Ухвала суду № 22583888, 01.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року справа №2а/0570/18147/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддівАрабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Дровникова К.В.

за участю представників сторін:

від позивача не зявились;

від відповідача ОСОБА_2 за довір. від 18.07.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 21.11.2011 року

у справі № 2а/0570/18147/2011

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до відповідача Словянської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у грудні 2007 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2007 року № 000007/1740/0-880 та № 000008/1740/0-881.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року по адміністративній справі 2а-1784/08/0570 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.03.2007 року за № 000007/1740/0-880 та № 000008/1740/0-881 по адміністративній справі № 2а-1784/08/0570 задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ від 03.03.2007 року № 000007/1740/0-880 в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб в сумі 49 875,89 грн., визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ від 03.03.2007 року № 0000081740/0-881.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2009 року апеляційна скарга Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції залишена без задоволення, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року залишена без змін.

Вищим адміністративним судом України адміністративній справі присвоєно номер - к/с № К-29814/09.

Ухвалою від 21.09.2011 року Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.06.2009 року задоволено частково в частині визнання повністю податкового повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції від 03.03.2007 року № 0000081740/0-881 та адміністративну справу № 2а-1784/08/0570 направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду у цій частині.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року у справі № 2а/0570/18147/2011 (суддя Чучко В.М.) у задоволені позовної заяви в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції від 03.03.2007 року № 0000081740/0-881 відмовлено у повному обсязі.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції від 03.03.2007 року № 0000081740/0-881.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що постанова суду прийнята при неповному досліджені усіх доказів, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що за результатами перевірки загальна сума від здійснення операцій складає 269220,00 грн., з огляду на що позивач не підлягає обовязковій реєстрації як платник податку на додану вартість, а відтак і не зобовязаний сплачувати податок на додану вартість.

Зазначає, що позивач отримував від ВАТ «ЗКХО» протягом першого півріччя на свій поточний рахунок кошти в сумі 437 700,00 грн., але при цьому кошти у розмірі 168 500,00 грн. систематично перераховувалися підприємством помилково, у зв'язку з чим позивач їх також систематично повертав у касу підприємства.

Наголошує на тому, що Словянською обєднаною державною податковою інспекцією неправомірно донараховано податок на додану вартість в сумі 30036,66 грн. та штрафних санкцій за цим податком в розмірі 15018,33 грн.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, суд встановив.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області 24.04.2003 року за № 2 277 001 0001 000716, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місце проживання 84180, АДРЕСА_1.

Реєстраційні дані ФОП ОСОБА_3 підтверджені Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.11.2011 року, який є в матеріалах справи (т.2. а.с. 34-35).

З цього спеціального витягу вбачається, що 10.09.2009 року Державним реєстратором внесена інформація до Єдиного державного реєстру (ЄДР) щодо припинення підприємницької діяльності. Станом на день розгляду даної адміністративної справи відомості щодо припинення підприємницької діяльності позивача в ЄДР відсутні (т.2. а.с. 35).

Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області на підставі направлення від 14.02.2007 року в період з 21.02.2007 року по 27.03.2007 року проведена виїзна планова документальна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року, про що складений акт від 02.03.2007 року № 1219/17-010-5-2021313157.

За результатами проведеної перевірки Слов'янською ОДПІ встановлено, що за період з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року ФОП ОСОБА_3 в порушення пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 10.1 «а» ст. 10 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість в сумі 30036,66 грн., у т.ч. - в травні 2006 року в сумі 23333,33 грн., в червні 2006 року в сумі 6703,33 грн.

Слов'янською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2007 року № 000008/1740/0-881, яким ФОП ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем 3014010100 - податку на додану вартість в сумі 45054,99 грн., у тому числі - за основним платежем 30036,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -15018,33 грн.

