Рішення № 22604471, 28.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2012 р. Справа № 14/011-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 159/0/25-11 від 11.11.2011 р.);

від відповідача: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Оболонь”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства „Птахофабрика „Васильківська”, смт Зелений Бір, Васильківський район

про стягнення 103271, 64 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ „Оболонь” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ВАТ „Птахофабрика „Васильківська” про стягнення 80 494, 87 грн. пені, 22 776, 77 грн. 3 % річних. Також, позивач у своїй позовній заяві просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти та майно, що належать відповідачеві, у межах суми позову.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору № 34 купівлі-продажу дробини пивної сухої від 01.08.2009 р. та рішення господарського суду Київської області від 22.11.2011 р. у справі № 16/139-11.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2012 р. порушено провадження у справі № 14/011-12 за позовом ПАТ „Оболонь” до ВАТ „Птахофабрика „Васильківська” про стягнення 103271, 64 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 15.02.2012 р.

15.02.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 29.02.2012 р.

29.02.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 14.03.2012 р.

14.03.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 28.03.2012 р.

28.03.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 34 купівлі-продажу дробини пивної сухої, згідно умов якого позивач зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність відповідача товар, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити його в термін і в розмірі, що передбачені цим договором (п. 1.2. договору).

Предметом даного договору є придбання відповідачем у позивача на умовах визначених цим договором дробини пивної сухої (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору датою поставки вважається дата підписання уповноваженими на те представниками сторін видаткової накладної, що є невідємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.4 договору разом з товаром позивач передає відповідачу посвідчення якості, видаткову накладну та податкову накладну.

Сторони домовились, що поставка товару може здійснюватися на підставі замовлення (усного або письмового) відповідача та згідно видаткової накладної без оформлення специфікації. В цьому випадку приймання відповідачем товару в асортименті, кількості та по цінам, вказаним у видатковій накладній, є згодою відповідача на покупку цього товару (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору загальна вартість товару, що постачається по даному договору складає суму всіх поставок здійснених по даному договору згідно підписаних сторонами документів на відпуск товарів, які з моменту підписання їх повноважними представниками стають невідємною частиною договору.

Між ПАТ „Оболонь” та ВАТ „Птахофабрика „Васильківська” було укладено додаткову угоду № 1 від 31.12.2009 р. до договору № 34 від 01.08.2009 р.

Відповідно до п. 1. додаткової угоди сторони доповнили договір пунктом 8.1, який виклали в наступній редакції: „п. 8.1 продовжити термін дії договору № 34 від 01.08.2009 р. до 31.12.2010 р.”

У період з 01.01.2009 р. по 31.07.2011 р. позивачу було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 2084953, 98 грн. Відповідач здійснив часткову оплату за наданий товар в сумі 1054354, 26 грн. (2084953, 98 грн. - 1054354, 26 грн. = 1030599, 72 грн.).

На підтвердження виконання своїх договірних зобовязань позивачем до позову додані належним чином засвідчені копії видаткових накладних всього на суму 1033 001, 64 грн., а саме: № 346 від 19.06.2010 р. на суму 22 103, 28 грн., № 558 від 06.09.2010 р. на суму 28 067, 40 грн., № 559 від 06.09.2010 р. на суму 29 373, 12 грн., № 569 від 10.09.2010 р. на суму 27 297, 36 грн., № 530 від 27.08.2010 р. на суму 25 301, 16 грн., № 520 від 26.08.2010 р. на суму 24 008, 40 грн., № 511 від 23.08.2010 р. на суму 26 069, 04 грн., № 510 від 23.08.2010 р. на суму 25 612, 20 грн., № 504 від 20.08.2010 р. на суму 25 534, 44 грн., № 503 від 20.08.2010 р. на суму 25 106, 76 грн., № 497 від 19.08.2010 р. на суму 22 900, 32 грн., № 490 від 16.08.2010 р. на суму 28 119, 96 грн., № 487 від 14.08.2010 р. на суму 25 991, 28 грн., № 486 від 13.08.2010 р. на суму 24 756, 84 грн., № 485 від 13.08.2010 р. на суму 24 494, 40 грн., № 476 від 10.08.2010 р. на суму 25 612, 20 грн., № 475 від 10.08.2010 р. на суму 24 786, 00 грн., № 471 від 09.08.2010 р. на суму 23 590, 44 грн., № 466 від 06.08.2010 р. на суму 25 262, 28 грн., № 465 від 06.08.2010 р. на суму 26 496, 72 грн., № 461 від 04.08.2010 р. на суму 23 075, 28 грн., № 460 від 04.08.2010 р. на суму 24 737, 40 грн., № 457 від 03.08.2010 р. на суму 21 461, 76 грн., № 449 від 30.07.2010 р. на суму 27 595, 08 грн., № 450 від 30.07.2010 р. на суму 25 048, 44 грн., № 451 від 30.07.2010 р. на суму 24 717, 96 грн., № 438 від 26.07.2010 р. на суму 26 263, 44 грн., № 437 від 26.07.2010 р. на суму 26 739, 72 грн., № 419 від 19.07.2010 р. на суму 25 981, 56 грн., № 418 від 19.07.2010 р. на суму 25 923, 24 грн., № 408 від 15.07.2010 р. на суму 26 350, 92 грн., № 406 від 14.07.2010 р. на суму 26 428, 68 грн., № 405 від 14.07.2010 р. на суму 26 321, 76 грн., № 400 від 12.07.2010 р. на суму 15 863, 04 грн., № 391 від 08.07.2010 р. на суму 22 472, 64 грн., № 389 від 07.07.2010 р. на суму 23 677, 92 грн., № 381 від 03.07.2010 р. на суму 23 162, 76 грн., № 380 від 02.07.2010 р. на суму 19 595, 52 грн., № 379 від 02.07.2010 р. на суму 19 663, 56 грн., № 362 від 26.06.2010 р. на суму 23 804, 28 грн., № 359 від 25.06.2010 р. на суму 18 399, 96 грн., № 355 від 23.06.2010 р. на суму 25 233, 12 грн. Про приймання товару по вказаних видаткових накладних свідчить підпис представника відповідача ОСОБА_2

