Ухвала суду № 22543846, 13.12.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Виноградової Л.Є.

Н.А. Кононенко

при секретарі Карпенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 (третя особа з боку позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області) до ОСОБА_5, ВАТ «Одеське шахтоуправління», Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області (третя особа з боку відповідачів Новодофінівській сільська рада Комінтернівського району Одеської області) про визнання недійсним договору найму частки житлового будинку, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, про зняття з реєстраційного обліку, про визнання права користування часткою житлового будинку, за зустрічним позовом ВАТ «Одеське шахтоуправління» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_5 (треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9) до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання приватної власності на нерухоме майно, усунення перешкод в користуванні і розпорядженні приватною власністю, виселення без надання іншого житла та стягнення моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 (в інтересах ОСОБА_5), ОСОБА_7 (в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8) на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 червня 2011 року,

________

Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Справа № 22 ц - 6977/2011 р.

Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 5

встановила :

У квітні 2004 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 та AT «Одеське шахтоуправління» про визнання недійсним договору найму жилого приміщення від 03 лютого 1997 року, укладеного між Одеським шахтоуправлінням та ОСОБА_5, на право користування частиною жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійним свідоцтва про право власності від 09 червня 1997 року на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що видано органом приватизації Одеського шахтоуправління ОСОБА_5; визнання за позивачами та їх неповнолітніми дітьми: ОСОБА_12, 1992 року народження, ОСОБА_13, 1994 року народження, ОСОБА_14, 1996 року народження, право користування частиною житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 січня 2005 року позов ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був задоволений.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2005 року вищевказане рішення суду скасоване і справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи позивачами позов доповнено вимогою про зняття відповідача ОСОБА_5 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1

ВАТ «Одеське шахтоуправління» звернулось до суду з зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 про їх виселення разом з трьома неповнолітніми дітьми з АДРЕСА_1, яка була ними самоправно зайнята, без надання іншого житлового приміщення.

ОСОБА_5 (треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_9.), звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в прийнятті якого ОСОБА_5 було відмовлено, про визнання приватною власністю ОСОБА_5 1/3 частину житлового АДРЕСА_1; зобов'язання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не чинити перешкоди в користуванні і розпорядженні приватною власністю, яка належить родині ОСОБА_5 і необхідна для проживання членів його родини; виселення без надання іншого житла ОСОБА_3, ОСОБА_4 разом з дітьми з квартири, розташованої в 1/3 частині житлового АДРЕСА_1, що належить родині ОСОБА_5 на праві приватної власності, та стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. за причинені моральні страждання.

В судовому засіданні позивачі за первісним позовом та їх представник, адвокат ОСОБА_17, уточнений позов підтримали і просили його задовольнити, зустрічні позови не визнали та просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 свої позовні вимоги підтримали, в задоволенні зустрічних позовів просили відмовити по підставам, викладеним їх представником.

Представники служби у справах дітей Комінтернівської райдержадміністрації, вважали зустрічні позови, пред'явлені до сім'ї ОСОБА_4, необґрунтовані та такі, що порушують житлові права багатодітної сім'ї, у зв'язку з чим просили суд в їх задоволенні відмовити.

ОСОБА_5 позов не визнав, вважав його безпідставним та просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивачі незаконно вселилися і проживають в належної йому на праві власності АДРЕСА_1, яку він приватизував у 1997 році у ВАТ «Одеське шахтоуправління». Просив в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити і виселити їх з його житлового приміщення.

Представники ОСОБА_5 вважали позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачі вселились в АДРЕСА_1 самоправно, чим порушують права її власника ОСОБА_5, не мають ніякого відношення до цього житлового приміщення, а тому не наділені правом звернення до суду з даним позовом. На підставі чого, просили в позові відмовити.

ВАТ «Одеське шахтоуправління», позов не визнало та звернулося до позивачів з зустрічним позовом про їх виселення зі спірного житлового приміщення разом з неповнолітніми дітьми без надання іншого житлового приміщення на підставі ч. 3 ст. 116 ЖК України, в обгрунтування якого представник ВАТ «Одеське шахтоуправління» ОСОБА_18 суду пояснила, що житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться в повному господарському веденні ВАТ «Одеське шахтоуправління», що підтверджується листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 25 жовтня 2005 року, у зв'язку з чим мало законне право на розпорядження квартирами в будинку в інтересах своїх працівників. З позивачем ОСОБА_3, який не був працівником підприємства, за його проханням було укладено договір піднайму АДРЕСА_1 на тимчасове проживання разом з сім'єю до 01 травня 1996 року без права прописки.

Треті особи з боку відповідача ОСОБА_5, які заявили самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_16, пред'явили до ОСОБА_3, ОСОБА_4 зустрічний позов, оскільки вважали, що незаконним заняттям і користуванням ними квартирою, що виділена ВАТ «Одеське шахтоуправління» їх родині в особі ОСОБА_19 на законних підставах та в подальшому передана йому у власність, вони порушують законні права і інтереси їх сім'ї на цю квартиру.

