Рішення № 22606588, 12.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.03.12 р. Справа № 5006/13/15/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно - промислове обєднання „Аріста”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Зуївський енергомеханічний завод”, Донецька обл., м. Зугрес

про стягнення 93573грн.99коп.

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 07.02.2012р.) - представник

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельно - промислове обєднання „Аріста”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Зуївський енергомеханічний завод”, Донецька обл., м. Зугрес, про стягнення 93573грн.99коп.

Ухвалою від 30.01.2012р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 16.02.2012р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором № В-32 від 10.10.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла сума основного боргу у розмірі 93573грн.99коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

У звязку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась на 12.03.2012р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 13063557 станом на 16.02.2012р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Зуївський енергомеханічний завод», ідентифікаційний код 37517071, значиться за адресою: 86783, Донецька обл., м. Харцизьк, м. Зугрес, вул. Леніна, будинок 18 «А». Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві в якості юридичної та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про отримання ухвал господарського суду відповідачем.

В судовому засіданні 12.03.2012р. позивач підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представника відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

10.10.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № В-32, згідно з яким постачальник зобовязується поставити та передати в власність покупця сипучі матеріали (далі по тексту «товар») зазначений в специфікаціях (додатках) до договору, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна вартість договору обчислюється шляхом складання всіх сум специфікацій до даного договору та не може перевищувати 250000грн.

Згідно з п. 1.3 договору номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, загальна вартість партії, умови та строки поставки передбачаються в специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставлених продавцем рахунків фактур на партію товару.

У п. 4.3 договору сторони погодили, що умови розрахунку за товар, що поставляється, обумовлюються в специфікаціях.

Згідно п. 8.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р. Якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення строку дії даного договору не заявить своє бажання розірвати договір, то він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же самих умовах.

На виконання п. 1.1, п. 1.3 договору сторони уклали специфікацію № 1 від 10.10.2011р. до договору поставки № В-32 від 10.10.2011р., якою передбачили найменування товару, одиницю виміру, його кількість, ціну за одиницю та суму товару, а саме предметом поставки є пісок кварцовий кількістю 0,5т, ціною за одиницю без ПДВ 4290грн.00коп., вартістю без ПДВ 2145грн.00коп. та катіоніт К-100, кількістю 5,0т, ціною без ПДВ 15166грн.67коп., вартістю 75833грн.33коп., без врахування ПДВ, загальна вартість погодженого товару, що підлягає поставці складає 93573грн.99коп., в тому числі ПДВ. Пунктом 2 специфікації до договору сторони визначили порядок розрахунків за товар: 50% оплата по факту поставки протягом 7 банківських днів, 50% оплата до 31.10.2011р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що, керуючись п. 4.1 договору, виставив відповідачу рахунок фактуру № 1509 від 08.08.2011р. та № 1898 від 11.10.2011р. для оплати погодженого специфікацією до договору товару на загальну суму 93573грн.99коп. та здійснив 17.10.2011р. за видатковою накладною № 171006 поставку катіоніту, кількістю 5,0т, загальною вартістю разом з ПДВ 91000грн.00коп.; за видатковою накладною № 171005 від 17.10.2011р. був поставлений пісок кварцовий, кількістю 0,5т, загальною вартістю разом з ПДВ 2574грн.00коп.

Позивач зазначає, що належним чином виконав взяті на себе зобовязання за договором № В-32 від 10.10.2011р., здійснивши в повному обсязі поставку товару, погодженого специфікацією до договору, на суму 93573грн.99коп., однак отримавши товар, відповідач взагалі не оплатив його вартість, внаслідок чого виникла сума заборгованості в розмірі 93573грн.99коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

05.01.2012р. позивач надіслав відповідачу вимогу № 1-ЗМ, якою просив погасити виниклу заборгованість в розмірі 93573грн.99коп. в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги, яка залишена без задоволення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суму заборгованості у розмірі 93573грн.99коп., у звязку з неналежним виконанням умов договору № В-32 від 10.10.2011р.

Договір № В-32 від 10.10.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторонапостачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем за видатковими накладними № 171006 від 17.10.2011р., № 171005 від 17.10.2011р. поставлений відповідачу товар загальною вартістю 93574грн. 00коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений саме на виконання договору № В-32 від 10.10.2011р., суд робить виходячи з того, що товар, передбачений сторонами в специфікації № 1 від 10.10.2011р., яка є невідємною частиною договору, і був поставлений позивачем за спірними видатковими накладними; безпосередньо в накладних в якості підстави здійснення поставки значаться рахунки фактури, виставлені позивачем на виконання п. 4.1 договору, для оплати відповідачем погодженого сторонами товару. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 633 від 17.10.2011р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору № В-32 від 10.10.2011р

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що умови розрахунків за товар обумовлюються в специфікаціях. Пунктом 2 специфікації № 1 до договору сторони визначили наступні умови оплати: 50% оплати по факту поставки протягом 7 банківських днів, 50% оплати до 31.10.2011р.

Враховуючи, що за видатковими накладними № 171006 та № 171005 товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем ще 17.10.2011р., то з урахуванням вимог щодо строків оплати, станом на день звернення позивача до суду вже значиться прострочення виконання відповідачем свого грошового зобовязання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Сума боргу підтверджується довідкою про стан заборгованості на 12.03.2012р. за підписом головного бухгалтера та директора та скріплена печаткою ТОВ „Торгівельно - промислове обєднання „Аріста”.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення заявленої суми боргу в розмірі 93573грн.99коп. суду не представлені, в результаті чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на нього покладаються судові витрати у розмірі передбаченому діючим законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно - промислове обєднання „Аріста”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зуївський енергомеханічний завод”, Донецька обл., м. Зугрес про стягнення 93573грн.99коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Зуївський енергомеханічний завод” (юридична адреса: 86783, Донецька обл., м. Харцизьк, м. Зугрес, вул. Леніна, будинок 18А, код ЄДРПОУ 37517071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно - промислове обєднання „Аріста” (юридична адреса: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, будинок 39, код ЄДРПОУ 33221885) суму основного боргу в розмірі 93573грн.99коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1871грн.48коп.

У судовому засіданні 12.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 14.03.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.