Ухвала суду № 22592044, 08.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Прудник С.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року справа №2а-8017/11/1270

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Полякової К.М. за участю представника позивача - Богатирьової А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Первомайську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року по справі № 2а-8017/11/1270 за позовом Приватного підприємства «Ірбіс» до Державної податкової інспекції в місті Первомайську про визнання дій неправомірними та скасування податкового - повідомлення рішення від 23.06.2011 року № 0000372301, -

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Ірбіс» до Державної податкової інспекції в місті Первомайську про визнання дій неправомірними та скасування податкового - повідомлення рішення від 23.06.2011 №0000372301.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції в місті Первомайську по проведенню перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку па додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року. Скасовано податкове повідомлення рішення від 23.06.2011 року за №0000372301 прийняте Державною податковою інспекцією в місті Первомайську про сплату податку на додану вартість у розмірі 115 038.00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 01.00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Первомайську подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Представник позивача, у судовому засіданні, проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Ірбіс» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Первомайської міської ради 25.09.2000 року за № 484527.

ПП «Ірбіс» є платником податків і зборів та перебуває на обліку в ДНІ в м. Первомайську з 05.10.2000 року, реєстраційний номер 749.

ПП «Ірбіс» є платником податку на додану вартість, про що ДНІ в м. Первомайську видане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії від 27.11.2006 року №100002072, індивідуальний податковий номер 31 1400512105.

Державною податковою інспекцією в м. Первомайську на підставі наказу від 01.06.2011 року за № 202 проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Ірбіс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року (а.с.25).

За результатами перевірки складено акт перевірки від 06.06.20011 року №296/23/31140050 (а.с.28-39), на підставі якою начальником ДНІ в м. Первомайську прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року №0000372301 (а.с.40).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 23.06.11 № 0000372301. ПП «Ірбіс» в порядку ст.56 Податкового кодексу направило скаргу від 05.07.2011 року №8081 до Державної податкової адміністрації У країни.

На адресу ПП «Ірбіс» надійшло рішення ДНА Луганської області про результати розгляду первинної скарги від 02.09.2011 року №17442/25-08, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року №0000372301 про сплату 115038.00 грн. по податку на додану вартість та нарахованої штрафної санкції в розмірі 1.00 грн., а скаргу директора ПП «Ірбіс» від 05.07.2011 року №81 залишено без змін (а.с.71-75).

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у пункті 7.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 «Про податок на додану вартість»( далі Закон № 168/97).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 168/97 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку мас право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПІ І «Ірбіс» (Покупець) та ПП «НДП «Новітні технології АІМО машинобудування» (Продавець) було укладено договори поставки від 04.01.2011 року та від 10.03.2011 року (а.с.56. 59).

Згідно договорів перехід права власності на товар відбувається з моменту отримання товару і підписання накладної.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договорів від ПП «НДП «Новітні технології АІМО машинобудування» на адресу ПП «Ірбіс» було здійснено поставку товару, що підтверджується податковими накладними та платіжними дорученнями (а.с.60-68).

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна па такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.6.2 пункту 7 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену із повним дотриманням правил щодо її складання згідно вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу норм Закону № 168/97 вбачається, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було сплачено за кремній місткий матеріал, одержано від ПП «НДП «Новітні технології АІМО машинобудування» податкові накладні та отримано товар, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку чи третьою особою у другому ланцюгу постачання. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2011 року за №0000372301 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 115 038.00 грн. на підставі акту перевірки, висновками якого встановлено нікчемність правочинів, укладених позивачем із третіми особами (контрагентами платника податків).

Судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій (укладення договорів поставки), за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, операції з постачання товарів, надання послуг контрагентом позивача ІIIІ «НДІІ «Новітні технології АІМО машинобудування» не були визнані нікчемними у судовому порядку.

Тобто, висновки про нікчемність правочинів податковим органом були зроблені у акті лише на підставі аналізу, проведеного по ланцюгу постачання позивача.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що при проведенні перевірки позивачем на вимогу перевіряючих інспекторів були надані усі необхідні документи первинного обліку, серед яких були й податкові накладні, які формували податковий кредит звітного періоду, відображений в декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, що документально підтверджено під час судового розгляду справи.

Наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податковою кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками, судом першої інстанції не прийнято до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки цивільно-правові договори, укладені ПП «Ірбіс» з його контрагентами, не визнанні судом недійсними та їх недійсність не встановлена законом, то вони на цей час є чинними.

Таким чином, орган державної податкової служби, аналізуючи порядок поставки продукції (товарів, робіт, послуг) передчасно дійшов висновку, що здійснення поставки товару не відбувалось, оскільки не мав на це достатніх доказів, оскільки в судовому засіданні встановлено, що при проведенні перевірки позивачем були надані документи, що свідчать про здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Ірбіс» у березні 2011 року, в тому числі первинні та бухгалтерські документи та щодо отримання та поставки товару.

Позивач - ПП «Ірбіс» документально підтвердило реальність проведених господарських операцій із своїми контрагентами, а також правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «НДП «Новітні технології АІМО машинобудування».

Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що підставою для висновків у акті перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є порушення позивачем частини 5 статті 203, частини 1. 2 статті 215. статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Оскільки у судовому засіданні не знайшли своє підтвердження висновки ДПІ в м. Первомайську щодо нікчемності правочинів. вчинених ІIIІ «НДІІ «Новітні технології АІМО машинобудування» із контрагентами по ланцюгу постачання, то і як наслідок безпідставно нараховане позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 115 038.00 грн. га штрафних санкцій у розмірі 01.00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не доведено про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту, визнання нікчемними правочинів. укладених між позивачем та контрагентами-постачальниками та не надано доказів на підтвердження своїх доводів.

Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що посадові особи органу державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції та законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, забезпечувати виконання покладених на державну податкову службу функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Первомайську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року по справі № 2а-8017/11/1270 за позовом Приватного підприємства «Ірбіс» до Державної податкової інспекції в місті Первомайську про визнання дій неправомірними та скасування податкового - повідомлення рішення від 23.06.2011 року № 0000372301 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року по справі № 2а-8017/11/1270 за позовом Приватного підприємства «Ірбіс» до Державної податкової інспекції в місті Первомайську про визнання дій неправомірними та скасування податкового - повідомлення рішення від 23.06.2011 року № 0000372301 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддяА.А. Блохін

Судді Г.М. Міронова

І.В. Юрко