Постанова № 22593762, 09.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 року справа №2а/0570/18078/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.

секретарі судового засідання Сульженко А.В., Казакова Т.М.

за участі

представників позивача Адамян Г.Ю., Федорової Т.Ю.

представників відповідача Шляхової О.А., Гришиної М.М., Яковенка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/18078/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька «про скасування податкових повідомлень-рішень», -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Данком» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2011 року № 22169/10/003952340 та № 22170/10/003962340.

Заявою від 11 листопада 2011 року (Т.2 а.с.108) позивач зменшив позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2011 року № 22170/10/003962340 та просив скасувати його частково у розмірі 2.348.384 грн., оскільки з порушенням у розмірі 105.618 грн. основного платежу та 26.405 грн. штрафної санкції позивач погоджується та його не оспорює. В інший частині позовних вимог позивач залишив їх без змін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з TOB «Гримпантес», TOB «Стім-Прауд», TOB «Укрпромбуд», TOB ТК «ВВС» та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочинів із даними контрагентами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/18078/2011 позов задоволено.

Суд першої інстанції зазначив, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто, фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

З аналізу актів про неможливість проведення перевірок TOB «Стім-Прауд», TOB «Укрпромбуд», TOB ТК «ВВС» та заперечень відповідача проти позову вбачається, що обставинами, які на думку відповідача, свідчать про нікчемність договорів між позивачем та TOB «Гримпантес», TOB «Стім-Прауд», TOB «Укрпромбуд», TOB TK «BBC» є їх спрямованість на порушення публічного порядку у зв'язку з відсутністю довіреностей та документів транспортування товарів, та, як наслідок, відсутності реального руху товарів та фактичне отримання товарів.

Місцевий суд вважав, що ці обставини спростовується зібраними у справі доказами, які досліджені під час розгляду справи. Судом на підставі видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, журналу реєстрації довіреностей, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів встановлено наявність таких документів. Суд першої інстанції вважав, що надані позивачем документи та зібрані судом документи під час розгляду справи підтверджують реальність господарських операцій.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про правомірність прийнятого рішення про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у зв'язку із здійсненням позивачем нікчемних правочинів, які не створюють правових наслідків, а отже, платник податків не має право на формування валових витрат та податкового кредиту за такими господарськими операціями.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду із висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечували представники позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, а постанову суду скасувати.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

ТОВ «Данком» є юридичною особою, включене до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за номером 34705334 (Т.1 а.с.90,91), знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 5258/23-2/34705334 від 31.08.2011 року (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення, яке оспорюються у межах цієї адміністративної справи, а саме:

пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94-ВР) в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 2.348.383 грн., зокрема: за 2009 рік у розмірі 1.243.315 грн., у тому числі, за 3 квартал 2009року у розмірі 245.885 грн., за 4 квартал 2009 року у розмірі 997.430 грн.; за 2010 рік у розмірі 1.105.068 грн., у тому числі, за 2 квартал 2010 року у розмірі 186.757 грн., за 3 квартал 2010року у розмірі 906.937 грн., за 4 квартал 2010 року у розмірі 11.374 грн.

пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1,7.4.4. п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР) в частині заниження податку на додану вартість у розмірі 1.984.325 грн., у тому числі, за 2009 рік у розмірі 1.058.467 грн. та за 2010 рік у розмірі 925.858 грн. (Т.1 а.с.10-75). За висновками вищенаведеного акту перевірки заступником керівника податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.10.2011 року № 22169/10/003952340 про нарахування податку на прибуток у розмірі 2.935.479 грн. (Т.1 а.с.8), яке оскаржується повністю, та № 22170/10/003962340 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 2.480.406 грн. (Т.1 а.с.9), яке частково оскаржується позивачем у розмірі 2.348.384 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі зазначеного акту перевірки і стосуються визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додатну вартість.

Пунктом 3.1.2 акту перевірки встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання валових витрат у розмірі 9.393.538 грн. у зв'язку з укладанням та виконанням правочинів Позивачем з TОB «Гримпантес», TOB «Стім-Прауд», TOB «Укрпромбуд», TOB ТК «BBC» на протязі 2009-2010 років.

Усі порушення податкового законодавства встановлені на підставі ч.2 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216 Цивільного Кодексу (далі ЦК) України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим TOB «Данком» з постачальниками TOB «Гримпантес», TOB «Стім-Прауд», TOB «Укрпромбуд», TOB ТК «ВВС», не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Судом встановлено, що 3 березня 2010 року між ТОВ «Данком» (Покупець) та ТОВ «Торгова компанія «ВВС» (Постачальник) укладено договір № 0303/1001 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, товар - нафтопродукти в асортименті, кількості та цінах, передбачених у специфікаціях до договору, а Покупець прийняти товар та оплатити його у строки, встановлені у договорі. Згідно із п.2.1.1 Договору, постачання товару здійснюється за рахунок Постачальника, який орендує автотранспорт та вартість транспортних послуг включає до ціни товару (Т.1 а.с.223-225).

На підтвердження реального виконання умов Договору позивачем надано наступні документи про поставку TOB «ТК «ВВС» 8 квітня 2010 року позивачу дизельного палива у кількості 7.870 л: видаткову накладну від 8 квітня 2010 року № 6-0408-4 (Т.1 а.с.147), податкову накладну від 8 квітня 2010 року 5-0408-4 (Т.1 а.с.148), платіжне доручення (Т.2 а.с.183), які долучені до матеріалів справи.

Судом першої інстанції для з'ясування реальності та повноти відображення в обліку платника податків господарських відносин TOB «ТК «ВВС» з Позивачем, а також з метою підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, ухвалою було витребувано у TOB «ТК «ВВС» пояснення та їх документальне підтвердження щодо здійснення господарських операцій між цим підприємством та Позивачем, на виконання якої TOB «ТК «ВВС» підтвердило господарські відносини з Позивачем з наданням документів на транспортування дизельного палива, у тому числі договору про надання авто послуг від 4 січня 2010 року, товарно-транспортну накладну від 8 квітня 2010 року № 0408/5-т про відпуск нафтопродуктів та акту приймання - здачі робіт (Т.1 а.с.227-229).

Судом встановлено, що 12 липня 2010 року між ТОВ «Данком» (Покупець) та ТОВ «Укрпромбуд» (Продавець) укладено договір № 1207-03 (далі - Договір). Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, товар, найменування, кількість та ціна якого визначається у рахунках - фактурах, товарних та податкових накладних, які є невід'ємною частиною Договору (Т.1 а.с.215-217).

На підтвердження реального виконання умов Договору позивачем надано наступні документи про поставку TOB «Укрпромбуд» в липні, серпні, жовтні 2010 року позивачу стабілізатору асфальтобетонної суміші у кількості 4500 кг: товарні накладні (Т.1 а.с.149,151,153), податкові накладні (Т.1 а.с.150,152,154), дорожні листи вантажного автомобіля (Т.2 а.с.2-4), платіжні доручення (Т.2 а.с.184-186), витяг з журналу реєстрації довіреностей (Т.2 а.с.128-132), які долучені до матеріалів справи.

Судом першої інстанції для з'ясування реальності та повноти відображення в обліку платника податків господарських відносин TOB «Укрпромбуд» з Позивачем, а також з метою підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, ухвалою було витребувано у TOB «Укрпромбуд» пояснення та їх документальне підтвердження щодо здійснення господарських операцій між цим підприємством та Позивачем, на виконання якої TOB «Укрпромбуд» підтвердило господарські відносини з Позивачем з зазначенням умови договору між ними - само вивіз покупцем зі складу TOB «Укрпромбуд» у місті Києві. Дані, які зазначені у листі TOB «Укрпромбуд» на адресу суду, повністю співпадають з даними та документами, які надані Позивачем до матеріалів справи (Т.1 а.с.230-235).

Судом встановлено, що 1 червня 2010 року між ТОВ «Данком» (Покупець) та ТОВ «Грімпантес» (Продавець) укладено договір № 01/06-2010 (далі - Договір). Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, будівельні матеріали для будівництва та ремонту асфальтного покриття на умов цього договору. Згідно із п.3.1 Договору, доставка товару здійснюється автотранспортом Продавця (Т.1 а.с.218-220).

На підтвердження реального виконання умов Договору позивачем надано наступні документи про поставку TOB «Грімпантес» за період червень, липень, серпень 2010 року позивачу товару - масло трансмісійне, масло моторне, бітум, бутонал, мазут, щебінь, масло гідравлічне, емульсія, мінеральний порошок, пісок, шлак відвальний, бетон: видаткові накладні, податкові накладні (Т.1 а.с.92-116), платіжні доручення (Т.2 а.с.187-198), які долучені до матеріалів справи.

Судом першої інстанції для з'ясування реальності та повноти відображення в обліку платника податків господарських відносин TOB «Грімпантес» з Позивачем, а також з метою підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, ухвалою було витребувано у TOB «Грімпантес» пояснення та їх документальне підтвердження щодо здійснення господарських операцій між цим підприємством та Позивачем, однак конверт було повернуто на адресу суду з відміткою пошти про незнаходження цієї фірми за вказаною адресою.

Судом встановлено, що 28 липня 2009 року між ТОВ «Данком» (Покупець) та ТОВ «Стім-Прауд» (Продавець) укладено договір № 35 (далі - Договір). Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язався продати, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (Т.1 а.с.221,222).

На підтвердження реального виконання умов Договору позивачем надано наступні документи про поставку TOB «Стім-Прауд» за період червень, липень, серпень 2010 року позивачу товару: видаткові накладні, податкові накладні (Т.1 а.с.117-146), акти вексельних розрахунків (Т.2 а.с.199-204), які долучені до матеріалів справи.

Судом першої інстанції для з'ясування реальності та повноти відображення в обліку платника податків господарських відносин TOB «Стім-Прауд» з Позивачем, а також з метою підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, ухвалою було витребувано у TOB «Стім-Прауд» пояснення та їх документальне підтвердження щодо здійснення господарських операцій між цим підприємством та Позивачем, однак конверт було повернуто на адресу суду з відміткою про незнаходження цієї фірми за вказаною адресою.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість позивачу податковий орган визначив відсутність документів, що підтверджують транспортування та отримання товару та акти неможливості проведення перевірок TOB «Укрпромбуд», TOB «ТК «BBC», TOB «Стім-Прауд», в яких зроблено висновок про нікчемність усіх угод, вчинених цими підприємствами за 2008, 2009, 2010 роки.

Щодо відсутності документів, що підтверджують транспортування та отримання товару, суд зазначає наступне.

Спірність даних обставини, на думку податкового органу, полягає у непідтверджені реального руху товару за договорами з TOB «Гримпантес», TOB «Стім-Прауд», TOB «Укрпромбуд», TOB ТК «BBC».

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. N 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 6 цієї Інструкції; довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 9 цієї Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі.

Матеріали справи містять журнал реєстрації довіреностей, який ведеться Позивачем, із зазначенням виданих довіреностей посадовій особі позивача - директору від 12.07.2010 року № 219 від 10.08.2010 року № 240, від 20.10.2010 року № 301.

Суд погоджує доводи позивача щодо неможливості надання оригіналів довіреностей до перевірки, оскільки довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Суд зазначає, що вимогами Закону № 334/94-ВР передбачені вимоги щодо підтвердження витрат документами, які б підтверджували фактичне здійснення платником податку господарської операції. Матеріали справи містять, у тому числі, журнал реєстрації довіреностей, який підтверджує отримання товару посадовою особою позивача.

Однак зазначене вище стосується не всіх перелічених вище контрагентів позивача, а лише ТОВ «Укрпромбуд».

Як зазначалось вище, по взаємовідносинам позивача з TOB «ТК «ВВС» матеріали справи містять усі необхідні документи щодо транспортування товару.

Таким чином, висновок податкового органу щодо не підтвердження реального руху товару за договорами з TOB «Укрпромбуд» та TOB ТК «ВВС» спростовується матеріалами справи та є безпідставним.

Що стосується господарських операцій позивача з TOB «Гримпантес» і TOB «Стім-Прауд», місцевий суд зазначив наступне.

Умовами договору позивача з TOB «Грімпантес» передбачено, що постачання товару здійснюється за рахунок Постачальника, тобто за рахунок вказаного підприємства. При цьому, сторони передбачили, що при переданні товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцю видаткову накладну, які були предметом перевірки та містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пояснень представника позивача, товари, які були предметом продажу за договорами з TOB «Гримпантес», TOB «Стім-Прауд», TOB «Укрпромбуд», TОB ТК «BBC», були використані для будівництва та ремонту доріг на виконання договорів підряду, які долучені судом до матеріалів справи.