Факт надання позивачем та отримання відповідачем (а саме його представником ОСОБА_2) поставленого товару підтверджується наявними в матеріалах справи (доданими до позовної заяви) копіями довіреностей на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера ВАТ „Птахофабрика „Васильківська”) № 454 від 20.08.2010 р.; № 441 від 05.08.2010 р.; № 395 від 14.07.2010 р.; № 450 від 13.08.2010 р.; № 380 від 07.07.2010 р.; № 389 від 12.07.2010 р.; № 417 від 26.07.2010 р.; № 361 від 23.06.2010 р.; № 334 від 11.06.2010 р.; № 351 від 17.06.2010 р.

Згідно п. 3.4 договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів в розмірі, встановленому в п. 3.1 цього договору, на поточний рахунок позивача не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання від позивача товару.

Оплата вважається здійсненою після надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача (п. 3.5 договору).

З бухгалтерської довідки ПАТ „Оболонь” вбачається, що відповідач частково сплатив 2 825,40 грн. по накладній № 346 від 19.06.2010 р.

Таким чином, станом на 22.11.2011 р. борг відповідача становить 1030 176, 24 грн. (згідно накладних доданих до позовної заяви). Відповідачем заборгованість в сумі 1030 176, 24 грн. оплачена не була.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.11.2011 р. у справі № 16/139-11 за позовом ПАТ „Оболонь” до ВАТ „Птахофабрика „Васильківська” про стягнення 1030600, 72 грн. позов задоволено частково і присуджено до стягнення з ВАТ „Птахофабрика „Васильківська” на користь ПАТ „Оболонь” 1 030176, 24 грн. основної заборгованості, 10301, 76 грн. державного мита та 235, 90 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті позову відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 22.11.2011 р. у справі № 16/139-11 за позовом ПАТ „Оболонь” до ВАТ „Птахофабрика „Васильківська” про стягнення 1030600, 72 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що станом на час розгляду справи відповідач свій обовязок щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору № 34 купівлі-продажу дробини пивної сухої від 01.08.2009 р. та рішення господарського суду Київської області від 22.11.2011 р. у справі № 16/139-11 не виконав.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 34 купівлі-продажу дробини пивної сухої від 01.08.2009 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 01.05.2011 р. по 31.10.2011 р. всього на загальну суму 80 494, 87 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки товари чи його оплати, встановлених в цьому договорі, винна сторона сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування неустойки (пені), від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобовязання за цим договором.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що останній день виконання відповідачем обовязку по оплаті товару за договором № 34 купівлі-продажу дробини пивної сухої від 01.08.2009 р., навіть, по останній накладній № 569 від 10.09.2010 р. на суму 27297, 36 грн., що була предметом розгляду і рішення господарського суду Київської області від 22.11.2011 р. у справі № 16/139-11 за позовом ПАТ „Оболонь” до ВАТ „Птахофабрика „Васильківська” про стягнення 1030600, 72 грн., був 22.10.2010 р. (оплата - 30 банківських днів з дня поставки), і відповідно з 23.10.2010 р. почалось прострочення виконання відповідачем обовязку щодо оплати товару по вказаній видатковій накладній. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що нарахування пені, передбаченої договором № 34 купівлі-продажу дробини пивної сухої від 01.08.2009 р., від суми основної заборгованості, навіть, по останній накладній № 569 від 10.09.2010 р. на суму 27297, 36 грн. відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, а саме 22.04.2011 р.

Отже, розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, оскільки безпідставним є нарахування позивачем пені від суми основної заборгованості після спливу шести місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, а саме у заявлений позивачем період прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 01.05.2011 р. по 31.10.2011 р., а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 01.05.2011 р. по 24.01.2012 р. всього на загальну суму 22 776, 77 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 22 776, 77 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти та майно, що належать відповідачеві, у межах суми позову.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 44 цього ж кодексу судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 3 Закону України „Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється:

за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;

за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;

за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 цього ж закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 3) п. 2 ч. 2 ст. 4 цього ж закону розмір ставки судового збору із заяв про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову, що подаються до господарського суду, становить 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається із матеріалів справи, до даної позовної заяви та у процесі розгляду справи позивачем не було додано та надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б сплату ним судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у встановлених порядку і розмірі.

У звязку із тим, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б сплату ним судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у встановлених порядку і розмірі, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Птахофабрика „Васильківська” (ідентифікаційний код 05513193) на користь Публічного акціонерного товариства „Оболонь” (ідентифікаційний код 05391057) 22 776 (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 77 (сімдесят сім) коп. 3 % річних та судові витрати 455 (чотириста пятдесят пять) грн. 53 (пятдесят три) коп. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4.Залишити заяву Публічного акціонерного товариства „Оболонь” про вжиття заходів до забезпечення позову, викладену у позовній заяві № 267/0/2-12 від 25.01.2012 р., без розгляду.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

10 квітня 2012 р.