Рішення № 22604266, 03.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/1596-201203.04.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «3СТАР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 21/09 від 21.09.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 03 квітня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «3СТАР»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп»(відповідач) грошових коштів в сумі 45370,06 грн. з них втрат від інфляції 36926,13 грн. та 3% річних 8443,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях № 4 від 01 квітня 2010 року, зокрема, відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що частково визнає вимоги позовної заяви та просить суд позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСТАР»задовольнити частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 01.03.2012 року.

01 березня 2012 року в судовому засіданні, у відповідності до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 03 квітня 2012 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2010 року між позивачем (надалі Виконавець) та відповідачем (далі по тексту Замовник) (разом - сторони), було укладено договір на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях № 4 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір послуг), відповідно до п.п. 2.1., 2.2. якого Виконавець за дорученням Замовника проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з Контрольними макетами рекламного сюжету згідно з додатками до Договору, які є його невід'ємною частиною, а Замовник в свою чергу, своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з Виконавцем згідно з умовами Договору та додатками.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги, однак, Замовник послуги оплатив з простроченням у здійсненні платежів, внаслідок чого позивач звернувся до господарського суду з вимогами стягнути 3% річних від сум несвоєчасно сплаченого боргу та інфляційне збільшення, на суму яких, в силу ст. 625 Цивільного кодексу України, збільшився розмір основного боргу за період незаконного прострочення платежу.

З викладеними позивачем в позовній заяві вимогами відповідач погоджується частково та у своєму відзиві вказав, що станом на 23.02.2012р. у ТОВ «Поляна Україна Груп»перед ТОВ «3СТАР»не має жодної заборгованості за актами наданих послуг №№ 10-20, 22-36, 38-40, 42, 44, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 01.03.2012р., а відтак, за переконанням відповідача, позивачем некоректно сформульовано предмет позовної заяви, так як 8 443,93 грн. - 3 % річних від суми боргу, 36 926,13 грн. - інфляційне збільшення не являються заборгованістю відповідача по сплаті за надані послуги, а відповідно до цивільного законодавства є так званою платою за користування чужими грошовими коштами та мірою відповідальності за несвоєчасну оплату таких грошових коштів. На думку відповідача, застосування індексу споживчих цін до відносин юридичних осіб є некоректним.

Окрім цього, у своєму відзиві відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що у листопаді 2011 року позивач вже звертався до суду та у своїх позовних вимогах також просив стягнути з ТОВ «Поляна Україна Груп»3% річних та індекс інфляції, але по інших актах резервування і, частково, суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом, 01 квітня 2010 року між сторонами укладено договір на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях № 4 згідно п.п. 2.1., 2.2. якого Виконавець за дорученням Замовника проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з Контрольними макетами рекламного сюжету згідно з додатками до Договору, які є його невід'ємною частиною, а Замовник в свою чергу, своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з Виконавцем згідно з умовами Договору та додатками.

Пунктом 4.1. Договору послуг передбачено, що загальна сума по Договору складається з сум за кожним Додатком до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з червня по вересень 2010 року між сторонами укладено Додатки /«Акти резервування»/ №№ 10-20, 22-36, 38-40, 42 та 44 на загальну суму 945283,96 грн. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи). Акти підписані з боку позивача та відповідача, а також скріплені печатками обох сторін.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем Замовнику послуг за Договором на відповідну суму.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 4.2. Договору послуг порядок розрахунку є наступним: оплата проводиться Замовником за кожний місяць проведення рекламної кампанії, але не пізніше 15 числа поточного місяця (якщо інший строк платежу не буде узгоджено в Додатках). Розрахунки проводиться в національній валюті України, безготівково за Договором (або за виставленим рахунком).

