Рішення № 22604063, 30.03.2012, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
30.03.2012
Номер справи
5011-62/1259-2012
Номер документу
22604063
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/1259-201230.03.12 за позовом: Синтес ГмбХ (Synthes GmbH), м.Обердорф, Швейцарія

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Остео Україна", м.Київ, ЄДРПОУ 34531219

про стягнення заборгованості в розмірі 2868916,26 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - по дов.

від відповідача: не з'явився

Позивач, Синтес ГмбХ (Synthes GmbH), м.Обердорф, Швейцарія звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Остео Україна", м.Київ про стягнення заборгованості за дистрибюторським договором №L.31083 від 09.10.2006р. (з урахуванням змін, внесених 23.05.2007р.) в розмірі 2868916,26 грн., що на день подання позову є еквівалентом 333169,89 швейцарських франків згідно із офіційним курсом НБУ станом на дату подання позову, в тому числі: основного боргу за поставлену продукцію в сумі 2732301,23 грн., що є еквівалентом 317304,66 (сума рахунку) швейцарських франків згідно курсу НБУ на день подання позову; штрафу в сумі 136615,03 грн., що є еквівалентом 15865,23 швейцарських франків (5% від суми рахунку) згідно курсу НБУ на день подання позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов дистрибюторського договору №L.31083 від 09.10.2006р. (з урахуванням змін, внесених 23.05.2007р.) в частині проведення оплати придбаного за вказаним договором товару, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Відповідач у судові засідання 15.02.2012р., 29.02.2012р., 21.03.2012р., 30.03.2012р. не зявився, будь-яких пояснень по суті спору не надав.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом витягу серії АЄ №570433 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 01135, м.Київ, Шевченківський район, вул.Золотоустівська, буд.24.

На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 06.02.2012р., 15.02.2012р., 29.02.2012р., 21.03.2012р.

За приписами п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги наявність на ухвалах від 06.02.2012р., 15.02.2012р., 29.02.2012р., 21.03.2012р. штампів канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, враховуючи, що зазначені ухвали направлялись господарським судом за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Остео Україна», яка вказана у витягу серії АЄ №570433 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Остео Україна»не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 вказаного нормативно-правового акту за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 09.10.2006р. між компанією Синтес ГмбХ (Synthes GmbH) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Остео Україна»(дистрибютор) була укладена дистрибюторська угода №L.31083, відповідно до якої продавець зобовязався продати, а дистрибютор здійснити покупку та продаж продукції позивача за власний рахунок та від свого імені.

Угодою від 23.05.2007р. вказана вище дистрибюторська угода була доповнена з метою приведення у відповідність до законодавства України.

Згідно із п.6.1 договору №L.31083 від 09.10.2006р. (з урахуванням змін, внесених 23.05.2007р.) сторони погодили, що продукція поставляється дистрибютору у готовій упаковці на основі окремих замовлень. Усі рахунки та проформи є невідємною частиною даної угоди.

За змістом п.6.4 підписаного сторонами правочину було встановлено, що поставка товару має здійснюватися на умовах Франкозавод, адресою відвантаження товару визначено Synthes GmbH, Бонакервег, 5, СН-2545, Зельцах, Швейцарія.

Відповідно до ІНКОТЕРМС-2000 - офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці. Цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Пунктом 7.4 договору №L.31083 від 09.10.2006р. (з урахуванням змін, внесених 23.05.2007р.) сторони встановили, що всі платежі в рахунок компанії Синтес ГмбХ повинні здійснюватися у валюті, визначеній в рахунку, протягом 90 днів з дати виставлення рахунку.

Як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Остео Україна»передбачене договором №L.31083 від 09.10.2006р. (з урахуванням змін, внесених 23.05.2007р.) зобовязання щодо оплати продукції у повному обсязі та у визначені спірною угодою строки не виконало, внаслідок чого позивачем заявлено, зокрема, про стягнення основного боргу в сумі 2732301,23 грн., що є еквівалентом 317304,66 швейцарських франків.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Тобто, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт передання відповідачу товару за договором, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання покупцем за договором обовязку стосовно оплати придбаного товару.

Виходячи зі змісту позовної заяви та наданих у судових засіданнях компанією Синтес ГмбХ (Synthes GmbH) пояснень, доказами постачання Товариству з обмеженою відповідальністю «Остео Україна»товару за договором №L.31083 від 09.10.2006р. (з урахуванням змін, внесених 23.05.2007р.) є представлені до матеріалів справи транспортні накладні та рахунки:

- 85068645, 85068647, 85068651, 85069580, 85069587 відповідно до рахунку №90668370 від 25.11.2008р. на суму 129697,55 швейцарських франків;

- 85098942, 85101200, 85101201, 85101202 відповідно до рахунку №90673564 від 09.12.2008р. на суму 12172,10 швейцарських франків;

- 85122218, 85123747 відповідно до рахунку №90676684 від 17.12.2008р. на суму 40358,75 швейцарських франків;

- 85178070, 85183908 відповідно до рахунку №90684082 від 13.01.2009р. на суму 87830,75 швейцарських франків;

- 85208472, 85208473 відповідно до рахунку №90687169 від 21.01.2009р. на суму 730,50 швейцарських франків;

- 85254025, 85254027 відповідно до рахунку №90694534 від 09.02.2009р. на суму 63,30 швейцарських франків;

- 85265184, 85265188, 85265189, 85265190, 85265191, 85287284 відповідно до рахунку №90699134 від 19.02.2009р. на суму 148944,85 швейцарських франків;

- 70548760 відповідно до рахунку №90780071 від 30.09.2009р. на суму 901,25 швейцарських франків;

- №177840 від 15.03.2010р. на суму 4000 швейцарських франків.

15.02.2012р. та 29.02.2012р. господарським судом міста Києва було здійснено запити до Київської регіональної митниці та Київської обласної митниці про надання відомостей стосовно переміщення через митний кордон України товару (товарно-транспортні накладні, вантажно-митні декларації та інші супроводжуючі із товаром документи, які відображатимуть факт перевезення товару) для Товариства з обмеженою відповідальністю "Остео Україна" (01135, м.Київ, вул.Золотоустівська, 24, код ЄДРПОУ 34531219) за період з грудня 2008 року по серпень 2010 року згідно із рахунками, що виставлялися компанією Синтес ГмбХ (Synthes GmbH) (Айматтштрассе, 3, Обердорф, СН-4436, Швейцарія).

За змістом листа №12-42/14-2051 від 16.03.2012р. Київської обласної митниці в період з грудня 2008 року по серпень 2010 року на Товариство з обмеженою відповідальністю "Остео Україна"здійснювалося митне оформлення товарів за наступними рахунками компанії Синтес ГмбХ (Synthes GmbH):

-№90673564 від 09.12.2008р. (ВМД №122000106/2008/035331 від 29.12.2008р.),

-№90684082 від 13.01.2009р. (ВМД №122000106/2009/000559 від 19.01.2009р.),

-№90687169 від 21.01.2009р. (ВМД №122000106/2009/003892 від 10.03.2009р.),

-№90699134 від 19.02.2009р. (ВМД №122000106/2009/003880 від 11.03.2009р.).

Оцінюючи представлені позивачем докази в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо передання продукції відповідачу, враховуючи відомості наявні у листі №12-42/14-2051 від 16.03.2012р. Київської обласної митниці, приписи ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується передання позивачу товару саме за вказаними вище рахунками.

Посилання позивача на рахунок №90668370 судом до уваги не приймається, з огляду на те, що матеріали справи містять документ із вказаним номером від 25.11.2008р., тоді як Київською обласною митницею було надано відомості щодо митного оформлення товарів за рахунком №90668370 від 02.12.2008р. (ВМД №122000106/2008/033024 від 25.12.2008р.).

Тобто, за висновками суду, передання продукції позивачем відповідачу відповідно до рахунків №90668370 від 25.11.2008р., №90676684 від 17.12.2008р., №90694534 від 09.02.2009р., №90780071 від 30.09.2009р., №177840 від 15.03.2010р. компанією Синтес ГмбХ (Synthes GmbH) всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено.

Одночасно, при прийнятті цього рішення судом враховано, що рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2011р. по справі №13/349 за позовом Синтес ГмбХ (Synthes GmbH) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Остео Україна" стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Остео Україна” на користь Синтес ГмбХ (Synthes GmbH) суму основного боргу за дистрибюторським договором від 23.05.2007р., а саме по рахунку №90687169 від 21.01.2009р. в розмірі 7380 (сім тисяч триста вісімдесят) 79 грн. (що є еквівалентом 730,50 швейцарських франків, згідно курсу НБУ на день подання позову), штрафу в розмірі 368 (триста шістдесят вісім) 98 грн. (що є еквівалентом 36,52 швейцарських франків, згідно курсу НБУ на день подання позову), 102 (сто дві) 00 грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати - ІНКОТЕРМС-2000 покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу та прийняти поставку товару.

Аналогічне положення передбачено ст.655 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобовязаний прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 7.4 договору №L.31083 від 09.10.2006р. (з урахуванням змін, внесених 23.05.2007р.) сторони встановили порядок розрахунків, згідно якого усі платежі в рахунок компанії Синтес ГмбХ повинні здійснюватися у валюті, визначеній в рахунку, протягом 90 днів з дати виставлення рахунку.

За поясненнями позивача рахунки виставлялись Товариству з обмеженою відповідальністю «Остео Україна»в момент передання товару за адресою відвантаження продукції: Synthes GmbH, Бонакервег, 5, СН-2545, Зельцах, Швейцарія.

Вказані обставини з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Остео Україна»належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за дистрибюторським договором №L.31083 від 09.10.2006р. (з урахуванням змін, внесених 23.05.2007р.) зобовязання з оплати продукції у повному обсязі та у визначені договором строки не виконав.

Таким чином, враховуючи узгоджені строки оплати товару, судом встановлено, що строк виконання відповідачем своїх зобовязань щодо оплати придбаного товару за рахунками №90673564 від 09.12.2008р., №90684082 від 13.01.2009р., №90699134 від 19.02.2009р. на суму 248947,70 швейцарських франків настав.

За приписами п.3.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК). При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач звернувся до господарського суду міста Києва з розглядуваним позовом 02.02.2012р., враховуючи, що компанія Синтес ГмбХ зобовязання за договором №L.31083 від 09.10.2006р. (з урахуванням змін, внесених 23.05.2007р.) у визначеній вище частині виконала належним чином, з огляду на те, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобовязання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 2175074,97 грн., що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на 02.02.2012р., становить 248947,70 швейцарських франків.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позов компанії Синтес ГмбХ (Synthes GmbH) в частині стягнення штрафу в сумі 136615,03 грн., що є еквівалентом 15865,23 швейцарських франків також підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.7.5 договору №L.31083 від 09.10.2006р. (з урахуванням змін, внесених 23.05.2007р.) встановлено, що внаслідок затримки платежу нараховується штраф у розмірі 5%.

З огляду на приписи вказаних норм та зміст договору, позивачем нараховано та предявлено до стягнення штраф у розмірі 136615,03 грн., що є еквівалентом 15865,23 швейцарських франків.

Проте, враховуючи, що вимоги про стягнення штрафу мають похідний характер, приймаючи до уваги висновки суду щодо часткового задоволення вимог про стягнення основного боргу в сумі 2175074,97 грн., що відповідає 248947,70 швейцарських франків, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 108753,75 грн. що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на 02.02.2012р., становить 12447,38 швейцарських франків.

Таким чином, виходячи з того, що позов в частині стягнення заборгованості за рахунками №90673564 від 09.12.2008р., №90684082 від 13.01.2009р., №90699134 від 19.02.2009р. доведений компанією Синтес ГмбХ (Synthes GmbH) та обґрунтований матеріалами справи, приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за вказаними документами, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2175074,97 грн., що відповідає 248947,70 швейцарських франків та штрафу у розмірі 108753,75 грн. що становить 12447,38 швейцарських франків.

В іншій частині позову суд відмовляє з підстав недоведеності.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Синтес ГмбХ (Synthes GmbH), м.Обердорф, Швейцарія до Товариства з обмеженою відповідальністю «Остео Україна», м.Київ задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Остео Україна»(01135, м.Київ, Шевченківський район, вул.Золотоустівська, буд.24, ЄДРПОУ 34531219) на користь Синтес ГмбХ (Synthes GmbH) (Айматтштрассе, 3, Обердорф, СН-4436, Швейцарія (Eimattstrasse 3, Oberdorf, CH-4436, Switzerland) основний борг в сумі 2175074,97 грн., що є еквівалентом 248947,70 швейцарських франків, згідно із курсом НБУ на день подання позову та штраф у розмірі 108753,75 грн. що є еквівалентом 12447,38 швейцарських франків, згідно із курсом НБУ на день подання позову, а також судовий збір у розмірі 43504,25 грн.

У судовому засіданні 30.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 04.04.2012р.

Попередній документ : 22604058
Наступний документ : 22604066