Ухвала суду № 22577776, 20.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2012 року справа №2а-7897/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Білак С.В.

суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г.

секретар судового засідання Костроміна Г.С.

з участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 р. у справі № 2а-7897/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс" до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс" звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001501600/0 від 19.08.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 689555.00 грн.

Позивач просив визнати протиправними дії відповідача, що повязані з проведенням документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року, а саме:

дії, повязані з порушенням строків проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010р.;

дії, повязані з витребуванням документів у позивача листом ДПІ № 12288/16-28 від 23.07.2010р. для проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010р.;

дії, повязані з не запрошенням посадових осіб ТОВ «АРМ-Сервіс» до ДПІ в м. Сєвєродонецьку для ознайомлення зі змістом акту перевірки № 1815/16-13473764 від 19.08.2010р. та його підписання і отримання другого екземпляру акту;

дії, повязані з невиконанням Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень по застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001501600/0 від 19.08.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010р. в розмірі 689555.00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 0001501600/0 від 19.08.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010р. в розмірі 689555.00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції неправильно та неповно дослідив докази, неповно зясував обставини у справі та порушив норми процесуального та матеріального права.

Судом першої інстанції порушено вимоги ст.99 ч.5 КАС України.

Оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» № 2275 від 20.05.2010р. зміни до Порядку заповнення та подання податкової декларації, затвердженого наказом № 166 від 30.05.1997р., не вносились, то податковим органом правомірно визначені суми відємного значення ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення представника позивача проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ-Сервіс» знаходиться на податковому обліку у ДПІ м. Сєвєродонецька з 26.10.1995р., є платником ПДВ згідно свідоцтва платника податку на додану вартість № 16633762 від 18.01.2006р.

19 липня 2010 року позивачем до ДПІ в м. Сєвєродонецьку було подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року від 15.07.2010р. з додатками (зареєстровано в ДПІ 19.07.2010р. за № 26912), якою, зокрема, визначено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 689555,00 грн. (а.с.66-73).

19 серпня 2010 року відповідачем за результатами перевірки сум бюджетного відшкодування, заявлених у декларації, складено акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за № 1815/16-23473764 (а.с. 10-12).

Як зазначено в акті перевірки, при перевірці податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року податковим органом встановлено методологічну помилку, що впливає на суму бюджетного відшкодування, а саме, виходячи з положень пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає сума з рядка 25, що знаходиться в межах значення рядка 24 декларації, в свою чергу, значення рядка 24 не може перевищувати значення рядка 23. При цьому згідно алгоритму заповнення декларації з ПДВ, рядок 26 розраховується як різниця між рядком 24 та 25, виходячи з чого значення рядка повинно становити 0,00 грн. Проте, за умови ненадання платіжних доручень неможливо підтвердити право на отримання бюджетного відшкодування. Згідно алгоритму заповнення декларації значення рядка 24 повинно бути відображене в рядку 26 декларації. Крім того, в акті відповідачем зазначено, що згідно з п.5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р., в рядку 26 відображається залишок відємного значення після бюджетного відшкодування. Враховуючи, що згідно з пп.5.12.2 Порядку та пп.7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає сплачена частина такого відємного значення, до рядка 26 вноситься лише частина відємного значення, що є несплаченою постачальникам. Згідно з декларацією платник самостійно задекларував в рядок 26 (суму несплаченого відємного значення) 981905,00 грн., що перевищує значення всього відємного значення (рядок 24 дорівнює 689555,00 грн.). Таким чином сума відємного значення в рядку 24 є несплаченою.

Податковим органом як висновок акту перевірки зазначено, що в результаті перевірки, проведеної на підставі підпункту 7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», керуючись положеннями пп.7.7.1 п.7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: зменшується сума заявленого бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку 689555,00 грн.; зменшується сума залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 292350,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 19.08.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001501600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у сумі 689 555,00 грн.

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» /діючого на час виникнення спірних правовідносин/ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

( Підпункт «б» пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 викладено в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2275-VI від 20.05.2010р. - редакція діє з 16.06.2010р. до 01.01.2011 року, тобто діяла в тому числі на момент виникнення спірних правовідносин ).

