Рішення № 22555012, 04.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.12 Справа№ 5015/1061/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:

Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк”, м. Київ

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Гурон Груп”, м. Миколаїв, Львівська область

про:

стягнення 10272 грн. 95 коп.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі Савчин І.О.

Представники сторін:

від позивача: Федик Н. В. –представник;

від відповідача: не з”явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк”, м. Київ, надалі –позивача, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гурон Груп”, м. Миколаїв Львівської області, надалі –відповідач, про стягнення коштів в сумі 10272,95 грн., в т.ч. основного боргу у розмірі 10000,00 грн., пені у розмірі 228,69 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 44,26 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04.04.2012 р.

04.04.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшло письмове клопотання позивача про долучення до матеріалів справи ряду документів.

В засідання суду 04.04.2012 р. з’явився лише представник позивача, який надав усні пояснення по суті спору, просив суд задоволити позовні вимоги повністю. Відповідач в судове засідання 04.04.2012 р. уповноваженого представника не неправив, вимог ухвали суду не виконав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 8160001460575.

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

В судовому засіданні 04.04.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 09.04.2012 р.

Вислухавши уповноваженого представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне:

Між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, 29.12.2011 р. укладено договір оренди баштового крану № 1.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння баштовий кран POTAIN IGO 50, 2008 року випуску, заводський номер 412337, ринкова вартість якого з ПДВ становить 1208644,81 грн.

Факт передачі майна в користування відповідачу підтверджується долученим до матеріалів справи актом приймання - передачі майна, що орендується, до договору оренди баштового крану № 1 від 29 грудня 2011 року, який підписано представниками обох сторін та скріплено відтисками круглих печаток позивача і відповідача.

Відповідно до п. 4 договору термін оренди становить з 29 грудня 2011 року до 06 січня 2012 року. Орендна плата згідно п. 5.1 договору встановлена у розмірі 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ, за весь строк оренди.

У зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість, а також пеню, що підтверджується копією листа за вих. № ЛД –12/12 від 27.01.2012 р. Однак, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив також з наступного.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (господарських зобов’язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.2 договору орендар сплачує орендну плату не пізніше 06 січня 2012 року.

Отже, господарське зобов’язання, яке виникло між позивачем та відповідачем за договором оренди баштового крану в силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України має бути належним чином виконане відповідно до вказівок закону та відповідного договору.

Таким чином, до стягнення з відповідача правомірно підлягає сума боргу у розмірі 10000,00 грн.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9 договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів за вимогою орендодавця сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок суми пені, поданий позивачем, у межах подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення, прийшов до висновку, що стягненню з відповідача правомірно підлягає пеня в сумі 228,69 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума трьох процентів річних у розмірі 44,26 грн. нарахована позивачем правомірно та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Слід зазначити, що відповідачем заборгованість в сумі 10000,00 грн., нараховані пеня в сумі 228,69 грн. та інфляційні нарахування в сумі 44,26 грн. визнано, оскільки позивачем до матеріалів справи долучено оригінал акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2012 р., який підписаний представниками позивача й відповідача та скріплений круглими печатками сторін спору.

В ч. 1 ст. 4-3 ГПК України закріплений принцип змагальності, який є визначальним принципом господарського процесу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг, пеню, інфляційні нарахування не сплатив, проти заявленого позову у встановленому законом порядку не заперечив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення повністю.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк”, м. Київ, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гурон Груп” (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 38; код ЄДРПОУ 37265224) на користь Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк” (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А; код ЄДРПОУ 23362711) 10000, 00 грн. основного боргу, 228,69 грн. пені, 44,26 грн. трьох відсотків річних та 1609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя Артимович В.М.