Ухвала суду № 22543432, 12.04.2012, Апеляційний суд Харківської області

Справа № 2-1008/2012 р.

Провадження № 22-ц/2090/1266/2012 р. Головуючий 1 ін. Матвієвська Г.В.

Категорія: «сімейні» Доповідач Бородін М.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді: Бородіна М.М.,

суддів Силантьєва Е.Є., Гальянової І.Г.,

при секретарі Сватенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Четверта Харківська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 02.02.2011 року звернувся у суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним. Позивач посилався на те, що 14 грудня 2007 року його мати ОСОБА_4 подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Він ОСОБА_2 є правонаступником ОСОБА_4, оскільки є її сином. Відповідач є онука ОСОБА_4

Мати повідомляла йому про те, що вона обставини посвідчення договору дарування не памятала. ОСОБА_3 відвозила її до нотаріуса підписати якісь документи. ОСОБА_2 вважав, що відповідач залякавши та ввівши в оману ОСОБА_4, скористувавшись її поганим самопочуттям, доставила її до нотаріуса та попросила підписати якийсь документ. У дарувальниці не було на руках правовстановлюючого документу на квартиру. Йога мати ніколи не мала наміру дарувати квартиру ОСОБА_3 Договір дарування не відповідав волевиявленню його матері, внаслідок чого є недійсним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, посвідченого 14.12.2007 року 4-ою ХДНК, як укладений внаслідок обману, під тиском, під впливом помилки, не відповідає волевиявленню дарувальниці.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, проти його задоволення заперечувала, пояснивши, що вона є онука ОСОБА_4. Тривалий час вони разом мешкали, вона приглядала за бабусею, допомагала їй, здійснювала необхідний догляд. Влітку 2007 р. ОСОБА_4 запропонувала викликати до неї рідних, у звязку з погіршенням стану здоровя. Рідні приїхали, її син ОСОБА_2 не навідався, вона не бачила його останні вісім років. ОСОБА_4 за своїм власним бажанням у 2007 році подарувала їй квартиру.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 8 листопада 2011 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким заявлені в суді першої інстанції позовні вимоги задовольнити. Він посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог по справі виходив з наступного.

ОСОБА_4 14.12.2007 р. подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 з застереженням. ОСОБА_3 зобовязується надати право довічного користування дарунком та проживання у відчужуваній квартирі. ОСОБА_4 гарантувала, що вказана квартира під забороною не перебуває, судового спору щодо неї немає. Нотаріусом розяснено сторонам зміст і значення угоди і перевірено, чи відповідає зміст угоди дійсним намірам сторін, зясовано дієздатність учасників угоди.

Судова колегія вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував правилами ст.. ст.. 229, 230 ЦК України.

Його мати укладаючи договір дарування діяла під впливом помилки щодо суті правочину, обману та погроз з боку відповідачки.

Разом із тим, доказів підтверджуючих такі висновки наведені не були.

Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність, або можливість використання за цільовим призначенням.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 укладаючи договір дарування обговорила у ньому всі істотні права на подальше проживання в квартирі. Вказані обставини свідчать, що дарувальник в повній мірі усвідомлювала суть та правові наслідки укладання оспорюваного правочину.

Позивач також не надав переконливих доказів підтверджуючих обман зі сторони відповідачки по відношенню до ОСОБА_4.

Матеріали справи свідчать, що відповідачка тривалий час проживала однією родиною з бабусею, здійснюючи за нею догляд.

За таких обставин є закономірною поведінка ОСОБА_4 щодо дарування власної квартири своїй рідній онучці.

На думку судової колегії всім доводам сторін по справі надана належна правова оцінка та районним судом постановлене правильне рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 308, 313, 317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити,

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 8 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді: