Ухвала суду № 22560326, 19.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 року справа №2а-7148/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання: Манаєві М.В.

за участю представників:

від позивача:Ширина О.В.

від відповідача: Старицька Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рубіжанської обєднаної Державної податкової інспекції у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року по адміністративній справі № 2а-7148/11/1270 за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Лізінвест» до Рубіжанської обєднаної Державної податкової інспекції Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року по адміністративній справі № 2а-7148/11/1270 позов Товариства з обмеженої відповідальністю «Лізінвест» задоволений (а.с.236, 237-240 т.5).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області від 28.04.2011 №0001522301, в частині зменшення ТОВ Лізінвест» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 274 400,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 571 747,00 грн., всього на загальну суму 846 147,00 грн. Вирішене питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, безпосередньо п.п. «а» п.200.4 ст.200 ПК України, та ст.ст.72, 159 КАС України, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю. (а.с.242-243 т.5). Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються, неможливістю підтвердити заявлених сум до бюджетного відшкодування з ПДВ з причин не отримання результатів проведення зустрічних перевірок по підприємствам, залучених до схеми постачання, а саме: ТОВ «Укренергохолдінг», ТОВ «ТД «ЛК-Україна», ПП «Імпресс», СТ «Колос», ТОВ «ТД ЛК-Україна», ТОВ «Артколор», при чому ТОВ «Украенергохолдінг» та СТ «Колос» не знаходяться за своїм місцем знаходження. Зазначають, що відшкодуванню підлягають лише ті суми, що були фактично сплачені до бюджету. Податкові повідомлення рішення є обґрунтованими, законними прийнятті на підставі здійсненої перевірки, відповідно до якої встановлені відповідні порушення податкового законодавства.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Представник відповідача апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати постанову та відмовити у задоволенні вимог позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснювався з урахуванням приписів ст..195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» (надалі- позивач, ТОВ «Лізінвест», підприємством) зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації 20.02.2007, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 068 107 0005 018942 (т.1 а.с. 83). Згідно свідоцтва № 100164613, виданого 13.03.2007, позивач є платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 84). ТОВ «Лізінвест» перебуває на обліку в Рубіжанській обєднаній державній податковій інспекції у Луганській області (надалі-відповідач, податковий орган, ОДПІ).

Позивачем подано до Рубіжанської ОДПІ у Луганській області податкові декларації з податку на додану вартість із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача: за січень 2011 року 274400,00 грн. (т.1 а.с.42-43), за лютий 2011 року 572547,00 грн. (т.1 а.с.38-39). Одночасно, позивачем до Рубіжанської ОДПІ у Луганській області подані заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року в сумі 274 400,00 грн. (т.1 а.с.40), за лютий 2011 року в сумі 572 547,00 грн. (т.1 а.с.36). Загальна сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку, складає 846 147,00 грн.

У період з 30.03.2011 по 12.04.2011 Рубіжанською ОДПІ в Луганській області на підставі наказу від 29.03.2011 №112, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лізінвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника в банку за січень та лютий 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 31.01.2011. За результатами перевірки складено акт від 19.04.2011 №135/2301/34933894, (надалі - акт перевірки) в якому відповідач зробив висновок про порушення позивачем п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 року на суму 274400 грн., за лютий 2011 року на суму 572547 грн. При цьому відповідач посилається на неможливість підтвердити взаємовідносини по контрагентах позивача по всьому ланцюгу постачання у звязку із неотриманням відповідей на запити щодо проведення зустрічних звірок та неможливість підтвердження сплати сум податку до Державного бюджету України за результатами проаналізованих даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України (т. 1 а.с.11-26).

Згідно висновків акту перевірки від 19.04.2011 №135/2301/34933894 відповідачем також зроблений висновок про порушення позивачем п.п.196.1.14 п.196.1 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту за січень 2011 року на 800 грн.; на порушення п.п. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у січні 2011 року занижено суму залишку від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів на 21414,00 грн.; на порушення п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України у лютому 2011 року завищено суму залишку від'ємного значення ПДВ попередніх періодів на 800,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № 0001522301 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на суму 274400 грн., за лютий 2011 року на суму 572547,00 грн., всього 846947,00 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн. (т.1 а.с.10).

Встановлена під час перевірки сума заниження позивачем залишку від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів у січні 2011 року в розмірі 21414,00 грн. в оскаржуване повідомлення-рішення не включена.

Не оспорюються висновки податкового органу про порушення ТОВ «Лізінвест» п.п.196.1.14 п.196.1 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту за січень 2011 року на 800 грн., так само встановлені перевіркою порушення п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України у лютому 2011 року та висновок про завищення суми залишку від'ємного значення ПДВ попередніх періодів на 800,00 грн. Тому позивач, відповідно, просить скасувати податкове повідомлення-рішення у частині зменшення ТОВ «Лізінвест» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 274400,00 грн., за лютий 2011 року на суму 571747,00 грн., всього на загальну суму 846 147,00 грн. Сума застосованої штрафної санкції у розмірі 1 грн. позивачем також не оспорюється.

