Рішення № 22606715, 02.04.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.12 р. Справа № 5006/13/23/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при помічнику судді Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», м. Київ

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Досвідне підприємство «Донвуглезбут», м. Донецьк

до Відповідача 2: Приватного акціонерного товариства «Союз», Донецька обл., селищна рада Спартаківська

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 31/02/09 від 06.02.2009р.

за участю представників сторін:

-від позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №25/2314 від 15.12.2011р.)

-ОСОБА_2. (за довіреністю №25/2310 від 15.12.2011р.)

від Відповідача 1 ОСОБА_3. (за довіреністю №б/н від 01.06.2011р.)

від Відповідача 2 - ОСОБА_4. (за довіреністю № 21/02-12 від 21.02.2012р.)

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 19.03.2012р.до 02.04.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо», м. Київ (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Досвідне підприємство «Донвуглезбут», м. Донецьк (далі відповідач 1) та до Приватного акціонерного товариства «Союз», селищна рада Спартаківська (далі відповідача 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 31/02/09 від 06.02.2009р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу цінних паперів № Б 31/02/09 від 06.02.2009р. є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлених цим правочином, тобто є фіктивним. Свій інтерес позивач обґрунтовує тим, що спірний правочин є такими, що спрямований на порушення майнових інтересів позивача, як кредитора в справі № 5/114б по про банкрутство відповідача 1.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 202, 203, 215, 216, 234 Цивільного кодексу України.

22.02.2012р. позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі ТОВ “Донтурархбуд” м.Донецьк у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, оскільки на його думку рішення по даній справі може вплинути на права та обов”язки вказаного підприємства. Клопотання обґрунтовується тим, що за договором відступлення прав вимоги від 18.10.2010р., укладеним між відповідачем 2 та ТОВ «Донтурархбуд», відбулась заміна кредитора відповідача 2 на ТОВ «Донтурархбуд» шляхом часткового відступлення прав вимоги до відповідача 1 за спірним договором.

Крім того, 22.02.2012р. позивач звернувся до суду також з клопотанням про витребування у відповідача 1 простих векселів серії АА № 1408318 від 10.09.2008р., серії АА № 1408319 від 10.09.2008р., які були предметом купівлі-продажу за спірним правочином; оригінал та належним чином засвідчену копію акту приймання передачі цінних паперів; оригінали та належним чином засвідчені копії податкової, фінансової та статистичної звітності за перший квартал 2009 року; оригінали та належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення часткове виконання відповідачем 1 зобовязань із здійснення розрахунку за цінні папери за спірним правочином на користь відповідача 2.

Відповідач 1 та відповідач 2 наданими відзивами відповідно № 16-03/12 від 16.03.2012р. та № 19/03-12 від 19.03.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечували, мотивуючи свою позицію тим, що підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні, так як сторони договору майже в повному обсязі виконали взяті на себе зобовязання за спірним договором, що на їх думку свідчить про реальність договору та спрямованість на настання наслідків правочину; вважають, що позивач не має право на оскарження в суді дійсності договору купівлі продажу цінних паперів № Б 31/02/09 від 06.02.2009р., оскільки він не є стороною спірного правочину та належним чином не обґрунтував порушення його прав чи охоронюваних інтересів.

На підтвердження свої позиції, у виконання вимог суду, відповідачі надали примірник договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 31/02/09 від 06.02.2009р., акт приймання-передачі цінних паперів та платіжні доручення на підтвердження здійснення відповідачем 1 часткових оплат вартості отриманих за договором векселів.

Письмовими поясненнями № 02-04/12 від 02.04.2012р. відповідач 1 повідомив суд про неможливість надати оригінали векселів серії АА № 1408318 від 10.09.2008р., серії АА № 1408319 від 10.09.2008р., оскільки останні були предявленні до платежу згідно акту предявлення векселя до платежу від 06.02.2009р., для долучення до матеріалів справи суду надані засвідчені копії векселів та акту предявлення векселя до платежу від 06.02.2009р.

Розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ТОВ “Донтурархбуд” м.Донецьк, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки, по-перше, договір про відступлення прав вимоги від 18.10.2010р. суду не представлений, по-друге, в даному випадку предмет спору не носить майновий характер. З огляду на те, що дослідженню судом підлягає договір купівлі-продажу цінних паперів № Б 31/02/09 від 06.02.2009р. та надання йому правової оцінки, суд вважає, що для повного та всебічного розгляду справи достатньо сторін, які вже виступають по цій справі.

Клопотання позивача про витребування у відповідача 1 оригіналів та належним чином засвідчених копій податкової, фінансової та статистичної звітності за перший квартал 2009 року також відхилено судом за недоцільністю.

Під час судового засідання 02.04.2012р. представники сторін підтримали позиції, викладені письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши під час судових засідань представників сторін та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

06.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донфінсервіс», що діє від імені та за рахунок Відкритого акціонерного товариства «Союз» (далі продавець), на підставі договору доручення на виконання разового замовлення № Б-30/02/09 від 06.02.2009р. та Товариством з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство «Донвуглезбут» (далі покупець) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-31/02/09, згідно із яким продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вказані в цьому пункті цінні папери (надалі ЦП) на умовах наданого договору: вексель серії АА 1408318, емітентом якого є ЗАТ ФПК «БІС Холдінг», код ЄДРПОУ 25337539, номінальною вартістю 2000000грн.00коп., від 10.09.2008р., датою погашення 10.09.2013р., обліковою вартістю 2000000грн.00коп.; вексель серії АА 1408319, емітентом якого є ЗАТ ФПК «БІС Холдінг», код ЄДРПОУ 25337539, номінальною вартістю 2000000грн.00коп., від 10.09.2008р., датою погашення 10.09.2013р., обліковою вартістю 2000000грн.00коп.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна сума договору становить 4000000грн.00коп. без ПДВ.

Згідно із п. 2.1 договору покупець зобовязаний сплатити на банківський рахунок продавця загальну суму договору, визначену в п. 1.2 цього Договору, або розрахуватися векселями українських емітентом, протягом 120 банківських днів з моменту виконання продавцем п. 3.1 договору.

Пунктом 3.1 договору продавець зобовязаний протягом 1 (одного) банківського дня поставити ЦП, цього Договору, на користь покупця.зазначені в п. 1.1 цього Договору, на користь покупця.

В подальшому, як вбачається із представлених суду документів, а саме свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 340986, Довідки АА № 052700 з ЄДРПОУ, статуту, Відкрите акціонерне товариство «Союз» на виконання Закону України «Про акціонерні товариства» змінило найменування з Відкритого акціонерного товариства «Союз»на Публічне акціонерне товариство «Союз».

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія договору купівлі продажу цінних паперів № Б-31/02/09 від 06.02.2009р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств без будь-яких заперечень.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 06.02.2009р. між сторонами спірного правочину було складено акт приймання-передачі векселів, за яким продавець передав, а покупець отримав цінні папери прості векселі АА 1408318 та АА 1408319 номінальної вартості 4000000грн. без ПДВ. Акт підписаний та скріплений печатками Відкритого акціонерного товариства «Союз», як продавця, та Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство «Донвуглезбут», як покупця.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство «Донвуглезбут» в період з березня 2009 року по жовтень 2010 року перерахувало на користь Відкритого акціонерного товариства «Союз» грошові кошти в сумі 3631004грн.56коп., в якості оплати за отримані векселі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.06.2011р. порушено провадження у справі № 5/114б за заявою ТОВ «Донтурархбуд» до боржника, ТОВ Досвідне підприємство «Донвуглезбут», про визнання банкрутом на загальних підставах.

14.06.2011р. ухвалою за результатами підготовчого засідання по справі № 5/114б введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майном та зобовязано ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого органу Верховної ради чи Кабінету Міністрів оголошення про порушення справи про банкрутство.

Позивач в позовній заяві вказує на те, що ухвалою господарського суду від 08.12.2011р. по справі № 5/114б був визнаний кредитором та внесений до реєстру кредиторів з вимогою до боржника ТОВ Досвідне підприємство «Донвуглезбут» на суму основного боргу в розмірі 22462936грн.20коп та пені в розмірі 1777750грн.70коп., який виник у звяку з неналежним виконанням останнім умов кредитного договору № 362/02-2008 від 05.09.2008р.

Позивач вважає, що укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір купівлі продажу цінних паперів № Б-31/02/09від 06.02.2009р. порушує права та інтереси позивача як конкурсного кредитора по справі № 5/114б, оскільки визнання грошових вимог кредиторів збільшує пасив боржника (відповідача 1) та впливатиме на обсяг ліквідаційної маси, за рахунок якої відбувається задоволення вимог кредиторів, тоді як позивач є кредитором четвертої черги, а отже договір купівлі-продажу цінних паперів є фіктивним та має на меті штучне банкрутство боржника (відповідача 1) задля не повернення останнім банку грошових коштів, наданих у кредит.

Вищевикладене, примусило позивача звернутися до суду за захистом порушеного права.

За результатами розгляду даної справи, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-31/02/09від 06.02.2009р., укладеного між відповідачами, недійсним.

Підставою недійсності зазначеного договору, на думку позивача, є відсутність у сторін при укладання договору купівлі-продажу цінних паперів наміру на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків за зазначеним правочином, тобто договір є фіктивним, не спрямованим на реальне настання правових наслідків, його зміст не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначених ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно п.26 постанови від 06.11.09р. №9 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним" особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство наділяє правом звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним інших осіб, які не є стороною за договором, дійсність якого заперечується, лише за умов доведення останнім наявного у нього правового інтересу.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, на позивача покладено обов”язок належного обґрунтування та доведення факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а також факту, що він є зацікавленою особою і має право на такий спосіб захисту свого права як звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-31/02/09від 06.02.2009р., а також довести належними та допустимими доказами у справі факти, якими він обґрунтовує заявлені вимоги.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України права та обовязки виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як вбачається з матеріалів справи договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-31/02/09від 06.02.2009р. укладено у формі єдиного документу, підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств, що відповідає ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України.

Матеріали справи та пояснення представників відповідачів у судовому засіданні свідчать, що спірний договір між відповідачем 1 та відповідачем 2 був підписаний сторонами в силу вільного волевиявлення учасників договорів відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, останній сторонами виконувався згідно з його умовами.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору, підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009р. № 9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Статтями 203, 215 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ст. 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Таким чином, фіктивний правочин існує лише на папері.

Суд вважає, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину, необхідно враховувати, що саме по собі порушення справи про банкрутство відповідача 1 - ТОВ «Досвідне підприємство «Донвуглезбут», м. Донецьк не означає, що укладено фіктивний правочин, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки. На виконання фіктивного правочину не передаються майно або майнові права. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, заздалегідь знаючи, що він не буде виконаний.

Доказів наявності між сторонами спірного договору умислу, наявності вироку суду про встановлення цих фактів, суду не надано.

Характерною ознакою фіктивного правочину є відсутність будь-яких дій сторін на виконання такого правочину, в той час як матеріалами справи підтверджується факт вчинення сторонами спірного договору юридично значимих дій на його виконання, а саме, перехід права власності на цінні папери від ВАТ «Союз» до ТОВ Досвідне підприємство «Донвуглезбут» за актом приймання-передачі від 06.02.2009р., та в свою чергу часткове виконання покупцем взятих на себе, відповідно до п. 2.1 спірного договору, зобовязань зі сплати вартості переданих векселів в сумі 3631004грн. 56коп., предявлення відповідачем 1 векселя до платежу, що виключає можливість визнання його фіктивним на підставі ст. 234 Цивільного кодексу України.

Факт несплати відповідачем 1 повної вартості придбаних цінних паперів свідчить лише про неналежне виконання останнім зобовязань за спірним договором, а не про його фіктивність.

Відповідно до ст.ст. 43, 44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється на основі в т.ч. комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, наявність кредитних зобовязань перед позивачем за кредитним договором не позбавляла ТОВ «Досвідне підприємство «Донвуглезбут», м. Донецьк права здійснювати господарську діяльність, а саме укладати господарські договори, в тому числі і договори про придбання цінних паперів. Згідно ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України про свободу договору, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Позивач, в порушення ст.33 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 234, 235 Цивільного кодексу України не довів, що спірний договір укладено без наміру створити юридичні наслідки, або вчинений з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили.

З урахуванням того, що зміст договору купівлі-продажу цінних паперів не суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особи, що вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину були вільними та відповідали їх внутрішній волі, правочин вчинений відповідно до вимог законодавства у письмовій формі, на момент укладання був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, отже суд вважає, що договір купівлі-продажу цінних паперів № Б 31/02/09 від 06.02.2009р. повністю відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не надано доказів порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів позивача, не доведено обставин, з якими спірний договір може бути визнаний недійсним.

Стосовно посилання ПАТ «Банку Камбіо» на обмеження укладеним договором його прав як кредитора по участі у процедурі банкрутства відповідача 1, слід зазначити, що порушення справи про банкрутство вказує лише на ймовірну можливість порушення інтересів позивача як кредитора у справі у разі зменшення проценту задоволення його грошових вимог за кредитним договором, який, зокрема, є забезпеченим договором застави.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 31/02/09 від 06.02.2009р, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 203, 204, 215, 234, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Досвідне підприємство «Донвуглезбут», м. Донецьк, до Приватного акціонерного товариства «Союз», Донецька обл., селищна рада Спартаківська про визнання недійсним договору купівлі продажу цінних паперів № Б 31/02/09 від 06.02.2009р. - відмовити.

У судовому засіданні 02.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписане 06.04.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.