Ухвала суду № 22557572, 12.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 року справа №2а/0570/15123/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Яманко В.Г. , Васильєва І. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального

захисту інвалідів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 10 листопада 2011 року

у справі 2а/0570/15123/2011

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального

захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю

аудиторської фірми «Контроль-аудит»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми «Контроль-аудит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 7572,22 грн. та пені в сумі 286,02 грн., у загальній сумі 7858,24 грн.

В обґрунтуванні зазначено, що відповідачем недотриманий норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у 2010 році на підприємстві відповідача не працювали інваліди. Таким чином на думку позивача, були порушені приписи ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закон), що є підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій. Через порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які зазначені відповідачем у звіті по формі № 10-ПІ, які сплачуються підприємствами в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, позивач посилаючись на ст. 20 Закону, відповідачем нарахована сума пені.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю(а.с.69-71). Суд першої інстанції при прийнятті судового рішення виходив з того, що відповідачем вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а вакантні посади для інвалідів не були зайняті не з вини відповідача.

В апеляційній скарзі, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач обґрунтував скаргу тим, що з вини відповідача не виконані вимоги чинного законодавства щодо додержання встановленого нормативу та створення робочих місць для інвалідів, що обумовлює притягнення його до відповідальності за невиконання вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції скасуванню.

Представник відповідача вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми «Контроль-аудит» є юридичною особою та включено до ЄДРПОУ за № 22022137, веде діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» були затверджені Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі Порядок подання звітів); Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок сплати санкцій та пені).

Згідно пункту 2 Порядку подання звітів, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. За цим же пунктом інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

24 лютого 2011 року відповідачем був поданий позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (арк. спр. 7,63), за яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 9 осіб, кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 0, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону № 875 1. Згідно з розрахунками позивача сума адміністративно-господарських санкцій разом з пенею складає 7572,22 грн. .

До справи відповідачем в якості доказів надані звіти до Первомайського міського центру зайнятості про наявність вакансій, в тому числі вільних робочих місць для інвалідів (арк. спр. 27-37) станом на 26 січня 2010 року, на 26 березня 2010 року, на 16 квітня 2010 року, на 20 травня 2010 року, на 22 червня 2010 року, на 20 липня 2010 року, на 30 серпня 2010 року, на 24 вересня 2010 року, на 19 жовтня 2010 року, на 17 листопада 2010 року, на 21 грудня 2010 року.

Отримання щомісячно на протязі 2010 року звітів про наявність вакантних місць та вакантних посад позивачем не спростовується. Окрім того відповідно до матеріалів справи позивач не направляв на працевлаштування до відповідача інвалідів, тобто відповідачем протягом 2010 року відмов у прийнятті на роботу інвалідів за направленням центру зайнятості не було.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати санкцій та пені роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

За розрахунками Фонду соціального захисту інвалідів (арк. спр. 8-9) адміністративно-господарські санкції за наявність у відповідача 1 нествореного робочого місця для забезпечення працевлаштування інвалідів склали 7572,22 грн. та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 286,02 грн..

Колегія суддів, з приводу наведених позивачем підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції застосовуються за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, тобто при вирішенні питання щодо застосування санкцій Фонд соціального захисту інвалідів повинен зясувати питання щодо фактичного створення місця для інвалідів та врахувати подання субєктами господарювання інформації про створені вільні робочі місця для інвалідів до центрів зайнятості.

За пунктом 2.2 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. N 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 р. за N 552/13819, пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання. Пеня нараховується згідно частини 2 статті 20 Закону № 875 за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, але у випадку розрахунку санкцій саме Фондом соціального захисту інвалідів, вони повинні бути предявлені в досудовому порядку субєкту господарювання до сплати з встановленням термінів. При цьому, згідно пункту 3.4 наведеного Порядку нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Згідно з пунктом 2.3 Порядку нарахування пені та її сплати, адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, яке сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Для застосування адміністративно-господарських санкцій субєкт владних повноважень повинен встановити склад порушення, встановити ступінь вини субєкта господарювання та причинно-наслідковий зв'язок між порушенням та виною. Реалізація цих положень позивачем можлива під час проведення перевірки відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року.

Матеріали справи не містять акт перевірки відповідача, відсутні докази врахування позивачем фактів створення відповідачем робочих місць для інвалідів, звітування до центру зайнятості та відсутність осіб-інвалідів, які б виявили бажання працювати у відповідача.

Як вбачається з визначення адміністративно-господарської санкції, то вона є альтернативою зобовязанню субєкта господарювання створити місце для інваліда, тому при фактичному створенні місця для інваліда, підстави для застосування заходів відповідальності відсутні. За частиною 1 статті 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, тому у разі відсутності фактів звернення інвалідів та необґрунтованої відмови підприємством в їх працевлаштуванні така складова відповідальності, як вина субєкта господарювання відсутня.

Вищезазначене свідчить про виконання відповідачем обовязку, передбаченого діючим законодавством щодо забезпечення певної кількості робочих місць для інвалідів та відсутності фактів відмови відповідачем в працевлаштуванні інвалідів.

З огляду на викладене в даній ухвалі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та залишає постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/15123/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/15123/2011 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 16 грудня 2011 року

Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв

Судді: В.Г. Яманко

І.А.Васильєва