Місцевий суд зазначив, що такі дії платника податків не суперечать чинному законодавству, не заборонені будь-яким нормативно-правовим актом та податковий орган під час розгляду справи не спростував ці доводи позивача.

Однак з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 того ж Закону податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з нормами пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вище.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Для зясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. При цьому згідно з частиною пятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобовязань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність звязку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

З урахуванням викладеного та керуючись листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем жодних документів, що підтверджували б транспортування товарів від ТОВ «Стім-прауд» (Харківська ОДШ) та ТОВ «Гримпантес» (ДПІ у Київському районі м. Донецька) суду не надано.

В суді апеляційної інстанції представниками позивача зазначалось, що нафтопродукти від цих контрагентів отримувалися на терміналі ТОВ «Данком», перевезення товару на ТОВ «Данком» здійснювалося транспортними засобами вище визначених контрагентів, товарно-транспортні накладні при цьому від них не вимагалися, оскільки це не забороняється чинним законодавством, а прийом товарів відбувався за відповідним актом.

Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З наведеного слідує, що незалежно від умов оплати перевезення у вантажоодержувача має залишатися один примірних товарно-транспортної накладної.

Обовязок зберігання первинних документів у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером визначений п. 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704).

Більш того, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496 (далі Інструкція) встановлений єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

При цьому колегією суддів не сприймаються доводи представників позивача щодо непоширення її дії на ТОВ «Данком», оскільки абз.4 пункту 1 Загальні положення Інструкції визначено, що її вимоги є обовязковими для всіх субєктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Згідно пункту 5 Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу. У разі приймання нафти або нафтопродуктів однієї марки, які надійшли маршрутом або групою цистерн, за нестачу приймається тільки та кількість, яка перевищує надлишки, визначені за різницею суми нестач і надлишків, установлених за кожною цистерною відповідно до акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП. Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортньїе средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типм, параметри и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20?С відповідно до ГОСТ 3900. Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Пунктом 7 цієї Інструкції встановлено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Відповідно до п. 14 Інструкції, під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійсню контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання. Для чіткої регламентації роботи відповідальних осіб, контролю за своєчасним виконанням ними своїх посадових обов'язків та інших технологічних і організаційних операцій, а також для своєчасного оформлення первинних документів та передання їх до бухгалтерської служби підприємства головний бухгалтер розробляє графіки документообігу. У графіках зазначається, у який термін, ким оформлюються і підписуються первинні документи, у якому порядку вони здаються до бухгалтерської служби. Графіки затверджуються керівником підприємства та є обов'язковими для виконання всіма відповідальними особами.

Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Матеріально відповідальні особи підприємств ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Позивачем не надано жодного документу, передбаченого вищезазначеною Інструкцією, що свідчить про їх відсутність.

У зв'язку з вищезазначеними обставинами та тим, що інспекція ставить під сумнів взагалі існування товару, Відповідачем було заявлено клопотання про витребування доказів від Державтоінспекції МВС України, а саме: наявність заявки на узгодження маршруту, де отримувачем є ТОВ „Данком", керуючись наступним.

ТОВ „Стім-прауд" було поставлено Позивачу наступний товар:

бензин А-95 (520 л.), дизпаливо (6803,200 л.), згідно видаткової накладної від 24.08.09 № СТ-0824.001 та податкової накладної від 24.08.09 № 0824.001 (Т.1а.с.119,120);

бітум (98 100 кг), згідно видаткової накладної від 20.08.09 № СТ-0820.003 та податкової накладної від 20.08.09 № 0820.003 (Т.1 а.с.117,118);

бітум (52 т), згідно видаткової накладної від 30.11.09 № СТ-1130.029 та податкової накладної від 30.11.09 № 1130.044 (Т.1 а.с.135,136);

бензин (178 000 л), згідно видаткової накладної від 30.11.09 № СТ-1130.028 та податкової накладної від 30.11.09 № 1130.043 (Т.1 а.с.133,134);

бітум (139,0435 л), згідно видаткової накладної від 30.11.09 № СТ-1130.023 та податкової накладної від 30.11.09 № 1130.046 (Т.1 а.с.139,140).

