Ухвала суду № 22561893, 06.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року справа №2а-6553/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Васильєва І. А.

суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року у справі №2а-6553/11/1270 (головуючий І інстанції Ушакова Т.С.) за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2011 року № 0001411740 та № 0001401740,-

ВСТАНОВИЛА:

29 липня 2011 року Фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2011 року № 0001411740 та № 0001401740, мотивуючи наступним. Фізична особа підприємець ОСОБА_2 та ТОВ «Луганська інвестиційна компанія», в особі директора Кривулі С.В. уклали договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.12.2008 року. На виконання умов договору від 01.12.2008 року ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» було оформлено податкову та видаткову накладну від 01.03.2009 року в адресу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на загальну суму 5200 грн. У процесі здійснення господарської операції позивачем було здійснено оплату ТОВ «ЛІК» у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківських рахунків. За виконання умов зазначеного договору позивачем сформовано податковий кредит відповідного звітного періоду. Зазначена податкова накладна відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів. Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податків по взаємовідносинам Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт №737/17/251514093 від 25.06.2011 року, на підставі якого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001411740 та №0001401740 від 11 липня 2011 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі, внаслідок чого визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2011 року № 0001411740 та № 0001401740 Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції.

Не погодившись з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року, відповідач подав апеляційну скаргу в якій зазначив на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано що ФОП ОСОБА_2 порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований за заволодіння майном держави, отже є нікчемним.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги судова колегія встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, зареєстрований в якості фізичної особи підприємця виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 21.04.2005 року за № 23870000000001188, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100155334 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 16.12.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції у період з 14.06.2011 року по 20.06.2011 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податків по взаємовідносинам Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 із ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, за результатами якої було складено акт №737/17/НОМЕР_3 від 25.06.2011 року, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення, а саме:

- п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року в сумі 866,67 грн.;

- ч. 1 ст. 203, 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 з постачальником ТОВ «ЛІК»;

- п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 не забезпечено зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків.

З огляду на що, Краснодонською обєднаною державною податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення №0001401740 про збільшення сум грошового зобовязання по ПДВ (за основним платежем 866,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 433,34 грн.) та податкове повідомлення - рішення №0001411740 про збільшення грошового зобовязання по ПДВ (за штрафними (фінансовими) санкціями 510 грн.).

Також, з вищезазначеного акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку про наявність порушень Закону України «Про податок на додану вартість» з боку позивача через те, що договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 є нікчемним.

Таким чином, відповідач дійшов до таких висновків з огляду на те, що актом документальної невиїзної перевірки від 25.08.2010 року №481/2300/34941785 ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Гаматоргцентр» код 35649467 за період з 01.06.2008 року по 30.06.2008 року, ПП «Лугастройекспрес» код 35844465 за період з 01.07.2008 року по 31.10.2008 року, з ТОВ «Регіон-Проф-3000» код 36323599 за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року», яку здійснювала ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, встановлено, що у ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. У товариства відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності (працює дві особи, за сумісництвом -0).

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Системним аналізом вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у валові витрати та податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу валових витрат та податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

На підставі вищевикладеного, вбачається, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування валових витрат та податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Отже, документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 - є податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем одержано від ТОВ «ЛІК» податкові накладні, таким чином, з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що акт перевірки ТОВ «Луганська інвестиційна компанія» від 25.08.2011 року №481/2300/34941785 та висновки зроблені у ньому Артемівською ДПІ свідчать про нікчемність правочину, з огляду на наступне.

Отже, зі змісту укладеного між позивачем та його контрагентом договору купівлі-продажу від 01.12.2008 рок вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було предявлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачено встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Таким чином, спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог ЦК України, Господарського Кодексу України, що регулюють договірні зобовязання.

Також, з матеріалів справи вбачається, що за результатами здійсненої перевірки, був складений акт від 25.06.2011 року, в основу висновків якого покладені принцип визначеності нікчемності правочину, між позивачем та його контрагентом по господарським відносинам, що в свою чергу потягло за собою прийняття 11 липня 2011 року субєктом владних повноважень спірних податкових повідомлень рішень.

Слід звернути увагу на те, що 02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Вищезазначеним Законом до ст. 228 Цивільного кодексу України були внесені зміни, безпосередньо до частини третьої статті, яка визначена в наступній редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Краснодонська обєднана державна податкова інспекція, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто має місце оспорюваність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки, а також податковий орган вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Таким чином, вбачається, що податковий орган виходе за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

Апелянт в апеляційній скарзі також вказує на те, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обовязків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Згідно частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

Отже, відповідач, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Таким чином, наслідком такого висновку, є висновок про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає такі висновки податкового органу - передчасними.

Відповідно до п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, визначено підстави, що є матеріалами для висновків під час проведення перевірок для посадових осіб органів державної податкової служби

Так, документами визначеними Податковим кодексом України, що є підставами для висновків документальних перевірок є документи визначені п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, а саме: «Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації,у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.»

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено перевірку без врахування фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку.

Згідно п. 44.1 ст. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п.44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року у справі №2а-6553/11/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року у справі №2а-6553/11/1270 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддяІ.А. Васильєва

СуддіВ.Г. Яманко

Е.Г.Казначеєв