Ухвала суду № 22534391, 11.04.2012, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 1601/5824/2012

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          11.04.2012 року, Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Савічев Володимир Олександрович розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання частки у спільній сумісній власності на нерухоме та рухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання частки у спільній сумісній власності на нерухоме та рухоме майно, в позові, зокрема, вказує на наступне:

З грудня 2002 року по червень 2010 року позивач перебувала в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2. Проживали за адресою: м. Кременчук, бул. Пушкіна, 17, кв. 9.

Шлюбні відносини вони не реєстрували, проте постійно проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали єдиний сімейний бюджет, турбувались один про одного, разом святкували свята. Знайомі, друзі та сусіди знали їх як чоловіка та дружину.

За час спільного проживання з ОСОБА_2 за спільні кошти було спільно придбане майно, а саме: телевізор марки Toshiba 42WP66R, комп’ютер та периферійні пристрої до нього, речі домашнього вжитку, необхідні для проживання, як то: меблі, посуд, електротовари та інше майно, яке залишилось у відповідача.

Крім того, під час спільного проживання з ОСОБА_2 останній став власником вбудованого приміщення магазину № 34, що знаходиться в м. Кременчуці по вул. Леніна, 26/37, нежилою площею 264,46 кв.м. В подальшому за спільні кошти в вбудованому приміщенні магазину № 34 були проведені ремонтні роботи, та проведено переобладнання під приміщення ігрових автоматів, площа збільшилась до 280,8 кв.м.

З середини 2010 року відносини між сторонами погіршились, позивач вирішив жити окремо, а тому виникла необхідність розподілу спільно нажитого майна, оскільки угоди про поділ цього майна між сторонами досягти не вдалось. На пропозицію позивача добровільно поділити спільне майно відповідач відмовив.

У відповідності до вимог ст. 74 Сімейного кодексу України у разі якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Враховуючи, що спільно нажите майно набуте сторонами під час проживання однією сім'єю і за спільні кошти, воно є спільною сумісною власністю. Відповідно до частини 2 ст. 74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

При цьому, згідно зі статтею 357 Цивільного кодексу України, статті 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на таке майно, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Як стало відомо позивачу, Полтавська філія приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція» проводить прилюдні торги по реалізації нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення площею 280,8 кв.м., колишнє приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по вул. Леніна, 26/37 у м. Кременчуці, тобто майна, на частину якого претендує позивач.

Ст. 151 ЦПК України передбачено, що Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Невжиття заходів забезпечення по даній справі може призвести до того, що майно буде реалізовано, а тому виконати рішення суду по справі буде неможливим.

Згідно ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

10.04.2012р. суддею Автозаводського районного суду м. Кременчука Савічевим В.О. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання частки у спільній сумісній власності на нерухоме та рухоме майно.

Частина друга ст. 388 ЦК України містить заборону витребування майна у добросовісного набувача, якщо це майно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто з дотриманням вимог закону при виконанні судових рішень.

Таким чином, у разі продажу спірного приміщення на прилюдних торгах, позивач не має змоги витребувати нежитлове приміщення у добросовісного набувача за будь-яких умов у силу частини другої статті 388 ЦК України.

Із змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову суд приходить до висновку, що невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може призвести до незворотних негативних наслідків для позивача та зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки майно може у будь-який час бути відчужене під час розгляду справи, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі із зверненням ухвали до негайного виконання.

Керуючись ст. ст. 151 – 153, 168, 208 – 210, 293 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 Миколаївни задовольнити.

Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_4, а саме:

- нежитлове приміщення площею 280,8 кв.м., колишнє приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по вул. Леніна, 26/37 у м. Кременчуці.

Заборонити приватному підприємству «Спеціалізоване підприємство Юстиція» (08606, Київська область, м. Васильків, Військове містечко 11АДРЕСА_1; Полтавська філія приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", 36007, м. Полтава, вул. Заводська, 12, к. 313, ідентифікаційний код 32277680) проводити прилюдні торги по реалізації нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення площею 280,8 кв.м., колишнє приміщення ігрових автоматів, яке знаходиться по вул. Леніна, 26/37 у м. Кременчуці до розгляду справи по суті.

Строк пред'явлення до виконання – ухвалу в частині забезпечення позову виконати негайно.

Копію ухвали направити до Комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул.Тевелєва, 13) та повідомлення про обтяження (арешт) до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, Головного управління юстиції у Полтавській області, приватному підприємству «Спеціалізоване підприємство Юстиція».

Попередити керівництво та заступників Комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Полтавській області, Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, Головного управління юстиції у Полтавській області, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція» про кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України за невиконання ухвали.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її негайне виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Про виконання ухвали повідомити суд не пізніше наступного дня після вжиття заходів з направленням копій актів опису на адресу суду.

СУДДЯ :