Рішення № 22543720, 17.11.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Поповій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2011 року та ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2011 року про відмову у допиті свідків та залишення без задоволення заяви про відвід головуючого у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої порушенням права користування садовою ділянкою,

в с т а н о в и л а:

09 жовтня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним первісним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 27 травня 2005 року о 13.30 год. на території Садівничого кооперативу "Судноремонтник" в с. Броска Ізмаїльського району Одеської області відповідач ОСОБА_2 побив його, у наслідок чого йому були завдані тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку з наявністю синця з садном і удару мяких тканин обличчя, а також садна тіла у області спини, які відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я, що підтверджується постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2008 року, якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, була закрита у звязку з закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності. Внаслідок ушкодження здоров'я він поніс витрати на лікування, придбання ліків та посилене харчування в розмірі 1 000 грн., на ремонт мобільного телефону в сумі 100 грн., а також на протезування зубів у червні 2006 року в розмірі 4 750 грн. Крім того, йому також завдана моральна шкода, яку він оцінив у 30 000 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 16, 23, 1166, 1167 ЦК України, позивач ОСОБА_3 просив позов задовольнити.

Справа розглядалася неодноразово.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував і під час нового розгляду справи, 04 березня 2010 року, звернувся до суду із вказаним зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 27 травня 2005 року відповідач ОСОБА_3 прийшов на його садову ділянку вже з садном обличчя, а згодом його стали викликати до суду за провокаційною скаргою відповідача до нього. Відповідач ОСОБА_3 є колишнім головою садівничого кооперативу "Судноремонтник" і з 1998 року постійно перешкоджав йому користуватися садовою ділянкою, чим завдав майнову шкоду в розмірі 16 426 грн., яка складається з суми цільових внесків до кооперативу за період з 1990-1998 років, простою насосу та шлангів у звязку з відключенням від електроенергії, вартості замку та його ремонту, збитків у звязку відключенням від електроенергії, пошкодженням автомобіля, неможливістю проїзду до садової ділянки з 2005 по 2010 роки, коефіцієнту інфляції дольової участі у вигляді цільових внесків до кооперативу з 1990 по 2010 роки, зменшення урожайності у звязку з відсутністю поливу за період з 1999 по 2010 роки, а також завдав моральну шкоду, яку він оцінює у 10 000 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивач ОСОБА_2 просив суд зустрічні вимоги задовольнити.

Останнім рішенням суду першої інстанції первісний позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд стягнув з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача майнову шкоду в розмірі 5 850 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., а також у дохід держави судовий збір в сумі 585, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В апеляційних скаргах відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції та ухвали суду скасувати, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального і матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належним чином.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг відповідача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга на ухвали суду задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі, зобовязана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 травня 2005 року о 13.30 год. на території Садівничого кооперативу "Судоремонтник" в с. Броска Ізмаїльського району Одеської області відповідач ОСОБА_2 побив позивача ОСОБА_4 Внаслідок побиття позивачу ОСОБА_3 була заподіяна закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з наявністю синця з садном і удару мяких тканин обличчя, а також садна тіла у області спини, які відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я, що підтверджується постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2008 року, якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, була закрита у звязку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, постановою Ізмаїльського РВ УМВС України Одеській області від 30 травня 2005 року про відмову у порушення кримінальної справи за заявою позивача ОСОБА_3 за фактом побиття його відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 7) та актом судово-медичного дослідження (обстеження) позивача ОСОБА_3 від 27 травня 2005 року (а.с. 8-9).

Внаслідок ушкодження здоров'я позивач ОСОБА_3 поніс витрати на лікування та придбання ліків.

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок ушкодження здоров'я з вини відповідача ОСОБА_2 позивачу завдана майнова шкода.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір майнової шкоди становить 5 850 грн.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд першої інстанції не з'ясував в судовому засіданні обставини щодо розміру майнової шкоди в повному обсязі та не перевірив надані позивачем ОСОБА_3 докази щодо розміру збитків з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості.

Колегія суддів вважає, що документально підтверджені витрати позивача ОСОБА_3 на придбання ліків в розмірі 130, 75 грн. (118, 45 грн. + 12, 30 грн.) а.с. 14, 15, за медичні послуги в розмірі 25 грн. (а.с. 11) та за медичне обстеження в розмірі 24, 12 грн. (а.с. 15), а всього в розмірі 179, 87 грн.

Витрати на посилене харчування, ремонт мобільного телефону в сумі 100 грн. та на протезування зубів 18 червня 2006 року в сумі 4 750 грн. не доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачу ОСОБА_3 з вини відповідача ОСОБА_2 завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку ушкодженням здоров'я, та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача до нього.

Однак колегія суддів не погоджується з розміром моральної шкоди, визначеним судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням положень ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, необхідності тривалий час звертатися за поновленням порушених прав до суду та правоохоронних органів, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_3 з вини відповідача ОСОБА_2 становить 2 000 грн.

Зазначений розмір моральної шкоди визначений з врахуванням вимог розумності, виваженості, справедливості і достатній для відновлення морального становища позивача.

Крім того, у звязку з зменшенням розміру збитків, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 у відповідності до ст. 88 ЦПК України зменшенню підлягає і розмір держмита. Розмір держмита становить 59, 50 грн. (51 грн. + 8, 50 грн.).

Отже, вимоги позивача ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заданої внаслідок ушкодження здоров'я, підлягають задоволенню частково. Розмір майнової шкоди підлягає зменшенню до 179, 87 грн., моральної шкоди до 2 000 грн., держмита до 59, 50 грн. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і законних підстав для його скасування в цій частині вимог немає.

Доводи відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на рішення суду про те, що рішення суду є незаконним, оскільки суд не врахував що 27 травня 2005 року позивачу ОСОБА_3 нанесла тілесні ушкодження інша особа, ОСОБА_5, не можуть бути прийняті до уваги, за таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що, перевіривши в судовому засіданні усі докази, надані сторонами у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, в тому числі і письмові свідчення свідків, суд першої інстанції дав їм правильну оцінку та з достовірністю встановив, що 27 травня 2005 року тілесні ушкодження позивачу наніс відповідач ОСОБА_2, що підтверджується постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2008 року, якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, була закрита у звязку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та актом судово-медичного дослідження (обстеження) позивача ОСОБА_3 від 27 травня 2005 року (а.с. 8-9).

Посилання відповідача ОСОБА_2 на дані Ізмаїльського РВ УМВС України Одеській області про те, що зі слів лікаря Станції швидкої допомоги 27 травня 2005 року позивача ОСОБА_3 нібито побив ОСОБА_5 (а.с. 53), є неспроможними і спростовуються постановою Ізмаїльського РВ УМВС України Одеській області від 30 травня 2005 року про відмову у порушення кримінальної справи за заявою позивача ОСОБА_3 за фактом побиття його відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 7).

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що ухвали суду першої інстанції про відмову у допиті свідків та залишення без задоволення заяви про відвід головуючого у справі у суді першої інстанції, є незаконними.

Таким чином, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвал суду першої інстанції немає.

Однак помилкове визначення розміру майнової і моральної шкоди та держмита у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.

При подачі апеляційної скарги відповідач ОСОБА_2 не сплатив держмито в розмірі 29, 75 грн. (25, 50 грн. + 4, 25 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмір 120 грн. Тому вказані судові витрати підлягають стягненню з нього за рішенням колегії суддів апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду задовольнити частково, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2011 року змінити й ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я, задовольнити частково.

Зменшити розмір шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, майнової до 179, 87 грн., моральної до 2000 грн. та зменшити розмір держмита, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 у дохід держави до 59, 50 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 червня 2011 року про відмову у допиті свідків та залишення без задоволення заяви про відвід головуючого у справі відхилити.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави держмито в сумі 29, 50 грн. на розрахунковий рахунок 31413537700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в м. Одеса, Код ЄДРПОУ 23862106, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22090100, держмито,

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. на розрахунковий рахунок 31215263700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 23213460, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22050002, за ІТЗ Апеляц. суд Од. обл.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік