Ухвала суду № 22585651, 31.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 року справа №2а/0570/15064/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/15064/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНП-СХІД" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "АНП-СХІД" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.07.2011р. № 0000322300 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 177181,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 1,00 грн. (з врахуванням уточнень до позову).

В обґрунтування позовних вимог послався на безпідставність нарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки висновки податкового органу про здійснення безтоварних операцій не відповідають фактичним обставинам. Так, перевіркою встановлено, що договір постачання нафтопродуктів, укладений з ТОВ «Дината» в силу приписів ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України, на підставі того, що одним з постачальником ТОВ «Дината» є ПП «ЛФ Чиж2010», яке не знаходиться за юридичною адресою та не надало до перевірки документи, які посвідчують постачання товарів від ПП «ЛФ Чиж-2010» до ТОВ «Дината». Позивач вважає, що дані підстави не є достатніми для встановлення правочину нікчемним. Податковим органом не надано доказів, що правочин завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, зокрема, відсутній вирок суду з відповідних обставин, які мали місце, відсутні пояснення посадових осіб підприємств-контрагента.

Відповідно до умов договору постачання продуктів № 22 від 09.02.2011р., укладеного позивачем з ТОВ «Дината», позивачем придбано дизельне пальне, що оформлено податковими накладними та видатковими накладними. Розрахунки за отриманий товар проводилися в безготівковій формі відповідними платіжними документами на загальну суму 1 656 495,42 грн.

Крім того, наявність поставок від ТОВ «Дината» також підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), в яких визначено авто підприємство (автомобіль, його державний номер, прізвище, ім'я по батькові водія, причіп та його державний номер, визначено вантажовідправника, вантажоодержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження).

Операції по придбанню товарів та проведених розрахунків відображені позивачем в бухгалтерському обліку.

Позивач має всі необхідні умови для здійснення зазначених господарських операції та у ТОВ «Дината» також присутні усі необхідні для господарської діяльності умови. Так, ТОВ «Дината» укладені договори оренди з ТОВ «Агропромимпекс» № 0107 від 01.07.2010р. № 0102 від 01.02.2011р., відповідно до яких ТОВ «Дината» взяло в оренду у ТОВ «Агропромимпекс» в тимчасове користування резервуари для паливно-мастильних матеріалів в кількості 4 шт.

Відповідно до вищенаведених договорів ТОВ «Дината» виконує своїми силами усі технологічні роботи, пов'язані з прийомом, зливом, сховом та передачею ПММ. Зазначені роботи проходять за адресою: 83032, м. Донецьк, вул. Чаадаєва, буд. 3.

Окрім того, постачальниками нафтопродуктів ТОВ «Дината» у відповідний період було не тільки ПП «ЛФ Чиж-2010», але й інші постачальники; ТОВ «ЕВР Компані», ТОВ «Фьюіл Трейд», ТОВ «Техінтерторг», ТОВ фірма «Донавторесурси» та інші.

Під час перевірки інвентаризацію проведено не було. Тому, неможливо встановити, яка кількість, та саме від якого постачальника нафтопродуктів, нафтопродукти отримані позивачем за договором № 22 від 09.02.2011р. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем не доведено укладення позивачем нікчемного правочину.

Податковий кредит сформовано у відповідності до п.п. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманих податкових накладних.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/15064/2011 позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач помилково вважає, що оцінки підлягають лише відносини, що вчинені безпосередньо між тими платникам податків, які сформували дані податкового обліку, а відносини між платниками податків попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на підтвердження факту реальності господарських операцій останніх у ланцюгу постачання.

В ході проведення перевірки ТОВ «Дината» по взаємовідносинам з ПП «ЛФ «Чиж-2010» не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, не підтверджено наявність поставок товарів від ПП «ЛФ «Чиж-2010» покупцям та придбання товарів ПП «ЛФ «Чиж-2010» від продавців, що свідчить про те, що правочини між ПП «ЛФ «Чиж - 2010» та покупцями (постачальниками) здійснені без мети настання реальних наслідків.

Посилаючись на норми ст.ст. 203, 215, 626, 629, 655, 658 ЦК України, відповідач вважає, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Дината», не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Постачання відбувалося по ланцюгу: ПП «ЛФ «Чиж-2010» - ТОВ «Дината» - ТОВ «АНП-СХІД», і саме у ланці постачання ПП «ЛФ «Чиж-2010» - ТОВ «Дината» не встановлено факту придбання-продажу товарів, тому ТОВ «АНП-СХІД» не має права на формування податкового кредиту у звязку із відсутністю обєкта оподаткування податком на додану вартість у розумінні норми п. 185.1. ст. 185 Податкового Кодексу (далі ПК) України.

Вищенаведене свідчить про вчинення позивачем нікчемного правочину, який не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю та порушує публічний порядок.

В судовому засіданні 03.01.2012р. представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, а представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

31.01.2012р. всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ТОВ «АНП-СХІД» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 17.11.2009р., включене до ЄДРПОУ за номером 36842343 (Т.1 а.с.12-24), взято на податковий облік 18.11.2009р., станом на момент перевірки перебуває на податковому обліку у ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100257336, виданого 03.12.2009р.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені ПК України.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Як вбачається з наказу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області від 14.06.2011р. № 431 «Про проведення перевірки» (Т.1 а.с.249) позапланова документальна виїзна перевірка позивача проведена на підставі пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України.

Серед прав, наданих податковим органом, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, передбачено здійснення позапланової перевірки, яка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом першої інстанції встановлено, що такий запит № 9982/10/23-113 від 21.06.2011р. про надання пояснень по взаємовідносинам з ТОВ «Дината» відповідачем був направлений позивачу не до початку перевірки, а вже в ході перевірки (Т.1 а.с.206). На даний запит позивачем надана відповідь від 21.06.2011р. № 217 (Т.1 а.с.207).

За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що перевірка проведена без дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав її проведення.

З цього приводу колегією суддів апеляційного суду приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що податковим органом 10.06.2011р. за вих. № 9441/10/23-113 було спрямовано до підприємства-позивача письмовий запит щодо надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Дината» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 (Т.2 а.с.18). 14.06.2011 підприємством без письмових пояснень та повного документального підтвердження надана відповідь за вих. № 209, що надійшла до ДПІ за вх. №7943/10 (Т.2 а.с.19). Тому апеляційний суд не вбачає з боку відповідача порушень щодо підстав проведення перевірки. Проте зазначене само по собі не обумовлює скасування судового рішення місцевого суду.

Згідно із п. 78.5. ст. 78 ПК України, допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, згідно із п. 81.1. ст. 81 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Направлення на перевірку від 15.06.2011р. №№ 000014/362, 000015/363 вручені позивачу під розпис 15.06.2011р. (Т.1 а.с.250, Т.2 а.с.1).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірки проведена з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для не допуску посадових осіб до проведення перевірки відсутні.

У період з 15.06.2011р. по 21.06.2011р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області здійснена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Дината» за лютий 2011р., наслідки якої викладені в акті перевірки від 29.06.2011р. № 808/23-113/36842343 (Т.1 а.с.64-73).

За результатами перевірки керівником податкового органу 13.07.2011р. на підставі пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, за порушення пп. 198.1., 198.2. ст. 198 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322300, яким позивачу донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 177182,00 грн., у т.ч. 177181,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних санкцій (Т.1 а.с.74).

Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту в сумі 177181,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Дината», а саме, по взаємовідносинам ТОВ «Дината» з ПП «ЛФ «Чиж 2010».

Як вбачається з акту перевірки, позивач включив до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Дината» суму ПДВ 276083,00 грн. в лютому 2011р., позивачем сплачено на користь ТОВ «Дината» кошти в сумі 1656495,42 грн.

Відповідачем був отриманий від ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька акт № 482/23-311/37133727 від 09.06.2011р. «Про результати документальної позапланової документальної перевірки ТОВ «Дината» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. по взаємовідносинам з ПП «ЛФ «Чиж2010» (Т.1 а.с.159174), в ході якої встановлено порушення пп.1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, що призвело до визнання угоди № 2102 від 09.02.2011р., укладено між ТОВ «Дината» та ПП «ЛФ «Чиж-2010» нікчемною. З наведеного акту вбачається, що ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька отримані матеріали перевірки Кам'янобрідського відділення Ленінської МДПІ у м. Луганську відносно ПП «ЛФ «Чиж-2010» (акт від 21.04.2011р. № 600/16/37178747) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за лютий 2011р. Відповідно до акту перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, придбане від ПП «ЛФ «Чиж-2010» дизельне паливо ТОВ «Дината», реалізовано ТОВ «АНП-СХІД» у кількості 134448 л на суму 1 063 083,16 грн., у т.ч. ПДВ 177 180,52 грн. Перевіркою встановлено, що товар по вказаному правочину не був переданий. Первинні документи, складені від імені ПП «ЛФ «Чиж-2010» не мають юридичної сили і доказовості у зв'язку з тим, що вони складені внаслідок здійснення нікчемного правочину. В ході перевірки ПП «ЛФ «Чиж-2010» не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «ЛФ «Чиж-2010» підприємствам покупцям та придбання товарів (послуг) ПП «ЛФ «Чиж-2010» від підприємств-продавців, що свідчить про те, що правочини між ПП «ЛФ «Чиж-2010» та покупцями (постачальниками) здійснені без мети настання реальних наслідків.

Згідно службової записки №143/26-013 від 23.05.2011р. ВПМ ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, ПП «ЛФ «Чиж-2010» за адресою не знаходиться. Директор ПП «ЛФ«Чиж-2010» ОСОБА_2 на момент виїзду податкової міліції за адресою проживання: АДРЕСА_1 не знаходиться. З усних пояснень сусідів, за вказаною адресою він не з'являвся більше двох місяців.

Таким чином, укладений правочин між ТОВ «Дината» та ПП «ЛФ «Чиж-2010» суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок згідно ст. 228 ЦК України, а отже є нікчемним. У зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ «АНП-СХІД», в порушення пп. 198.1., 198.2. ст. 198 ПК України, відсутнє право на формування податкового кредиту в сумі 177 181 грн. за лютий 2011р. по операціях з підприємством постачальником ТОВ «Дината» по ланцюгу постачання від ТОВ «Дината» та від ПП «ЛФ «Чиж-2010».

Як встановлено судом, позивачем з ТОВ «Дината» був укладений договір постачання нафтопродуктів № 22 від 09.02.2011р. (Т.1 а.с.2629).

На підставі отриманих від ТОВ «Дината» податкових накладних на суму 177181,00 грн. (Т.1 а.с.7583) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у декларації за лютий 2011р. (Т.1 а.с.8487).

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким донараховані податкові зобовязання з ПДВ та застосовані штрафні санкції на загальну суму 177181,00 грн. є доведення обставини укладення позивачем нікчемного правочину з ТОВ «Дината», а також доведення порушення позивачем норм Розділу V «Податок на додану вартість» ПК України.

Розділ V «Податок на додану вартість» ПК України визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно із п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзац 4 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України (в редакції, що діяла до 04.08.2011р.) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із пунктами 201.1., 201.4., 201.6., 201.7. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.8. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено факт отримання податкових накладних (Т.1 а.с.7583). Сплата коштів за придбане дизельне паливо підтверджена відповідними платіжними дорученнями (Т.1 а.с.5763) та підтверджена податковим органом в ході перевірки (Т.1 а.с.69).

Відповідно до п. 184.5. ст. 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

В акті зустрічної перевірки, зазначено, що ТОВ «Дината» був зареєстрований платником податку на додану вартість 22.06.2010р. згідно свідоцтва № 100289490 та є платником ПДВ на день перевірки.

Таким чином, контрагент позивача ТОВ «Дината» має право на виписку податкових накладних, що в силу приписів п. 184.5. ст. 184 ПК України надає право позивачу на формування податкового кредиту за даними накладними.

Зазначене спростовує твердження позивача про завищення суми податкового кредиту, оскільки нормами пунктів 201.8., 201.10. ст. 201 ПК України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що правочин має ознаки нікчемності, встановлені актом зустрічної перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька № 482/23-311/37133727 від 09.06.2011р. ТОВ «Дината» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «ЛФ «Чиж2010», як на підставу завищення податкового кредиту внаслідок укладення нікчемного правочину, з огляду на наступне.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції з ТОВ «Дината» з метою штучного формування податкового кредиту та отримання податкової вигоди за рахунок третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Законодавством недійсні правочини класифікуються на нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК України) та оспорювані (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З огляду на наведене, посилання відповідача на безтоварний характер правочину, тобто укладення угод без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема права на податковий кредит, підлягає зясуванню судом.

Стосовно такого висновку, суд зазначає наступне.

Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого право чину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів апеляційного суду відкидає посилання на рішення Господарського суду Донецької області від 03.08.2011р. по справі № 7/186пд за позовом ТОВ «АНП-СХІД» до ТОВ «Дината» про визнання недійсним договору постачання нафтопродуктів № 22 від 09.02.2011р. у задоволенні позовних вимог ТОВ «АНП-СХІД» відмовлено (Т.1 а.с.128130), оскільки предметом цієї справи були інші підстави для визнання договору постачання нафтопродуктів № 22 від 09.02.2011р. недійсним (приписи норм статей 215, 203, 204, 638, 626 ЦК України та статей 67, 179, 180, 207 Господарського кодексу України), а в даному випадку відповідачем поставлено питання щодо нікчемності даного правочину. Проте зазначене також само по собі не обумовлює необхідність скасування постанови суду першої інстанції.

Далі, позивачем надані належним чином оформлені податкові накладні, які є одною з необхідних умов для отримання платником податку права на податковий кредит.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, що відомості, які містяться в цих податкових накладних, а також в інших первинних документах, є неповними, недостовірними або суперечливими, що є наслідком укладення нікчемного правочину або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

З акту зустрічної перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька № 482/23-311/37133727 від 09.06.2011р. ТОВ «Дината» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «ЛФ «Чиж2010» (Т.1 а.с.159174) вбачається, що контрагентом позивача - ТОВ «Дината» були надані до перевірки податкові накладні за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., реєстри отриманих податкових накладних, видаткові накладні, платіжні доручення, журнали-ордери.

До складу податкового кредиту ТОВ «Дината» віднесено ПДВ у сумі 1271226,00 грн. на підставі зазначених документів.

Згідно із п. 12 акту зустрічної перевірки (Т.1 а.с.15,16) дизельне паливо реалізовано на адресу ТОВ «АНП-СХІД» за угодою № 22 від 09.02.2011р. на загальну суму 1063083,16 грн., у т.ч. ПДВ 177180,52 грн.

Відповідно до умов договору постави нафтопродуктів № 22 від 09.02.2011р. (Т.1 а.с.2629), поставка товару здійснюється транспортом постачальника або транспортом покупця. У разі постачання товару транспортом покупця, ціна товару включає транспортні витрати.

Судом встановлено, що транспортування товару здійснювалося за рахунок ТОВ «Дината», про що свідчать товарно-транспортні накладні, виписані ТОВ «Дината» (Т.1 а.с.3956). На запит відповідача, позивачем в ході перевірки були надані пояснення та підтверджуючі документи щодо транспортування товару та подальшого його використання для реалізації через мережу автозаправочних станцій листом від 21.06.2011р. № 217 (Т.1 а.с.157).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 02.11.2011р. (Т.1 а.с.226), з якого вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «Дината» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованим.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача ТОВ «Дината» на час здійснення господарських операцій було юридичною особою, і як наслідок мало право здійснювати господарську діяльність.

Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону, господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Як в ході перевірки, так і під час розгляду справи позивачем не надані первинні документи, які підтверджують формування податкового кредиту на суму 177181,00 грн. за лютий 2011р. Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Дината» підтверджені первинним бухгалтерськими документами (товарно-транспортними накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, рахунками-фактурами).

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України є безпідставним.

Суд приходить до висновку, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач отримував податкову вигоду, як то зазначено в акті перевірки.

Більш того, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011р. по справі №2а/0570/17851/2011 було задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року по справі №2а/0570/17851/2011 змінено. Абзаци 2 та 3 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2011 року по справі №2а/0570/17851/2011 викладено в наступній редакції:

«Визнати протиправними висновки акту Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька позапланової документальної перевірки № 482/23-311/37133727 від 09.06.2011року щодо порушення ТОВ “Дината” п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 с.198 Податкового кодексу шляхом завищення податкових зобовязань у розмірі 1274064 та податкового кредиту у розмірі 1 271226 грн. за лютий 2011 року, внаслідок укладання та виконання нікчемних угод за період з 01.02.2011року по 28.02.2011 року».

«Визнати протиправними висновки акту Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька позапланової документальної перевірки №655/23-311/37133727 від 30.06.2011року щодо порушення ТОВ “Дината” п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 с.198 Податкового кодексу шляхом завищення податкових зобовязань та податкового кредиту у розмірі 2915957 грн. за березень 2011 року, внаслідок укладання та виконання нікчемних угод за період з 01.03.2011року по 31.03.2011 року».

Однією із підстав для звільнення від доказування у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України є обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили. Такі обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що правочин між позивачем та ТОВ «Дината» вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства (нікчемний правочин) чи сторонами недодержано в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (недійсний правочин).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, висновки щодо нікчемності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Дината» ґрунтуються на обставинах перевірки взаємовідносин останнього з ПП «ЛФ «Чиж-2010».

В той же час, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року, позов ПП “ЛФ “Чиж-2010” до Ленінської ДПІ - задоволено. Визнано протиправними дії Ленінської МДПІ щодо проведення перевірки ПП “ЛФ “Чиж-2010” про підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, яка оформлена актом від 21.04.2011 №600/16/37178747.

Тому суд не приймає до уваги в обґрунтування безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дината» відомості щодо господарських взаємовідносин останнього з ПП «ЛФ «Чиж-2010».

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до п. 7. підрозділу 10. Розділу XX «Перехідні положення» ПК України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту в сумі 177181,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 1,00 грн. є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0000322300 від 13.07.2011р. було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 листопада 2011 року у справі № 2а/0570/15064/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНП-СХІД" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко О.О.Шишов