У звязку із внесенням Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2275-VI від 20.05.2010р. змін до підпункту «б» пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Державна податкова адміністрація України розяснює, що починаючи із звітності за червень 2010 року, значення рядка 26 включається до рядка 23.2 декларації наступного звітного періоду тільки в частині сум податку, сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах та в обовязковому порядку враховується при визначенні суми податку, яка підлягає відшкодуванню із бюджету (рядок 25.1 чи 25.2). Залишок значення рядка 26 в частині сум податку, по яких не проведено розрахунки з постачальниками, зберігаються у зазначеному рядку до моменту формування податкової звітності за звітний період, у якому проведені розрахунки з постачальниками (листи ДПА № 12096/7/16-1117 від 18.06.10., №. 13547/7/16-1517 від 08.07.10. та інші).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані вимоги Закону України «По податок на додану вартість» в чинній редакції при проведенні перевірки правильності нарахування сум бюджетного відшкодування, заявленої позивачем у податковій декларації, відповідачем не застосовувались. При цьому відповідачем підтверджено, що позивачем відомості до податкової декларації внесено саме відповідно до вказаних вимог підпункту «б» пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилання відповідача на те, що з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2275-VI від 20.05.2010р. до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджено Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, відповідні зміни не внесено, і саме тому вказані вимоги Закону не було застосовано при проведенні перевірки, суд вважає безпідставними, оскільки в разі наявності певних розбіжностей, Закон має вищу юридичну силу, ніж нормативний акт, прийнятий податковим органом (ДПА), а відтак, застосуванню підлягають саме норми Закону.

Що стосується доводів відповідача про те, що за умови ненадання платіжних доручень неможливо підтвердити право на отримання бюджетного відшкодування, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні представником позивача надано для огляду банківські виписки позивача за спірний період, які підтверджують факт оплати товарів постачальникам.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як зазначено в акті перевірки, податковим органом висновок про необхідність зменшення сум бюджетного відшкодування зроблено у звязку з тим, що за умови ненадання позивачем платіжних доручень неможливо підтвердити право позивача на бюджетне відшкодування.

При цьому встановленим законом правом проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування, якщо вважав, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, відповідач не скористався.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про скасування податкового повідомлення-рішення у звязку з безпідставністю його прийняття, оскільки правильність заповнення позивачем податкової декларації з ПДВ підтверджено в судовому засіданні.

Що стосується вимог позивача про визнання неправомірними дій податкового органу, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про їх безпідставність, так як право податкових органів проводити документальні невиїзні перевірки, витребування документів прямо передбачено нормами Закону України «По державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість».

Безпідставними є також вимоги позивача щодо порушення строків проведення камеральної перевірки, так як, самі по собі порушення строків проведення перевірки не може призвести до неправильного визначення податковим органом суми бюджетного відшкодування.

Судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про безпідставність доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до адміністративного суду, передбачених ч.5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з вимог ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.4.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.

Пунктом 4.3. зазначеного Порядку передбачено, що підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок, - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Як вбачається з матеріалів справи, посадові особи позивача для підписання акту не запрошувались, акт перевірки вручено позивачу лише 20.09.2010р.

Таким чином, порушивши Порядок оформлення перевірок, порядок вручення позивачу податкового повідомлення-рішення, відповідач порушив встановлене конституцією та законами України право позивача на своєчасне оскарження як в судовому так і в адміністративному порядку рішення субєкта владних повноважень.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових)санкцій» затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253.

Пунктом 4.6. зазначеного Порядку № 253 передбачено, що податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.4.8. Порядку 253 дата відправлення (вручення) проставляється на корінці податкового повідомлення:

а) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків) у разі вручення податкового повідомлення під розписку;

б) працівником структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця податкового повідомлення.

Згідно з п.4.9. Порядку 253 якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, податкове повідомлення-рішення, що оскаржується, складено 19.08.2010р. та в той же день податківцями складено акт про неможливість його вручення позивачу у звязку з відсутністю за місцезнаходженням.

Таким чином, податковий орган взагалі не направляв позивачу вказане повідомлення-рішення поштою з повідомленням про вручення, а натомість одразу розмістив на дошці оголошень, чим саме й порушив вказані норми п.п. 4.6. - 4.9. Порядку 253.

Фактично оскаржуване повідомлення-рішення отримано позивачем 14.10.2010р., а до суду позивач звернувся 19.10.2010р., тобто з дотриманням строків, встановлених ст. 99 КАС України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 р. у справі № 2а-7897/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-Сервіс" до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 20 січня 2012 року, в повному обсязі ухвала складена 25 січня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г.Гаврищук

М.Г.Сухарьок