Ухвала суду № 22532220, 28.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2012 р. м. КиївК-20775/08-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника відповідача Кеміня В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Кіровограді

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2008 року

у справі № 6/245

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград Нафта»

до Державної податкової інспекції у місті Кіровограді

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Підприємство з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоград Нафта»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Кіровограді (далі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 28 вересня 2004 року № 0001602310/1. Також Підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Кіровоград Нафта»подало клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2007 року було відмовлено у задоволенні клопотання Підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Кіровоград Нафта»про поновлення строку на оскарження податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 28 вересня 2004 року № 0001602310/1 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 530874,39 грн.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2007 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2008 року ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2007 року та постанову Господарського суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2007 року скасовано. Клопотання Підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Кіровоград Нафта»про поновлення строку на оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді від 28 вересня 2004 року № 0001602310/1 задоволено. Позов Підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Кіровоград Нафта»задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Кіровограді від 28 вересня 2004 року № 0001602310/1.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Кіровограді, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2008 року і направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кіровоградська ОДПІ провела позапланову документальну перевірку Підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Кіровоград Нафта»з питання правомірності відшкодування з бюджету податку на додану вартість станом на 16 липня 2004 року, за результатами якої було складено акт № 172/23-1/30331012 від 16 липня 2004 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, частини 4 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 581229,56 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у звязку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки Підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Кіровоград Нафта»не надано доказів сплати податку на додану вартість до державного бюджету, а також доказів фактичної поставки придбаних товарів (робіт, послуг).

20 липня 2004 року Кіровоградська ОДПІ на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001602310/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила Підприємству з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Кіровоград Нафта»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 581229,56 грн., у тому числі: за червень 2002 року на 31995,00 грн., за серпень 2003 року на 42777,87 грн., за жовтень 2003 року на 111329,03 грн., за листопад 2003 року на 115487,00 грн., за липень 2001 року на 287,50 грн., за січень 2001 року на 951,99 грн., за квітень 2004 року на 132596,00 грн., за березень 2003 року на 91,17 грн., за жовтень 2000 року на 139178,00 грн., за грудень 2000 року на 6536,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням Кіровоградської ОДПІ від 22 вересня 2004 року № 28876/23-1 «Про результати розгляду скарги»його скаргу було залишено без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001602310/1 від 28 вересня 2004 року, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила Підприємству з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Кіровоград Нафта»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 530874,39 грн., у тому числі: за серпень 2003 року на 42777,87 грн., за жовтень 2003 року на 111329,03 грн., за листопад 2003 року на 115487,00 грн., за липень 2001 року на 287,50 грн., за квітень 2004 року на 132596,00 грн., за березень 2004 року на 91,17 грн., за січень 2001 року на 132,61 грн., за червень 2000 року на 224,71 грн., за жовтень 2000 року на 127458,00 грн., за грудень 2000 року на 490,50 грн.

11 жовтня 2004 року Підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Кіровоград Нафта»подало до ДПА у Кіровоградській області скаргу (з урахуванням доповнення) на податкові повідомлення-рішення № 0001602310/0 від 20 липня 2004 року та № 0001602310/1 від 28 вересня 2004 року.

Рішенням від 15 жовтня 2004 року № 5697/10/25-037 «Про продовження розгляду скарги» ДПА у Кіровоградській області було продовжено строк розгляду скарги Підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Кіровоград Нафта»до 09 грудня 2004 року.

Рішенням від 15 листопада 2004 року № 6252/7/25-037 «Про проведення позапланової документальної перевірки», прийнятим за результатами розгляду скарги Підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Кіровоград Нафта»(вх. № 1478/10 від 11 жовтня 2004 року), ДПА у Кіровоградській області зобовязала Кіровоградську ОДПІ провести позапланову перевірку, метою якої є встановлення правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту згідно поданих декларацій, а акт позапланової перевірки, узгоджений з посадовими особами підприємства, надати ДПА у Кіровоградській області до 30 листопада 2004 року.

Разом з цим, 06 грудня 2004 року ДПА у Кіровоградській області прийняла рішення № 6653/10/23-151 «Щодо розгляду скарги», у якому вказала, що повторна скарга, яка надійшла до ДПА у Кіровоградській області (вх. № 1478/10) подана за порушенням строку оскарження.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позов було подано до суду з порушенням строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстави для поновлення пропущеного строку, вказані позивачем у клопотанні, є неповажними. При цьому, суд вказав, що висновки Кіровоградської ОДПІ, викладені в акті перевірки № 172/23-1/30331012 від 16 липня 2004 року, є помилковими.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи клопотання про поновлення строку та позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не доведено факту надіслання позивачу рішення ДПА у Кіровоградській області від 06 грудня 2004 року № 6653/10/23-151 «Щодо розгляду скарги», з огляду на що доводи позивача стосовно поважності пропуску строку звернення до суду, виходячи зі змісту рішення ДПА у Кіровоградській області від 15 листопада 2004 року № 6252/7/25-037 «Про проведення позапланової документальної перевірки», є обґрунтованими, а клопотання підлягає задоволенню. Вирішуючи спір по-суті, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані у спірному податковому повідомленні-рішенні податкові періоди на загальну суму на 530874,39 грн. є безпідставним, оскільки факт оплати позивачем вартості поставленого йому товару (робіт, послуг) та, відповідно, сплати податку на додану вартість у складі вартості такого товару, підтверджується належними первинними бухгалтерськими та платіжними документами, а також договорами на поставку таких товарів (робіт, послуг), що також частково знайшло своє відображення у акті комплексної планової документальної перевірки від 12 січня 2005 року № 3/23-60/30331012, а несплата податку продавцем таких товарів (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Абзацом 1 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Згідно з абзацом 10 пункту 10 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затверджено наказом ДПА України від 11 грудня 1996 року № 29 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі - платнику податків, якщо його вручено керівнику або уповноваженій особі такої юридичної особи - платника податків під розписку або надіслано поштою з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною юридичною особою - платником податків безпосередньо у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву).

Враховуючи те, що з відбитку календарного штемпеля відділення поштового звязку на повідомлення № 1446030 про вручення поштового відправлення неможливо встановити дату вручення такого поштового відправлення позивачу, а також зважаючи на те, що вказане повідомлення не підтверджує факту надіслання ДПА у Кіровоградській області позивачу саме рішення від 06 грудня 2004 року № 6653/10/23-151 «Щодо розгляду скарги», зважаючи на вимоги ДПА у Кіровоградській області, вказані у рішенні від 15 листопада 2004 року № 6252/7/25-037 «Про проведення позапланової документальної перевірки», прийнятому за результатом розгляду скарги Підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Кіровоград Нафта»(вх. № 1478/10 від 11 жовтня 2004 року), суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що строк звернення позивачем до суду з вказаним позовом пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Відповідно до пунктів 1.6 - 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

За приписами абзаців 1, 2 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт оплати позивачем вартості поставленого йому товару (робіт, послуг) та, відповідно, сплати податку на додану вартість у складі вартості такого товару, підтверджується належними первинними бухгалтерськими та платіжними документами, а також договорами на поставку таких товарів (робіт, послуг) (т.1 арк. справи 76-150, т.2, т.3, т. 4 арк. справи 1-53), що також знайшло своє відображення у акті Кіровоградської ОДПІ від 12 січня 2005 року № 3/23-60/30331012 «Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ «Кіровоград Нафта»за період з 01 січня 2003 року по 30 вересня 2004 року», у пункті 2.5 якого вказано, що порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» перевіркою не встановлено.

Твердження податкового органу про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обовязку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 530874,39 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Кіровограді підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2008 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Кіровограді залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева