Рішення № 22603512, 20.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.12 р. Справа № 5006/36/11пд/2012

Суддя господарського суду Донецької області Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Егесіхора”, м. Краматорськ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ

про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 10.09.2011р.

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю „Егесіхора”, м. Краматорськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ, про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зміна правового режиму майна товариства з обмеженою відповідальністю „Егесіхора”, а саме дарування нежилого приміщення, відбулася одноособово за рішенням директора ТОВ „Егесіхора” та за відсутності рішення загальних зборів товариства, що є підставою для визнання договору дарування від 19.12.2011р. недійсним. З метою відновлення становища, яке існувало до укладення сторонами спірного договору дарування, позивач також просить суд визнати за ним право власності на нежиле приміщення загальною площею 98,3 кв.м, вбудоване в жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 26.01.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/36/11пд/2012, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував на підставі того, що в статуті ТОВ „Егесіхора” не передбачена сума договору, з перевищенням якої необхідно затвердження договору загальними зборами товариства, також не передбачені обмеження щодо здійснення директором повноважень щодо укладання договорів. Відповідач вважає, що директор ТОВ „Егесіхора” ОСОБА_3 при укладенні спірного договору дарування від 19.12.2011р. діяв від імені товариства і в межах наданих йому повноважень, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд розглянути справу без участі свого представника. Клопотання судом розглянуто та задоволено, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 20.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області , -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Егесіхора” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір дарування від 19.12.2011р., згідно якого дарувальник (позивач) зобовязався передати, а обдарована (відповідач) зобовязалася прийняти в дар належне дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на нежиле приміщення, видане виконавчим комітетом Краматорської міської ради від 15.12.2003 року, на підставі рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 03.12.2003 року №543, зареєстрованого у Краматорському бюро технічної інвентаризації 05.02.2004р. в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №791-Н/Ф в книзі 5, реєстраційний номер 4631891, нежиле приміщення, вбудоване в жилий будинок, загальною площею 88,4 кв.м, яке складається з шлакоблокової споруди, позначеної в плані літерами: А-4п/д, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складає 15/1000 часток від усього будинку; на підставі свідоцтва про право власності на нежиле приміщення, видане виконавчим комітетом Краматорської міської ради від 15.12.2003 року, на підставі рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 03.12.2003 року №543, зареєстрованого у Краматорському бюро технічної інвентаризації 05.02.2004р. в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №854-Н/Ф в книзі 5, реєстраційний номер 4631552, нежиле приміщення, вбудоване в жилий будинок, загальною площею 9,9 кв.м, яке складається з шлакоблокової споруди, позначеної в плані літерами: А-4п/д, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складає 2/1000 часток від усього будинку. Цей дар сторони оцінюють у 20000,00 грн.

Договір дарування від 19.12.2011р. посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу, зареєстровано у реєстрі за №7177, завірена копія міститься в матеріалах справи.

Позивач вважає, що дарування нежилого приміщення, що належало товариству з обмеженою відповідальністю „Егесіхора”, яке відбулося одноособово за рішенням директора ТОВ „Егесіхора” за відсутності рішення загальних зборів товариства, є порушенням вимог ч.2 ст. 145 ГК України, тому як зміна правового режиму майна субєкта господарювання здійснюється за рішенням власника майна. Тобто, підписуючи спірний договір дарування директор ТОВ „Егесіхора” ОСОБА_3 діяв з перевищенням наданих йому статутом повноважень. На підставі викладеного, керуючись ст. 20 Господарського кодексу України, позивач спірний договір дарування вважає недійсним.

Проаналізувавши умови договору дарування від 19.12.2011р. суд дійшов наступного висновку:

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З преамбули договору вбачається, що з боку позивача ТОВ „Егесіхора” (дарувальника) виступав директор ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту. В розділі „Підписи” спірного договору зазначено прізвище, імя та по-батькові директора ТОВ „Егесіхора” ОСОБА_3, під вказаними даними міститься підпис ОСОБА_3, скріплений печаткою підприємства, у звязку з чим він приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач надав до суду завірену копію статуту ТОВ „Егесіхора”, затвердженого рішенням загальних зборів (протокол №01 від 19.06.2003р.), зареєстрованого зав. Планово-економічного відділу виконавчого комітету Краматорської міської ради народних депутатів 08.07.2003р. під номером 252р, реєстраційний номер 04052809Ю0010678 в реєстрі субєктів підприємницької діяльності. Доказів скасування державної реєстрації статуту або визнання її судом незаконною позивач до суду не надав.

Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ №625338 станом на 20.01.2012р., в якому керівником ТОВ „Егесіхора” вказаний ОСОБА_3 Відомості стосовно наявності обмежень щодо його повноважень у витягу відсутні.

Із статуту ТОВ „Егесіхора” вбачається, що директор товариства керує поточною діяльністю товариства. До повноважень директора відносяться всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів. Пунктом 7.2.3 передбачені виключні повноваження зборів учасників, до яких відноситься: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін і доповнень до статуту; обрання та відкликання директора товариства; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, порядку розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; встановлення розміру, форми та порядку внесення учасниками додаткових вкладів; прийняття рішення про придбання товариством частки учасника; виключення учасника із товариства. Даний перелік виключних повноважень зборів учасників є вичерпним.

Згідно п. 7.3.4 статуту директор в межах наданих повноважень має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства, зокрема, директор представляє товариство у його відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, здійснює інші дії, необхідні для забезпечення діяльності товариства, що не входить до повноважень зборів учасників або інших органів.

Зі статуту вбачається, що спірне майно, передане в дар, не входить в статутний фонд товариства.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Статутом позивача не передбачено конкретної суми для укладення договорів директором, при перевищенні якої договір (угода) підлягають обовязковому затвердженню загальними зборами учасників.

Згідно пункту 6 спірного договору дарування сторони домовились, що під передачею відчужуваних нежилих приміщень за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття обдарованою від представника дарувальника ключів від приміщень свідчить про те, що передача речі відбулась. В присутності нотаріуса представник дарувальника передав обдарованій ключі. Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу нежилих приміщень обдарованій.

Підпис представника позивача на спірному договорі скріплений печаткою позивача як юридичної особи. Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським обєднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські обєднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д., а також прості круглі печатки та різні штампи. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських обєднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських обєднань зобовязані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, позивач до суду не надав.

Підпис представника позивача скріплений печаткою підприємства, в подальшому спірний договір виконувався сторонами, що свідчить у сукупності згідно ст. 241 ЦК України про наступне схвалення правочину позивачем.

Крім того, згідно ст. 92 ч. 3 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із п. 9.2, 9.3 розяснень президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999 р. № 025/111 вбачається:

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

За загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач не довів належним чином обставини, які зазначені в позовній заяві, до того ж в подальшому правочин був схвалений сторонами його фактичним виконанням. Підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначені ст. 203 ЦК України, відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

У звязку з відмовою у задоволенні позовних вимог в частині визнання договору недійсним, позовні вимоги стосовно визнання права власності позивача на нежиле приміщення загальною площею 98,3 кв.м, вбудоване в жилий будинок, розташований в АДРЕСА_1, також задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у звязку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Егесіхора”, м. Краматорськ до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ, про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гриник М.М.