Рішення № 22603510, 21.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.12 р. Справа № 41/76пд

Господарський суд Донецької області у складі судді: Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь

за участю заступника прокурора Донецької області

про зміну редакції п. 10 договору оренди земельної ділянки від 09.11.2005 року №04.05.167.00352 за адресою: вул. Міуська, 9, та вул. Гастело, 28 у м. Маріуполі, а саме: „10. Орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок: № 33213815700052 код 13050500, отримувач Маріупольська міська рада, УДК у Донецькій області, МФО 834016 код ЄДРПОУ у Жовтневому районі м. Маріуполя. За період з 01.01.2008 року до дня державної реєстрації додаткової угоди орендна плата сплачується без нарахування пені.”

Представники сторін:

прокурор: Кравцов В.І.

від позивача: ОСОБА_1 за довір.

від відповідача: ОСОБА_2 за довір.

Маріупольська міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" про зміну п. 10 укладеного між сторонами договору оренди від 09.11.2005р. №04.05.167.00352 земельних ділянок по вул. Міуська, 9 та Гастело, 28 у м.Маріуполі та викладення його в наступній редакції: "10. Орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок: №33213815700052 код 13050500, отримувач Маріупольська міська рада, УДК у Донецькій області, МФО 834019, код ЄДРПОУ в Жовтневому районі м.Маріуполя. За період з 01.01.2008 року до дня державної реєстрації додаткової угоди орендна плата сплачується без нарахування пені".

Позов мотивовано посиланням на обставини внесення змін до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" щодо мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, та необхідність приведення п. 10 спірного договору у відповідність з вказаними положеннями закону.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 16.03.2011р. Вищий господарський суд України скасував судові рішення в справі, направивши її на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення усіх суттєвих обставин.

Рішенням від 31.05.2011р. господарський суд Донецької області, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2011р., у задоволенні позову відмовив через відсутність передбачених ст.ст. 651, 652 ЦК України обставин.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2011р. по справі №41/76пд рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2011р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2011р. скасовано і справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 08.12.2011р. справа №41/76пд прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 02.02.2012р. суд за клопотанням сторони продовжив строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 02.02.2012р. до 16.02.2012р.

В позовній заяві позивач вказував найменування відповідача відкрите акціонерне товариство „Маріупольський завод важкого машинобудування” (код ЄДРПОУ 20355550). З матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду спору по суті правильне найменування відповідача приватне акціонерне товариство „Маріупольський завод важкого машинобудування” (код ЄДРПОУ 20355550). На підставі викладеного суд вважає відповідачем у даній справі приватне акціонерне товариство „Маріупольський завод важкого машинобудування” (код ЄДРПОУ 20355550).

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 21.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В постанові Вищого господарського суду України від 23.11.2011р. вказані наступні недоліки, допущені судами під час розгляду даної справи, а саме: судами не враховані норми статей 525, 632, 651, 652 ЦК України, 188 ГК України, 116, 121 Бюджетного кодексу України, 21 Закону України «Про оренду землі» та пункту 16 спірного договору оренди стосовно права позивача вимагати від орендаря приведення спірного договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обовязкового для позивача та відповідача; висновки суду не засновані на повному та всебічному дослідженні змісту рішення Маріупольської міської ради №6/6-399 від 29.03.2011р. «Про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради» щодо наявності чи відсутності в ньому волевиявлення ради на зміну умов чинних договорів оренди земельних ділянок, укладення додаткових угод з цього приводу; судами не зясовані підставі для заявлення позивачем вимог про внесення до спірного договору змін, окрім розміру орендної плати, щодо платіжних реквізитів та несплати пені з 01.01.2008р.

Вищий господарський суд України зазначив, що при новому розгляді справи судам необхідно врахувати положення ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та ст. 288 Податкового кодексу України, які передбачають встановлення розміру орендної плати з урахуванням відповідних меж саме в договорі оренди, та надати правову оцінку запропонованій позивачем редакції спірного пункту договору щодо її відповідності цим вимогам стосовно визначення певного розміру орендної плати.

Згідно ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи по суті господарський суд Донецької області з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України дійшов наступних висновків:

На підставі рішення Маріупольської міської ради від 22.03.2005р. №1032 між сторонами у справі укладений договір оренди земельних ділянок від 09.11.2005р., за умовами якого позивач надав в строкове платне користування відповідачеві земельні ділянки площею 0,0679 га і 0,0224 га по вул. Міуська, 9 та Гастело, 28 у м. Маріуполі. Договір укладено строком на 25 років (до 22.03.2030р.).

Згідно з п. 10 договору орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, Маріупольська міська рада заявила вимоги про внесення змін до п. 10 вказаного договору оренди щодо визначення розміру орендної плати 3% від грошової оцінки земельної ділянки, платіжних реквізитів, а також щодо сплати орендної плати за період з 01.01.08 до дня державної реєстрації додаткової угоди без нарахування пені.

З умов договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору, зокрема, договором встановлена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, обумовлений розмір орендної плати, порядок її обчислення та сплати.

Статтею 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у ч. 1 ст. 21 Закон України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. В силу ч.ч. 2, 3 цієї норми розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частина 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції на момент укладення між сторонами договору передбачала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюєтьсяЗаконом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

У п. 12 договору сторони погодили, що розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється в разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки; у разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя орендар зобов'язаний вносити орендну плату в новому розмірі з моменту індексації.

Також у п. 16 договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається щорічно в разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; збільшення розмірів грошової оцінки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. При цьому перелік підстав для зміни розміру орендної плати у п. 16 договору не є вичерпним.

Заявивши позовні вимоги про зміну умов договору оренди, позивач послався на Закон України від 03.06.08 №309-VI, що виклав ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в новій редакції, згідно з якою річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

У звязку з викладеним, позивачем на адресу відповідача був направлений лист №675 від 10.04.2008р. з пропозицією привести договір оренди у відповідність з діючим законодавством шляхом підготовки проекту додаткової угоди. Однак відповіді позивач у встановлений строк не отримав, що змусило орендодавця ініціювати внесення змін до договору у судовому порядку.

Спірним договором оренди передбачені випадки, за наявності яких договір може бути змінений, так п. 16 договору встановлена можливість щорічного перегляду розміру орендної плати, зокрема, у разі підвищення цін і тарифів, визначених законодавством, у випадках, передбачених законом.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, законодавча зміна граничного розміру цієї плати саме відноситься до узгоджених сторонами підстав для щорічного перегляду розміру орендної плати. Тобто, зміни встановлених статтею 21 Закону України «Про оренду землі» граничних розмірів орендної плати є підвищенням ціни, що передбачено п. 16 договору оренди земельних ділянок від 09.11.2005р. №04.05.167.00352 та є підставою для перегляду розміру орендної плати.

На момент розгляду судом даного спору питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється Податковим кодексом України, згідно зі ст. 288 якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю самостійно визначають суму податку щороку станом на 1 січня та до 1 лютого поточного року надають у відповідний орган державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. При поданні першої декларації разом з нею подається довідка про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. В разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базовою для оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобовязання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Відповідно до ст.ст. 116, 121 Бюджетного кодексу України бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

З огляду на викладене позивач вправі був вимагати від орендаря приведення спірного договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Згідно п. 34, 35 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Отже, положення вказаних норм законів визначають, що передумовою пропозицій орендарю щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки має бути ухвалення рішення міської ради про регулювання вказаного питання у земельних відносинах за договорами оренди.

Під час нового розгляду справи по суті суд дійшов висновку, що позивач дотримався встановленого законом порядку внесення змін до договору. В матеріалах справи є рішення Маріупольської міської ради, які є волевиявленням ради стосовно внесення відповідних змін до договору. Так позивач надав до суду рішення Маріупольської міської ради №5/19-3330 від 29.02.2009р. «Про внесення змін в рішення міської ради від 26.09.2003р. №459 «Про затвердження Порядку надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради» та від 28.09.2000р. №708 «Про зватвердження грошової оцінки земель міста Маріуполя» щодо нових розмірів орендної плати за землю. Крім того, в матеріалах справи є рішення Маріупольської міської ради від 29.03.2011р. № 6/6 399 „Про затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради”, в якому встановлено розміри орендної плати за земельні ділянки у відповідності до додатку №3 до вказаного рішення. В даному рішенні міської ради наявне волевиявлення ради на зміну умов чинних договорів оренди земельних ділянок, укладення угод з цього приводу, про що зазначено в пунктах 11-16 вказаного рішення. Так, пунктом 11 рішення встановлено, що орендатори земельних ділянок, які мають діючі договори оренди, окрім орендаторів, яким земельні ділянки надані на конкурсній основі, можуть звернутися до Маріупольської міської ради до закінчення строку їх дії із заявами про зміну умов договорів (розмір орендної плати, строк дії) та приведення їх у відповідність до даного рішення. Відділу регулювання земельних відносин міської ради вжити заходи до підготовки проектів додаткових угод до діючих договорів оренди земельних ділянок (п.13). Дозволити представнику Маріупольської міської ради укладати додаткові угоди до діючих договорів оренди земельних ділянок про зміну умов договорів у відповідності з даним рішенням в тому ж порядку та формі, в яких укладений основний договір (п.4). В додатку №3 до рішення Маріупольської міської ради від 29.03.2011р. № 6/6 399 вказані розміри орендної плати за землю у відсотковому співвідношенні залежно від цільового призначення земельної ділянки, зокрема, у випадку довгострокової оренди земельних ділянок площею від 0,0100 га встановлена орендна плата в розмірі 3%.

Згідно ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішення Маріупольської міської ради від 29.03.2011р. № 6/6 399 стосовно затвердження умов надання земельних ділянок на території Маріупольської міської ради в судовому порядку не оскаржувалося та станом на момент розгляду спору по суті є дійсним.

В оренду надавалася земельна ділянка несільськогосподарського призначення для діяльності організації промисловців та підприємців (експлуатація адміністративного будинку та гаража), тому суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги в частині зміни розміру орендної плати з 1 на 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі не суперечать чинному законодавству.

У п. 16 спірного договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається у разі підвищення цін і тарифів, визначених законодавством.

Зважаючи на положення вищевказаних правових норм, умов договору та положень Закону України "Про оренду землі", суд дійшов висновку про наявність підстав для внесення до спірного договору змін щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зміненого в установленому законом порядку.

Доводи відповідача з цього приводу не відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства, оскільки нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, та сторонами в договорі оренди визначена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Зміна розміру грошової оцінки землі має наслідком зміну земельного податку щодо відповідних земельних ділянок, що призводить до обовязковості внесення змін до договору оренди землі у відповідній частині.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 06.12.2010 року у справі № 2-1/10068-2008. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 12.10.2011р. по справі №12/127пд та від 19.01.2011р. по справі №41/153пд.

Відповідно до ст. 30 Закону України „Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до матеріалів справи пропозиція позивача викладена у формі листа №675 від 10.04.2008р. про приведення договору оренди у відповідність з діючим законодавством шляхом підготовки проекту додаткової угоди. Але, за змістом позову, відповідь від орендаря не надійшла по теперішній час. Докази, які б спростовували цей факт, суду не представлені. Відповідач факт отримання листа №675 від 10.04.2008р. не заперечує. Однак відповіді позивач у встановлений строк не отримав, що змусило орендодавця ініціювати внесення змін до договору у судовому порядку.

Пунктом 41 спірного договору передбачено, що зміна умов договору оренди земельної ділянки здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спір вирішується в судовому порядку.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, діючим законодавством України встановлений певний порядок внесення змін до діючих договорів, а саме, ініціювання внесення змін у судовому порядку може робити сторона за договором за умови, якщо сторони не дійшли згоди про внесення відповідних змін у договірному порядку.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 24.11.2011р. №01-06/1642/2011 „Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 „Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів” законодавча зміна граничного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. При цьому, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині внесення змін до договору оренди землі стосовно розміру орендної плати у звязку із законодавчою зміною граничного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що підстави для заявлення позивачем вимог про внесення до спірного договору змін, окрім розміру орендної плати, щодо платіжних реквізитів та несплати пені з 01.01.2008р. відсутні у звязку з наступним:

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 188 ГК України.

Відповідно до ст.ст. 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено наступний порядок зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин:

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, законом встановлено, що договір може бути змінений за рішенням суду виключно з підстав передбачених частиною четвертою наведеної статті, за наявності одночасно всіх чотирьох умов визначених цією статтею, що не було доведено позивачем в частині внесення змін до договору оренди щодо платіжних реквізитів та несплати пені з 01.01.2008р. Крім того, відповідне рішення міської ради з цього питання відсутнє, а також позивачем не дотриманий досудовий порядок внесення змін до спірного договору в цій частині.

Позовна заява була подана Маріупольською міською радою до суду до вступу в законну силу Закону України «Про судовий збір», тому суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат керується Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка діяла до 01.11.2011 р. Так, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог: в частині задоволення позову на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову на позивача.

Керуючись ст.ст. 18, 20, 23 Закону України „Про оренду землі”, ст. 188 ГК України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради до приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" про зміну п. 10 укладеного між сторонами договору оренди від 09.11.2005р. №04.05.167.00352 земельних ділянок по вул. Міуська, 9 та Гастело, 28 у м.Маріуполі та викладення його в наступній редакції: "10. Орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок: №33213815700052 код 13050500, отримувач Маріупольська міська рада, УДК у Донецькій області, МФО 834019, код ЄДРПОУ в Жовтневому районі м.Маріуполя. За період з 01.01.2008 року до дня державної реєстрації додаткової угоди орендна плата сплачується без нарахування пені" задовольнити частково.

Внести наступні зміни до договору оренди землі від 09.11.2005року №04.05.167.00352:

Пункт 10 договору оренди землі від 09.11.2005року №04.05.167.00352 викласти в наступній редакції: «Орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок: №33213812500051 код 13050500, отримувач Маріупольська міська рада, УДК у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 2416494711 в Жовтневому районі м.Маріуполя».

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл.Машинобудівельників, 1; код ЄДРПОУ 20355550) на користь Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр. Леніна, 70; код ЄДРПОУ 33852448) державне мито у сумі 42,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гриник М.М.