Як вбачається з обставин справи, в межах спірних правовідносин, що виникли між сторонами, сума бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 846 147,00 грн. виникла в результаті провадження позивачем господарської діяльності. Основними вітчизняними постачальниками ТОВ «Лізінвест» у грудні 2010 року, січні та лютому 2011 року були ДП «Донецька залізниця», ТОВ «Укренергохолдінг», ТОВ «ТД «ЛК-Україна», ПП «Імпресс», СТ «Колос», ТОВ «Рубіжанський Краситель», ТОВ «ТД «Ліда ЛК», ТОВ «Артколор».

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Лізінвест» укладено договори: від 02.04.2009 №Г-09/04/02-032 на постачання природного газу з ТОВ «Укренергохолдінг» (т.1 а.с.122-124); від 22.09.2009 №32-ЕЕ-Л09 з СТ «Колос» купівлі продажу електричної енергії (т.1.а.с.125-127); з ТОВ «Рубіжанський Краситель» наступні договори: від 01.01.2010 про надання послуг №7 (т.1 а.с.129-130), договір оренди №6 від 01.01.2010 (т.1 а.с.131-133), договір оренди №15 від 01.01.2010 (т.1 а.с.135-138), договір оренди №26 від 01.01.2010 (т.1 а.с.140), договір про спільне використання технологічних (електричних) мереж №317 від 01.10.2008 (т.1 а.с.142-146), договір про надання послуг №131 від 01.03.2008 (т.1 а.с.147), договір про надання телекомунікаційних послуг №53 від 01.02.2008 (т.1 а.с.148-152), договір на виконання послуг №115 від 12.01.2009 (т.1 а.с.201-203), від 27.03.2008 №5 про надання послуг (т.1 а.с.253-254), від 01.04.2008 №157 на споживання води (т.1 а.с.256-258), від 29.03.2010 №53 договір оренди (т.1 а.с.269-270); від 01.02.2011 контракт №03-02/2011 з ТОВ «ТД «Ліда ЛК» (т.1 а.с.158-160), контракт №03-02/2011 від 01.02.2011 (т.1 а.с.181-184); від 31.08.2010 договір поставки №31/08/2010 з ТОВ «ТД «ЛКУкраїна» (т.1 а.с.162-164); від 16.02.2011 договір поставки №16/02 з ТОВ «Артколор» (т.1 а.с.165-168); від 10.01.2011 договір поставки №1001/1 з ПП «Імпрес» (т.1 а.с.211-212); від 14.12.2010 №412/913 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги з ДП «Донецька залізниця» (т.1 а.с.247-252).

Сума податкових зобовязань та податкового кредиту підтверджені податковими накладними, виписками банків з особового рахунку ТОВ «Лізінвест», реєстрами проведених платіжних документів, платіжними дорученнями. Фактична поставка товарів від контрагентів до ТОВ «Лізінвест» та виконання робіт (послуг) підтверджуються актами приймання-передачі майна (робіт, послуг), видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.1-266, т.3 а.с.1-253, т.4 а.с.1-244, т.5 а.с.1-168).

Документація відповідає вимогам, установленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що також не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Як вбачається з пояснень представника відповідача підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу є неможливість підтвердити факт сплати суми ПДВ по ланцюгам постачання у звязку із неотриманням результатів зустрічних звірок.

Колегія суддів звертає увагу, що в основу визначеного порушення, податковим органом покладений підпункт «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Розділ V Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, визначає платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Колегія суддів зазначає, що позивачем дотримані вимоги підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України. При придбанні товару позивачем сплачено суму податку у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг, та правомірно сформоване відємне значення за наслідками таких господарських операцій.

Колегія суддів погоджує правову позицію суду першої інстанції, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України право платника податку не поставлено в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Чинним законодавством України на покупця товару платника податку не покладено обовязку при формуванні податкового кредиту на заявлені суми відємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

У судовому засіданні відповідачем не доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що за висновками матеріалів зустрічних звірок, проведеними податковими органами по основним постачальникам ТОВ «Лізінвест», встановлено відображення в бухгалтерському і податковому обліку, підтверджено реальність господарських відносин ДП «Донецька залізниця», ТОВ «Укренергохолдінг», ТОВ «ТД «ЛК-Україна», ПП «Імпресс», СТ «Колос», ТОВ «Рубіжанський Краситель», ТОВ «ТД «Ліда ЛК», ТОВ «Артколор» з позивачем ТОВ «Лізінвест» (т.5 а.с.177-226).

На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у відповідача не було підстав для зменшення ТОВ «Лізінвест» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Рубіжанської обєднаної Державної податкової інспекції у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року по адміністративній справі № 2а-7148/11/1270 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 19 грудня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 23 грудня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В. Гайдар