Представник Комінтернівської райдержадміністрації Одеської області, ОСОБА_20, позов визнав, вважав, що ВАТ «Одеське шахтоуправління» незаконно розпоряджалося державним житловим фондом. Повністю згоден з висновком суду апеляційної інстанції, викладеним в ухвалі від 27 квітня 2005 року, що спірна квартира належить Новодофінівській сільській раді Комінтернівського району Одеської області і тільки цей орган вправі вирішувати питання найму або її приватизації.

Представник Новодофінівській сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_2, суду пояснила, що Новодофінівській сільська рада Комінтернівського району Одеської області була утворена рішенням Одеської обласної Ради народних депутатів від 28 грудня 1993 року № 536-ХХІ.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 червня 2011 року відмовлено ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні позову; відмовлено ВАТ «Одеське шахтоуправління» у задоволені зустрічного позову; відмовлено третім особам, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Суд першої інстанції:

- стягнув з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок 31216259700270 УДК в Комінтернівському районі, код отримувача 23214979, банк отримувача ГУДКУ в Одеській області м. Одеса, код банку отримувача 8280011 витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в розмірі 120.00 грн.;

- стягнув з ВАТ «Одеське шахтоуправління» ЄДРПОУ 00291397, юр.адреса: м. Одеса, вул.Бірюкова,5, на користь держави судовий збір в розмірі 8.50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в розмірі 120.00 грн.;

- стягнув з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на розрахунковий рахунок 31216259700270 УДК в Комінтернівському районі, код отримувача 23214979, банк отримувача ГУДКУ в Одеській області м. Одеса, код банку отримувача 8280011 витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в розмірі 120.00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні їхнього позову, у вказаній частині постановити нове рішення про задоволення їх позову; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити; в решті рішення суду залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_10 (в інтересах ОСОБА_5.), ОСОБА_7 (в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8.) просять рішення суду змінити в частині відмови ВАТ «Одеське шахтоуправління» у задоволенні зустрічного позову; задовольнити позов ВАТ «Одеське шахтоуправління»; змінити рішення суду в частині відмови третім особам, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у задоволенні зустрічного позову; задовольнити зустрічний позов ОСОБА_5, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; в решті рішення суду залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне їх відхилити.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обовязково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відмовляючи у задоволенні вищевказаних позовів, суд першої інстанції правильно керувався Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року, ст. ст. 5, 58, 61 ЖК України, Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм жилих приміщень, постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 08 жовтня 1992 року, Положенням «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затверджено наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій» від 06 листопада 1995 року № 891, наказом Фонду державного майна України і Міністерства економіки України «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі» від 19 травня 1999 року № 908/68.

В судовому засіданні встановлено, що предметом спору є житлове приміщення, яке розташоване в 1/3 частині житлового АДРЕСА_1, який, на час виникнення спірних відносин, відносився до державного житлового фонду.

З матеріалів справи вбачається, що житловий АДРЕСА_1, 1961 року забудови, наказом директора Одеського обласного виробничого об'єднання будматеріалів «Одеське шахтоуправління» від 01 лютого 1991 року № 34 прийнято на баланс Одеського шахтоуправління (т.1, а.с. 111).

На підставі актів прийому будинків № 32, 30, 34, 17, 19, 21, 23 по вул. Приморська в с. Нова Дофінівка Комінтернівського району Одеської області на баланс Одеського шахтоуправління, виконкомом Комінтернівської районної Ради народних депутатів Одеської області прийнято рішення № 212 від 16 травня 1991 року про реєстрацію в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації право відомчої власності на ці жилі будинки, розташовані по вул. Приморська в с. Нова Дофінівка Комінтернівського району Одеської області (т.1, а.с. 61).

З довідки Комінтернівського РБТІ від 22 квітня 2005 року убачається, що згідно архівних матеріалів за Одеським шахтоуправлінням 31 січня 1992 року Одеським МБТІ було зареєстровано право власності на житловий будинок в с. Нова Дофінівка по вул. Приморська, № 32 Комінтернівського району Одеської області на підставі рішення виконкому Комінтернівської районної ради № 212 від 16 травня 1991 року (т.1, а.с. 208).

Рішенням виконкому Фонтанської сільської Ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області № 52 від 04 червня 1992 року, до адміністративно-територіальної одиниці якої на тої час входило с. Нова Дофінівка, за клопотанням дирекції Одеського шахтоуправління за шахтоуправлінням визнано право державної власності на АДРЕСА_1 та зобов'язано Одеське МБТІ зареєструвати за цим підприємством право державної власності на житловий АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 62).

У 1992 році наказом директора ООВОБ «Одеське шахтоуправління» від 23 грудня 1992 року № 261 відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», на підприємстві було створено орган приватизації, в який увійшли: директор ОШУ ОСОБА_21, голова профспілки ОСОБА_22, інженер будівельник ОСОБА_7 (т.1, а.с. 529).

ВАТ «Одеське шахтоуправління» крім наказу № 261 від 23 грудня 1992 року про створення органу приватизації у державному на той час підприємстві, інших документів не представило.

