Ухвала суду № 22532208, 28.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2012 р. м. КиївК-18346/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007року

у справі № 5/726-28/112А (№ 22а-1882/07)

за позовом Приватного підприємства «Буд-Уніон»

до 1.Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області

2.Головного управління Державного казначейства України у Львівській області в особі Управління державного казначейства у Миколаївському районі Головного управління Державного казначейства України у Львівської області

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Буд-Уніон»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області (далі відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Львівській області в особі Управління державного казначейства у Миколаївському районі Головного управління Державного казначейства України в Львівської області (далі відповідач-2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області № 0002211510 від 01 березня 2007 року; зобовязання відповідачів відшкодувати 99862,00 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок ПП «Буд-Уніон».

Постановою Господарського суду Львівської області від 17 травня 2007 року позов задоволено частково. Зобовязано ДПІ у Миколаївському районі Львівської області та ГУ ДКУ у Львівській області в особі УДК у Миколаївському районі та ГУ ДКУ у Львівській області відшкодувати на користь ПП «Буд-Уніон»4463,00 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок ПП «Буд-Уніон»у банку. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету на користь ПП «Буд-Уніон»44,63 грн. судового збору та 89,08 грн. витрат на правову допомогу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007року постанову Господарського суду Львівської області від 17 травня 2007 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано незаконним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області № 0002211510 від 01 березня 2007 року. Зобовязано ДПІ у Миколаївському районі Львівської області відшкодувати ПП «Буд-Уніон»99862,00 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Додатковою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2008 року було ухвалено стягнути з Державного бюджету України в особі УДК у Миколаївського району Львівської області на користь ПП «Буд-Уніон»судові витрати у розмірі 3477,32 грн., з них: 998,62 грн. судовий збір за подання позовної заяви, 478,70 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги, 2000,00 грн. витрати на правову допомогу.

В касаційній скарзі, з урахуванням доповнень, ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007року та залишити без змін постанову Господарського суду Львівської області від 17 травня 2007 року, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «Буд-Уніон», посилаючись на те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Миколаївському районі Львівської області провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПП «Буд-Уніон», поданої за 4 квартал 2006 року (вх. № 24323 від 30 січня 2007 року), за результатами якої був складений акт від 01 березня 2007 року № 173/150/23954618.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПП «Буд-Уніон»зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування на 95399,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що оскільки сума податку на додану вартість, фактично оплачена постачальникам товарів (робіт та послуг) за попередній звітний період 3 квартал 2006 року складає 4463,000 грн., а не 99862,00 грн., як зазначено платником податку, відшкодуванню підлягає лише сума 4463,00 грн.

01 березня 2007 року ДПІ у Миколаївському районі Львівської області на підставі акту перевірки та згідно підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002211511/0 про зменшення ПП «Буд-Уніон»суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за 4 квартал 2006 року на 95399,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що бюджетному відшкодуванню підлягає лише та сума податку на додану вартість, яка була сплачена у 3 кварталі 2006 року, а саме 4463,00 грн., у звязку з чим зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 95399,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що облік бюджетного відшкодування з податку на додану вартість має накопичувальний характер, у звязку з чим попереднім податковим періодом для 4 квартал 2006 року є всі податкові періоди, що йому передують, а отже зменшення податковим органом платнику податків бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 4 квартал 2006 року на 95399,00 грн. є неправомірним, оскільки під терміном «попередній податковий період»слід розуміти будь-який податковий період, що передує звітному у часі, а не лише попередній звітний квартал.

Однак, суд апеляційної інстанції, дійшовши правомірного висновку про наявність у позивача суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 99862,00 грн. та наявність підстав для стягнення цієї суми, дійшов помилкового висновку щодо обовязку її відшкодування саме податковою інспекцією, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

За приписами підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Положеннями підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Пунктом 4.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

В порушення вищезазначених правових норм, суд апеляційної інстанції, зобовязуючи ДПІ у Миколаївському районі Львівської області відшкодувати позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 99862,00 грн., невірно визначив орган державної влади, на якого Законом покладено такий обовязок.

Відповідно до частин 2, 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2007року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна