Рішення № 22604811, 11.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.12                                                                                           Справа№ 5015/502/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр», м. Київ;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів;

про: стягнення 2719,05 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 12.02.2012 року прийнято до розгляду позовну заяву про стягнення грошових коштів в розмірі 2 719 грн. 05 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 05.03.2012 року.

В судовому засіданні 05.03.2012 року представник відповідача проти позову заперечив, подав виписки по дебетових та кредитових операціях по власному рахунку, подав витяг з ЄДР. Представник позивача в судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали господарського суду від 12.02.2012 року не виконав. Розгляд справи відкладено на 28.03.2012 року.

Представник позивача в судове засідання 28.03.2012 року не з’явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, у зв’язку з неможливістю забезпечення явки в судове засідання. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду від 12.02.2012 року не виконав. Розгляд справи відкладено на 11.04.2012 року

В судовому засіданні 11.04.2012 року представник позивача не з’явився, надіслав клопотання № 01-04/12 від 05.04.2012 року про розгляд справи без його участі, у зв’язку з неможливістю забезпечення явки в судове засідання. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив, вимоги ухвали господарського суду від 12.02.2012 року не виконав.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник позивача відмовився.

11.04.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 13.04.2012 року.

Суть спору: Спір виник між позивачем та відповідачем у зв’язку із невиконанням відповідачем грошових зобов’язань перед позивачем.

Позивач вказує, що між Закритим акціонерним товариством «Медфарком-Центр»(надалі по тексту рішення - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення - відповідач) 25 січня 2011 року укладено Договір купівлі-продажу (надалі по тексту рішення - договір) №73Р.

Також вказує, що станом на 26.01.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 091,61 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь боргу в розмірі 1 091,61 грн., а також 612,42 грн. пені, 224,80 грн. інфляційних витрат, 790,22 грн. 20% річних.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

Відповідно до договору №73Р від 25 січня 2011 року позивач взяв на себе обов’язки продати і доставити власними силами (в межах України) відповідачу товари (надалі по тексту рішення - Товар) в асортименті та кількості, вказаних у накладних, які є невід’ємною частиною Договору, а відповідач зобов’язався прийняти вказаний Товар та оплатити його вартість.

Згідно з видатковими накладними, доданими до позовної заяви, № 040455 від 26.01.2011 року, № 040454 від 26.01.2011 року, № 040453 від 26.01.2011 року, № 040451 від 26.01.2011 року, № 042618 від 15.02.2011 року, 042489 від 15.02.2011 року, 044293 від 02.03.2011 року та 058414 від 11.07.2011 року позивач передав, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 5867,34 грн.

Відповідно до п. п. 5.2 Договору кожних два тижні відповідач зобов’язаний надавати позивачу звіт про реалізацію поставленого Товару. Оплата Товару здійснюється відповідачем протягом трьох календарних днів з моменту надання звіту про реалізацію Товару, у випадку не надання звіту –протягом трьох банківських днів з моменту прострочення надання звіту.

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору відповідач жодного звіту позивачу не надав, отриманий Товар не оплатив.

Згідно накладних на повернення від 19.05.2011 року та 17.11.2011 року відповідач частково повернув отриманий Товар на суму 4775,73 грн.

Заборгованість Відповідача перед позивачем за поставлений товар, станом на 26.01.2012 року, становить 1091,61 грн. Крім цього, Відповідач, відповідно до зазначених умов Договору, зокрема п. п. 6.1. Договору, п. 3 ст. 692 Цивільного Кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за несвоєчасну сплату коштів, як зазначено в позовній заяві, зобов'язаний сплатити 612,42 грн. пені, 224,80 грн. інфляційних витрат, 790,22 грн. 20% річних.

В судовому засіданні 28.03.2012 року позивач подав повідомлення № 02-03/12 від 27.03.2012 року, що станом на 27.03.2012 року відповідач частково погасив борг, перерахувавши на рахунок позивачу кошти в сумі 1200,00 грн., на підтвердження чого, відповідач, в попередньому судовому засіданні 05.03.2012, подав виписку по дебетових та кредитових операціях по власному рахунку. Позивач зарахував погашення відповідачем повністю основного боргу в сумі 1091,61 грн. та частково пеню в сумі 108,39 грн. В іншій частині позовних вимог позивач їх підтримує в повному обсязі.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. І ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягав виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1 Договору у випадку не дотримання відповідачем строків оплати Товару останній зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми не оплаченого Товару.

Відповідно до п. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення плати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування жими грошовими коштами.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо ший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 6.1 Договору відповідач у випадку прострочення виконання зобов’язань зобов’язався сплатити 20% річних.

Згідно випискам по дебетових та кредитових операціях по рахунку, поданих відповідачем в судовому засіданні 05.03.2012 року, судом встановлено, що відповідач погасив борг частково, сплативши позивачеві кошти в сумі 1200,00 грн.

Позивач зарахував погашення відповідачем повністю основного боргу в сумі 1091,61 грн. та частково пені в сумі 108,39 грн., та просив суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1091 грн. 61 коп. боргу та 108 грн.39 коп. пені.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне припинити провадження в частині стягнення основного боргу та частково пені в розмірі 108,39 грн. у зв’язку із відсутністю предмету спору в цій частині.

Розрахунок пені, втрат від інфляції та 20% річних позивачем здійснений відповідно до вимог законодавства та математично розрахований вірно.

Тому, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог про стягнення 504,03 грн. пені, 224,80 грн. інфляційних витрат, 790,22 грн. 20% річних.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу Українигосподарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 6.1 Договору відповідач у випадку прострочення виконання зобов’язань зобов’язався сплатити 20% річних, що на думку суду є достатнім розміром компенсації втрат позивача через прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем. Беручи до уваги наведене, а також те, що позовні вимоги про стягнення 20 % річних та втрат від інфляції задоволені судом в повному розмірі, а також повну сплату боргу відповідачем під час розгляду справи судом, суд прийшов до висновку про необхідність з власної ініціативи зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 100 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 526, 549, 610, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 79000, АДРЕСА_1, (ідн. код. НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр», 03680, м. Київ, вул. Кржижановського, 4, (код ЄДРПОУ 33239630) 100,00 грн. пені, 224,80 грн. інфляційних витрат, 790,22 грн. 20% річних, 1609,50 грн. судового збору.

Припинити провадження в частині стягнення 1091,61 грн. основного боргу та 108,39 грн. пені.

Відмовити частково в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 404 грн. 03 коп. у зв’язку із зменшенням судом розміру пені.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                         Матвіїв Р.І.