Ухвала суду № 22550459, 07.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року справа №2а/0570/9784/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання: Манаєві М.В.

за участю представників:

від позивача:Алабушев О.В.

від відповідача: Пахомова С.А., Ярова С.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Словянської обєднаної Державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/9784/2011 за позовом Приватного підприємства «Мідас-Фудз» до Словянської обєднаної Державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкові повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/9784/2011 позовні вимоги Приватного підприємства «Мідас-Фудз» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкові повідомлення рішення від 26.05.2011 року №0001072341, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 159385,75грн., з якої основний платіж 127115,00грн. і штрафна санкція у розмірі 32270,75грн.; №0001082341, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 213785,00грн., з якої основний платіж 171028,00грн. і штрафна санкція 42757,00грн.; від 23.05.2011 року №0000921740/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 3872, 88грн., з якої основний платіж 3095.90грн. і штрафна санкція у розмірі 776.98грн. задоволені частково (а.с.110, 111-117 т.2).

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 26.05.2011 року №0001072341 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 152665, 00 грн., з якої основний платіж 121739.00грн. та штрафна санкція у розмірі 30926,00грн., №0001082341 в частині визначення податку на прибуток у розмірі 190120,00грн., з якого основний платіж 152096,00грн. та штрафна санкція 38024.00грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішене питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю. (а.с.119-123 т.2). Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються, відсутністю господарських відносин між контрагентами позивача, які мали ознаки фіктивності. Податкові повідомлення рішення є обґрунтованими, законними прийнятті на підставі здійсненої перевірки, відповідно до якої встановлені відповідні порушення податкового законодавства.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Вказує, що відсутність товаротранспортних накладних не є підставою вважати відсутність господарських відносин, що мало місце з контрагентами. Під час апеляційного розгляду, представником надані посвідчення якості борошна виданні ДП ДАК «Хліб України» «Харьківського державного комбінату хлібопродуктів №2», ДП ДАК «Хліб України» «Сумського комбінату хлібопродуктів», якими в сукупності з іншими документами підтверджується факт господарських відносин та придбання товару. Відсутність зазначених посвідчень якості під час перевірки, обґрунтовує відсутністю можливості надання під час перевірки, так і до суду першої інстанції, повязаною з необхідністю витребовування їх за місцем знаходження.

Представники відповідача апелянта наполягали на задоволенні апеляційної скарги, просили скасувати постанову та відмовити у задоволенні вимог позивача. Зазначають, що податкові-повідомлення рішення є законними, прийнятими з урахуванням усіх обставин справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, що дає суду право провести апеляційний розгляд у його відсутність, проти чого не заперечував представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснювався з урахуванням приписів ст..195 КАС України, в межах апеляційної скарги, тобто в межах господарських відносин з ТО «Зетта-Фін» та як правило в межах правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та визначення податку на прибуток.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Позивач Приватне підприємство «Мідас Фудз» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області 12.09.2005 року №10003299479, ідентифікаційний код 33705066, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб (а.с.90 т.1), довідкою АБ №377241 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.92 т.1), перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість. Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку прибуток, по податку на додану вартість, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. За наслідками перевірки складено акт перевірки від 06.05.2011 року №1935/23-3/33705066 (надалі акт перевірки) (а.с.11-77 т.1).

Згідно акту перевірки, встановлено порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР (надалі Закон №334), зазначено, що підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 171 155.00грн, в тому числі по періодах: І квартал 2008 року у сумі 127,00грн., 1 півріччя 2008 року - 259,00грн., 3 квартал 2008 року у сумі 395,00грн., рік 2008 року у сумі 933.00грн., 1 квартал 2010 року - 46227.00грн., І півріччя 2010 року у сумі 166492,00грн., 3 квартал 2010 року - 166492.00грн., рік 2010 у сумі 170222,00грн; п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок додану вартість» №168/97-ВР (надалі Закон №168), підприємством завищено податок на додану вартість на загальну суму 1968.00грн., в т.ч. по періодах: січень 2008 року у сумі 150,00грн., лютий 2008 року - 172.00грн.. березень 2008 року у сумі 163 грн., квітень 2008 року у сумі 200,00грн., травень 2008 року у сумі 200,00грн., червень 2008 року у сумі 134,00грн., липень 2008 року у сумі 158,00грн., серпень 2008 року у сумі 156,00грн., вересень 2008 року у сумі 232,00грн., жовтень 2008 року у сумі 87,00грн., листопад 2008 року у сумі 158,00грн., грудень 2008 року у сумі 158,00грн., завищено від'ємне значення по податку на додану вартість на загальну суму 3232.00грн., в т.ч. по періодах: лютий 2010 року у сумі 2406,00грн., квітень 2010 року у сумі 296,00грн., травень 2010 року у сумі 530.00грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 129083,00грн., в т.ч. по періодах: лютий 2010 року у сумі 2819,00грн., березень 2010 року у сумі 31088,00грн., квітень 2010 року у сумі 51129,00грн., травень 2010 року у сумі 43928,00грн., червень 2010 року у сумі 119,00грн., п.п.4.2.9 «г» п.4.2 ст.4 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в зв'язку з чим занижено податок з доходу фізичних осіб на загальну суму 3095.90грн., по періодах: січень - вересень 2010 року.

Зазначені порушення, повязані з укладанням позивачем нікчемних правочинів з ТОВ «Штудіан» - угода від 19.02.2010 року №19/02/10, та з ТОВ «Зетта-Фін» - угода від 23.02.2010 року №23/02/10, які не спричинили реального настання правових наслідків. Тобто за змістом акту перевірки, податковою інспекцією зроблений висновок про порушення порядку формування валових витрат та податкового кредиту відповідних звітних періодів, через встановлення безтоварності операцій.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 26.05.2011 року №0001072341, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 159385.75грн., з якої основний платіж 127115.00грн. і штрафна санкція у розмірі 32270.75грн.; -№0001082341 яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 213785.00грн., з якої основний платіж 171028,00грн. і штрафна санкція 42757.00грн.; від 23.05.2011 року №0000921740/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 3872.88грн., з якої основний платіж 3095,90грн. і штрафна санкція у розмірі 776.98грн. (а.с.7-9).

Як вбачається, з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Зетта-Фін» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №23/02/10 від 23.02.2010 року (а.с.145-146 т.1).

Предметом договору є зобов'язання Продавця поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар (мука в асортименті) та оплатити його на умовах договору. Передбачені обовязкові умови договору.

На виконання умов договору сторонами виписані підтверджуючі документи, а саме:

- рахунок-фактура №2413 від 24.02.2010 року, видаткова накладна №2413 від 24.02.2010 року, податкова накладна №2413 від 24.02.2010 року - на муку житню обойну 7000кг, муку житню обдирну 8000кг на загальну суму 31350.00грн.. в т.р. ПДВ 5225,00грн. (а.с.153,154.206);

- рахунок-фактура №2836 від 04.03.2010 року, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 04.03.2010 року, податкова накладна №2836 від 04.03.2010 року - про надання транспортних послуг на загальну суму 25600.00грн.. в т.р. ПДВ 4266.67грн. (а.с. 155,156,205);

- рахунок-фактура №2941 від 09.03.2010 року, видаткова накладна №2941 від 09.03.2010 року, податкова накладна №2941 від 09.03.2010 року - на муку житню обойну 10000кг. муку житню обдирну 10000кг на загальну суму 41800,00грн.. в т.р. ПДВ 6966.67грн. (а.с.157,158,204);

- рахунок-фактура №3404 від 22.03.2010 року, видаткова накладна №3404 від 22.03.2010 року, податкова накладна №3404 від 22.03.2010 року - на муку житню обойну 7000кг. муку житню обдирну 8000кг на загальну суму 31350,00грн., в т.р. ПДВ 5225.00грн. (а.с. 159,160.203):

- рахунок-фактура №3841 від 31.03.2010 року, видаткова накладна №3841 від 31.03.2010 року, податкова накладна №3841 від 31.03.2010 року - на муку житню обойну 8000кг. муку житню обдирну 12000 кг на загальну суму 41800,00грн., в т.р. ПДВ 6966,67,00грн. (а.с.161.162.202):

- рахунок-фактура №4125 від 08.04.2010 року, видаткова накладна №4125 від 08.04.2010 року, податкова накладна №4125 від 08.04.2010 року - на муку житню обойну 7000кг. муку житню обдирну 8000кг на загальну суму 31350,00грн.. в т.р. ПДВ 5225,00грн. (а.с.163.164.195):

- рахунок-фактура №4384 від 14.04.2010 року, видаткова накладна №4384 від 14.04.2010 року. податкова накладна №4384 від 14.04.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080.00грн.. в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с. 165,166,196);

- рахунок-фактура №4726 від 23.04.2010 року, видаткова накладна №4726 від 23.04.2010 року, податкова накладна №4726 від 23.04.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080.00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с.167.168,197):

- рахунок-фактура №4832 від 27.04.2010 року, видаткова накладна №4983 від 30.04.2010 року. податкова накладна №4832 від 27.04.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080,00грн., в т.р. ПДВ 7846.67грн. (а.с. 169.170.199):

- рахунок-фактура №4831 від 27.04.2010 року, видаткова накладна №4982 від 30.04.2010 року. податкова накладна №4831 від 27.04.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080.00грн.. в т.р. ПДВ 7846.67грн. (а.с.171.172.198);

- рахунок-фактура №5023 від 30.04.2010 року, видаткова накладна №5023 від 30.04.2010 року, податкова накладна №5023 від 30.04.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг- на загальну суму 47080,00грн.. в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с. 173,174,200);

- рахунок-фактура №5024 від 30.04.2010 року, видаткова накладна №5024 від 30.04.2010 року, податкова накладна №5024 від 30.04.2010 року - на муку житню обойну 10000кг, муку житню обдирну 10000 кг на загальну суму 41800,00грн.. в т.р. ПДВ 6966,67,00грн. (а.с.175,1 76,201);

- рахунок-фактура №5480 від 13.05.2010 року, видаткова накладна №5480 від 13.05.2010 року, податкова накладна №5480 від 13.05.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну сум) 47080.00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.е. 177,1 78,1890);

- рахунок-фактура №5685 від 19.05.2010 року, видаткова накладна №5685 від 19.05.2010 року, податкова накладна №5685 від 19.05.2010 року - на муку житню обойну 7000кг. муку житню обдирну 8000кг на загальну суму 31350,00грн., в т.р. ПДВ 5225,00грн. (а.с. 187,188.190);

- рахунок-фактура №5890 від 25.05.2010 року, видаткова накладна №5890 від 25.05.2010 року, податкова накладна №5890 від 25.05.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну сум) 47080.00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с. 185,186,191);

- рахунок-фактура №6050 від 28.05.2010 року, видаткова накладна №6050 від 28.05.2010 року, податкова накладна №6050 від 28.05,2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну сум) 47080.00грн.. в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с. 183,184,192);

- рахунок-фактура №6125 від 31.05.2010 року, видаткова накладна №6125 від 31.05.2010 року, податкова накладна №6125 від 31.05.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну сум) 47080.00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с.181.182,194);

- рахунок-фактура №6126 від 31.05.2010 року, видаткова накладна №6126 від 31.05.2010 року, податкова накладна №6126 від 31.05.2010 року - на борошно пшеничне 22000кг на загальну суму 47080.00грн., в т.р. ПДВ 7846,67грн. (а.с.179,180,193).

Зазначеними документами підтверджується, що в лютому-травні 2010 року ТОВ «Зетта-Фін», поставлено позивачу товару на загальну суму 747200грн., у т.р. ПДВ 124533,38грн. Колегія суддів звертає, що відвантаження товару відбувалось з ДП ДАК «Хліб України» «Харьківського державного комбінату хлібопродуктів №2», ДП ДАК «Хліб України» «Сумського комбінату хлібопродуктів», якими були видані посвідчення якості борошна. Зазначені посвідчення видані зазначеними підприємствами, в сукупності з іншими документами підтверджують товарність операцій.

Оплата за отриманий товар відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Зетта-Фін», згідно наступних платіжних доручень: №261 від 04.03.2010 року у сумі 31500.00грн. у т.ч. ПДВ 5250,00грн., №260 від 04.03.2010 року у сумі 25600,00грн. у т.ч. ПДВ 4266,67грн., №295 від 26.03.2010 року у сумі 73150,00грн., у т.ч. ПДВ 12191,67грн., №328 від 27.04.2010 року у сумі 94160,00грн., у т.ч. ПДВ 15693,33грн., №327 від 27.04.2010 року у сумі 167310,00грн., у т.ч. ПДВ 27885,00грн., №356 від 25.05.2010 року у сумі 47080,00грн., у т.ч. ПДВ 7846,67грн., №357 від 25.05.2010 року у сумі 47080,00грн., у т.ч. ПДВ 7846,67грн., №355 від 25.05.2010 року у сумі 31350,00грн. у т.ч. ПДВ 5225,00грн., №353 від 14.05.2010 року у сумі 135960,00грн., у т.ч. 22660,00грн. (а.с.207-215 т.1). Всього сплачено по договору за отриманий товар суму 653190,00грн., у т.р. ПДВ 108865.00грн. Із наданих суду першої інстанції копій платіжних доручень, вбачається рух активів у процесі здійснення господарської операції та сплата контрагенту за надані послуги. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача на те, що відсутність у позивача товарно-транспортних документів свідчить про невідбуття певних господарських операцій, не приймаються судом з огляду на наступне. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, повязаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не повязано із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», порядок визначення яких встановлений підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З огляду на зазначене, висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надаючи правову оцінку обставинам справи, правомірно врахував та надав належну оцінку наявним доказам. Питання полягає не у відсутності документів податкової звітності, які визначені Законом №168, Законом №334, що дають право та є підставою для такого формування податкового кредиту (податкові накладні оформлені належним чином та інш.), а у припущеннях відповідача та субєктивному суджені про нікчемність, тобто відсутність реального товарного характеру операцій між позивачем та його контрагентом.

Доводи відповідача-апелянта стосовно неможливості здійснити перевірку контрагента позивача - ПП «Зетта-Фін» податковим органом ДПІ у Печерському районі м.Києва, що в свою чергу впливає на правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, внаслідок чого ставиться під сумнів виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що в свою чергу вказує на нікчемність правочину є безпідставними.

Жодним нормативно правовим актом, який регулює спірні правовідносини, та які визначені відповідачем, як підстава для прийняття спірних податкових повідомлення-рішення, що покладено в основу допущених порушень податного законодавства, не передбачено відсутності права позивача, на формування податкового кредиту, валових витрат по господарським операціям між ним та його контрагентом, та не поставлено від цього в залежність. На час здійснення господарських операцій, контрагент позивача, був зареєстрований юридичною особо, платником ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, з урахуванням приписів положень ч.3 ст.2, ст.11, 69-71, прийняв обґрунтоване та законне судове рішення на підставі повно і всебічно зясованих обставинах справи, що мають значення для справи та на підставі доказів, що складають предмет доказування в межах спірних правовідносинах.

Колегія суддів зазначає, що отриманий та використаний товар по укладеному договору доводить нерозривний зв'язок між здійсненою господарською діяльністю підприємства та тими напрямками діяльності на які були спрямовані господарські відносини з іншими особами.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Зетта-Фін».

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст..228 ЦК України внесені зміни. Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, в тому числі і по ланцюгу постачальників. Тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин у сфері податкового законодавства, та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обовязків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст..228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, т.б. повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, т.б. фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Як суду першої так і апеляційної інстанції будь яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Колегія суддів, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обовязковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Крім того, як встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, ДПІ повинно зясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення субєкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим.

Перекладання свого обовязку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого його рішення, є недоречним.

Саме ДПІ повинно приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким суд надає оцінку та такому рішенню, та не може перебирати на себе функцію виконання обовязків податкового органу. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку, при прийнятті спірних податкових повідомлень рішень, доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в частині прийняті відповідачем неправомірно.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Словянської обєднаної Державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/9784/2011 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 07 грудня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 12 грудня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В. Гайдар