Постанова № 22561749, 13.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року <>справа № 2а-3227/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Васильєва І. А.

суддів Гайдара А.В. , Казначеєва Е.Г.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 р. у справі № 2а-3227/11/1270 (головуючий І інстанції Тихонов І. В.) за позовом Дочірнього підприємства "Збагачувальний комплекс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглепромислова фірма "Термоантрацит" до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

13 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства “Збагачувальний комплекс” товариства з обмеженою відповідальністю “Вуглепромислова фірма “Термоантрацит” до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 30 березня 2011 року за № 0511840/0, яке прийняте на підставі висновку відповідача, викладеному в акті перевірки № 187-15-20-32697374 від 24.03.2011 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення- рішення ДПІ в м. Свердловську від 30.03.2011 року за № 0511840/0 про застосування штрафних санкцій.

Не погодившись з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказав на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання сторони не прибули, належним чином повідомлені про розгляд справи, тому відповідно до вимог статті 197 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не повно зясовані обставини справи та судове рішення ухвалено з порушенням матеріальних норм. Так, апелянт зазначає, що штрафні санкції визначені в пункті 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України у розмірі 1 гривня застосовуються за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобовязань в період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2011 року. Відповідач зазначає в скарзі, що позивач несвоєчасно подав до ДПІ податковий розрахунок з комунального податку за 4 квартал 2010 року в порушення вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не вимог Податкового кодексу України. Судом першої інстанції не враховано, що спірне податкове повідомлення рішення від 30.03.2011 року № 0511840/0 прийнято на підставі акту камеральної перевірки № 187-15-20-32697374, яка відбулася саме 24.03.2011 року а не 30.03.2011 року. Камеральна перевірка проводилась стосовно питання не подання податкового розрахунку з комунального податку за 4 квартал 2010 року, а не з питань неподання декларації з податку на додану вартість, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Дочірнє підприємство “Збагачувальний комплекс” ТОВ “Вуглепромислова фірма “Термоантрацит” (ідентифікаційний номер 32697374) зареєстровано виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 08.12.2003, що підтверджується довідкою АБ № 319139 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Позивач перебуває на обліку у ДПІ в м. Свердловську, як платник податків з 02.02.2004 за № 48/74.

Спірним у даній справі є податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2011 року № 0511840/0, яке прийнято на підставі акту перевірки № 187-15-20-32697374 від 24 березня 2011 року. Вказаним рішенням до позивача був застосований на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України штраф в розмірі 1020 грн. за неподання податкового розрахунку з комунального податку за 4 квартал 2010 року в порушення вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», який діяв до 1 січня 2011 року.

Судова колегія стосовно доводів апеляційної скарги, щодо посилання судом першої інстанції в деяких абзацах описової та мотивувальної частин постанови на акт перевірки від 30 березня 2011 року та на неподання позивачем декларації з податку на додану вартість, а також щодо посилання на пункт 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України без фактичного його застосування, свідчить про те, що позов в результаті судового розгляду було задоволено правильно, але з помилковим приведенням деяких норм матеріального права та з помилками при зазначені в судовому рішення фактичних обставин.

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до акту камеральної перевірки від 24 березня 2011 року податковий розрахунок комунального податку за 4 квартал 2010 року був поданий позивачем з порушенням терміну його подання, яким є 9 лютого 2011 року. Фактично податковий розрахунок надійшов до ДПІ 21 лютого 2011 року.

Підставою прийняття спірного у даній справі податкового повідомлення-рішення, відповідач зазначив пункт 120.1 статті 120 Податкового Кодексу України, яким передбачено застосування до платників податків штрафу в розмірі 170 гривень за кожне неподання або несвоєчасне подання податкових декларації (розрахунків), а за ті самі дії вчинені платником податку, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, в розмірі 1020 гривень.

Тобто, наведена норма передбачає як підставу для накладення штрафу в розмірі 1020 грн. фактичне встановлення під час перевірки повторного вчинення платником податку порушення у вигляді неподання податкової звітності.

Акт перевірки № 187-15-20-32697374 від 24 березня 2011 року не містить посилання на повторне вчинення позивачем порушення у вигляді неподання податкового розрахунку з комунального податку.

Крім того, Податковий кодекс України, яким передбачена відповідальність за неподання звітності, як при первинному, так і при повторному виявленні порушення з зазначенням відповідних розмірів штрафних санкцій, набув чинності з 1 січня 2011 року, граничний термін подання звітності з комунального податку за 4 квартал 2010 року був 9 лютого 2011 року, тому 24 березня 2011 року неправомірно було податковим органом встановлено вчинення повторного порушення відносно квартальної звітності з посиланням на приписи пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України. Застосування відповідачем повторності, введеної з 1 січня 2011 року пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, відносно порушень, визначених на підставі норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не відповідає вимогам статті 58 Конституції України та є безпідставним.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції по суті правильно вирішив спір, проте неправильно зазначив обставини справи та навів невірні мотиви, що обумовило зміну судового рішення.

Керуючись статтями 195, 198, 201, 205, 207 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція в м. Свердловську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року змінити в мотивувальній частині, яку вважати правильною в наступній редакції:

«Підставою прийняття спірного у даній справі податкового повідомлення-рішення, відповідач зазначив пункт 120.1 статті 120 Податкового Кодексу України, яким передбачено застосування до платників податків штрафу в розмірі 170 гривень за кожне неподання або несвоєчасне подання податкових декларації (розрахунків), а за ті самі дії вчинені платником податку, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, в розмірі 1020 гривень.

Тобто, наведена норма передбачає як підставу для накладення штрафу в розмірі 1020 грн. фактичне встановлення під час перевірки повторного вчинення платником податку порушення у вигляді неподання податкової звітності.

Акт перевірки № 187-15-20-32697374 від 24 березня 2011 року не містить посилання на повторне вчинення позивачем порушення у вигляді неподання податкового розрахунку з комунального податку.

Крім того, Податковий кодекс України, яким передбачена відповідальність за неподання звітності, як при первинному, так і при повторному виявленні порушення з зазначенням відповідних розмірів штрафних санкцій, набув чинності з 1 січня 2011 року, граничний термін подання звітності з комунального податку за 4 квартал 2010 року був 9 лютого 2011 року, тому 24 березня 2011 року неправомірно було податковим органом встановлено вчинення повторного порушення відносно квартальної звітності з посиланням на приписи пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України. Застосування відповідачем повторності, введеної з 1 січня 2011 року пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, відносно порушень, визначених на підставі норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не відповідає вимогам статті 58 Конституції України та є безпідставним.»

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.А.Васильєва

Судді Е.Г. Казначеєв

А.В. Гайдар