Рішення № 22606720, 28.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.12 р. Справа № 37/383пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача 1: Відділу державної виконавчої служби Докучаєвського міського управління юстиції Донецької області, м. Докучаєвськ, Донецька область, ідентифікаційний код 34534560,

Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРТ” в особі Донецької філії, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35795125,

Відповідача 3: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

Відповідача 4: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_2

та Відповідача 5: Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, м. Донецьк в особі підрозділу примусового виконанні рішень, ідентифікаційний код 34898944

про: визнання прилюдних торгів від 27.10.2008р. по реалізації арештованого майна Державного підприємства„Сільськогосподарське підприємство „Таїровське” недійсними.

за участю Прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Таїровське», п. Ясний, м. Докучаєвськ, Донецька область

за участю уповноважених представників:

Прокурор Кравцов В.І. (за посвідченням №3248, дійсним до 14.03.2013р.);

від Позивача - ОСОБА_4 (діє за довіреністю № 99 від 19.08.2011р.);

від Відповідача 1 - не зявився;

від Відповідача 2 не зявився;

від Відповідача 3 ОСОБА_5 (діє за довіреністю від 20.03.2012р.);

від Відповідача 4 ОСОБА_5 (діє за довіреністю від 20.03.2012р.);

від Відповідача 5 ОСОБА_6 (діє за довіреністю № 248 від 17.11.2011р.);

від Третьої особи ОСОБА_7 (діє за довіреністю б/н від 15.01.2012р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 16.01.2012р. на 31.01.2012р., з 31.01.2012р. на 14.02.2012р., з 14.02.2012р. на 05.03.2012р., з 05.03.2012р. на 26.03.2012р., з 26.03.2012р. на 03.04.2012р.

У судовому засіданні 03.04.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Докучаєвського міського управління юстиції Донецької області, м. Докучаєвськ, Донецька область (надалі Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРТ” в особі Донецької філії, м. Донецьк (надалі Відповідач 2) про визнання прилюдних торгів від 27.10.2008р. по реалізації арештованого майна Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Таїровське” недійсними.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на незаконне відчуження обєктів державної власності за результатами проведених торгів 27.10.2008р., з огляду на: встановлений мораторій Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та прикінцевими положеннями Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; неотримання згоди від Позивача на реалізації спірного майна попри набутий статусу органу управління боржника у виконавчому провадженні внаслідок прийняття рішення про його приватизацію та недотримання визначеною послідовності використання джерел для погашення вимоги до боржника в межах виконавчого провадження.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав лист №85 від 21.10.2011р., лист №8/11П від 15.04.2011р., статут ДП «Сільськогосподарське підприємство «Таїровське», наказ №728 від 19.08.2008р., наказ №750 від 26.08.2008р., акт приймання-передачі від 22.08.2008р., лист №98 від 24.01.2010р., наказ №171 від 10.02.2011р., лист №10-07-10209 від 14.10.2011р., лист 56 від 10.08.2011р., баланс станом на 30.06.2008р. та 01.01.2009р., перелік основних засобів станом на 01.07.2008р. та 01.10.2011р.,

Нормативно Позивач обґрунтував свої вимоги посиланням на ст.41 Конституції України, ст.1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 181, 215, 317, 319, 321, 326 Цивільного кодексу України, ст.ст. 63, 133, 136 Господарського кодексу України, ст.ст. 127-131 ЖК УРСР, п. 3 Примірного положення про гуртожитки, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», п.3 розділу VIII Закону України «про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ст.ст. 7, 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 17, 50, 55, 63, 64 Закону України «Про виконавче провадження», п. 16 Положення бухгалтерського обліку 2 «Баланс».

В перебігу розгляду справи Позивачем були надані додаткові документи в підтвердження своїх вимог (а.с.а.с.60-62 т.1, а.с.а.с.32-48, 118 т.2, 34-45 т.3.), у тому числі:

- пояснення, надані 13.01.2012р., щодо обґрунтування підвідомчості заявлених позовних вимог;

- пояснення №10-14-01207 від 14.02.2012р. відносно процедури приватизації Державного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Таїровське”;

- пояснення, надані 05.03.2012р., із запереченнями проти заміни Відповідача 1 в порядку ст.24 Господарського процесуального кодексу України;

- заперечення №10-14-02921 від 02.04.2012р. на відзив Відповідачів 3, 4.

Відповідач 1 у судовому засіданні 14.02.2012р. (а.с.а.с.51, 52 т.2) проти позову заперечив, проте доводів своєї позиції суду не навів і в подальшому в судове засідання без пояснення причин і надання витребуваних доказів уповноважений представник не зявлявся.

Відповідач 2 процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів, хоча належним чином у розумінні абз. 1 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВХСУ №18 від 26.12.2011р. повідомлявся про судовий розгляд шляхом надсилання ухвал за визначеною матеріалами справи адресою.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України був змінений процесуальний статус третіх осіб фізичних осіб підприємців ОСОБА_1, м. Донецьк і ОСОБА_2, залучених ухвалою від 29.12.2011р., на Відповідачів 3 і 4 відповідно.

26.03.2012р. Відповідачами 3 та 4 був наданий спільний відзив (а.с.а.с.150-152 т.2), яким проти позову заперечили, вказуючи на придбання за результатами проведення спірних торгів майна ДП «Сільськогосподарське підприємство «Таїровське», яке не використовувалося останнім в виробничій діяльності, оформлення права власності на таке майно та відсутність порушеного спірними торгами правового інтересу Позивача.

На підтвердження оплати спірного майна Відповідачами 3, 4 були представлені додаткові докази (а.с.а.с.52-56 т.3)

У звязку із викладеними у наданих Позивачем 05.03.2012р. поясненнях (а.с.118 т.1) запереченнями проти заміни в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України Відділу державної виконавчої служби Докучаєвського міського управління юстиції Донецької області, м. Докучаєвськ на Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, м. Донецьк в особі підрозділу примусового виконанні рішень, останній ухвалою суду від 05.03.2012р. був залучений до участі у справі у якості Відповідача 5.

Відповідачем 5 були надані витребувані судом документи матеріалів виконавчого провадження, в межах якого відбулися спірні торги (а.с.а.с.83-115 т.1, а.с.а.с.120-127 т.2, а.с.а.с.48-51 т.3),а також заперечення № 8/11П від 30.01.2011р. на позовну заяву, в яких наголошено на реалізації в межах виконавчого провадження майна, самостійно визначеного боржником, безпідставність застосування Позивачем положень Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та неможливість витребування майна у добросовісних набувачів.

Ухвалою від 29.12.2011р. до участі у справу було залучено у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Таїровське», п. Ясний, м. Докучаєвськ (далі Третя особа).

Третя особа через канцелярію суду 08.02.2012р. надала пояснення №31/01/1 (а.с.а.с.24-31 т.2), якими просила у задоволені позову відмовити, вказуючи на реалізацію внаслідок проведення спірних торгів визначеного боржником майна, яке не забезпечує виробничої діяльності Третьої особи, а також представила додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.26-31 т.2, а.с.а.с.8-31 т.3).

Прокурор 23.03.2012р. надав повідомлення №05/1-04-12 від 19.03.2012р. (а.с.147 т.2) про вступ у розгляд справи задля захисту інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області і у судовому засіданні 28.03.2012р. усно повідомив про підтримку заявлених позовних вимог з наведених Позивачем підстав у повному обсягу.

На виконання ухвал від 29.12.2011р., 16.01.2012р., 31.01.2012р. Докучаєвським відділенням Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» булі надані відомості про рух коштів за рахунком Третьої особи №2600812166 (а.с.а.с.116-150 т.1, а.с.а.с.1-23, 59-116 т.2).

У судовому засіданні 03.04.2012р. присутні прокурор, представники Позивача і Відповідачів 3,4 ,5 та Третя особа підтримали свою позицію, зазначену вище, вказуючи на достатність наданих до справи матеріалів для її вирішення в цьому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомлених Відповідачів 1, 2 і ненадання ними певних доказів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33, 59 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору, оскільки подання письмового відзиву і участь у засіданні є правом відповідача, а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання окремих учасників справи здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Міністерства агарної політики України №68 від 26.12.2005р. затверджений Статут Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Таїровське» (а.с.а.с.25-28 т.1), із змісту п.1.1. якого вбачається, що Третя особа є правонаступником Донецької дослідної станції Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова і заснована на державній власності і підпорядкована Міністерству аграрної політики України як органу управління.

Виходячи із п.п2.1. і 2.2. Статуту Третьої особи його метою є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка і реалізація, поліпшення галузі виноградарства в густонаселеному, з великою кількістю промислових обєктів та несприятливою екологічною обстановкою східному регіоні України, а також задоволення ринку товарами народного споживання та отримання прибутку, зважаючи на що надання послуг з проживання у гуртожитках не віднесено до видів діяльності Третьої особи.

Відповідно до п.3.3. Статуту виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі Третьої особи, становлять її майно, яке є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Рішенням Виконавчого комітету Докучаєвської міської ради №367 від 08.10.2007р. (а.с.26 т.2) вирішено оформити право власності Третьої особи відносно визначеного переліку обєктів нерухомості, у тому числі гуртожиток на 100 місць, розташований за адресою: АДРЕСА_1 і гуртожиток на 25 місць, розташований за адресою: АДРЕСА_2

На підставі означеного рішення Докучаєвською міською радою 16.10.2007р. були видані свідоцтва (а.с.а.с.120, 121 т.2) про право державної власності на вказані гуртожитки Третьої особи.

Наказом Фонду державного майна України №344 від 24.03.2008р. (а.с.36 т.2) затверджені доповнення до Переліку обєктів груп В, Г та обєктів агропромислового комплексу, які підлягають підготовці до продажу в 2008 році, якими відносно Донецької області було зазначено, серед іншого, Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Таїровське».

На виконання означеного наказу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області наказом №619 від 30.07.2008р. (а.с.37 т.2) було вирішено розпочати приватизацію Третьої особи шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство, у звязку з чим організувати роботу з передачі функцій органу управління.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області №728 від 19.08.2008р. (а.с.29 т.1) створено комісію з питань передачі функцій органу управління майном Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Таїровське», якою 22.08.2008р. був складений і підписаний відповідний акт приймання-передачі функцій управління від Міністерства агарної політики України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (а.с.30 т.1), затверджений (акт) наказом Позивача №750 від 26.08.2008р. (а.с.31 т.1).

В подальшому наказом №1292 від 22.12.2008р. (а.с.42 т.2) Регіональне відділення Фонду державного майна України скасувало рішення про приватизацію Третьої особи, прийняте наказом №619 від 30.07.2008р., та відмінило дію низки наказів щодо Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Таїровське», у тому числі - №750 від 26.08.2008р. про затвердження акту приймання-передачі функцій управління.

У звязку із скасуванням рішення про приватизацію Позивач листами №07-11437 від 24.12.2008р. (а.с.43 т.2) і №07-07-00884 від 28.01.2009р. (а.с.44 т.2) звертався до Міністерства аграрної політики України задля вирішення питання про передачу функцій управління, але останнє листом №37-11-4-15/2273 від 17.02.2009р. (а.с.45 т.2) повідомило про недоцільність скасування рішення про приватизацію Третьої особи та повернення його до сфери управління Міністерства аграрної політики.

В подальшому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області знову звернулось до Міністерства аграрної політики України з листом №07-07-04049 від 15.04.2010р. (а.с.46 т.2), в якому наполягало на повернення функцій управління Третьої особою, вказуючи на можливість їх здійснення лише щодо підприємств, які знаходяться в стадії приватизації, проте Міністерством аграрної політики України у відповіді №37-11-1-15/7272 від 17.05.2010р. (а.с.97 т.2) зазначалося на можливості здійснення реалізації частини майна підприємства для погашення наявної заборгованості та завершення процедури приватизації без повернення до сфери управління Мінагрополітики.

Наказом Фонду державного майна України №171 від 10.02.2011р. Третя особа знову була включена до переліку обєктів, які підлягали підготовці до продажу у 2011 році (а.с.48 т.2), але нового наказу про його приватизацію у звязку із цим Позивачем прийнято не було.

12.11.2004р. Відповідачем 1 було відкрите виконавче провадження (а.с.86 т.1) відносно Третьої особи з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №6/633 від 11.02.2002р.

В межах провадження з примусового виконання цього наказу Відповідачем 5 актом опису і арешту майна від 02.09.2006р. (а.с.а.с.89-92 т.1) були описані і арештовані обєкти нерухомості, серед яких і згадувані вище гуртожитки на 25 і на 100 місць, щодо яких Третя особа як боржник у виконавчому провадженні листом №136 від 04.09.2006р. (а.с.88 т.1) вказував на необхідність звернення стягнення через не використання у технологічному процесі підприємства та нездійснення виробничої діяльності. Аналогічна позиція щодо звернення стягнення на вказане майно була викладена Третьої особою у адресованому Відповідачу 5 листі №34 від 11.02.2008р. (а.с.97 т.1).

Виходячи із представлених матеріалів виконавчого провадження вбачається, що органами державної виконавчої служби також були вжиті дії з арешту коштів на рахунках Третьої особи та стягнення таких коштів в рахунок погашення вимог до останньої (а.с.а.с.83 85, 87, 108 т.1, а.с.123 т.2), у тому числі в межах виконавчих проваджень, відкритими за іншими наказами Господарського суду Донецької області (а.с.а.с.113-115 т.1).

В свою чергу, згідно наданих Третьою особою документів (а.с.а.с.8,9,11, 15, 16, 18 т.1) боржником вживалися заходи, спрямовані, зокрема, на звільнення коштів на банківських рахунках з під арешту ВДВС; звернення до ВДВС про звільнення арешту з рахунків боржника в межах примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №633 від 11.02.2002р. було викладене і в листі стягувача №8046 від 28.04.2005р. (а.с.29 т.1) результати вказаних заходів та звернень до справи не надані з мотивів їх відсутності за спливом часу зберігання.

Відповідачем 5 на адресу Міністерства аграрної політики України та Регіонального відділення Фонду державного майна України був складений лист №3\26-8п від 29.08.2008р. (а.с.а.с.95, 96 т.1), яким повідомлялось про арешту в межах виконавчого провадження обєктів нерухомості, що не задіяні у виробничому процесі Третьої особи, у тому числі і спірних гуртожитків. Залученим субєктом оціночної діяльності був складений звіт про оцінку (а.с.а.с.98,99 т.1) гуртожитків, згідно якого вартість гуртожитку на 100 місяць визначалась в сумі 53533,11грн., а на 25 місць 8711,41грн. На вказаному звіті наявна відмітка про ознайомлення Третьої особи 31.05.2008р. Означені лист та звіт у складі інших документів вказуються у погодженні №04-30/533 від 09.09.2008р. (а.с.100 т.1) на відповідність документів на реалізацію арештованого державним виконавцем майна.

Із змісту наданого Позивачем листування (а.с.а.с.39, 40 т.2) з Відповідачем 1 вбачається обізнаність Заявника позову про наявність арешту майна Третьої особи принаймні станом на 10.09.2008р.

27.10.2008р. Відповідачем 2 на виконання заявки Відповідача 5 на реалізацію №4701 від 01.10.2008р. були проведені прилюдні торги з реалізації гуртожитків Третьої особи, оформлені протоколами №27/8-06-3 (а.с.23 т.1) і №27/8-06-2 (а.с.24 т.1), за змістом яких Відповідача 3 було визнано переможцем за лотом №3 гуртожиток на 25 місць з ціною продажу в сумі 9000грн., а Відповідача 4 переможцем за лотом №2 гуртожиток на 100 місць з ціною продажу в сумі 54000грн.

За результатами надання послуг з реалізації означеного майна між Відповідачем 2 і Відповідачем 5 був складений і підписаний акт приймання-передачі наданих послуг №27/8-06 від 27.10.2008р.(а.с.125 т.2).

Придбані Відповідачами 3, 4 гуртожитки були оплачені ними за ціною продажу, вказаною в протоколах від 24.10.2008р., що підтверджується представленими квитанціями (а.с.а.с.53-56 т.3).

Отримавши від Третьої особи разом із супровідним листом №85 від 21.10.2011р. (а.с.21 т.) копії протоколів проведених прилюдних торгів з реалізації гуртожитків, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимоги і підстави якого були усно підтримані Прокурором у судовому засіданні 28.03.2012р.

Відповідачі 1, 3, 4, 5 та Третя особа проти позовних вимог заперечили з підстав, наведених вище.

Відповідач 2 процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів.

Суд розглядає справу в контексті вимог щодо недійсності прилюдних торгів, оформлених двома протоколами, оскілки таке обєднання цілком відповідає приписам ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (посилання на припущені порушення в межах виконавчого провадження).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідачів такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовних вимог та їх обґрунтування, предметом оспорювання у розглядуваній справі є прилюдні торги з реалізації державного майна, закріпленого за Третьою особою на праві повного господарського відання, в процесі здійснення виконавчого провадження.

За своєю правової природою прилюдні торги, результат яких виражений у протоколах №№ 27/8-06-2 і№27/8-06-3 від 27.10.2008р., опосередковують угоди з купівлі-продажу відповідного майна, сторонами якої є покупці учасники торгів (Відповідачі 3, 4), і продавець відділ ДВС (Відповідач 5) в особі спеціалізованої організації (Відповідач 2), що організовує та проводить ці торги за договором із державною виконавчою службою. Цей висновок суду узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. 6 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008р. № 01-8/164.

Таким чином, оскільки Відповідач 1 не має безпосереднього відношення до проведених за заявкою Відповідача 5 спірних торгів, остільки він не є стороною опосередкованої прилюдним торгами угодами з продажу майна, а отже не може вважатися належним відповідачем у розумінні ст. 21 Господарського процесуального кодексу України за розглядуваним позовом, що має наслідком відмову у задоволені вимог щодо нього з цієї підстави.

Водночас, позовні вимоги відносно решти належних Відповідачів 2-5 також не можуть бути задоволені судом з урахуванням такого:

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного субєктивного права (інтересу) у Позивача, порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача та адекватність запропонованого способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого із вказаних елементів зумовлює відмову у задоволені позову.

Обовязковість доведення наявності факту порушення спірними торгами, що опосередковують відповідну угоду, прав та/або інтересів позивача узгоджується і з позицією Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Розяснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111, та відповідає приписам ст. 55 Конституції України.

Як було встановлено судом, Позивач безпосередньо не є стороною, або вигодонабувачем чи зобовязаною особою (учасником прилюдних торгів) за угодою з відчуження майна Третьої особи, що є результатом проведення спірних прилюдних торгів, що, у світлі положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обовязків, зумовлює висновок суду про те, що спірні прилюдні торги безпосередньо не впливають на права та обовязки Позивача. Водночас, оскільки положення ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачають можливість оспорювання законності правочину не тільки його стороною, але й будь-якою заінтересованою особою, остільки встановлення правомірності ініціації Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області вимагає дослідження наявності і обґрунтованості відповідного правового інтересу.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 3 п. 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.11.2012р. ініціатор позову, за висновком суду, повязує наявність у себе захищуваного шляхом подання розглядуваного позову права (інтересу) із здійсненням функцій органу управління Третьої особи внаслідок прийнятого рішення про приватизацію останньої за наказом №619 від 30.07.2008р. та підписанням 22.08.2008р. акту приймання-передачі функцій управління від Міністерства агарної політики України та захистом права державної власності на реалізоване майно.

Втім, означена мотивація судом не може бути визнана достатньою для встановлення наявності у Позивача захищуваного права з огляду на таке:

·по-перше, ч.1 ст.64 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент проведення спірних торгів) передбачає можливість звернення стягнення на майно юридичної особи, яке належить їй на праві власності або закріплене за нею, що у повній мірі узгоджується із обсягом повноважень Третьої особи відносно реалізованих гуртожитків, закріплених на праві повного господарського відання у розумінні ст.136 Господарського кодексу України. Таким чином, законодавство допускає реалізацію в межах виконавчого провадження по відношенню до боржника закріпленого за ним на праві повного господарського відання державного майна незалежно від позиції з цього приводу органів держави, що здійснюють функцію власника цього майна.

·по-друге, організаційно-установчі повноваження власника закріпленого за Третьою особою державного майна, передбачені ст. 135 Господарського кодексу України та Статутом Третьої особи, не передбачають можливості органу управління звертатися до суду із позовом, спрямованим на відновлення кількості майна підпорядкованого підприємства, адже обсяг повноважень органу управління по відношенню до такого підприємства не змінюється в залежності від кількості наявного у останнього майна. Не містить положень про можливість подання органом управління позову у розглядуваному випадку і Законом України «Про управління обєктами державної власності» та згадуваний у позові Закон України «Про приватизацію державного майна». На підтвердження правильності означеного висновку суд вважає за можливе застосування за аналогією правової позиції, приведеної в п.11 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року N 13, адже приватизації Третьої особи за наказом Позивача №619 від 30.07.2008р. має відбуватися шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, в якому до моменту продажу акцій саме орган приватизації був би єдиним акціонером.

