Постанова № 22561054, 16.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойко В.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2011 року справа №2а/0570/14755/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Яманко В.Г. , Васильєва І. А.

при секретарі судового засідання Бєлікова Д.Л.

за участю представників від:

позивача ОСОБА_2 за дов. від 01 вересня 2011 року,

представників відповідача ОСОБА_3 за дов. № 23/837 від 03 листопада 2011 року,

ОСОБА_4 за дов. № 23/964 від 15 грудня 2011року

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Східної митниці

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 02 листопада 2011року

по адміністративній справі № 2а/0570/14755/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Універсальне

обладнання»

до Східної митниці,

про визнання не чинними податкових повідомлень форми «Р», -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Завод «Універсальне обладнання», звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східної митниці про визнання не чинними: податкового повідомлення форми «Р» від 15.08.2011 № 131 на загальну суму податкових зобов'язань 2949,61 грн., у тому числі мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності -2359,69 грн., штрафні санкції 589,92 грн.; податкового повідомлення форми «Р» від 15.08.2011 № 132 на загальну суму податкових зобов'язань 43096,23 грн. у тому числі податок на додану вартість товарів увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності 35054,38 грн., штрафні санкції - 8041,85 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011р. позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Представники відповідача вважають, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не зявися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та першого відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Завод «універсальне обладнання» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 05400783., є субєктом зовнішньоекономічної діяльності.

З 3 червня 2011 року по 15 липня 2011 року Східною митницею було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Завод «Універсальне обладнання» стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.06.2008року по 01.06. 2011року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №26/1/700000000/005400783 від 05 серпня 2011 року.

Відповідно до акту перевірки та не є спірним у цій справі, що в період з 01 жовтня 2008 року по 31 травня 2011 року, позивач здійснював зовнішньоекономічну діяльність на підставі імпортних контрактів, укладених з резидентами Російської Федерації, Польщі, Аргентини, Австрії, Америки.

Відповідно до укладених контрактів підприємство здійснювало ввезення сировини, а саме феросплавів: сілікокальцій, кальцій, магній, які використовується для виробництва дроту.

Відповідно до акту перевірки встановлено заниження ВАТ «Завод «Універсального обладнання» задекларованих витрат на доставку. Загальна сума відхилень від заявленої під час митного оформлення митної вартості складає 172912,19грн. яка підлягає включенню до митної вартості задекларованого товару за вантажно-митними деклараціями.

Відповідно до висновків перевірки ВАТ «Завод «Універсального обладнання» порушені вимоги абзацу три статті 260, абзаців один, два статті 264 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами КМУ) в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, що призвело до недоборів митних платежів у сумі 37 414,07грн. (у тому числі: ввізне мито - 2 359,69грн., ПДВ - 35 054,38грн.), які підлягають перерахуванню до Державного бюджету.

Не погодившись з висновками перевірки 4 серпня 2011 року, звернувся до Східної митниці з запереченнями на акт перевірки (а.с. 86-87 т.1).

За наслідками розгляду наданих позивачем заперечень, відповідачем складено висновок № 11-39/10033 від 15 серпня 2011 року, в якому було зазначено, що висновки щодо недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів правомірні (а.с. 90-92 т.1).

На підставі акту перевірки та відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, 15 серпня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення форми «Р» №131 (ас. 5 т.1/ яким визначенно податкове зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться в Україну субєктами підприємницької діяльності в сумі 2949 грн. 61 коп., з яких за основним платежем - 2359,69 грн., за штрафними санкціями - 589,92 грн. та податкове повідомлення форми «Р» №132 /а.с. 6 т.1/ яким визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності у розмірі 43096,23грн., з яких за основним платежем 35054,38 грн., за штрафними санкціями 8041,85 грн.

Спірним питанням цієї справи є правомірність визначення позивачем суми транспортних витрат, що є складовою митної вартості товарів, імпортованих за ВМД №№ 700000005/9/005070 від 25.05.09, 700000005/9/006251 від 22.06.09, 700000005/9/007093 від 10.07.09, 700000005/9/008049 від 03.08.09, 700000005/9/008301 від 10.08.09, 700000005/9/009631 від 08.09.09, 700000005/9/010334 від 23.09.09, 700000005/9/010764/ від 30.09.09, 700000005/9/011044 від 07.10.09, 700000005/9/011273 від12.10.09, 700000005/9/013273 від17.11.09, 700000005/9/015199 від 22.12.09, 700000012/0/000600 від 21.01.10, 700000012/0/001640 від 12.02.10, 700000012/0/002202 від 24.02.10, 700000012/0/002613 від 04.03.10,700000012/0/003355 від 19.03.10, 700000012/0/004243 від 02.04.10, 700000012/0/005219 від 23.04.10, 700000012/0/005784 від 06.05.10, 700000012/0/007435 від 09.06.10, 700000012/0/007990 від 22.06.10, 700000012/0/008082 від 23.06.10 (кальцій виробництва корпорації ТВЕЛ - завезений зі Словенії), 700000012/0/010189 від 09.08.10, 000012/0/011113 від 27.08.10, 700000012/0/011544 від 07.09.10, 700000012/0/012360 від 22.09.10, 700000012/0/012209 від 21.09.10, 700000012/0/013029 від 04.10.10, 700000012/0/014035 від 20.10.10, 700000012/0/014294 від 25.10.10,700000012/0/014764 від 02.11.10.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, сума транспортних витрат включених позивачем до складу митної вартості товарів ввезенних за вищевказаними ВМД відповідає сумі транспортних витрат визначених у довідках про транспортні витрати, наданих при митному оформленні, але з цим висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи позивач до митної вартості товарів предявлених до митного оформлення за вказаними ВМД включив вартість транспортних витрат до місця перетину митного кордону на підставі довідок про калькуляцію транспортно-експедиційних витрат транспортування вантажу виданих підприємствами перевізниками.

Порядок декларування митної вартості товарів при їх ввезенні в Україну регулюється статтями 259 - 273 Митного кодексу України ( далі МК України) та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження" від 20 грудня 2006 року N 1766 ( далі - Порядок N 1766).

Відповідно до частин першої та другої статті 258 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного Кодексу.

Відповідно до статті 260 МК України для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Статтею 264 МК України визначено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних що підлягають обчисленню.

Відповідно до частини третьої статті 267 Митного кодексу України витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари які документально підтверджено та які підлягають обчисленню.

Відповідно до пункту 8 Порядку N 1766 для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 41 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Частиною першою статті 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Згідно з частиною першою статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем на підтвердження задекларованої вартості транспортних витрат подавались довідки перевізників про транспортні витрати та акти виконаних робіт між позивачем, як замовником та підприємством перевізником, як виконавцем.

Перевірка достовірності задекларованих витрат на транспортування товарів на митну територію України відповідачем здійснена шляхом співставлення даних які містяться в ВМД, ДМВ та в первинних документах бухгалтерського обліку, які були надані позивачем. (додадок №4 до акту перевірки арк. справи 65-70)

З огляду на те, що перевіркою встановлено неможливість виділення із повної ціни транспортування витрати до та після кордону України, з наданих до перевірки вантажно-митних декларацій, первинних бухгалтерських документів, а саме актів виконаних робіт, звітів про використання коштів на відрядження, або під звіт, актів звірок з експедиторами (перевізниками) податкових накладних, банківських виписок, журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів та рахунків, обґрунтованим є сумнів відповідача щодо недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортних товарів та правильності сплати митних платежів.

Колегія суддів зазначає , що відповідач при проведенні перевірки правомірно не врахував транспортні витрати, які зазначені в довідках про вартість транспортних витрат до пункту перетину митного кордону України, оскільки відповідно до Порядку N 1766 зазначені довідки є додатковими документами, які повинні надаватись для підтвердження транспортних витрат разом з договором про перевезення, транспортними та страховими документи.

Матеріали справи не містять в собі ні товарно-транспортих накладних, ні страхових документів. Як вбачається з зазначених довідок та актів виконаних робіт в них не міститься реквізитів товаротранспортного документу за яким здійснювалось перевезення, що також з огляду на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджує твердження відповідача, що зазначені довідки не можуть вважатись первинними документами, які підтверджують фактичний розмір транспортних витрат.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає, що спірні податкові повідомлення форми «Р» Східною митницею винесено відповідно до повноважень та у спосіб передбачений законодавством України, які є обгрунтовним та законними.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального, що є підставою для його скасування та відмові в задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/14755/201 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 р. у справі № 2а/0570/14755/2011 скасувати.

В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства Завод «Універсальне обладнання» до Східної митниці про скасування податкових повідомлень форми «Р» відмовити в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частина постанови складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 16 грудня 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 19 грудня 2011 року.

ГоловуючийЕ.Г. Казначеєв

СуддіВ.Г.Яманко

І.А. Васильєва