Рішенням виконкому Іллічівської районної Ради народних депутатів м. Одеси № 2051 від 25 грудня 1992 року Одеське обласне виробниче об'єднання будматеріалів «Одеське шахтоуправління реорганізовано в Орендне підприємство «Одеське шахтоуправління» з державною формою власності.

13 червня 1995 року розпорядженням виконкому Іллічівської районної Ради народних депутатів м. Одеси № 293-П, на підставі рішення Одеського регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 30 травня 1995 року № 621 про перетворення орендного підприємства «Одеське шахтоуправління» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» № 699/94 від 26 листопада 1994 року, зареєстровано відкрите акціонерне товариство «Одеське шахтоуправління», що є правонаступником орендного підприємства «Одеське шахтоуправління» засновником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (т.1, а.с. 188-203).

З додатку до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 30 травня 1995 року № 621 вбачається, що спірне домоволодіння до статутного фонду ВАТ «Одеське шахтоуправління» не увійшло (т.1, а.с. 204, 214-216).

Отже, у зв'язку зі зміною підприємством державної форми власності його житловий фонд повинен був бути переданим до комунальної власності.

Як вбачається з довідок Фонтанської та Новодофінівській сільських рад Комінтернівського району Одеської області житлові будинки по вул. Приморська в с. Нова Дофінівка на баланс сільських рад не передавалися (т.1, а.с. 525-528).

В даному випадку, Одеське шахтоуправління - підприємство з державною формою власності, було перетворено в акціонерне товариство з колективною формою власності, тому всі права щодо розпорядження житловим фондом, який залишився в державній власності, нове підприємство та його профспілковий комітет - втратили.

Державне підприємство «Одеське шахтоуправління» було перетворено шляхом приватизації у відкрите акціонерне товариство «Одеське шахтоуправління», засновником якого з боку держави виступило регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (державний орган приватизації).

Даний орган приватизації, згідно ст. 4 Указу, починаючи з 1 січня 1995 року, є правонаступником органу, уповноваженого управляти державним майном.

Згідно тимчасового положення «Про фонд державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року, Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Таким чином, враховуючи те, що при приватизації державного підприємства «Одеське шахтоуправління» та перетворення його у господарське товариство, державний житловий фонд не був переданий до комунальної власності, тому з 1 січня 1995 року розпорядження цим майном перейшло до регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

З цього часу всі дії керівництва новоствореного товариства та його органів відносно використання житлового фонду, що залишився на його балансі, є незаконними.

З урахуванням викладеного, районний суд дійшов до вірного висновку, що договір найму житлового приміщення від 06 вересня 1995 року № 267, який укладено одноособово головою ВАТ «Одеське шахтоуправління» ОСОБА_21 з ОСОБА_3 про передачу його сім'ї у тимчасове користування строком до 01 травня 1996 року без права прописки квартири № 1 жилою площею 26.6 кв.м., загальною - 32.6 кв.м., розташованої в будинку по АДРЕСА_1 та договір найму житлового приміщення від 03 лютого 1997 року № 39, який укладено одноособово головою ВАТ «Одеське шахтоуправління» ОСОБА_21 з ОСОБА_5 про передачу йому в постійне користування з правом постійної прописки квартири № 3 жилою площею 25.5 кв.м., загальною 39.9 кв.м., розташованої в будинку по АДРЕСА_1 - були укладені в порушення вимог закону та особою, яка не мала права на розпорядження цим майном.

ОСОБА_3 з сім'єю була надана для тимчасового проживання квартира № 1, а ОСОБА_5 для постійного проживання надана квартира № 3, які розташовані в будинку по АДРЕСА_1 що підтверджується копіями спірних договорів найму житла (т.1, а.с. 3, 6, 27, 28, 56, 57, 73, 74, 442).

На підставі вищекладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що договори найму квартир в АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були укладені з суттєвим порушенням вимог чинного законодавства, подальша приватизація ОСОБА_5 спірної квартири відбулася незаконно, неіснуючим органом приватизації, позивачі за первісним позовом та за зустрічними позовами звернулися до суду за захистом своїх неіснуючих прав на спірне житлове приміщення - позови зазначених вище осіб задоволенню не підлягають.

Також, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що позивачі та відповідач не довели ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень щодо вищевказаних позовів, що є обовязком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

При цьому, суд створив всі умови для змагальності процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 (в інтересах ОСОБА_5), ОСОБА_7 (в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8) - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 червня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 (третя особа з боку позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області) до ОСОБА_5, ВАТ «Одеське шахтоуправління», Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області (третя особа з боку відповідачів Новодофінівській сільська рада Комінтернівського району Одеської області) про визнання недійсним договору найму частки житлового будинку, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, про зняття з реєстраційного обліку, про визнання права користування часткою житлового будинку, за зустрічним позовом ВАТ «Одеське шахтоуправління» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_5 (треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9) до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання приватної власності на нерухоме майно, усунення перешкод в користуванні і розпорядженні приватною власністю, виселення без надання іншого житла та стягнення моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Л.Є. Виноградова

Н.А. Кононенко