Рішення № 22603121, 10.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.04.12р.Справа № 2/5005/2384/2012 За позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь Дніпропетровської області

до Відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

Відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики "Нагольчанка", м.Антрацит Луганської області

про стягнення 1 344,00 грн. вартості недостачі продукції

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

Від Позивача: ОСОБА_1 довіреність № 197-4016 від 19.04.2011р.

Від Відповідача-1: не з"явився

Від Відповідача-2: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позов Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області до Відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, Відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики "Нагольчанка", м. Антрацит Луганської області про стягнення 1 344,00 грн. вартості недостачі продукції.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідачі представників в судове засідання не направили, проти позову заперечують з підстав, викладених у відзивах на позов.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд-

Встановив:

Відповідно до Договору перевезення, а саме залізничній накладній № 49572001, від вантажовідправника ВАТ ЦЗФ "Нагольчанська" на адресу Позивача 30.09.11р. у вагоні № 63494918 надійшов антрацит. Під час видачі вантажу перевіркою була встановлена вагова нестача продукції в кількості 2 200 кг на суму 1 344 грн. 00 коп., яка документально підтверджена комерційним Актом.

Опис комерційного акту № АА 038774/78 від 01.10.11 (складений у доповнення до акту загальної форми № 7368 станції Запоріжжя Ліве) містить напис про наявність маркування, окрім поглиблень з одного боку вагона над 7 люком розміром 100*60*30 см.

Рахунок за поставлену продукцію № 827 сплачений Позивачем у повному обсязі.

Позивач вважає, що Відповідач 1 несе відповідальність за схоронність вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу та відповідає за втрату, нестачу псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди.

Відповідач 2 , як вантажовідправник, несе матеріальну відповідальність на підставі ст.ст. 24, 32, 105 Статуту залізниць України.

Відповідач-1 проти позову заперечує з наступних підстав.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 ГК України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Перед навантаженням вантажів відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів. Такі заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу (п 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу).

Відповідно до параграфу 19 розділу 1 Технічних умов, розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця. Однак Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу.

Відповідач-1 вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відправника, який не підготував вантаж до перевезення у вагоні відкритого типу.

Відповідач-2 у відзиві на позов повідомив суд, що комерційним актом АА № 038774/78 від 11.10.2011 р. встановлена наявність поглиблень над 7 люком розміром 100x60x30 см, слідів течі вантажу немає.

В залізничній накладній у графі 7 зазначено, що висота завантаження відмічена краскою у середині вагону. В комерційному акті про ці відомості не зазначається. Згідно п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу (в даному випадку була помітка краскою).

Керуючись положенням п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, зважені відправниками у вагони закритого типу (платформи, на піввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості. Враховуючи положення даного пункту, Донецька залізниця прийняла вантаж шляхом візуального огляду і об'єктивно оцінила повноту завантаження вагону. Від Донецької залізниці ніяких зауважень отримано не було і вантаж був прийнятий до перевезення.

Доказом штучного виймання на шляху слідування є опис вищезазначеного комерційного акту, тому відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди. Враховуючи положення ст. 920 ЦК України, відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору перевезення, несуть сторони, якщо інше не встановлено Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Відповідно до ст. ст. 110, 113, 114, 127 Статуту залізниць України, залізниця несе матеріальну відповідальність за незбереження ( втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, також за схоронність вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Дослідивши матеріали і обставини справи, суд вважає доведеною вину у нестачі антрациту перевізника - Відповідача-1. Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, на Відповідача-1 покладаються судові витрати.

Керуючись викладеним, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса,108, п/р 26006000012 у ВАБ "ЕкспресБанк", МФО 306964, ЄДРПОУ 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53213, м.Нікополь, Дніпропетровська область, вул.Електрометалургів, 310, п/р 26008057009082 у ПАТ КБ "ПриватБанк" м.Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 00186520) 1 344,00 грн. (одна тисяча триста сорок чотири грн. 00 коп.) вартості майнової шкоди;

- 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев"ять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У позові до ВАТ Центральної збагачувальної фабрики "Нагольчанка", м.Антрацит Луганської області - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяМ.М. Боділовська Повне рішення підписано 11.04.2012 року.