Ухвала суду № 22561222, 20.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року справа №2а/0570/15964/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання: Манаєві М.В.

за участю представників:

від позивача: Гой В.П., Харченко Є.В.

від відповідача: Сорокін А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року по справі № 2а/0570/15964/2011 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку (надалі - СДПІ у м. Донецьку, позивач) звернулась до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (надалі - ПАТ «Донецькміськгаз», відповідач) про стягнення на користь Державного бюджету України з відповідача коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 806027 грн. з рахунків у банках обслуговуючих відповідача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року по справі № 2а/0570/15964/2011 позовні вимоги задоволені, внаслідок чого стягнуто на користь Державного бюджету України з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» кошти за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 806027 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків (а.с.66, 67-68).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просило апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права (а.с.71-73).

В обґрунтування апеляційної скарги зроблено посилання на те, що відповідно до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

На думку апелянта, оскільки при зверненні до суду позивач керувався нормами Податкового кодексу України, перед зверненням із своїм позовом він мав спочатку направити на його адресу податкову вимогу, потім лише через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги позивач мав би право на звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України коштів за податковим боргом з податку на додану вартість.

Натомість, позивачем не було направлено на адресу відповідача податкову вимогу, як того вимагає п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, а тому на сьогоднішній день у позивача відсутнє право звертатися до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України кошти за податковим боргом з податку на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги, вважають судове рішення законним та обґрунтованим. Надали письмові заперечення.

Представник відповідача в судовому засідання підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши осіб, які приймали участь у розгляд справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції ПАТ «Донецькміськгаз» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код 03361081, знаходиться на обліку у СДПІ у м. Донецьку, є платником податку на додану вартість.

Відповідачем у серпні 2011 року подано до позивача податкову декларацію з ПДВ за звітний період липня 2011 року, яким визначив собі податкове зобовязання у сумі 806027 грн. (а.с. 22-23). Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Згідно зі статтею 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що відповідач податкові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені у вказаній податковій декларації не сплатив у строк визначений законом.

Станом на 01.01.2011 р. та на момент звернення позивачем із цим позовом до суду, відповідач має податковий борг, що підлягає примусовому стягненню, а тому, посилання відповідача на необхідність надсилання нової податкової вимоги, прийнятої на підставі Податкового кодексу України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2001р. відповідачем була отримана податкова вимога від 03.12.2001р. №2/68, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.спр.11-12). Колегія суддів зазначає, що з 2001 року по теперішній час у ПАТ «Донецькміськгаз» постійно обліковувався податковий борг, який тільки накопичувався.

Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.11 року, не встановлює податкової амністії для підприємств, що мають податковий борг, а у ст.60 ПКУ відсутні положення, які б давали можливість вважати відкликаними податкові вимоги, що були направлені підприємству-боржнику до набрання чинності ПКУ (до 01.01.11 року).

Крім того, положеннями ПКУ не встановлено, що з набранням чинності цим Кодексом всі заходи з погашення податкового боргу підприємств, які мають податковий борг, здійснені органами ОДПС до 01.01.11 року, є недійсними. Законодавцем не було визначено як у самому Податковому кодексі, а ні в Прикінцевих та перехідних положеннях Кодексу, що з набранням законної сили Податковим кодексом, податкові органи повинні виставляти нові вимоги в умовах наявності старого податкового боргу.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що через 60 календарних днів, згідно з приписами п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, слід відраховувати в умовах, коли податковий борг виник вже після набрання законної сили Податковим кодексом України.

Податкові вимоги направлені ПАТ «Донецькміськгаз» до 01.01.11 року є діючими і з дати направлення податкових вимог сплило не менше 60 календарних днів, тому твердження відповідача про те, що судом порушені вимоги п.95.2 ст.95 ПКУ є безпідставним.

Інші доводи ПАТ «Донецькміськгаз» щодо скасування постанови суду першої інстанції випливають з цього хибного висновку підприємства про те, що СДПІ повинна була після 01.01.11 року направити нову податкову вимогу відповідачу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Донецькміськгаз» є такою, що не ґрунтується на чинному законодавстві, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання по суті.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року по справі № 2а/0570/15964/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року по справі № 2а/0570/15964/2011 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 грудня 2011 року. Ухвала у повному обсязі виготовлена 23 грудня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

А.В. Гайдар