ТОВ «Гримпантекс» було поставлено Позивачу наступний товар:

бітум (1,2 т; 0,4 т; 0,3 т), згідно видаткової накладної від 30.06.10 № 3 та податкової накладної від 30.06.10 № 10 (Т.1 а.с.94,95);

бітум (30 т), згідно видаткової накладної від 28.07.10 № 28 та податкової накладної від 28.07.10 № 35 (Т.1 а.с.101,102).

Відповідно до додатку до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 року (далі - Угода), до якої Україна приєдналася згідно Закону України від 02.03.2000 № 1511-ІІІ, товар, який поставлявся ТОВ «Стім-прауд» та ТОВ «Гримпантес» відноситься до небезпечних. Згідно вищезазначених додатків товарам присвоєно відповідні номери ООН, а саме: бензин - № ООН 1203, бітум - № ООН 1999, дизпаливо - № ООН 1202.

Відповідно до ст.1 Закону України від 06.04.2000 № 1644-ІІІ «Про перевезення небезпечних вантажів» відправник небезпечних вантажів зобов'язаний надавати в установленому порядку необхідну інформацію про відправлення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону. Статтею 16 зазначеного закону встановлено, що однією з компетенції Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів є контроль за безпекою дорожнього руху під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів, додержанням законодавства у зазначеній сфері, у тому числі за забезпеченням організації підготовки водіїв транспортних засобів та уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, прийманням іспитів та видачею відповідних свідоцтв установленого зразка, розробленням і видачею в установленому порядку погоджень маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Відповідно до Наказу МВС від 26.07.2004 № 822 "Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів" під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, повинні знаходитись документи, щодо узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією МВС України.

Згідно пункту 10 вищезазначеного Наказу для узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу перевізник подає до відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС України заявку на узгодження маршруту перевезення небезпечних вантажів, у якій вказується маршрут руху, адреси і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, його кількість, термін перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи). Ця інформація вказується у графах 9, 10 та 11 найменування перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача, а також місцезнаходження та номери контактних телефонів.

Крім того, цим же пунктом встановлено, що підрозділи Державтоінспекції МВС України ведуть електронний облік (базу) виданих узгоджень маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів, ДОПНВ-свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів та базових, укомплектованих та доукомплектованих транспортних засобів (ЕХ/ІІ, ЕХ/ІІІ, FL, ОХ, АТ).

Судом першої інстанції в порушення принципу офіційного зясування обставин справи не було приділено належну увагу зясуванню цих обставин, хоча відповідачем про це було заявлено клопотання.

В листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 зазначається, що судам варто враховувати при розвязанні цих спорів принцип офіційного зясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та пятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДПІ у Київському районі м. Донецька 11.11.2011 було направлено листи до Управління ДАІ ГУМВС України у Харківській області за № 473/9/10-013 (Т.4 а.с.138) та до Управління ДАІ ГУМВС України у Донецькій області № 474/9/10-013 (Т.4 а.с.137), а також 29.11.2011 до Відділу ДАІ Донецього МУ ГУМВС України у Донецькій області (Т.4 а.с.136) про надання інформації про наявність заявок на узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, де отримувачем є ТОВ „Данком".

З відповідей: листа УДАІ ГУМВС України в Харківській області від 16.11.2011 (Т.4 а.с.135), листа УДАІ ГУМВС України у Донецькій області від 22.11.2011 (Т.4 а.с.134), а також листа Відділу ДАІ Донецього МУ ГУМВС України у Донецькій області (Т.4 а.с.150) вбачається, що відомості про узгодження перевезень небезпечних вантажів, де отримувачем є ТОВ «Данком», (тобто, від ТОВ «Гримпантес» та ТОВ «Стім-Прауд») відсутні.

Оскільки ухилення від зясування цих обставин судом першої інстанції визнається апеляційним судом необґрунтованим, колегією суддів відповідно до приписів частини другої статті 195 КАС України досліджені ці докази, надані відповідачем до апеляційного суду.

Крім того, ТОВ «Гримпантес» не задекларовано податкові зобовязання від продажу продукції на адресу ТОВ «Данком» (Т.1 а.с.18).

Відповідно до акту Харківської ОДПІ від 31.12.2010 № 5377/234/36032152 (Т.1 а.с.171-203) загальна численність працюючих на ТОВ «Стим-Прауд» складає 0 осіб, підприємство протягом перевіряє мого періоду не надавало до Харківської ОДПІ жодного додатку К/1 до Декларації про прибуток підприємств, тому не є можливим зробити висновок про наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових резервів для здійснення основного виду діяльності; перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства (Т.1 а.с.175).

Сукупність наведених вище обставин, за відсутності належних документів щодо руху активів та фактичного перевезення товару від TOB «Гримпантес», TOB «Стім-Прауд» до позивача, а також щодо приймання та зберігання цього товару ТОВ «Данком», дає апеляційному суду підстави стверджувати про обґрунтованість доводів податкового органу про фактичне нездійснення господарських операцій між цими підприємствами.

При цьому колегією суддів не приймаються до уваги посилання представників позивача на приписи пункту 14.6 Інструкції, за якими у разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації. Які автоматичні системи оброблення інформації при складанні актів використовувались позивачем, зазначено не було.

З огляду на наведене, документи, на підставі яких позивач визначав обєкти оподаткування з податку на прибуток та ПДВ, не можуть вважатися первинними та враховуватися у податковому обліку позивача.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на докази використання отриманої продукції від ТОВ «Гримпантес» та ТОВ «Стім-Прауд» у своїй господарській діяльності, а саме: договори, накладні, податкові накладні, акти переробки, акти списання, оскільки ці документи не спростовують висновки суду про фактичну відсутність постачання товарів від ТОВ «Гримпантес» та ТОВ «Стім-Прауд» до ТОВ «Данком». Подальше використання товарів не свідчить про джерело їх походження, яким можуть бути фактичні господарські операції з іншими особами, що не відображені у податковому обліку позивача.

Згідно акту перевірки, відповідачем у оскаржуваних повідомленнях-рішеннях застосовано донарахування податкових зобовязань в розрізі контрагентів:

По ТОВ «Гримпантес»:

- податку на прибуток 1.079.396 грн., фінансових санкцій 269.849 грн.

- податку на додану вартість 864.716 грн., фінансових санкцій 216.179 грн.

По ТОВ «Стім-Прауд»:

- податку на прибуток 1.243.315 грн., фінансових санкцій 310.829 грн.

- податку на додану вартість 994.652 грн., фінансових санкцій 248.663 грн.

По ТОВ «ТК «ВВС»:

- податку на прибуток 9.674 грн., фінансових санкцій 2.419 грн.

- податку на додану вартість 7.739 грн., фінансових санкцій 1.935 грн.

По ТОВ «Укрпромбуд»:

- податку на прибуток 14.500 грн., фінансових санкцій 3.625 грн.

- податку на додану вартість 11.600 грн., фінансових санкцій 2.900 грн.

Оскільки апеляційним судом визнано необґрунтованість висновку податкового органу щодо не підтвердження реального руху товару лише за договорами з TOB «Укрпромбуд», TOB ТК «ВВС», оскаржувані податкове повідомлення-рішення підлягають скасуванню лише частково:

- податкове повідомлення-рішення № 22169/10/003952340 про нарахування податку на прибуток в розмірі 24.174 грн. і фінансових санкцій в розмірі 6.044 грн., а загалом на суму 30.218 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 22170/10/003962340 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 19.339 грн. і фінансових санкцій в розмірі 4.835 грн., а загалом на суму 24.174 грн.,

а в решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позову.

В повному обсязі постанова складена 14 лютого 2012 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, п.4 ч.1 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/18078/2011 - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька «про скасування податкових повідомлень-рішень» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 05.10.2011 року № 22169/10/003952340 про нарахування податку на прибуток на суму 30 218 (тридцять тисяч двісті вісімнадцять) гривень.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька 05.10.2011 року № 22170/10/003962340 про нарахування податку на додану вартість на суму 24174 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят чотири) гривні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий І.В.Сіваченко

СуддіС.П.Дяченко

О.О.Шишов