Рішення № 22603643, 10.04.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2012 р. Справа № 5010/172/2012-27/10

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, Шевченківський район, м. Київ, 04116)

до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, 59 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76007)

про стягнення заборгованості в сумі 126 213, 85 гривень за договором № 06/10-2667-ТЕ-15 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 року.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - заступник начальника відділу роботи з питань правонаступництва управління правового забезпечення претензійно - позовної роботи юридичного департаменту ДК "Газ України" (паспорт серія НОМЕР_1 виданий 08.06.1999 року Московським РУ ГУ МВС України в місті Києві, довіреність № 116/10 від 26.12.2011 року).

Від відповідача: ОСОБА_1 - юрисконсульт юридичного відділу (паспорт серія НОМЕР_2 виданий 01.03.2012 року Калуським МВ УМВС України в Івано-Франківській області, довіреність № 77-2/12 від 12.03.2012 року).

в с т а н о в и в :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 126 213, 85 гривень за поставлений природний газ для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за договором № 06/10-2667-ТЕ-15 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 року.

Крім того, позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2 524, 00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Ухвалою суду від 14.02.2012 року порушено провадження у справі № 5010/172/2012-27/10 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28.02.2012 року.

28.02.2012 року розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Михайлишина В.В. на лікарняному.

Ухвалами суду від 02.03.2012 року, 13.03.2012 року та 27.03.2012 року розгляд справи відкладався на 13.03.2012 року, 27.03.2012 року та 10.04.2012 року, у зв'язку із неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судових засіданнях визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та нарахованих інфляційних втрат, проте заперечував щодо правильності проведеного позивачем розрахунку 3 % річних та пені. Свої заперечення відповідач виклав у відзиві на позовну заяву (Вх. № 1684/12 - свх. від 13.03.2012 року) та обґрунтував тим, що при розрахунку позивачем 3 % річних порушено вимоги чинного законодавства, зокрема щодо зменшення суми з якої нараховуються 3 % річних на суми проведених в конкретний день оплат, що зумовило нарахування 3 % річних від більшої суми протягом тривалішого терміну. Щодо нарахування позивачем пені то відповідач вказує на те, що у відповідності із ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" - на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг" - у зв'язку із чим пеня нарахована позивачем неправомірно (а. с. 66 - 67).

Представник позивача надіслав на адресу господарського суду Івано-Франківської області заперечення на відзив відповідача (Вх. № 2016/2012 - свх. від 27.03.2012 року), згідно якого зазначив, що вони є необґрунтованими з наступних підстав. Відносно доводів відповідача про відмову задоволення вимог про стягнення пені на підставі ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги спожиті газ та електроенергію", то у відповідності до ст. 1 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 року № 554-ІV - реструктуризації підлягає заборгованість, яка виникла на дату набрання чинності цим законом, який у свою чергу набирав чинності з 01.07.2003 року. Таким чином, підставою для зменшення пені може бути тільки реструктуризована заборгованість, що виникла до 01 липня 2003 року, а заборгованість за спірним договором виникла в 2011 році.

Що стосується дії Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" (від 20.12.2006 року № 498 V) то позивач вказав, що положеннями Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.12.2006 року № 498 V не передбачено, звільнення житлово-комунальних підприємств перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг (а. с. 75 - 76).

Дочірня компанія "Газ України" не погоджуючись з відзивом відповідача щодо невірно здійсненого розрахунку 3 % річних за неналежне виконання зобов'язання надіслало на адресу суду пояснення (Вх. № 2416/12 - свх. від 09.04.2012 року) згідно якого нарахування 3 % річних вважає обґрунтованим. Свої пояснення позивач мотивував тим, що ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в порушення умов договору, при розрахунках за поставлений природній газ вказало призначення платежу за двома договорами - № 06/10-2668 БО -15 та № 06/10-2667 ТЕ-15, тому у позивача не було можливості визначити за яким договором здійснена оплата, у зв'язку із чим відповідач надсилав на адресу ДК "Газ України" листи для конкретизації призначення здійснення оплат за договором № 06/10-2667 ТЕ -15, які були прийняті до уваги позивачем з моменту їх отримання, що підтверджується вхідним штемпелем компанії. Таким чином, позивач не міг зараховувати платежі без конкретного призначення погашення заборгованості за спірним договором (а. с. 168 - 170).

У зв'язку з вище наведеним, представник позивача в судових засіданнях просив суд позов задовольнити у повному обсязі, а доводи відповідача визнати необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (покупець) укладено договір № 06/10-2667 ТЕ-15 від 20.12.2010 року про закупівлю природного газу за державні кошти для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (а. с. 10 - 14) з додатком до нього за № 1 від 20.12.2010 року (а. с. 15 - 17) та рядом додаткових угод, а саме Додаткова угода № 1 від 28.01.2011 року (а. с. 18), Додаткова угода № 2 від 31.03.2011 року (а.с. 19), Додаткова угода № 3 від 04.04.2011 року (а. с. 20), Додаткова угода № 4 від 11.07.2011 року (а. с. 21), Додаткова угода № 5 від 30.08.2011 року (а. с. 22), Додаткова угода № 6 від 03.10.2011 року (а. с. 23).

Відповідно п. 1.1. договору постачальник зобовязується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановим платежем по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п. 4.3. договору сторони погодили, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Покупець зобовязується своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений газ та підписувати акт приймання передачі газу, а постачальник забезпечити поставку газу у строки, встановлені договором ( п. п. 6.1., 6.1.1., 6.1.2., 6.3., 6.3.1. договору).

Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений газ. У разі невиконання зобов'язань покупцем достроково розірвати цей договір, повідомивши про це покупця (п. п. 6.4., 6.4.1.,6.4.3.).

Згідно з п. 7.1. у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами за цим договором.

Сторони у п. 7.3.1. договору досягли домовленості, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.2. договору встановлено, що у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до п. 9.3. договору, строк позовної давності про стягнення неустойки встановлюється тривалістю 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передує моменту звернення з претензією або позовом.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" свої зобов'язання, згідно умов договору № 06/10-2667 ТЕ-15 від 20.12.2010 року виконала належним чином та передала у власність відповідачу державному міському підприємству "Івано-Франківськтеплокомуненерго" протягом січня - вересня 2011 року природний газ на загальну суму 43 289 027, 96 гривень, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, а саме Акт від 31.01.2011 року на суму 13 027 389, 67 гривень, Акт від 28.02.2011 року на суму 12 125 778, 97 гривень, Акт від 31.03.2011 року на суму 10 803 003, 89 гривень, Акт від 30.04.2011 року на суму 4 735 779, 64 гривень, Акт від 31.05.2011 року на суму 1 679 845, 00 гривень, Акт від 30.06.2011 року на суму 301 957, 82 гривень, Акт від 31.07.2011 року на суму 246 145, 31 гривень, Акт від 31.08.2011 року на суму 41 639, 11 гривень, Акт від 31.08.2011 року на суму 223 680, 76 гривень, Акт від 30.09.2011 року на суму 103 807, 79 гривень, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 24 - 33).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково та сплатив за отриманий газ кошти у розмірі 43 185 146, 08 гривень, що підтверджується меморіальними ордерами (а. с. 123 - 160) та платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 171 -224).

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань сума боргу перед ДК "Газ України" становить 103 881, 88 гривень, що підтверджується розрахунком суми боргу (а. с. 34 - 36), актами звіряння розрахунків від 31.12.2011 року та 29.02.2012 року за підписом представників ДК "Газ України" та відтиском печатки ДК "Газ України" (а. с. 37, 235).

Згідно з п. 6. ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 258, 549 - 551 Цивільного кодексу України, п. 7.3.1. договору у разі порушення покупцем умов договору, покупець зобовязується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Таким чином, позивачем нарахована пеня за прострочення виконання зобов'язання за період з 03.08.2011 по 03.02.2012 року складає 7508, 05 гривень.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Таким чином, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3 % річних від суми основного боргу за період з 21.03.2011 по 03.02.2012 року у розмірі 14512, 27 гривень та 311, 65 гривень - інфляційних втрат за період з листопада 2011 року по грудень 2011 року.

Отже, заборгованість Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" перед позивачем Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" становить 126213, 85 гривень.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого, договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд дослідив матеріали справи та встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем, в сумі 103 881, 88 гривень за отриманий ним природний газ є обґрунтованою та такою, що підтверджується матеріалами справи та є визнана відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 103 881, 88 гривень обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання то слід вказати наступне.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву (Вх. № 1684/12 - свх. від 13.03.2012 року), згідно якого Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" просить суд відмовити ДК "Газ України" в частині стягнення нарахованої пені, так, як у відповідності із ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" - на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг" - у зв'язку із чим пеня нарахована позивачем неправомірно.

