Ухвала суду № 22558702, 13.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року справа №2а/0570/13740/2011 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л. А. , Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання Солодько О.І., за участю представника позивача Стрельченко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі № 2а/0570/13740/2011 за позовом Державного комунального підприємства «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання неправомірними дій з проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року позовні вимоги Державного комунального підприємства «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій податкової інспекції з безпідставного проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень, задоволені частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001982340 від 15 червня 2011 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 196,25 грн., з яких за основним платежем 157,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39,25 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 00020002340 від 15 червня 2011 року про визначення суми податкового зобовязання з частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх обєднань в сумі 327350,00 грн., у тому числі основний платіж в сумі 261880,00 грн. та штрафні санкції в сумі 65470,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001232344 від 15 червня 2011 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 13968,32 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне зясування обставин, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд при ухваленні рішення стосовно обовязку позивача як комунального унітарного підприємства сплачувати до місцевого бюджету частину свого прибутку не врахував, що підприємства, які належать до обласної комунальної власності повинні сплачувати частину свого чистого прибутку у розмірах, які встановлені сільськими, селищними та міськими радами на території яких вони розташовані. За таких обставин висновок суду про протиправність податкового повідомлення-рішення № 00020002340 через відсутність встановленого Донецькою обласною радою розміру та порядку сплати до бюджету частини прибутку позивача є необґрунтованим. Також необґрунтованим є висновок суду про незаконність податкового повідомлення-рішення № 0001982340, оскільки заниження податку на додану вартість у серпні 2009 року на 157 грн. сталося внаслідок завищення податкового кредиту з ПДВ на 933333 грн. за господарською операцією, по якій відсутній обєкт оподаткування. Крім того, суд прийняв до уваги при частковому скасуванні рішення про застосування штрафних санкцій № 0001232344 надані в суді видаткові касові ордери, в яких на час перевірки не було підписів отримувачив готівкових коштів, але копії цих документів під час перевірки позивач не надав, а при судовому розгляді в них вже були зроблені підписи осіб.

Позивач в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державне комунальне підприємство «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» є юридичною особою, є державним комунальним підприємством, заснованим на обласній комунальній власності, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Згідно наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 188 від 13 травня 2009 року розпочато процедуру припинення позивача шляхом приєднання до Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація Центральна служба Української державної будівельної експертизи».

Згідно наказу № 407 від 08 квітня 2011 року, перевірка діяльності позивача призначена на підставі пункту 78.1.7. статті 78 Податкового кодексу України у звязку із припиненням діяльності підприємства. 11 квітня 2011 року на підставі зазначеного наказу відповідачем видано направлення № 139, яке було підписано керівником Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (т. 2 арк. справи 97).

Згідно розписок, направлення на проведення перевірки було отримано 11 квітня 2011 року головою комісії з припинення позивача (т. 2 арк. справи 96).

В період з 11 квітня 2011 року по 04 травня 2011 року відповідачем на підставі Наказу №407 від 08 квітня 2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 04 травня 2011 року.

Результати та висновки перевірки викладені в акті № 628/23-2/22000070 від 12 травня 2011 року (далі акт перевірки). Згідно акту перевірки встановлено порушення вимог підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3, підпунктів 7.2.3, 7.2.4., 7.3.1., 7.4.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 933333,00 грн. у серпні 2009 року та підпункту185.1. статті 185, підпункту 196.1.7. пункту 196.1. статті 196 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобовязань у 2011 році у сумі 933333,00 грн., в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у серпні 2009 року на 157,00 грн.; порушення розділу 2 пункту 2.10, розділу 3 пункту 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року у частині перевищення встановленого ліміту залишку готівки у касі підприємства на 12087,77 грн.; порушення статті 61 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», статті 59 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», рішення Донецької міської ради №7/8 від 04 вересня 2003 року «Про встановлення для підприємств комунальної власності розміру частини прибутку, що підлягає зарахуванню до міського бюджету» що призвело до заниження частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до місцевого бюджету на 261880,00 грн.

15 червня 2011 року на підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002002340 про збільшення грошових зобовязань за платежем: частина прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх обєднань в сумі 327350,00 грн., в тому числі за основним платежем 261 880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65 470,00 грн. (т. 1 арк. справи 30); № 0001982340 про збільшення грошових зобовязань за податком на додану вартість на 196,25 грн., в тому числі за основним платежем 157,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39,25 грн., а також рішення № 0001232344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24175,54 грн. (т. 1 арк. справи 29).

На підставі декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року встановлено, що відємне значення податку звітного періоду дорівнює 933176,00 грн., сума податкових зобовязань звітного податкового періоду складає 892,00 грн., податковий кредит звітного податкового періоду складає 934 068,00 грн. Відповідно до додатку № 5 до вказаної декларації, до складу податкового кредиту звітного податкового періоду позивачем включений податок в сумі 933333,33 грн. за наслідком здійснення господарської операції із Товариством з обмеженою відповідальністю «ФФС О.С.В.» (ІНН 000212596648). Вказана сума податкового кредиту сформована на підставі податкової накладної № 1 від 26 серпня 2009 року (т. 2 арк. справи 94).

Зазначена господарська операція здійснена за договором відступлення права вимоги, укладеного 26 серпня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФФС О.С.В.», за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФФС О.С.В.» відступив, а позивач прийняв право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Централь» у вигляді майнового права на приміщення (обєкт інвестування) 15 поверх загальною проектною площею 653,16 кв.м., що проінвестований в сумі 5600000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 933333,33 грн., за договором інвестування будівництва офісного центру від 04 лютого 2008 року № 001/19-1.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 00020002340 є незаконним, оскільки Донецькою обласною радою не встановлювався розмір та порядок сплати до бюджету частини прибутку позивача і це позбавило його можливості виконувати приписи законів, а податкове повідомлення-рішення №0001982340 є незаконним у звязку із необґрунтованістю висновків податкового органу про відсутність підстав у позивача для включення до податкового кредиту за серпень 2009 року суми 933333,33 грн. на підставі податкової накладної № 1 від 26 серпня 2009 року, виданої за результатами здійснення господарської операції за договором відступлення права вимоги. Скасовуючи частково рішення про застосування штрафних санкцій № 0001232344 на суму 13968,32 грн., суд зазначив, що відповідачем безпідставно невраховані під час визначення залишку готівки в касі видаткові касові ордери, на підставі яких видавалися грошові кошти в сумі 7664,16 грн. та застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 13968,32 грн., оскільки в судовому засіданні встановлено належне їх оформлення, в той час як штрафні санкції у розмірі 10207,22 грн. застосовані правомірно. Відмовляючи в позові в частині визнання протиправними дій податкової інспекції щодо безпідставного проведення перевірки, суд виходив з того, що підставою для її проведення є припинення діяльності позивача і така підстава передбачена ст. 78 ПКУ.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Пунктом 78.1. статті 78 Податкового кодексу України визначені підстави для проведення перевірки, однією з яких є реорганізація чи припинення юридичної особи (п.п. 78.1.7 ПКУ).

Згідно пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії податкової інспекції з безпідставного проведення перевірки можуть бути визнані такими за умови встановлення судом факту проведення перевірки за відсутності на те правових підстав.

З наказу про організацію та проведення перевірки № 407 від 04 квітня 2011 року встановлено, що підставою для її проведення є припинення діяльності позивача. Факт знаходження підприємства позивача у процесі реорганізації (один з різновидів припинення діяльності юридичної особи) підтверджено наказом № 188 від 13 травня 2009 року (т. 1 арк. справи 24), тому відповідачем оформлені належним чином документи на проведення позапланової виїзної перевірки позивача за наявності передбачених законом підстав.

Що стосується вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002002340 від 15 червня 2011 року про нарахування грошових зобовязань у вигляді частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств, суд апеляційної інстанції зазначає, що такий обовязок передбачено статтєю 61 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та статтєю 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», але нормативи та порядок сплати частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань до загального фонду місцевих бюджетів повинні встановлюватися відповідними радами.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії рішення Донецької обласної ради №4/9-192 від 23 квітня 2003 року (т. 1 арк. справи 167-178), підприємство позивача засновано на обласній комунальній власності і включено до переліку обєктів загальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні обласної ради, управління якими передано до відання Донецькій обласній державній адміністрації.

Доказів того, що Донецькою обласною радою або іншим уповноваженим органом приймались рішення, якими б встановлювався порядок та нормативи сплати частини прибутку комунальних підприємств, заснованих на спільній власності територіальних громад, та підпорядкованих Донецькій обласній раді чи її органам надано не було.

Посилання відповідача при прийнятті спірного рішення на рішення Донецької міської ради № 7/8 від 04 вересня 2003 року, суд до уваги не приймає, оскільки воно поширюється виключно на підприємства, організації та установи комунальної власності міста Донецька і не може поширюватись на позивача.

Оскільки встановлено відсутність нормативу та порядку сплати позивачем частини чистого прибутку (доходу) та необґрунтованість застосування відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення положень рішення Донецької міської ради № 7/8, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про відсутність підстав для визначення відповідачем основного зобовязання та відповідно штрафних санкцій.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001982340 про збільшення грошових зобовязань за податком на додану вартість на 196,25 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як підстава для донарахування податку на додану вартість в акті перевірки зазначено, що підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту звітного податкового періоду серпня 2009 року ПДВ в сумі 933333,00 грн., нарахованого у звязку із здійсненням операції з відступлення права вимоги, оскільки виходячи зі змісту статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з передачі майнових прав не є обєктом оподаткування. Відображення зазначеної операції в податковому обліку позивача призвело до завищення податкового кредиту у серпні 2009 року на 933333,00 грн. та відповідно до заниження зобовязань з податку на додану вартість звітного періоду на 157,00 грн.

Підставою для включення до складу податкового кредиту податку в сумі 933333,33 грн. стала господарська операція з відступлення права вимоги на підставі укладеного 26 серпня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФФС О.С.В.» договору.

Пунктом 3.1.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Виходячи з приписів пункту 1.4. статті 1 вказаного Закону, поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Пунктом 1.17 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що певні терміни, зокрема «товари, основні фонди та нематеріальні активи», розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 1.6. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Згідно пункту 1.2. статті 1 вказаного Закону, нематеріальним активом є об'єкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що майнове право є різновидом нематеріального активу та є товаром у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість». Майнове право входить до визначення терміну нематеріального активу, а тому цивільно-правові угоди, умовами яких визначено перехід прав на такого роду активи є операцією з постачання товарів.

За таких обставин операція з переуступки першим кредитором майнового права на приміщення (обєкт інвестування) 15 поверх загальною проектною площею 653,16 кв.м., обєкта будівництва з наступною компенсацією вартості такого права першому кредитору за відповідним договором є об'єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0001982340 від 15 червня 2011 року, яким позивачу було збільшено грошові зобовязання з податку на додану вартість на 196,25 грн., та наявність підстав для його скасування.

Щодо правомірності спірного рішення № 0001232344 від 15 червня 2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно акту перевірки, вказане рішення прийнято у звязку із встановленням порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що полягало у перевищенні встановленого ліміту залишку готівки у касі.

Згідно пункту 1.2. розділу 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ №.637 від 15 грудня 2004року в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, касовою операцією є операція підприємства (підприємця) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

На підставі наказів по підприємству від 02 січня 2008 року та від 05 січня 2009 року був встановлений ліміт залишку готівки в сумі 170,00 грн.

Пунктом 3.1 глави 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Як зазначено в акті перевірки, підприємством позивача у перевіряємому періоді здійснено видачу готівкових коштів працівникам підприємства за видатковими касовими ордерами, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Сума готівкиза зазначеними видатковими касовими ордерами додана до залишку готівки в касі в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи. Перелік видаткових касових ордерів, які оформлені неналежним чином, відображені в акті перевірки.

В ході судового розгляду справи судом першої інстанції були досліджені зазначені в акті перевірки видаткові касові ордери і було встановлено, що у видаткових касових ордерах № 495 від 16 вересня 2008 року, № 570 від 17 листопада 2008 року, № 609 від 30 грудня 2008 року, №257 від 25 квітня 2008 року, № 8 від 06 лютого 2009 року, на підставі яких видано готівку на загальну суму 7664,16 грн., міститься інформацію про особу, яка отримувала грошові кошти, реквізити документа, який посвідчує особу, яка отримує кошти, а також підпис одержувача грошових коштів. В той же час в копіях видаткових ордерів № 114 від 16 червня 2009 року, №115від 16 червня 2009 року, № 239 від 25 квітня 2008 року, № 242 від 25 квітня 2008 року, № 177 від 01 квітня 2008 року, № 198 від 01 квітня 2008 року, на підставі яких видано готівку на загальну суму 5609,42грн., відсутні підписи отримувачів коштів.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано було зроблено висновок, що позивачем касові операції щодо видачі коштів в сумі 7664,16 грн. було оформлено відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, тому висновок відповідача про наявність порушення, з яким повязано застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 13968,32 грн., є неправомірним.

Згідно ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належних доказів, що спростовують обставини наявності на видаткових ордерах на видачу готівкових коштів в сумі 7664,16 грн. підпису особи, що їх отримала, надано не було.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем безпідставно застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 13968,32 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі № 2а/0570/13740/2011 за позовом Державного комунального підприємства «Донецька обласна служба Української державної інвестиційної експертизи» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання неправомірними дій з проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 16 грудня 2011 року.

Колегія суддівМ.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова