Рішення № 22606315, 10.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.04.12р.Справа № 7/5005/2402/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс", м. Київ

до Комунального підприємства "Криворізьке Міськсвітло", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 427 049, 22 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: юрисконсульт ОСОБА_1, дов. № 25 від 14.10.2011р.;

від відповідача: юрисконсульт ОСОБА_2, дов. № 42 від 10.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Криворізьке Міськсвітло" про стягнення з останнього на свою користь основного боргу за поставлений товар у сумі 396 338, 00 грн., пені за загальний період прострочення оплати поставленого товару з 01.10.2011р. по 20.02.2012р. у сумі 24 068, 03 грн., 3 % річних за загальний період прострочення виконання грошового зобовязання з 01.10.2011р. по 20.02.2012р. у сумі 4 658, 33 грн., інфляційних нарахувань на суму основного боргу, розрахованих з застосуванням індексів інфляції за жовтень 2011року - січень 2012 року, у сумі 1 984, 86 грн., а всього: 427 049, 22 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за укладеним між позивачем та відповідачем договором поставки № 54 від 06.05.2010р. щодо оплати у встановлений договором строк вартості поставленого позивачем відповідачу товару у період з 02.09.2011р. по 26.09.2011р. включно, наявністю боргу відповідача за поставлений товар у сумі 396 338, 00 грн. Відповідальність за прострочення оплати товару у виді пені передбачена умовами договору. 3% річних та інфляційні нарахування заявлені на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що Комунальне підприємство "Криворізьке Міськсвітло" є бюджетною установою, яка утримується за рахунок коштів місцевого бюджету. У зв'язку з недостатнім бюджетним фінансуванням відповідач не міг своєчасно виконати договірні зобовязання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару. Відповідач пропонував позивачу погодити графік погашення заборгованості. Оскільки позивач, отримавши графік, його не оспорив, відповідач вважає, що позивач погодився з графіком погашення заборгованості, який передбачає строк остаточного погашення боргу липень 2012 року. Відповідно, відповідач не вбачає підстав для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості. Окрім того, на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України в поєднанні зі ст. 233 ГК України відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 05.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" (постачальник) та Комунальне підприємство "Криворізьке Міськсвітло" (покупець) уклали договір поставки № 54 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується передати у власність покупця у визначені Договором строки продукцію електротехнічного призначення, електроустаткування (в тому числі світлофори та електронні компоненти до них), комплектуючі вироби до електротехнічного устаткування, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, зазначені у специфікації (далі - товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

Договір укладено строком дії до 31.12.2011р. (п.7.1. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору загальна сума Договору 1 800 000, 00 грн., в тому числі ПДВ, що складається із загальної суми товару за всіма специфікаціями Договору.

Додатками № 1 та № 2 до Договору є погоджені сторонами Договору специфікації № 1 та № 2 відповідно, у яких визначене найменування товару, про поставку якого домовились сторони, його кількість, ціна, термін поставки, загальна вартість товару.

Згідно специфікації № 2 сторони погодили поставку пристроїв звукового сповіщення (ПЗС-СЕА-ЗА) у кількості 288 штук та світлофорних секцій з табло відліку часу (СС Д.1.1-Т, СС Д.1.2 Т) у кількості 496 штук, у тому числі СС Д.1.1-Т 337 штук, СС Д.1.2 Т 119 штук, на загальну суму 861 338, 00 грн.

На виконання умов Договору (специфікації № 2) на підставі заявок відповідача протягом вересня 2011 року позивач поставляв відповідачу товар партіями згідно наступних видаткових накладних:

видаткова накладна № 58121 від 02.09.2011р. на суму 26 520, 00 грн.;

видаткова накладна № 58254 від 05.09.2011р. на суму 114 960, 00 грн.;

видаткова накладна № 59067 від 13.09.2011р. на суму 44 880, 00 грн.;

видаткова накладна № 59167 від 14.09.2011р. на суму 48 960, 00 грн.;

видаткова накладна № 59256 від 15.09.2011р. на суму 40 800, 00 грн.;

видаткова накладна № 59406 від 16.09.2011р. на суму 21 500, 00 грн.;

видаткова накладна № 59475 від 19.09.2011р. на суму 31 437, 00 грн.;

видаткова накладна № 59630 від 20.09.2011р. на суму 26 946, 00 грн.;

видаткова накладна № 59670 від 21.09.2011р. на суму 19 350, 00 грн.;

видаткова накладна № 59796 від 22.09.2011р. на суму 23 650, 00грн.;

видаткова накладна № 59987 від 26.09.2011р. на суму 22 575, 00 грн.

Загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару за наведеними вище видатковими накладними становить 421 578, 00 грн.

Всі перелічені вище видаткові накладні містять підпис особи, що відвантажила товар, а також печатку товариства, та підпис особи, що отримала товар.

Повноваження осіб, що отримали товар, на право отримання від позивача товару підтверджуються виданими відповідачем довіреностями (наявні в матеріалах справи) на отримання товару.

Відповідно до п. 3.4. Договору розрахунки за товар здійснюватимуться у національній валюті України згідно з Договором. Оплата здійснюється покупцем безготівковим розрахунком шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника у такому порядку: 100% вартості товару (партії товару) не пізніше останнього дня поточного місяця з дати отримання товару (партії товару) покупцем.

На оплату поставленого товару за наведеними вище видатковими накладними позивав виставив відповідачу наступні рахунки-фактури:

відповідно до видаткової накладної № 58121 від 02.09.2011р. рахунок-фактуру № 36092 від 02.09.2011р. на суму 26 520, 00 грн.;

відповідно до видаткової накладної № 58254 від 05.09.2011р. рахунок-фактуру № 36166 від 05.09.2011р. на суму 114 960, 00 грн.;

відповідно до видаткової накладної № 59067 від 13.09.2011р. рахунок-фактуру № 36758 від 12.09.2011р. на суму 44 880, 00 грн.;

відповідно до видаткової накладної № 59167 від 14.09.2011р. рахунок-фактуру № 36840 від 13.09.2011р. на суму 48 960, 00 грн.;

відповідно до видаткової накладної № 59256 від 15.09.2011р. рахунок-фактуру № 36960 від 14.09.2011р. на суму 40 800, 00 грн.;

відповідно до видаткової накладної № 59406 від 16.09.2011р. рахунок-фактуру № 41043 від 16.09.2011р. на суму 21 500, 00 грн.;

відповідно до видаткової накладної № 59475 від 19.09.2011р. рахунок-фактуру № 41132 від 19.09.2011р. на суму 31 437, 00 грн.;

відповідно до видаткової накладної № 59630 від 20.09.2011р. рахунок-фактуру № 41264 від 20.09.2011р. на суму 26 946, 00 грн.;

відповідно до видаткової накладної № 59670 від 21.09.2011р. рахунок-фактуру № 41349 від 21.09.2011р. на суму 19 350, 00 грн.;

відповідно до видаткової накладної № 59796 від 22.09.2011р. рахунок-фактуру № 41456 від 22.09.2011р. на суму 23 650, 00 грн.;

відповідно до видаткової накладної № 59987 від 26.09.2011р. рахунок-фактуру № 41558 від 23.09.2011р. на суму 22 575, 00 грн.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань щодо оплати вартості товару, поставленого йому позивачем за наведеними вище видатковими накладними, наявність боргу відповідача у загальній сумі 396 338, 00 грн., що і є причиною спору.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи умови Договору (п. 3.4.), строк оплати товару, поставленого за спірними наявними в матеріалах справи видатковими накладними у період з 02.09.2011р. по 26.09.2011р. включно є таким, що настав.

Доказів повної оплати вартості отриманого від позивача товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 396 338, 00 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

Актом звіряння взаємної заборгованості за станом на 27.03.2012р., підписаним позивачем та відповідачем, підтверджується борг відповідача перед позивачем за отриманий на підставі Договору від позивача товар у сумі 396 338, 00 грн.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 396 338, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за порушення покупцем умов оплати товару покупець повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за загальний період прострочення виконання основного зобовязання з 01.10.2011р. по 20.02.2012р. у сумі 24 068, 03 грн.

Розрахунок пені перевірено господарським судом за допомогою програмного забезпечення "Законодавство".

Сума пені за наведений період, розрахована за допомогою програмного забезпечення "Законодавство", становить 24 044, 58 грн.

Відповідно, вимоги позивача про стягнення пені у наведеній сумі є правомірними.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи обставини даної справи, зокрема те, що відповідач фінансується з місцевого бюджету, відповідно, своєчасне виконання відповідачем договірних зобовязань залежить від одержаного ним фінансування, суд вважає за можливе скористатися наданим йому процесуальним законом правом та зменшити розмір пені, заявленої до стягнення, до 12 022, 29 грн.

За наведеного, оскільки прострочення оплати товару має місце, є правомірними та підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені за загальний період прострочення оплати товару з 01.10.2011р. по 20.02.2012р. у сумі 12 022, 29 грн.

Щодо вимог про стягнення пені у сумі 23, 45 грн. позов задоволенню не підлягає у звязку з необґрунтованістю наведеної суми.

В решті вимог щодо стягнення пені, а саме у сумі 12 022, 29 грн., позов задоволенню не підлягає у звязку з зменшенням судом розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобовязання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період прострочення з 01.10.2011р. по 20.02.2012р. у сумі 4 653, 79 грн. та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу із застосуванням індексів інфляції за жовтень 2011 року січень 2012 року, у сумі 1 984, 86 грн.

В решті вимог щодо стягнення 3% річних позов задоволенню не підлягає через допущені при їх розрахунку арифметичні помилки.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат перевірено господарським судом за допомогою програмного забезпечення "Законодавство".

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Суд відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень проти позову. Відсутність бюджетного фінансування та неможливість у звязку з цим розрахуватися з позивачем за поставлений товар не є підставою для звільнення відповідача від виконання взятих ним за Договором зобовязань. Обставина відсутності бюджетного фінансування не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобовязання.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини, практика якого в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" (від 18.10.2005р.) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004р.) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що згідно запропонованого відповідачем позивачу графіку погашення заборгованості строк остаточного погашення боргу липень 2012 року, відповідно, з боку відповідача відсутнє прострочення виконання зобовязання по оплаті поставленого йому товару. Графік погашення заборгованості позивач не погодив, а відсутність письмових заперечень щодо його підписання не може свідчити про прийняття його позивачем.

Суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобовязання, передбаченої ст. 625 ЦК України, оскільки відповідно до частини першої наведеної правової норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Також, ст. 83 ГПК України не надає суду права при прийнятті рішення зменшити розмір цієї відповідальності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом зменшено розмір неустойки (пені), судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача, визначається від суми правомірно заявлених позовних вимог, без урахування зменшення неустойки, що відповідає п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Криворізьке Міськсвітло" (50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 6, ідентифікаційний код 36876642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" (02094, м. Київ, вул. Краківська, 13-Б, корпус 2, ідентифікаційний код 32611674) основний борг у сумі 396 338 (триста дев'яносто шість тисяч триста тридцять вісім) грн. 00 коп., пеню у сумі 12 022 (дванадцять тисяч двадцять дві) грн. 29 коп., 3% річних у сумі 4 653 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. 79 коп., інфляційні втрати у сумі 1 984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 86 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 8 540 (вісім тисяч п'ятсот сорок) грн. 13 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 10.04.2012р.