Суд розглянув клопотання відповідача, щодо відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення пені і визнав її необґрунтованою та такою що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

У відповідності до п. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 року № 554-IV на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 року № 554-ІV - реструктуризації підлягає заборгованість, яка виникла на дату набрання чинності цим законом, який у свою чергу набрав чинності з 01.07.2003 року. Таким чином, підставою для зменшення пені може бути тільки реструктуризована заборгованість, що виникла до 01 липня 2003 року, а заборгованість за спірним договором виникла в 2011 році. Отже, в даному випадку не можуть застосовуватися положення ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію".

Що стосується дії Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" (від 20.12.2006 року № 498 V) то положеннями Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.12.2006 року № 498 V не передбачено, звільнення житлово-комунальних підприємств перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Отже, відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, ст. ст. 230 - 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, п. 4 ст. 231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

В силу ст. 549 цього ж кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Умовами договору № 06/10-2667 ТЕ-15 від 20.12.2010 року, а саме пунктом 7.2 передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином вимога позивача, щодо стягнення пені в розмірі 7 508, 05 гривень за період з 03.08.2011 року по 03.02.2012 року є такою, що підлягає до задоволення.

Що стосується нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, то суд встановив наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд дослідивши матеріали справи щодо правильності нарахування позивачем по справі 3 % річних, у відповідності до періодів виникнення та погашення заборгованості та встановив наступне.

У відповідності до п. 4.3. договору у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

Частиною 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України встановлено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Положенням статті 1090 Цивільного кодексу України встановлено, що банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Відповідно до пункту 3.8 Постанови Правління НБУ "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.04 № 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повну інформацію визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Однак, суд дослідивши платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи, встановив, що ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в порушення вказаних вище положень договору, в платіжних дорученнях вказало призначення платежу за двома договорами: № 06/10-2668 БО-15 та № 06/10-1667 ТЕ-15 тому, у позивача не було можливості визначити за яким саме договором здійснено оплату.

У матеріалах справи містяться листи за підписом виконуючого обов'язків директора ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та з відтиском печатки Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (а. с. 225 - 231), які надсилались відповідачем на адресу ДК "Газ України" для конкретизації призначення здійснених оплат за договором № 06/10-2667 ТЕ-15. Дані листи приймались до уваги позивачем з моменту їх отримання, що підтверджується вхідним штемпелем компанії, який міститься в правому нижньому куті аркуша з відміткою про вхідний номер, кількість аркушів та датою отримання.

У зв'язку з вище наведеним суд приходить до висновку про правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, у зв'язку із тим, що позивач не міг зарахувати платежі без конкретного призначення платежу в погашення заборгованості за спірним договором до визначення відповідачем конкретного договору за яким слід зараховувати відповідні платежі.

Таким чином у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України задоволенню підлягають 3 % річних в сумі 14 512, 27 гривень за період з 21.03.2011 року по 03.02.2012 року та інфляційні втрати в розмірі 311, 65 гривень за період з листопада 2011 року по грудень 2011 року.

Факт порушення відповідачем договірних зобовязань є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, тому заборгованість в розмірі 126213, 85 гривень підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі в межах позовних вимог.

Господарські витрати згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 1, 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", п. 3.8. Постанови Правління НБУ "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 551, 624, 625, 629, 714, 1089, 1090 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 126213, 85 гривень за поставлений природний газ для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання за договором № 06/10-2667-ТЕ-15 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 року - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, 59 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76007, ідентифікаційний код: 03346058) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, Шевченківський район, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код: 31301827) - 126213, 85 гривень (сто двадцять шість тисяч двісті тринадцять гривень вісімдесят пять копійок) заборгованості за поставлений природний газ за договором № 06/10-2667-ТЕ-15 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 року, з яких 103881, 88 гривень - основний борг, 7508, 05 гривень - пеня, 14512, 27 гривень - 3 % річних та 311, 65 гривень - інфляційні втрати, а також 2 524, 28 гривень (дві тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні двадцять вісім копійок) - сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Михайлишин В. В.

Повне рішення складено 12.04.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_______ Осудар І. Б. 12.04.12