·по-третє, виходячи із змісту ч.3 ст.7 Закону України «Про приватизацію державного майна» можливість органу приватизації (в розглядуваному випадку Позивачем) здійснювати повноважень органу управління Третьої особи поставлена в залежність від перебування Третьої особи в процесі приватизації та за змістом ч.4 ст.12 цього Закону і п.6 Порядку передачі функцій управління майном державного підприємства до державних органів приватизації у зв'язку з прийняттям рішення про приватизацію цього майна, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 31 березня 2000 року N 667, передача функцій управління опосередковується підписанням відповідного акту, який має затверджуватися органом приватизації. Між тим, як було встановлено судом рішення про приватизацію Третьої особи та про затвердження акту приймання Регіональним відділенням Фонду державного майна України функцій органу управління Третьої особи були скасовані чинним і на поточний момент наказом №1292 від 22.12.2008р. (а.с.42 т.2). Беручи до уваги, що Позивач як орган державної влади згідно ч.2 ст. 19 Конституції України може здійснювати свої повноваження виключно на підставі, у спосіб та в межах, встановлених законом, відсутність чинного рішення про приватизацію Третьої особи та чинного наказу про затвердження акту приймання-передачі функцій управління до Регіонального відділення Фонду державного майна України унеможливлює, за висновком суду, правомірне здійснення останнім функцій органу управління Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Таїровське» незалежно від факт ухилення Міністерства аграрної політики України від підписання акт про повернення відповідних функцій органу управління. Відсутність належних у розумінні ст. 34 Господарського кодексу України доказів для здійснення Позивачем функцій органу управління Третьої особи зумовлює висновок про недоведеність покладеного в основу позову обґрунтування захищуваного права (інтересу).

·по-четверте, перебування реалізованого на спірних торгах майна у Третьої особи на праві повного господарського віддання за змістом ст.136 Господарського кодексу України та положень п. 3.5. Статуту дає підстави для однозначного висновку про можливість реалізації саме боржником повноважень власника майна із визначення майна, за рахунок реалізації якого має відбуватися задоволення вимог стягувачів у виконавчому провадженні, передбачених (повноважень) ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, діючий на момент такого визначення). Дійсно, безпосередньо внаслідок здійснення означеного процесуального права сторони у виконавчому провадженні не відбувається добровільна реалізації майна самим боржником, відносно чого п. 3.5. Статуту Третьої особи встановлено обмеження у вигляді попередньої згоди органу управління, а отже таке визначення майна не може ототожнюватися із розпорядженням майном у розумінні ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає неспроможною позицію Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області відносно наявності певного правового інтересу як обєкту захисту за заявленим позовом у розумінні визначення, приведеного в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути уваги Позивача на хибність його аргументів відносно принципової неможливості відчуження за результатами спірних торгів гуртожитків Третьої особи через встановлені мораторії, оскільки:

- на момент проведення спірних торгів (27.10.2008р.) Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» ще не набрав чинності це відбулося лише 01.01.2009р., що в силу загального правила про заборону ретроспективної дії закону, встановленого ст.58 Конституції України, унеможливлює застосування до розглядуваної справи мораторію, передбаченого п. 3 Прикінцевих положень цього Закону;

- запроваджений Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій не реалізацію в межах виконавчого провадження майна державних підприємств не є абсолютним, оскільки не розповсюджується на нерухоме майно, що не забезпечує ведення виробничої діяльності цими підприємствами. Між тим, Позивачем не надано належних доказів використання реалізованих гуртожитків у виробничої діяльності Третьої особи у світлі визначених статутом видів діяльності підприємства та належного спростування достовірності наявних в матеріалах справи документів Третьої особи про невикористання гуртожитків в своїй виробничій діяльності доводи щодо розповсюдження мораторію виключно через порядок бухгалтерського обліку гуртожитків як обєктів нерухомості судом до уваги не приймаються, оскільки таке розумінні суперечить змісту ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Понесені Позивачем судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Відділу державної виконавчої служби Докучаєвського міського управління юстиції Донецької області, м. Докучаєвськ, Донецька область (ідентифікаційний код 34534560), Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРТ” в особі Донецької філії, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35795125), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) та Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, м. Донецьк в особі підрозділу примусового виконанні рішень (ідентифікаційний код 34898944) про визнання прилюдних торгів від 27.10.2008р. по реалізації арештованого майна Державного підприємства„Сільськогосподарське підприємство „Таїровське” недійсними.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 28.03.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2012р.

Суддя Попков Д.О.