Ухвала суду № 22532170, 21.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2012 р. м. КиївК-20265/08-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Волинської області від 02 квітня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року

у справі № 02/62-2А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерго-Волинь»

до Луцької обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерго-Волинь»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 22 січня 2008 року № 0000122301/0, № 0000132301/0 та № 0000142301/0; визнання недійсною та скасування першої податкової вимоги Луцької ОДПІ від 13 лютого 2008 року № 1/218 та відшкодування судових витрат та витрат на правову допомогу (в редакції клопотань про уточнення позовних вимог від 06 березня 2008 року та від 28 березня 2008 року).

Постановою Господарського суду Волинської області від 02 квітня 2008 року позов задоволено частково. Скасовано: податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2008 року № 0000132301/0 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем 26523,00 грн. та штрафною санкцією у розмірі 13261,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2008 року № 0000142301/0 про визначення податкового зобовязання по комунальному податку в сумі 173,40 грн., в тому числі: за основним платежем 3,40 грн. та штрафною санкцією в розмірі 170,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2008 року № 0000122301/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 40666,00 грн. з якої 27111,00 грн. основний платіж та 13555,00 грн. штрафна санкція; першу податкову вимогу від 13 лютого 2008 року № 1/218. Стягнуто з Луцької ОДПІ на користь ТОВ «Ерго-Волинь»судовий збір в розмірі 3,40 грн. та витрати на оплату юридичних послуг в сумі 500,00 грн. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року постанову Господарського суду Волинської області від 02 квітня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Луцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Волинської області від 02 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Ерго-Волинь», посилаючись на те, що постанова Господарського суду Волинської області від 02 квітня 2008 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Луцька ОДПІ провела планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ерго-Волинь»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої було складено акт від 10 січня 2008 року № 2/02737/2301/30006703.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 1, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 8.2.2 пункт 8.2 статті 8,підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», частини 2 статті 3, частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.2, 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2006 рік в сумі 28699,00 грн. та занижено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2007 року на 96184,00 грн.; вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 26523,00 грн.; вимоги пункту 4 Положення «Про комунальний податок», затвердженого рішенням Луцької міської ради від 22 грудня 1993 року № 12/11, внаслідок чого за 1 та 4 квартали 2006 року занижено комунальний податок на суму 3,40 грн.

22 січня 2008 року Луцька ОДПІ на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000122301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Ерго-Волинь»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 43048,00 грн., у тому числі: за основним платежем 28699,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14349,00 грн.

22 січня 2008 року Луцька ОДПІ на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000132301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Ерго-Волинь»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 39784,00 грн., у тому числі: за основним платежем 26523,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13261,00 грн.

22 січня 2008 року Луцька ОДПІ на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000142301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Ерго-Волинь»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: комунальний податок в розмірі 173,40 грн., у тому числі: за основним платежем 3,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 170,00 грн.

13 лютого 2008 року Луцька ОДПІ сформувала та надіслала першу податкову вимогу № 1/218, якою повідомила ТОВ «Ерго-Волинь»про те, що сума податкового боргу за узгодженими податковими зобовязаннями становить 63013,10 грн., у тому числі: 35364,00 грн. основного платежу, 27649,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що: вартість пального, списаного за результатами роботи шести вантажних автомобілів, правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості пального, - до податкового кредиту, оскільки такі витрати підтверджуються належним первинними бухгалтерськими документами; позивач правомірно нараховував амортизаційні нарахування на автонавантажувач «Nissan FD», оскільки амортизації підлягають і основні фонди, які знаходились в експлуатації менше року, але призначалися для використання більше року; позивач при визначення суми комунального податку правомірно виходив із показника середньооблікової кількості штатних працівників, що відповідає вимогам наказу ДПА України від 20 березня 2006 року № 143 «Про внесення змін до форми податкового розрахунку комунального податку». Відмовляючи в решті задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що позивач неправомірно відніс колірувальні машини до другої групи основних фондів, у звязку з чим неправомірно застосовував норми амортизації за вказаними машинами, що призвело до їх завищення.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення першої інстанції, з урахуванням меж апеляційної скарги, виходив з того, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2008 року № 0000122301/0 щодо визначення ТОВ «Ерго-Волинь» податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 40666,00 грн., з яких 27111,00 грн. основний платіж, 13555,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у звязку з чим підстави для його скасування відсутні. Враховуючи те, що постанова Господарського суду Волинської області від 02 квітня 2008 року оскаржувалась податковим органом лише в цій частині, посилань на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права в решті задоволених позовних вимог Луцькою ОДПІ в апеляційній скарзі зазначено не було, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, враховуючи приписи статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток слугував, зокрема, висновок податкового органу про те, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість палива у розмірі 132619,00 грн. з огляду на відсутність у товариства товарно-транспортних накладних, що свідчить про використання транспортних засобів не у власній господарській діяльності, а також завищив амортизаційні відрахування на 4889,00 грн. по автонавантажувачу «Nissan FD», оскільки зазначений основний засіб використовувався у господарській діяльності товариства менше, ніж 365 днів, і при його реалізації не був переведений у товар.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як вказано у акті перевірки, віднесення позивачем до складу валових витрат вартості пального у кількості 44411 л. на роботу шести вантажних автомобілів здійснювалося на підставі подорожніх листів автомобілів та нагромаджувальних відомостей подорожніх листів та витрачання пального вантажним автомобілем за 2006 рік та перше півріччя 2007 року.

При цьому, колегія суддів відзначає, що посилання податкового органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як на підставу для виключення витрат зі складу валових, правомірно були відхилені судами першої та апеляційної інстанцій як безпідставні, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів замовників, з урахуванням того, що товарно-транспортна накладна, не є розрахунковим чи платіжним документом, обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку, та яка підтверджує факт понесення субєктом господарювання витрат.

Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Визначення терміну «основні фонди»наведене у абзаці 1 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

За приписами підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків. Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність висновків податкового органу про завищення амортизаційних відрахувань по автонавантажувачу «Nissan FD»та, як наслідок, завищення амортизаційних відрахувань, оскільки амортизації підлягають і основні фонди, які знаходилися в експлуатації менше року, проте призначалися для використання більше року.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Луцької обєднаної державної податкової інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Волинської області від 02 квітня 2008 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Волинської області від 02 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева