Рішення № 22603524, 09.04.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" квітня 2012 р. Справа № 2/5007/19/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №2 від 01.03.12.); Чернявський В.В. (ген.директор)

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Інтерцентр" (смт.Новоархангельськ)

до Спільного підприємства "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу" (с.Поліське, Коростенський район)

про стягнення 18429,20 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 18429,20 грн., з яких: 14034,70 грн. боргу за поставлений товар, 2613,97 грн. пені, 421,04 грн. штрафу, 864,07 грн. інфляційних, 495,42 грн. 3% річних.

Представники позивача у судовому засіданні подали уточнену позовну заяву згідно якої просять стягнути з відповідача 17500,08грн., з яких: 14034,70грн. боргу, 1656,75грн. пені, 320,67грн. штрафу, 922,36грн. інфляційні, 565,60грн. 3% річних. Позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився. Про причину неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "Інтерцентр" (позивач) та спільним підприємством "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу" (відповідач) здійснювалися поставки товару (сітки металевої) за усною домовленістю, а 05 січня 2011 року між сторонами був укладений письмовий договір поставки № 8, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на умовах 100% передоплати товар (металопродукцію).

На виконання усної домовленості та умов договору поставки, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 32047,92 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-181 від 01.06.2010 р. на суму 1060,96грн., № РН-225 від 22.06.10 на суму 3088,82грн., № РН-262 від 12.07.10 на суму 5281,80грн., № РН-333 від 01.09.10 на суму 4112,46грн., № РН-401 від 11.10.10 на суму 1763,18грн., № РН-404 від 12.10.10 на суму 2349,28грн., № РН-002 від 06.01.11 на суму 3702,52грн., № РН-028 від 02.02.11 на суму 10688,90грн. (а.с.12-15).

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 18013,22грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.16-20).

Таким чином, неоплаченим залишився товар на загальну суму 14034,70грн., який був поставлений на виконання умов договору поставки №8 за видатковими накладними № РН-002 від 06.01.11 на суму 3702,52грн. та № РН-028 від 02.02.11 на суму 10688,90грн.

Відповідно до пункту 3.6 договору поставки, покупець повинен здійснити попередню оплату за товар в розмірі 100 % від вартості продукції, на основі виставленого рахунку.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Але відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем за отриманий товар провів частково, тому на день звернення з позовом до суду сума боргу становить 14034,70 грн., що також підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом звірки розрахунків (а.с.9).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 14034,70грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.4.4 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно уточненого розрахунку позивача за період з 02.02.11 по 02.02.12 на суму 10688,90грн., становить 1656,75 грн.(а.с.31) та штраф в розмірі 3% від вартості поставленої, але не оплаченої продукції, що згідно розрахунку позивача, що обрахований лише на суму 10688,90грн., складає 320,67грн. (10688,90х3%)(а.с.30) .

Згідно з п.4.4 договору поставки за несвоєчасну оплату платежів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф у розмірі 3% від вартості поставленої, але не оплаченої продукції.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, оплата товару за умовами договору має проводитись на умовах 100% передоплати.

Таким чином, нарахування пені може проводитись за шість місяців починаючи з 02.02.11 (дата поставки товару на суму 10688,90грн., згідно розрахунку позивача) по 01.08.11, що згідно розрахунку проведеного судом на підставі нормативно-довідкової таблиці комп'ютерної програми "Законодавство" становить 817,04грн. і підлягає стягненню, а в частині стягнення пені в сумі 839,71грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно уточненого розрахунку позивача становить: 922,36 грн. інфляційних та 565,60 грн. 3% річних.

Суд, перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що стягненню підлягають 922,36грн. інфляційних і 501,74грн. 3% річних, а в частині стягнення 63,86 грн. 3% річниїх позов не підлягає задоволенню.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 16596,51грн., з яких: 14034,70грн. боргу, 817,04грн. пені, 320,67грн. штрафу, 922,36грн. інфляційні, 501,74грн. 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Спільного підприємства "Щорсівський Гранітний Кар'єр Укооппостачмашу" (11555,с.Поліське, Коростенський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 01728946) на користь Приватного підприємства "Інтерцентр" (26100, Кіровоградська область, смт. Новоархангельськ, вул. Слави, буд. 37; код 23098355) - 14034,70грн. боргу, 817,04грн. пені, 320,67грн. штрафу, 922,36грн. інфляційних, 501,74грн. 3% річних, 1526,40грн. витрат на оплату судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повідом.)