Наведене порушення, що призвело за висновками Слов'янської ОДПІ до заниження ФОП ОСОБА_3 податку на додану вартість на суму 30036,66 грн., полягає у наступному.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (посередник) укладені з відкритим акціонерним товариством «Завод Коксохімобладнання» (замовник) наступні договори від 1 березня 2005 року: № Юр-55, № Юр-56, № Юр-57, № Юр-58 та № Юр-59 про надання посередницьких послуг при укладені та виконанні господарських договорів поставки коксового обладнання між замовником та його контрагентами - ОАО «Енакиевский КХЗ», ВЗП ООО «Азовимпекс», ОАО «Енакиевский КХЗ», ОАО «Днепродзержинский КХЗ», ОАО «БАГЛЕЙКОКС» та ОАО «Алчевский КХЗ».

За даними Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.11.2011 року державна реєстрація Відкритого акціонерного товариства «Завод Коксохімобладнання» (далі - ВАТ «ЗКХО») проведена 19.09.1995 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код -00191543, місцезнаходження - 83030, м. Донецьк, вул. Майська, буд. 86.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Донецької області ухвалою від 16.03.2009 року порушено провадження у справі № 27/20Б про банкрутство ВАТ «ЗКХО», та постановою господарського суду Донецької області від 29.10.2009 року ВАТ «ЗКХО» визнано банкрутом.

Однак, у спірному періоді з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року ВАТ «ЗКХО» було діючим підприємством.

Позивач, ФОП ОСОБА_3 подав до Слов'янської ОДПІ звіт «Суб'єкта малого підприємства - фізичної особи-платника єдиного податку» за третій квартал 2006 року від 09.10.2006 року № 39404, у п.4 якого визначено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році ФОП ОСОБА_3 склав 437 000,00 грн.

Згідно Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України про суми виплачених доходів від 02.02.2007 року, що є в матеріалах справи, вбачається, що ФОП ОСОБА_3, зокрема, в період з І-ІІІ квартали 2006 року отримано від ВАТ «ЗКХО» доходи з відмітками:

- «1 - зар. плата»: у І кварталі 2006 року в сумі 3705,00 грн., у II кварталі в сумі 3917,86 грн., у III кварталі 2006 року в сумі 3858,77 грн. Всього в сумі 11 481,63 грн.;

- «42 - дохід самозайнятій особі»: у І кварталі в сумі 242000,00 грн., у II кварталі в сумі 195700 грн., у III кварталі 2006 року в сумі 108801,50 грн. Всього в сумі 546501,50 грн.

Позивач в період з 01.10.2003 року по 31.12.2005 року працював на спрощеній системі оподаткування, отже не був платником податку на додану вартість.

В період з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року позивач працював на загальній системі оподаткування, але не реєструвався у податковому органі платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, в період з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року ФОП ОСОБА_3 отримав дохід від своєї підприємницької діяльності, а саме: від взаємовідносин з ВАТ «ЗКХО», у загальному розмірі 437 700,00 грн. (242 000,00 грн. + 195 700,00 грн.), що сукупно перевищує 300 000,00 грн.

Відповідач встановив порушення позивачем пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на час виникнення спірних правовідносин), оскільки цією нормою передбачено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної компютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована, (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість).

З огляду на вищенаведене, відповідачем у відповідності до наведеної норми, згідно банківським випискам, що надавались позивачем в ході проведення перевірки, встановлено у акті перевірки від 02.03.2007 року № 1219, що перевищення 300 000,00 грн. відбулося у другому кварталі 2006 року, а саме: в травні 2006 року - 140 000,00 грн., в червні 2006 року - 40 220,00 грн.

Таким чином, в порушення пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» - ФОП ОСОБА_3 занижено податок на додану вартість в сумі 30 036,66 грн., у тому числі - в травні 2006 року - 23 333,33 грн., в червні 2006 року - 6 703,33 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі вказується тільки на порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначені функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до Законів України.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції відносно інших субєктів господарювання у сфері податкових взаємовідносин.

Пунктом 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію платником податків протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Встановлений законодавством обов'язок суб'єктів підприємництва при перевищенні обсягів виручки, що визначений Законом (300 000,00 грн.), зобов'язані сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) на загальних підставах.

Судом встановлено, що позивач протягом першого півріччя 2006 року здійснював господарську діяльність на загальних підставах, отримав від ВАТ «ЗКХО» за виконання посередницьких послуг, згідно укладених договорів, що наведені вище за текстом цієї постанови, на свій розрахунковий рахунок кошти в загальній сумі 437 700,00 грн., у тому числі: у І кварталі 2006 року суму у розмірі 242 000,00 грн. та у II кварталі 2006 року суму у розмірі 195 700,00 грн., що також підтверджується податковим звітом, поданого позивачем до податкового органу.

Позивачем не виконано вимоги п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто, не подано до податкового органу заяви про реєстрацію його платником податку на додану вартість.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 03.03.2007 року № 000008/1740/0-881 на суму 45 054,99 грн., у тому числі: за основним платежем -30 036,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 018,33 грн., винесене відповідачем правомірно та обґрунтовано.

Щодо прибуткових касових ордерів наданих представником позивача 21.11.2011 року у судовому засіданні Донецького окружного адміністративного суду, колегія суддів зазначає наступне.

З наданих прибуткових касових ордерів вбачається, що повернення коштів відбулось готівкою протягом першого півріччя 2006 року з зазначеною підставою - повернення помилково перерахованої суми за винагороду на надання посередницьких послуг по договору від 01.03.2005 року № Юр-55.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки позивач не надав перевіряючим ці прибуткові касові ордери.

Крім того, Слов'янською ОДПІ направлено до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька, де ВАТ «ЗКХО» на той момент перебувало на податковому обліку, запит від 22.02.2007 року № 8587/7/17-012-3 на проведення зустрічної перевірки ВАТ «ЗКХО» щодо правових відносин підприємства з ФОП ОСОБА_3 протягом перевіряємого періоду, у тому числі: у І кварталі 2006 року на суму у розмірі 242 000,00 грн. та у II кварталі 2006 року на суму у розмірі 195 700,00 грн.

З інформації, що надійшла від Державній податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька вбачається, що 02.03.2007 року податковим органом отримано від ВАТ «ЗКХО» відповідь з підтвердженням сум виплаченого доходу та надано копії платіжних доручень про виплату сум винагород ФОП ОСОБА_3, які відображені у запиті від 22.02.2007 року № 8587/7/17-012-3.

Інформації щодо помилкового перерахування наведеної суми на розрахунковий рахунок позивача, а також отримання цих коштів у свою касу, підприємством не зазначено.

Порядок зарахування коштів на розрахунковий рахунок регулюється Законом України від 05.04.2001 року № 2346-ІП “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” і Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22.

За приписами вказаних правових актів кошти можуть бути зараховані на поточний рахунок контрагента або з вини банку, або з вини платника (відповідно до п. 1.4 Інструкції № 22 помилкове зарахування коштів це зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача).

При цьому неналежним одержувачем вважається особа, що не має законних підстав на одержання від платника коштів, що надійшли на його рахунок, і аналогічно: неналежний платник це особа, з рахунку якої помилково списані ці кошти.

Таким чином, фактично існує два види помилок: помилка банку та помилка платника.

В першому випадку законом встановлена чітка процедура вирішення даного питання. Стосовно другого випадку, порядок повернення коштів не встановлений, а є лише обов'язок неналежного отримувача повернути кошти.

Згідно п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16 березня 1995 року № 227/95 підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції № 22 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України.

Разом з цим, для підтвердження статусу помилково отриманих коштів неналежному отримувачу необхідно підтвердити факт такого помилкового зарахування коштів відповідними документами.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до не прийняття у якості доказу прибуткових касових ордерів, наданих позивачем до матеріалів справи, як доказу повернення ВАТ «ЗКХО» помилково перерахованих коштів у розмірі 168 500,00 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач надав суду першої інстанції та апеляційному суду належні докази порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовної заяви в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції від 03.03.2007 року № 0000081740/0-881, постанова суду прийнята при повному та всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про податок на додану вартість”, ст. 2, ст. 71, ст. 72, ст. 99, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року у справі № 2а/0570/18147/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року у справі № 2а/0570/18147/2011 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків встановлених цим Кодексом, а в разі складення у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 01.02.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина, повний текст виготовлений 06.02.2012 року.

Головуючий суддя І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська