Ухвала суду № 22578685, 19.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 року справа №2а/0570/7259/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Чебанова О.О.

суддів: Старосуда М.І., Юрченко В.П.

при секретарі Мартакові О.А. за участю представників сторін Другакової Т.Д., Шевченко Т.О., Воронкова Е.П, Нархова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 р. у справі № 2а/0570/7259/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехвпровадження" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.01.2011 року № 0000012343/0-5,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 17.01.2011 року з податку на додану вартість № 0000012343/0-5 на загальну суму 52795,09 грн., у тому числі основного платежу 42236,07 грн. та штрафних санкцій 10559,02 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження» до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції були задоволені у повному обсязі, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.01.2011 року № 0000012343/0-5 на загальну суму 52795,09 грн., у тому числі основного платежу 42236,07 грн. та штрафних санкцій 10559,02 грн.

Суд першої інстанції встановив, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині визначення податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на обґрунтування якої зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів заслухавши судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом під час розгляду спору встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтехвпровадження» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 35401010, місцезнаходження: 86200, Донецька область, м. Шахтарськ, провулок Трудовий, буд. 3, кв. 2, про що зазначено у довідці АБ № 376779 з ЄДРПОУ, та є платником податку на додану вартість.

27.12.2010 року Шахтарською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Спецтехвпровадження» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс» (код за ЄДРПОУ 36306165) за період з 01.10.2009 року по 31.06.2010 року, за наслідками якої був складений акт від 27.10.2010 року № 1801/23-1/35401010.

На підставі акту від 27.10.2010 року № 1801/23-1/35401010 Шахтарською обєднаною державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012343/0-5, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 52795,09 грн., у тому числі основного платежу 42236,07 грн. та штрафних санкцій 10559,02 грн.

Підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення є висновок податкового органу в акті перевірки від 27.12.2010 року № 1801/23-1-35401010 про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Спецтехвпровадження» та ТОВ «Укрспецстройтранс».

У пункті 1 висновку акту перевірки від 27.12.2010 року № 1801/23-1-35401010 вказується, що перевіркою встановлено порушення ч.1,3,5 ст.203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Спецтехвпровадження».

Обґрунтуванням при прийнятті таких висновків є акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька № 3250/23-3/36615845 від 26.08.2010 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Укрспецстройтранс» - контрагенту ТОВ «Спецтехвпровадження», в якому зазначається про відсутність у ТОВ «Укрспецстройтранс» необхідних умов для ведення господарської діяльності, про що свідчить відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укрспецстройтранс» та ТОВ «Спецтехвпровадження» були укладені наступні договори:

1.Договір оренди приміщення №1/01 від 27.01.2010 року;

2.Договір оренди приміщення № 208 від 27.0.2009 року;

3.Договір про надання послуг по обслуговуванню господарської діяльності № 1/09У від 10.09.2009 року, а також додаткові угоди № 1 від 01.03.2010 року та № 2 від 08.06.2010 року.

Згідно угоди від 10.09.2009 року № 1/09У Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс» були надані послуги камеральної обробки матеріалів профільної зйомки.

На виконання вказаної угоди складені акти здавання-передачі послуг: № 1від 01.10.2009 року, №2 від 02.10.2009 року, № 3 від 02.11.2009 року, № 4 від 22.02.2010 року, №5 від 01.03.2010 року, № 6 від 02.03.2010 року, № 7 від 03.03.2010 року, № 8 від 30.03.2010 року, № 9 від 20.04.2010 року, № 10 від 18.05.2010 року, № 11 від 25.05.2010 року, № 12 від 01.03.2010 року, № 13 від 14.06.2010 року, № 14 від 22.06.2010 року, а також виписані податкові накладні на загальну суму 253416,00 грн., у тому числі 42236,07 грн. ПДВ, що включено до податкового кредиту відповідного періоду за деклараціями з податку на додану вартість за жовтень 2009 року червень 2010 року.

Суд вважає, що вищезазначені акти відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні», у тому числі щодо змісту та обсягу господарських операцій, а посилання відповідача в акті перевірки від 27.12.2010 року № 1801/23-1/35401010 щодо не розкриття суті отриманих послуг та їх звязку з господарською діяльністю є необґрунтованим, оскільки таких вимог законом не передбачено.

У звязку з цим вище вказані акти є належними первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій за договором № 1/09У від 10.09.2009 року.

Тобто сторони за вищевказаними договорами (ТОВ «Спецтехвпровадження» та ТОВ «Укрспецстройтранс») належним чином оформили свої договірні правовідносини.

Із наданої відповідачем відповіді Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 03.11.2011 року № 1/05-4.2/8129 вбачається, що ТОВ «Укрспецстройтранс» не отримувало дозвіл на виконання робіт та експлуатацію обєктів підвищеної небезпеки.

Згідно пояснень представника позивача, безпосередньо ТОВ «Укрспецстройтранс» не отримувало дозвіл на виконання робіт та експлуатацію обєктів підвищеної небезпеки.

Згідно пояснень представника відповідача, Шахтарська ОДПІ вважає, що оскільки камеральна обробка матеріалів профільної зйомки та комплексної топографічної зйомки є складовою геолого-маркшедерських робіт, то ТОВ «Укрспецстройтранс» мало необхідний відповідний дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до «Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 року № 1631, передбачено, що геолого-маркшейдерські роботи відносяться до переліку робіт підвищеної небезпеки, на виконання яких необхідний відповідний дозвіл.

При цьому, відповідно до п.1.7 Типового положення «Про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 року за № 15 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 року за №231/10511, визначено, що робота з підвищеною небезпекою це робота в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба в професійному доборі, чи повязана з обслуговуванням, управлянням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризується підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоровю, майну, довкіллю.

Відповідачем не надано належних обґрунтувань щодо віднесення безпосередньо камеральної обробки матеріалів профільної зйомки та комплексної топографічної зйомки до робіт з підвищеною небезпекою.

Крім того, у матеріалах справи наявний лист Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 20.06.2011 року № 1/02-3/1/4377, згідно якого «Порядком видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами» не передбачена необхідність отримання дозволу на виконання камеральної обробки матеріалів профільної зйомки провідників, стінок та вимірювання зазорів у вертикальних стволах.

При цьому зазначено, що результати виконаних робіт щодо профільної зйомки провідників, стінок та вимірювання зазорів у вертикальних стволах можуть бути дійсними за вихідними даними організації, яка має дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме геолого-маркшейдерських робіт.

Згідно дозволу на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 967.09.30-74.20.1 від 09.04.2009 рок позивач має прав виконувати геолого-маркшейдерські роботи.

Таким чином, правовідносини між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» щодо замовлення, виконання та використання послуг з камеральної обробки матеріалів профільної зйомки та топографічної зйомки здійснювались з додержанням вимог законодавства щодо необхідності наявності відповідних документів дозвільного характеру.

Із акту перевірки від 26.08.2010 року № 3250/23-3/36615845 вбачається,що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Укрспецстройтранс» був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, згідно довідки про включення до ЄДРПОУ ТОВ «Укрспецстройтранс» здійснює оброблення даних.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 26.08.2010 року № 3250/23-3/36615845 не досліджувались господарські операції безпосередньо між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс».

Відповідачем не надано обґрунтувань неможливості проведення камеральної обробки матеріалів безпосередньо директором ТОВ «Укрспецстройтранс», також не зазначено, відсутність яких саме матеріально-технічних ресурсів не дозволяє, на думку відповідача, здійснювати камеральну обробку матеріалів, з урахуванням того, що відповідні дані для здійснення розрахунків надавались позивачем, про що зазначено у вказаних заявках та надання послуг.

Оскільки цивільно-правовою підставою для господарського зобовязання є правочин, то господарське зобовязання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як похідне, в основі має правочин, вчинений з такою ж метою. За своєю суттю такий правочин є таким, що порушує публічний порядок відповідно до переліку, визначеного статтею 228 Цивільного кодексу України:

1)правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2)правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

3)правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з розясненнями, які містяться в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських взаємовідносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Нормами зазначеної статті передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення субєкта, при укладенні правочину обовязкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним, відповідність правочину соціальним вимогам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями, встановленими законом.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на вищевикладене, відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, яке ґрунтується на висновках акту перевірки, керувався лише припущеннями щодо нікчемності укладеного між сторонами договору, а його позиція про те, що вказаний договір суперечить інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду при визнання його таким.

Господарські операції між позивачем та ТОВ «Укрспецстройтранс» підтверджуються відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідають вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду 1-ї інстанції, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних господарських операцій, з урахуванням наявних у сторін матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Відповідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак всупереч вимогам ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган не довів належними доказами факту нікчемності правочину.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України N 2747-IV, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При прийнятті постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2011 року у справі № 2а/0570/7259/2011 судом 1-ї інстанції були повно зясовані всі обставини справи, тобто рішення суду було прийнято обґрунтовано.

Відповідно до п. 3 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи в вищевикладеного, на підставі наявних в матеріалах справи доказів колегія судів дійшла висновків, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 р. у справі № 2а/0570/7259/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 р. у справі № 2а/0570/7259/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 24.01.2012 року.

Колегія суддів О.О. Чебанов

М.І. Старосуд

В.П. Юрченко