Європа, країни Балтії, СНД, включаючи Україну.

Строк дії договору відповідно до умов п. 7.1 “Основної частини” Договору встановлений з 25 грудня 2010р. до 24 грудня 2011р. але не раніше 00 годин дати, наступної за датою сплати страхового платежу або його першої частини.

Страхові платежі були сплачені позивачем згідно платіжного доручення №1236 від 29.12.2010р. в сумі 2 632, 77 грн. та згідно платіжного доручення №232 від 27.07.2011р. в сумі 2 189, 61 грн., згідно платіжного доручення №1607 від 05.10.2011р. в сумі 6 001, 23 грн., належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.28-29, 31).

30.07.2010р. між позивачем (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Наргус” (замовник) було укладено Договір №83 на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (а.с. 39-41, т.1), відповідно до умов якого Замовник зобов”язався надавати вантаж для перевезення в міжнародному сполученні, а Перевізник приймати і доставити його отримувачам на умовах, зазначених в заявці на перевезення вантажу автотранспортом (заявка). Перевізник зобов”язаний був виконувати перевезення, а Замовник повинен був забезпечувати відпуск, приймання вантажу, оформлення всіх необхідних документів на вантаж та оплату за виконані перевезення.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі заявки № 11 на доставку вантажу від 14 квітня 2011р. (а.с. 42, т.1) позивач протягом 19-24 квітня 2011р. здійснював перевезення 18,93 т. фольги вартістю 53 761,20 євро (специфікація №30 до контракту WL1108 від 11 листопада 2008р., а.с. 43, т.1) за маршрутом: м. Валкеакоскі, Фінляндія м. Харків, Україна.

Вантаж належав третій особі на підставі контракту № WL1108 від 11 листопада 2008р. з додатковими угодами до нього (а.с.32-38, т.1), укладеного між третьою особою та фірмою Walki OY, Фінляндія.

Заперечення відповідача щодо належності вантажу третій особі суперечать умовам вищевказаного контракту, за яким право власності на товар переходить до покупця з моменту вручення його продавцем перевізникові (FCA).

24 квітня 2011 р. приблизно о 15 год.15 хв. на 292-му км автодороги Київ-Харків поблизу с.Поділ Великобагачанського району Полтавської області в причепі застрахованого відповідачем автопоїзда “МАN“, д.н. 17319 КМ, д.н. причепа 21905 КХ, сталася пожежа, внаслідок якої вантаж, зазначений в інвойсі № 11103381 від 19 квітня 2011р.був пошкоджений вогнем та втратив товарний вид.

Залишки алюмінієвої фольги на основі паперу Walkifoil 75/Алюмінієва фольга (6,35мкм) шириною 980-1160мм, по наявності зовнішнього вигляду не відповідають вимогам ТУ У 22628517.001-2000 (п.3.4.16, п.3.4.25).

Вказані обставини підтверджуються актом про пожежу від 26 квітня 2011р.(а.с.57-58, т.1), складеним СДПН В.Багачанського РВ УМНС України в Полтавській області, експертним висновком № В-2293 від 26 квітня 2011р. Полтавської торгово-промислової палати (а.с.63-64, т.1).

Постановою ДПН В.Багачанського РВ УНМ України в Полтавській області від 04.05.2011р. у порушенні кримінальної справи за фактом пожежі причіпа вантажного автомобіля “МАН”, д.н. 17391 КМ відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України (а.с.65, т.1).

За умовами договору (п.5 “Стандартних умов” Договору) у разі настання страхового випадку, Страхувальник (позивач) зобов”язаний, зокрема:

п.5.1.1. негайно, але не пізніше 2 (двох) робочих днів, будь - яким чином сповістити Страховика (відповідача) і після цього письмово надати Страховику (відповідачу) або його представнику повний звіт про страховий випадок.

Виконувати розпорядження та рекомендації Страховика або його уповноважених представників.

Страхувальник не має права без письмової згоди Страховика давати обіцянки, робити пропозиції про добровільне відшкодування збитків, визнавати повністю або частково свою відповідальність, яка може бути покладена на Страховика.

п.5.1.2. вжити усіх заходів для запобігання або зменшення збитків;

п.5.1.3. негайно повідомити про подію в компетентні державні органи та отримувати від них докменти, що підтверджують настання страхового випадку;

п.5.1.4. вжити всіх можливих заходів щодо з”ясування причин, наслідків страхового випадку та виконати усі формальності для реалізації своїх прав на отримання компенсації збитків від осіб, винних у заподіянні шкоди;

п.5.1.5. по можливості сприяти Страховику в досудовій справі про відшкодування збитків по страховому випадку;

п.5.1.6. надати Страховику всю доступну інформацію і документацію, яка дозволить йому зробити висновок щодо причин, обставин і наслідків події, що має ознаки страхового випадку, про характер та розмір збитків;

п.5.1.7. Страхувальник має право самостійно вести претензійно-позовну роботу та судові справи. Страховик не повинен визнавати себе відповідальним або врегульовувати будь - яку претензію без отримання на це згоди Страховика.

Матеріалами справи підтверджується належне повідомлення позивачем відповідача про настання страхового випадку та надання страховику усіх необхідних документів, що підтверджують настання страхової події та матеріалів, що стосуються страхової події.

Згідно з п. 7.2 “Основної частини” укладеного між сторонами Договору, відповідальність Страховика (відповідача) за Договором починається з моменту прийняття Страхувальником вантажу до перевезення, триває протягом перевезення й завершується в момент його здачі одержувачеві.

Порядок зміни та припинення дії Договору встановлений розділом 9 “Стандартних умов” Договору. Доказів припинення Договору в установленому порядку суду не надано.

29 квітня 2011р. за вих. №1004 (а.с.50-52. т.1) та додатково 27 вересня 2011р. за вих. №2184 (а.с.53-55, т.1) третьою особою на адресу позивача були надіслані претензії з додатками про відшкодування збитків у розмірі 617 146, 43 грн. вартості вантажу в еквіваленті гривні, що був знищений, 1020, 00 грн. вартості експертизи, проведеної Харківською ТПП, 2164, 00 грн. організації проходження автотранспортного засобу крізь зону митного контролю, 1485, 00 грн. за знищення товару, 1384, 75 грн. за роботу осіб митного органу.

На момент звернення до суду із даним позовом, 31.10.2011р., позивачем без згоди відповідача було визнано подану третьою особою претензію на суму 623 200,18 грн. та виплачено третій особі 80 000, 00 грн. згідно платіжного доручення №296 від 12.10.2011р. (а.с.56, т.1), та сплачено під час розгляду справи в суді першої інстанції 10 000, 00 грн. згідно платіжного доручення №314 від 27.10.2011р., 20000, 00 грн. згідно платіжного доручення №326 від 11.11.2011р., 20 000, 00 грн. згідно платіжного доручення №1708 від 29.11.2011р. (а.с.195-197, т.1).

Отже, на момент із звернення позивача до суду із даним позовом, ним не було сплачено третій особі всю суму, визнану за претензіями від 29 квітня 2011р. за вих. №1004 (а.с.50-52. т.1) та від 27 вересня 2011р. за вих. №2184 (а.с.53-55, т.1).

Листом вих. № 32/05 від 17 травня 2011р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 53 761, 20 Євро на відшкодування вартості втраченого вантажу (а.с.66, т.1) та документи на підтвердження настання страхового випадку (а.с. 67, т.1), які, на його думку, є підставою для виплати відповідачем страхового відшкодування за укладеним Договором страхування відповідальності перевізника наземним транспортом.

Порядок здійснення страхової виплати визначений п.7 “Стандартних умов” укладеного Договору, відповідно до яких страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про виплату, яке він повинен прийняти протягом 10 робочих днів з дня отримання необхідних документів за страховим випадком.

Доказів здійснення відповідачем в установлений строк страхової виплати за договором суду не надано, а 29.09.2011р. відповідачем прийняте остаточне рішення про відмову позивачу у страховій виплаті на підставі п.п.7.2, 7.3 “Основної частини” і 2.6, 2.9 “Стандартних умов” договору страхування, ч.2 ст.17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956р. (а.с.75, т.1).

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Пунктом 6 “Стандартних умов” укладеного між сторонами Договору передбачено умови здійснення Страховиком (відповідачем) страхової виплати.

Так, умовами Договором передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться після отримання всіх документів, що підтверджують настання страхового випадку та визначають розмір збитків за умови фактичної сплати Страхувальником або його представником розміру претензій, отриманих від третіх осіб, якщо при настанні страхового випадку Сторонами не передбачено інше.

Так, в пакеті документів, які у відповідності до п.6.1 “Стандартних умов” укладеного між сторонами Договору, подаються страховику для вирішення питання про здійснення виплати страхового відшкодування повинен бути долучений документ, що підтверджує факт оплати розміру претензії Страхувальником (позивачем), якщо за згодою Страховика (відповідача) оплата проводилася (п.6.1.11.6 стандартних умов Договору).

Колегія суддів зазначає, що позивачем в додатках до поданої претензії не було надано відповідачу документ, що підтверджує факт оплати ним розміру претензії, надісланої на його адресу третьою особою, а часткова виплата третій особі вартості втраченого вантажу була розпочата лише з 12.10.2011р., і на момент розгляду справи в суді першої інстанції склала 130 000, 00 грн., що вбачається з платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

В позовній заяві позивач вказує на те, що він вважає, що має нести відповідальність за втрату вантажу, претензія ТОВ “Наргус” з цього приводу є об”єктивно обгрунтованою, а тому керуючись такими міркуваннями, він частково відшкодував ці збитки.

Однак, відповідно до п.5.1.1. ст.5 “Стандартних умов” укладеного між сторонами Договору, обов”язками позивача є виконання розпоряджень та рекомендацій Страховика або його уповноважених представників. Страхувальник не має права без письмової згоди Страховика давати обіцянки, робити пропозиції про добровільне відшкодування збитків, визнавати повністю або частково свою відповідальність, яка може бути покладена на Страховика.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в порушення умов п.5.1.1. ст.5 “Стандартних умов” укладеного між сторонами Договору, з власної ініціативи визнав подану йому третьою особою претензію на суму 623 200,18 грн. та виплатив без згоди відповідача третій особі на момент звернення з позовом до суду лише 80 000, 00 грн., в той же час як просить стягнути з відповідача на його користь 617146,43 грн. вартості втраченого вантажу, не звертаючи увагу на те, що Пунктом 6 “Стандартних умов” укладеного Договору передбачено, що безумовною підставою для виплати страхового відшкодування є фактична сплата страхувальником (позивачем) розміру претензії, отриманої від третьої особи, надання такого документу про оплату, і безумовна згода Страховика (відповідача) на здійснення такої оплати.

Пунктом 8.1.4 ст.8 “Стандартні умови” укладеного між сторонами Договору передбачено, що підставою для відмови позивачеві у виплаті відшкодування є невиконання позивачем своїх обов”язків згідно умов Договору.

Таким чином, добровільне, неузгоджене з відповідачем визнання і виплата позивачем третій особі навіть частини вартості втраченого вантажу, є грубим порушенням позивачем своїх обов”язків, передбачених п.5.1.1 ст.5 “Стандартні умови” укладеного Договору страхування відповідальності перевізника наземним транспортом, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на викладені обставини справи, не дослідив в повному обсязі умови укладеного між сторонами договору №12.03.00.10.00023 добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (СМR+TTH), а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання позивача та третьої особи у своїх запереченнях на апеляційну скаргу на недійсність деяких умов Договору страхування відповідальності не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Належних та допустимих доказів визнання окремих умов Договору страхування відповідальності недійсними позивачем суду не надано.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся заявою вих. № 29/11 від 29 листопада 2011 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої збільшив вимоги про стягнення боргу до 624424,18 грн., включивши до них витрати на проведення експертизи, митне оформлення та утилізацію залишків вантажу у загальному розмірі 7277,75 грн., а також предявив нові вимоги про стягнення з відповідача збитків внаслідок інфляції за час прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 1875,15 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зазначена заява підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 63 ГПК України, оскільки подана з порушенням вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України з одночасною зміною предмета і підстав поданого позову після початку розгляду справи по суті, а сплачений у звязку з подачею заяви про збільшення розміру позовних вимог судовий збір відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” підлягає поверненню позивачу.

Оскільки в резолютивній частині рішення судом першої інстанції зазначено про повернення без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.63 ГПК України заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспорт - експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція” про збільшення розміру позовних вимог вих. № 29/11 від 29 листопада 2011 р. та про повернення судового збору у розмірі 741 грн., що не оформлено окремо винесеною ухвалою, а рішення в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю, в частині повернення заяви про збільшення розміру позовних вимог та повернення сплаченого судового збору рішення підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне зясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м.Києва від 13.12.2011р. у справі № 42/321 скасуванню частково з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у звязку із відмовою у позові, господарські витрати при поданні позовної заяви покладаються на позивача, а у зв”язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 6171,46 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв”язку з відмовою у задоволенні позову, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача оплати послуг адвоката, що були здійснені позивачем, немає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 13.12.2011р. у справі № 42/321 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспорт-експедиційне підприємство» відмовити повністю.

2. В решті залишити без змін“.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспорт-експедиційне підприємство “Транспорт-експедиція“ (07805, Київська область, смт. Бородянка, вул. Індустріальна, 3/6, іден. код 30684447) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, оф.102, код ЄДРПОУ 31681672) 6171 (шість тисяч сто сімдесят одна) грн. 46 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 42/321 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 10.04.2012р.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіОстапенко О.М.

Борисенко І.В.