З матеріалів слідує, що відповідач розрахувався з позивачем за послуги на суму 1551198,83 грн., що підтверджується випискою по рахунку з 01.04.2010р. по 03.02.2012р. (копія виписки міститься в справі).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що вартість послуг за Договором Замовник оплачував на користь Виконавця з простроченням у здійсненні платежів, а саме: додаток № 10 оплачено з простроченням в 41 день, додаток № 11 оплачено з простроченням в 42 дні, додаток № 12 оплачено з простроченням в 42 дні, додаток № 13 оплачено з простроченням в 41 день, додаток № 14 оплачено з простроченням в 33 дні, додаток № 15 оплачено з простроченням в 33 дні, додаток № 16 оплачено з простроченням в 34 дні, додаток № 17 оплачено з простроченням в 32 дні, додаток № 18 оплачено з простроченням в 40 днів, додаток № 19 оплачено з простроченням в 43 дні, додаток № 20 оплачено з простроченням в 38 днів, додаток № 22 оплачено частинами з простроченням від 330 до 363 днів, додаток № 23 оплачено з простроченням в 40 днів, додаток № 24 оплачено з простроченням в 65 дні, додаток № 25 оплачено з простроченням в 65 дні, додаток № 26 оплачено з простроченням в 44 дні, додаток № 27 оплачено з простроченням в 44 дні, додаток № 28 оплачено частинами з простроченням від 111 до 123 днів, додаток № 29 оплачено частинами з простроченням від 139 до 161 днів, додаток № 30 оплачено з простроченням в 54 дні, додаток № 31 оплачено частинами з простроченням від 253 до 395 днів, додаток № 32 оплачено частинами з простроченням від 215 до 245 днів, додаток № 33 оплачено частинами з простроченням від 97 до 105 днів, додаток № 34 оплачено частинами з простроченням від 71 до 78 днів, додаток № 35 оплачено частинами з простроченням від 82 до 97 днів, додаток № 36 оплачено з простроченням в 54 дні, додаток № 38 оплачено частинами з простроченням від 145 до 164 днів, додаток № 39 оплачено з простроченням в 24 дні, додаток № 40 оплачено частинами з простроченням від 94 до 143 днів, додаток № 42 оплачено з простроченням в 24 дні та додаток № 44 оплачено з простроченням в 24 дні, що є неналежним виконанням п.п. 3.4.6. та 4.2 Договору послуг.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012р. відповідача було зобовязано надати суду контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвали від 13.02.2012р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

З наданого відповідачем до матеріалів справи та посвідченого з боку останнього акту звірки взаєморозрахунків випливає, що заборгованість Замовника перед Виконавцем станом на 01.03.2012р. становить 53845,37 грн. (оригінал акту міститься в справі).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, з урахуванням обставин прострочення Замовником у здійсненні оплати наданих Виконавцем послуг за Договором по Актах резервування №№ 10-20, 22-36, 38-40, 42 та 44, що, по суті, є простроченням відповідачем у сплаті грошового зобовязання, обґрунтованими та доведеними є заявлені позовні вимоги про стягнення 8443,93 грн. 3% річних та 36926,13 грн. втрат від інфляції.

Щодо викладених відповідачем у відзиві доводів та заперечень стосовно існування рішення господарського суду міста Києва у справі № 41/479 про стягнення з у ТОВ «Поляна Україна Груп»на користь ТОВ «3СТАР»3% річних та втрат від інфляції, то суд зазначає, що у описовій частині рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011р. у справі № 41/479 судом вказано, що в засіданні 19.12.2011р. була розглянута та прийнята заява ТОВ «3СТАР»від 13.12.11р. тільки в частині суми основного боргу, в іншій частині заява не прийнята, так як ТОВ «3СТАР»здійснило донарахування інфляційних нарахувань та 3% річних по інших актах резервування, які не були підставою для первісних позовних вимог, отже, ТОВ «3СТАР»змінило підставу позову. А тому, оскільки справа № 41/479 судом вже розглядалася по суті, суд не прийняв подану заяву в частині інфляційних нарахувань та 3% річних на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вимог ст. 22, 63 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність розгляду судом по суті уточнених ТОВ «3СТАР»в заяві від 13.12.11р. вимог про стягнення донарахованих втрат від інфляції та 3% річних, суд дійшов висновку, що позивач не обмежений в своєму процесуальному праві повторно звернутися до суду про стягнення санкцій в загальному порядку, що, між іншим, і було зроблено ТОВ «3СТАР». За таких обставин, викладені відповідачем заперечення належним чином не обґрунтовані та не спростовують викладені позивачем в позові обставини.

Окрім цього, суд зазначає, що у справі № 5011-10/1596-2012 в судовому засіданні 03 квітня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, а тому, наданим відповідачем 04.04.2012р. через канцелярію до суду письмовим поясненням № 611 від 03.04.2012р., тобто поданих відповідачем вже після вирішення господарського спору /ст. 32 Господарського процесуального кодексу України/ судом оцінка не надавалася.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1609,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп»(ідентифікаційний код: 36592399, адреса: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 12А), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «3СТАР»(ідентифікаційний код: 36924221, адреса: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 26, оф. 205, р/р 26005266362100 в АТ «УкрСибБанк»м. Київ, МФО 351005), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: втрат від інфляції 36926,13 грн. (тридцять шість тисяч девятсот двадцять шість гривень 13 копійок), 3% річних 8443,93 грн. (вісім тисяч чотириста сорок три гривні 93 копійки) та судові витрати 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот девять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 09.04.2012р.