Постанова № 22556517, 10.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2012 № 40/436

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Вербицької О.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря Горголь І.С.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, (дов. від 28.03.2012 року № 15/32);

відповідача: ОСОБА_2, (дов. від 09.04.2012 року № 11/01-42/621);

третьої особи: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ СІ ЕЙ ГРУП”

на рішення господарського суду м. Києва

від 02.02.2012 року

у справі № 40/436 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ СІ ЕЙ ГРУП”

до Федерації професійних спілок України

третя особа Закрите акціонерне товариство «Виробнича фірма «Єврокомплекс»

про стягнення боргу 514631, 63 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.02.2012 року у справі № 40/436 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” (далі - позивач, ТОВ “ДІ СІ ЕЙ ГРУП”) до Федерації професійних спілок України (далі - відповідач), за участю третьої особи - Закритого акціонерного товариства «Виробнича фірма «Єврокомплекс» (далі третя особа, ЗАТ «Виробнича фірма «Єврокомплекс») про стягнення боргу 514631, 63 грн. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Федерації професійних спілок України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІСІЕЙГРУП” інфляційні нарахування в розмірі 47640 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 89 286 грн.. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2738 грн.. 52 коп.

В частині стягнення пені у розмірі 295737,50 грн. та 4999,55 грн. інфляційних нарахувань в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року апеляційну скаргу ТОВ “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 10.04.2012 року.

10.04.2012 року до початку судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких Федерація професійних спілок України просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

10.04.2012 року в судове засідання в апеляційній інстанції зявились представники позивача та відповідача. В судовому засіданні представником позивача заявлено уточнення щодо вимог апеляційної скарги, відносно розміру пені, де замість 308517,94 коп., ТОВ “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” просить стягнути 295737,50 грн. пені.

Представники третьої особи у судове засідання не зявились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки, визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, двохмісячний строк вирішення спору закінчується, а представники в судове засідання не являються, судова колегія вважає за можливе також застосувати положення Конвенції та здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2011 року у справі № 40/85 за первісним позовом ТОВ “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” до Федерації професійних спілок України, третя особа ЗАТ “Виробнича фірма “Єврокомплекс” про стягнення заборгованості в сумі 5 896 227,39 грн. та за зустрічним позовом Федерації професійних спілок України до ТОВ “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” і ЗАТ “Виробнича фірма “Єврокомплекс” про визнання недійсним договору, первісний позов задоволено частково, стягнуто з Федерації професійних спілок України на користь ТОВ “ДІСІЕЙГРУП” суму основної заборгованості в розмірі 3970000 грн. 00 коп., пеню в розмірі 350759,28 грн. 28 коп., інфляційні нарахування в розмірі 540520 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 182 354,79 грн. 00 коп., витрати по сплати державного мита у розмірі 25500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 року, вищевказане рішення залишено без змін.

Вищевказаним рішенням зокрема, встановлено, що 13.03.09 між Федерацією професійних спілок України та ЗАТ “Виробнича фірма “Єврокомплекс” було укладено договір № 1303-1-ФП про поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (далі Договір № 1303-1).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 1303-1 ЗАТ “Виробнича фірма “Єврокомплекс” зобовязалось надати Федерації професійних спілок України поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 500000,00 грн. строком до 13.04.2009, а Федерація професійних спілок України зобовязалась прийняти та повернути суму фінансової допомоги на умовах укладеного договору.

Пунктом 1 додаткової угоди від 30.03.2009 року до Договору № 1303-1-ФП сторони виклали редакцію п. 1.1. Договору № 1303-1-ФП, відповідно до якої ЗАТ “Виробнича фірма “Єврокомплекс” зобовязалося надати Федерації професійних спілок України фінансову допомогу в розмірі 1 500 000,00 грн. строком до 13.04.2009, а Федерація професійних спілок України зобовязалася прийняти та повернути суму фінансової допомоги на умовах укладеного договору.

Пунктом 1 додаткової угоди від 27.04.2009 року до Договору № 1303-1-ФП сторони змінили редакцію п. 1.1. Договору № 1303-1-ФП, відповідно до якої ЗАТ “Виробнича фірма “Єврокомплекс” зобовязалося надати Федерації професійних спілок України фінансову допомогу в розмірі 2 500 000,00 грн. строком до 30.06.2009 року, а Федерація професійних спілок України зобовязалась прийняти та повернути суму фінансової допомоги на умовах укладеного договору.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума перерахованої ЗАТ “Виробнича фірма “Єврокомплекс” на користь Федерації професійних спілок України поворотної безвідсоткової фінансової допомоги за Договором № 1303-1-ФП склала 4 000 000,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 21.04.2010 року між ЗАТ “Виробнича фірма “Єврокомплекс” та ТОВ “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” було укладено договір про відступлення права вимоги.

Також, слід зазначити, що рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2011 року у справі № 40/85 було визнано належною часткову оплату боргу на користь належного кредитора перераховані відповідачем за первісним позовом грошові кошти в сумі 30000,00 грн., у звязку з чим, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 3970000 грн. було визнано судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вищевказаним рішенням було стягнуто з відповідача на користь позивача за несвоєчасне виконання договірних зобовязань пеню уза період з 26 травня 2010року по 25листопада 2010 року (за шість місяців) у розмірі 350759,28 грн., а також штрафні санкції у вигляді 3 % річних у розмірі 182 354,79 грн. та інфляційних нарахувань - 540020,00 грн. за період визначений позивачем з 05.03.2010 р. по 13.04.2011 р.

Отже, наявність грошового зобовязання відповідача перед позивачем у розмірі 3970000,00 грн. та настання строку його виконання підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2011 р. у справі № 40/85, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

На виконання вищевказаного рішення суду, було видано відповідний наказ та відкрито виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне грошове зобовязання відповідача перед позивачем було частково погашене протягом 26-28 грудня 2011 року на суму 2569597,04 грн., що підтверджується виписками з банківських рахунків відповідача, зокрема з рахунків відповідача списано кошти 26.12.2011 629,18 грн., 27.12.2011 р - 1 600,65 грн., 109146,63 грн., 6786,84 грн., 2103000, 00 грн. та 28.12.2011 р. 128433,74 грн.

Отже, спірне грошове зобов'язання припинилось лише в частині 26-28.12.2011 р., а відтак має місце прострочення його виконання по 25.12.2011 р., на основну суму зобовязання у розмірі 3970000,00 грн. та з 29.12.2011 р. по 25.01.2012 р. на суму 2499 773,03 грн.

Слід зазначити, спір у справі № 40/436 виник у звязку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобовязання за Договором № 1303-1-ФП відповідно до рішення суду у справі № 40/85, що на думку позивача є підставою для застосування визначеної ч. 2 статті 625 ЦК України відповідальності (інфляційних втрат та 3 % річних) а також пені на підставі ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 ГК України та п. 4. Договору № 1303-1-ФП від 13.03.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 52639,55 грн., зокрема: 47640,00 грн., розрахованих у період з 14.04.2011 р. по 25.12.2011 р., на основну суму заборгованості 3970000,00 грн. та 4999,55 грн., розрахованих у період з 29.12.2011 р. по 31.12.2011 р., на суму основної заборгованості 2449773,03 грн., а також 3 % річних у розмірі 89286,05 грн., а саме: 83533,15 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобовязання у період з 14.04.2011 р. по 25.12.011 р., на основну суму заборгованості 3970000,00 грн. та 5752,90 грн. - за період з 29.12.2012 р. по 25.01.2012 р. на суму заборгованості 2499773,03 грн., та пені у розмірі 308517,94 грн., за період з 13.06.2011 р. по 12.12.2011 р. за невиконання грошового зобовязання за договором № 1303-1-ФП

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до вимог ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 323 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані вимоги чинного законодавства, дослідивши матеріли справи, колегія суду приходить до висновку, що ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами Договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктами 4.1.,4.2. Договору № 1303-1-ФП, в разі виконання або неналежного виконання умов даного договору, винна сторона несе відповідальність в порядку, встановленому діючим законодавством України. У випадку порушення строків повернення суми фінансової допомоги, Позичальник зобовязаний сплатити на користь Позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості.

Відповідно до п. 6.2 вищевказаного Договору, від діє до 30 квітня 2009 року, але не раніше моменту повного виконання позичальником прийнятих на себе зобовязань.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 89286,05 грн., та інфляційних втрат у розмірі 47640,00 грн., нарахованих за період з 29.12.2011 року по 31.12.2011 рік. В той же час, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в стягнення інфляційних нарахувань в частині 4999,55 грн.

Правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням також підтверджується, зокрема п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011 року.

В свою чергу, щодо позовних вимог ТОВ “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” про стягнення пені у розмірі 308517,94 грн. колегія суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже зазначалось вище, чинним законодавством передбачено, що ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами Договору.

Враховуючи викладене, колегія суду вважає, що з урахуваннями положень п. 4.1,4.2,6.2 Договору та норм чинного законодавства, вимоги позивача щодо стягнення пені з Федерації професійних спілок України підлягають частковому задоволенню, а саме за шість місяців в сумі 295737 грн. 50 коп.

Слід зазначити, що вказана правова позиція колегії суду ґрунтується на розясненнях Вищого арбітражного суду України від 16.04.1993 року, № 01-6/438 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішення господарських спорів», в редакції від 31.05.2002 року, що чинна на даний час: - якщо після задоволення позову зобовязання не буде виконано, позивач має право знову звернутись до господарського суду з позовом про стягнення санкцій за наступні шість місяців.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” до Федерації професійних спілок України про стягнення боргу 514631, 63 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ТОВ “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно зясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку, порушень норм матеріального права, які призвели до зміни рішення у справі, в частині стягнення пені.

Судовий збір стягується відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” задовольнити повністю.

Рішення господарського суду м. Києва від 02.02.2012 року у справі № 40/436 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ СІ ЕЙ ГРУП” до Федерації професійних спілок України, за участю третьої особи - Закритого акціонерного товариства «Виробнича фірма «Єврокомплекс» про стягнення боргу 514631, 63 грн. скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Федерації професійних спілок України пені у розмірі 295737 грн. 50 коп.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

« 2. Стягнути з Федерації професійних спілок України (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 00014479) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю«ДІСІЕЙГРУП» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ34530063) пені у розмірі 295737 грн. 50 коп., інфляційні нарахування в розмірі 47640 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 89 286 грн.. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 653 грн. 26 коп.»

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Федерації професійних спілок України (01012, м. Київ, Майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 00014479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю“ДІСІЕЙГРУП” (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ34530063) 2 957 грн. 387 коп. витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобовязати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

Справу № 40/436 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяВербицька О.В.

СуддіБуравльов С.І.

Андрієнко В.В.