Ухвала суду № 22552555, 16.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2011 року справа №2а/0570/7077/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.

суддів Білак С. В. , Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Варчук О.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 21.05.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність від 22.10.10р., ОСОБА_4 довіреність від 09.06.11р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011р. у справі № 2а/0570/7077/2011 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №000122344/1 від 21.04.2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011р. у справі № 2а/0570/7077/2011 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.04.2011 року № 0000122344/1.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010р, за результатами якої складений акт від 08.04.2011р. № 565/23-313/31226834 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.04.2011р. № 0000122344/1, яким позивачеві згідно п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України було зменшено відємне значення з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010р. на загальну суму 13829826 грн.

Підставою для прийняття наведених рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.юп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В основу висновків акту перевірки полягли ознаки нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Аліскар», ОП «Шахта ім..ОСОБА_5», ТОВ «Діон Плюс», ПП «Простор»,ТОВ «АС-Плюс», ТОГВ «Будартель», ТОВ «Континент НафтоТрейд», ТОВ «Газова компанія Енергоресурс», МПТП «Славутич», ТОВ «Стромацемент», ТОВ «Магистраль», ПП «Елеком»,ТОВ «АдакорВосток», передбачені ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.1ст.216, ст..228 Цивільного кодексу України. Податковий орган вважає, що наведені правочини фактично не були спрямовані на настання правових наслідків обумовлених ним, зокрема на отримання прибутку, а були направлені на отримання вигоди лише за рахунок відшкодування ПДВ з Державного бюджету України. Такі правочини учинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

За вимогами п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 наведеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобовязань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобовязанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

За приписами п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Зазначені в акті перевірки податкові накладні, що складені ТОВ «Аліскар», ОП «Шахта ім..ОСОБА_5», ТОВ «Діон Плюс», ПП «Простор»,ТОВ «АС-Плюс», ТОГВ «Будартель», ТОВ «Континент НафтоТрейд», ТОВ «Газова компанія Енергоресурс», МПТП «Славутич», ТОВ «Стромацемент», ТОВ «Магистраль», ПП «Елеком»,ТОВ «АдакорВосток», відповідають вимогам п.п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. На дату здійснення спірних господарських операцій зазначені підприємства були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій по придбанню товару, послуг у ТОВ «Аліскар», ОП «Шахта ім..ОСОБА_5», ТОВ «Діон Плюс», ПП «Простор»,ТОВ «АС-Плюс», ТОГВ «Будартель», ТОВ «Континент НафтоТрейд», ТОВ «Газова компанія Енергоресурс», МПТП «Славутич», ТОВ «Стромацемент», ТОВ «Магистраль», ПП «Елеком»,ТОВ «АдакорВосток» позивачем до матеріалів справи було надано акти приймання-передачі вугільної продукції, залізничні квитанції про приймання вантажу, рахунки-фактури, видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт,податкові накладні, які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними . Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобовязань породжує негативні наслідки саме для цих підприємств та не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011р. у справі № 2а/0570/7077/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011р. у справі № 2а/0570/7077/2011 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 грудня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 грудня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок