Ухвала суду № 22550891, 14.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 року справа №2а-0570/15381/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Дяченко С.П. , Сіваченка І.В.

присекретарі: Касьяновій В.М.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1, представник за дов. № 5078

відповідача: ОСОБА_2, представник за дов. від 12.09.11р

ОСОБА_3, представник за дов. від 23.11.11р.

розглянувши у відкритому Контрольно-ревізійного управління в

судовому засіданні апеляційну скаргу Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від09 листопада 2011 року

по адміністративній справі № 2а-0570/15381/2011

за позовом Сніжнянської виправної колонії Державного

департаменту України з питань виконання

покарань в Донецькій області (№ 127)

до Контрольно-ревізійного управління

в Донецькій області

Контрольно-ревізійного відділу у м.Сніжному

про скасування вимоги від 12.08.2011р.

№27-13/1113,-

ВСТАНОВИЛА:

Сніжнянська виправна колонія Державного департаменту України в питань виконання

покарань в Донецькій області звернулася до суду з позовом до Контрольно-ревізійного м.Сніжне про визнання протиправними дій щодо винесення вимоги КРВ у м.Сніжне від 12.08.2011р. № 27-13/1113 та її скасування (т. 1 а.с.3-11).

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (т.2.а.с.53-54) та просив суд скасувати вимогу КРВ у м.Сніжне від 12.08.2011р. № 27-13/1113 «щодо усунення окремих видів порушень, які виявлені в ході ревізії», в частині вимагання:

-провести донарахування і виплату працівникам добових витрат у сумі 7,99 тис. грн., які не були виплачені під час перебування у відрядженні;

-відшкодувати за рахунок осіб (начальника Сніжнянської виправної колонії (№ 127) ОСОБА_4 і головного бухгалтера ОСОБА_5), винних у зайвому виділенні бюджетних коштів у сумі 52023,60 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130,133,136 КЗпПУ;

-стягнути з осіб (начальника Сніжнянської виправної колонії (№ 127) ОСОБА_4 і головного бухгалтера ОСОБА_5, бухгалтера ОСОБА_6.,водія ОСОБА_7), винних у понаднормативному списанні матеріальних цінностей на суму 561,95 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст..ст.130,133,136 КЗпПУ;

-відобразити в обліку дебіторської заборгованості (сумову різницю) у сумі 9506 грн. Стягнути з постачальника ТОВ «ГОФ «Алмазна» зайві виплати шляхом повернення коштів або товару (вугілля). В іншому випадку стягнути з винних осіб у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розміру, встановленому ст.ст.130-136 КЗпПУ.

Ухвалою суду від 28 вересня 2011 року позов в частині визнання протиправними дій щодо винесення вимоги КРВ у м.Сніжне від 12.08.2011р. № 27-13/1113 залишено без розгляду (т. 2 а.с.57).

Ухвалою суду від 28.09.2011р. суд залучив до участі у справі другого відповідача Контроль-ревізійний відділ у м.Сніжне ( т. 2 а.с.58).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року позов задоволений частково ( т. 2 а.с.150-156).

Скасовано вимогу КРВ у м.Сніжне від 12.08.2011р. № 27-13/1113 в частині вимагання відшкодування за рахунок осіб (начальника Сніжнянської виправної колонії (№ 127) ОСОБА_4 і головного бухгалтера ОСОБА_5), винних у зайвому виділенні бюджетних коштів у сумі 52023,60 грн. шкоди у порядку та розмірі встановленому ст..ст.130,133,136 Кодексу законів про працю України.

Скасовано вимогу КРВ у м.Сніжне від 12.08.2011р. № 27-13/1113 в частині стягнення з постачальника ТОВ «ГОФ «Алмазна» зайвої виплати шляхом повернення коштів або товару (вугілля) на суму 9506,00 грн. В іншому випадку стягнуто з винних осіб у проведенні зайвих виплат шкоду у порядку та розміру, встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що при вирішенні спору в частині вимагання відшкодування за рахунок осіб (начальника Сніжнянської виправної колонії (№ 127) ОСОБА_4 і головного бухгалтера ОСОБА_5), винних у зайвому виділенні бюджетних коштів у сумі 52023,60 грн. шкоди у порядку та розмірі встановленому ст..ст.130,133,136 Кодексу законів про працю України, суд дійшов висновку, що відповідач визначав порушення критерію обґрунтованості та ефективності при складанні кошторису на свій розсуд, при цьому відповідач посилається на бюджетний період (рік), протягом якого мають бути використані усі наявні на його початок залишки вугілля.

Різниця між річною потребою у вугіллі та його фактичним надходженням у 2009 році складає 76 тон та у 2010 році -107 тон. Тобто наявні асигнування не покривають фактичної необхідності позивача у вугіллі. За таких обставин, суд першої інстанції вважає необґрунтованим висновок відповідача про завищення розміру асигнувань на придбання вугілля при складанні кошторису на 2009-2010рр.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що відповідачем не наведено норми права, яка б передбачала обов»язкову відсутність залишків палива на кінець бюджетного року 31 грудня. Суд не вбачав порушення критерію ефективності у забезпеченні позивачем залишків вугілля на вказану дату, достатніх для обігріву службових приміщень до кінця опалювального періоду. Фактів нецільового використання вугілля або погіршення його якості внаслідок тривалого зберігання на складі відповідачем не встановлено. Планування самостійного завезення вугілля запроваджене саме на опалювальний період, а не на бюджетний рік.

Щодо скасування вимоги КРВ у м.Сніжне від 12.08.2011р. № 27-13/1113 в частині стягнення з постачальника ТОВ «ГОФ «Алмазна» зайвої виплати шляхом повернення коштів або товару (вугілля) на суму 9506,00 грн., суд першої інстанції зазначив, що будь-які зміни до вимоги, у тому числі виправлення або уточнення, мають надсилатися підконтрольній установі, а не суду.

Суд не встановив постачання вугілля на адресу позивача ТОВ «ГОФ «Алмазна, тому вважав вимоги відповідача 2 стягнути з постачальника ТОВ «ГОФ «Алмазна» зайві виплати шляхом повернення коштів або товару (вугілля) протиправними. Крім того, судом першої інстанції враховано, що позивач безпосередньо не має договірних відносин з ТОВ «Інтерколтрейд», не є платником за одержане вугілля, а тому не вправі відображати дебіторську заборгованість або стягувати зайві виплати з цього підприємства.

Суд першої інстанції вважає обґрунтованим твердження позивача про документальне підтвердження результатів власних вимірювань температури, що обумовлює відмову у задоволенні позовних вимог в частині вимагання від позивача стягнути з осіб (начальника Сніжнянської виправної колонії (№127) ОСОБА_4, головного бухгалтера ОСОБА_5, ОСОБА_6., водія ОСОБА_7), винних у понаднормативному списанні матеріальних цінностей на суму 561,95 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому стст.130. 133,136 Кодексу законів про працю України.

Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу ( т.2 а.с.158-164).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Внаслідок неврахування об»єктивної потреби у бюджетних коштах у кошторисах на 2009 та 2010 роки по КПКВ 6071020 «Утримання спецконтингенту в установах кримінально-виконавчої системи» КЕКВ 1166 «оплата інших енергоносіїв» через не зменшення суми асигнувань на придбання вугілля на суму фактичного залишку вугілля на складі на початок звітного періоду (один календарний рік), Сніжнянській виправній колонії (№ 127) зайво виділено бюджетних коштів на загальну суму 52023,6 грн.

Апелянт вважає, що позивачем не проведені нарахування добових під час відрядження працівників на загальну суму 7992,00 грн.

Також апелянт посилається на те, що відображення відомості щодо температури повітря, за результатами власного виміру у подорожньому листі не передбачено. Зайве списання пального становить у кількості 87 л на загальну суму 561,95 грн.

Крім того, апелянт вважає, що по підприємству позивача згідно проведеної інвентаризації вугілля станом на 08.07.2011р. встановлено його нестача (сумова різниця) на суму 9506,0 грн. через невідповідність його якісних показників, шляхом зменшення вартості вугілля ( за рахунок знижки) (приплати) по ціні на 2,5% по кожному відсотку відхилення показника зольності та 1,3 по волозі).

Апелянти у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Сніжнянська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№127) зареєстрований виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області 29.11.19999 року, як юридична особа, код ЄДРПОУ 08563263.

Контрольно-ревізійним відділом в м. Сніжне була проведена ревізія фінансово- господарської діяльності Сніжнянської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питання виконання покарань в Донецькій області (№ 127) за період з 01.01.2008р. по 31.05.2011 року.

За результатами ревізії був складений акт №08-27/010 від 19.07.2011 року (далі - Акт ревізії).

В цьому акті були відображені порушення, зокрема:

п.п. 2,4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23.04.1999 №663, п.1.5 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» затвердженої наказом Міністерства фінансів України 31.03.1998 № 218/2658, а саме: Сніжнянською виправною колонією (№127) у січні-вересні 2008р. та у лютому-вересні 2009 року не проведені нарахування добових під час відрядження особового складу на загальну суму 7,99 тис. грн..;

п.п.5-6 ст. 7 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 №2542-111; п. 20, п.22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, через не врахування залишку вугілля на складі на початок звітного періоду Сніжнянською виправною колонією (№127) завищено потребу в бюджетних коштах на 2009 і 2010 роки по КПКВ 6071020 «Утримання спецконтингенту в установах кримінально-виконавчої системи» КЕКВ 1166 «Оплата інших енергоносіїв» через не зменшення суми асигнувань на придбання вугілля на суму фактичного залишку вугілля на складі на початок звітного періоду на загальну суму 52,02 тис. грн., які повністю профінансовано;

п. 3.1.1 «Норм витрати палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 Сніжнянською виправною колонією (№127) допущено понаднормове списання паливно-мастильних матеріалів через застосування коефіцієнту корегування норм витрат палива при роботі у зимових умовах без відповідного документування факту заниження температури повітря на загальну суму 0,56 тис. грн.;

ст. 193 Господарського кодексу України; п. 1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: по Сніжнянській виправній колонії (№127) через невідповідність якісних показників вугілля виникла нестача матеріальних цінностей (сумова різниця), в сумі 9,51 тис. грн.

На підставі Акту ревізії відповідачем відповідно до ст.10 Закону України „Про контрольно-ревізійну службу в Україні" була скерована позивачеві вимога від 12.08.2011р. №27-13/1113.

У цій вимозі від позивача між інших порушень вимагається:

провести донарахування і виплату працівникам добових витрат в сумі 7,99 тис. грн., які не були виплачені під час перебування у відрядженні; відшкодувати за рахунок осіб ( начальника Сніжнянської виправної колонії (№127) ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_5), винних у зайвому виділенні бюджетних коштів, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130,133, 136 Кодексу законів про працю України;

стягнути з осіб (начальника Сніжнянської виправної колонії (№127) ОСОБА_4, головного бухгалтера ОСОБА_5, бухгалтера ОСОБА_6., водія ОСОБА_7), винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей на суму 561,95 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130,133,136 Кодексу законів про працю України;

відобразити в обліку дебіторську заборгованість (сумову різницю) в сумі 9506,00грн. Стягнути з постачальника ТОВ «ГОФ «Алмазна» зайві виплати шляхом повернення коштів або товару (вугілля). В іншому випадку стягнути з винних осіб у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розміру встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993р. № 2939-ХП ( далі Закон № 2939).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 10 Закону №2939 органам контрольно-ревізійної служби надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Відповідачем під час ревізії був встановлений факт завищення бюджетних асигнувань на суму 52 023,6 грн. через не зменшення суми асигнувань на придбання вугілля на вартість фактичного залишку вугілля на складі станом на початок звітного періоду (т.1 а.с. 20).

Так, відповідачем встановлено, що залишок вугілля станом на 01.01.2008р. складає 247,77т., на 01.01.2009 року - 127,34 т, на 01.01.2010р. - 147,77 т. Також відповідачем встановлено, що кошторисом на 2008 рік витрати на придбання вугілля не планувалися та не здійснювалися, на 2009 та 2010 роки затверджено бюджетних асигнувань на 90 000 грн. та-96 600 грн., які профінансовані у повному обсязі. Потреба у придбанні вугілля позивачем у бюджетний рік складає 256 тон, фактично профінансовано у 2009 році 180 тон, у 2010 році - 149 тон.

Розрахунок завищення бюджетних асигнувань наведений у додатку 12 до Акту ревізії (т.1 а.с. 37). Як вбачається з цього розрахунку, відповідач шляхом віднімання від річної потреби у вугіллі кількості залишків вугілля на початок бюджетного року та фактично одержаного вугілля визначив обсяг зайво придбаного вугілля, який шляхом множення на вартість придбання цього вугілля перевів у грошовий еквівалент.

Сторонами не оспорюється встановлений у Акті ревізії обсяг вугілля, що знаходився на складі позивача на початок 2009 та 2010 бюджетних років, обсяг щорічної потреби у вугіллі (256 тон), обсяг профінансованого вугілля (180 та 149 тон).

Причиною виникнення спору у цій частині є різне тлумачення сторонами критерію обгрунтованості та ефективності при формуванні кошторису позивачем.

Так, у Акті ревізії відповідачем встановлене порушення наступних норм (у редакціях, що були чинними на час затвердження спірних кошторисів):

- п.п. 5-6 ст. 7 Бюджетного кодексу України, згідно з якими бюджетна система України грунтується на таких принципах, зокрема:

принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням (далі - гарантовані послуги), при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні спору у цій частині суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач визначав порушення критерію обґрунтованості та ефективності при складанні кошторису на свій розсуд. При цьому, відповідач посилався на бюджетний період (рік), протягом якого мають бути використані усі наявні на його початок залишки вугілля.

Так, відповідачем не встановлено та не відображено у Акті ревізії порушень при плануванні необхідної кількості вугілля на рік - 256 тон.

Як зазначено у додатку 12 до Акту ревізії та не заперечується позивачем, кошторисом на 2009 та 2010 роки затверджено бюджетних асигнувань на придбання 180 та 149 тон відповідно.

Різниця між річною потребою у вугіллі та його фактичним надходженням у 2009 році складає 76 тон та у 2010 році - 107 тон. Тобто наявні асигнування не покривають фактичної необхідності позивача у вугіллі.

За таких обставин необгрунтованим є висновок відповідача про завищення розміру асигнувань на придбання вугілля при складанні кошторису на 2009-2010 роки.

Крім того, відповідачем не наведено норми права, яка б передбачала обов'язкову відсутність залишків палива на кінець бюджетного року - 31 грудня.

Колегія суддів не вбачає порушення критерію ефективності у забезпеченні позивачем залишків вугілля на вказану дату, достатніх для обігріву службових приміщень до кінця опалювального періоду. Фактів нецільового використання вугілля або погіршення його якості внаслідок тривалого зберігання на складі відповідачем не встановлено. На користь такого висновку суду свідчить також те, що відповідно до п. 2.3 розпорядження управління Державного департаменту України з питання виконання покарань у Донецькій області №137 від 25.08.2009р. планування самостійного завезення вугілля запроваджене саме на опалювальний період, а не на бюджетний рік.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано апелянтом, що під час ревізії на підставі направлень № 121 від 08.07.2011р. та № 123 від 13.07.2011р. відповідачем залучалися пробовідбірник ТО «Шахта «Прогрес» ДП «Торезантрацит» ОСОБА_8 та заступник начальника СО «Вуглезбут» ДП «Торезантрацит» ОСОБА_9

Зазначеним пробовідбірником були відібрані проби на складі позивача з подальшою передачею їх до вуглехімічної лабораторії, про що складений акт від 08.07.2011р. ( т. 1 а.с.60). За результатами дослідження цих проб вуглехімічною лабораторією № 1 ДП «Торезантрацит» було видане посвідчення якості № 21 від 08.07.2011р. ( т.2 а.сю.240. Згідно з ним вугілля має наступні показники якості: зола 22,7%, волога 6,4%.

Судом першої інстанції було встановлено, що виходячи з цих показників заступником начальника СО «Вуглезбут» ДП «Торезантрацит» ОСОБА_9 був виконаний розрахунок вартості вугілля ( т .1 а.с.44). Згідно з ним внаслідок відхилення якості від визначеної договором, вартість 1 тони одержаного позивачем вугілля складає 757 грн. без ПДВ, загальна вартість одержаного вугілля є меншою, ніж зазначено у накладній на суму 9506 грн. Саме на цю суму, виходячи з сумової різниці, відповідач встановив недостачу у акті ревізії. За результатами маркшейдерського обміру отриманого вугілля розбіжностей у кількісному виразі з даними бухгалтерського обліку відповідачем не встановлено.

Причиною виникнення спору в цій частині позову є різна оцінка сторонами фактичних обставин якості одержаного позивачем вугілля та можливість застосування для визначення його вартості проб, що відібрані залученим відповідачем фахівцем.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що одержане від ТОВ «Інтерколтрейд» вугілля постачається у межах контракту останнього з Державним департаментом України з питання виконання покарань. Ці пояснення підтверджуються накладною №070104 від 0.1.07.201Іроку, у якій платником зазначений Державний департамент України з питання виконання покарань, умовою продажу - договір №18 від 21.04.2011 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що ціни на вугілля не відносяться до державних регульованих цін та тарифів, з огляду на приписи ст. 189, 190, 268 Господарського кодексу України, тому документально не обгрунтованим є розрахунок, на підставі якого відповідач визначив фактичну вартість одержаного позивачем вугілля.

Згідно з п. 8.1. розділу 8 ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторних випробувань» якість палива, що направляється на склад або підіймається зі складу визначається шляхом випробування (відбору, підготовки і аналізу проб) або виміру показників якості приладами в потоках палива, вагонах, вагонетках, автомобілях і т.п.

Пунктами 8.5 та 8.6 того самого розділу передбачене, у тих випадках, коли неможливо виконати відбір проб від палива, що складується, методами, передбаченими цим стандартом або ГОСТ 11223, допускається відбір проб безпосередньо зі складів палива. Результати визначення якості за пробами, відібраними зі складу, не можуть використовуватися під час розрахунків за якістю палива.

Як встановлено судом та не спростовано апелянтом, проби, на підставі яких було проведене дослідження якості вугілля ТОВ „ГОФ „Алмазна", були відібрані у відповідності з наведеними вище нормами.

Отже, для розрахунків за якістю палива наведений вище ДСТУ надає пріоритет пробам, відібраним з вагонів, та одночасно забороняє використовувати проби, відібрані зі складу, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів відповідача про неналежну якість одержаного позивачем від ТОВ «Інетрколтрейд» вугілля.

Як вбачається зі змісту спірної вимоги (п.8), відповідач вимагає від позивача відобразити в обліку дебіторську заборгованість (сумову різницю) у розмірі 9506грн. Стягнути з постачальника ТОВ «ГОФ «Алмазна» зайві виплати шляхом повернення коштів або товару (вугілля). При цьому у поясненнях відповідач 1 зазначив, що вказаний постачальник зазначений у вимозі замість ТОВ «Інтерколтрейд» ( (т.2 а.с.63).

З огляду на приписи пункту 7 частини 1 статті 10 Закону України №2939 стосовно того, що контрольно-ревізійній установі надане право пред»являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вимога направляється саме підконтрольній установі, а тому будь-які зміни до неї, у тому числі виправлення або уточнення, мають надсилатися підконтрольній установі, а не суду. Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем 2 не надано доказів повідомлення позивача про зміни у змісті вимоги, а також встановлення у зв»язку з цим нового строку виконання вимоги, тому вимога є незмінною. З огляду на це, позивач безпосередньо не має договірних відносин з ТОВ «Інтерколтрейд», не є платником за одержане вугілля, а тому не вправі відображати дебіторську заборгованість або стягувати зайві виплати з цього підприємства

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у адміністративній справі № 2а-0570/15381/2011- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у адміністративній справі № 2а-0570/15381/2011 за позовом Сніжнянської виправної колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області ( № 127) до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, Контрольно-ревізійного відділу у м.Сніжному про скасування вимоги від 12.08.2011р. №27-13/1113 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ували проголошені у судовому засіданні 14 грудня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 19 грудня 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді С.П.Дяченко

І.В.Сіваченко