Ухвала суду № 22531743, 05.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2012 року м. КиївК-40983/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Агрінол” (далі Товариство)

на постанову господарського суду Запорізької області від 26.05.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009

у справі № 3/231/08-АП

за позовом Товариства

до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі Бердянська ОДПІ)

про визнання недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним рішення Бердянської ОДПІ від 27.03.2008 №0000062200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.05.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009, у задоволенні позову відмовлено з мотивів правомірного нарахування позивачу пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати названі рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов, посилаючись на безпідставне поширення судами на спірні правовідносини приписів Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у редакції, що діяла на час вчинення правопорушення, а не у редакції, чинній на момент застосування оспорюваних заходів відповідальності до позивача.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Бердянською ОДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному договору від 12.07.2006 № 226, укладеному з товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Ойл Сервіс»(Республіка Казахстан), за період з 01.01.2008 по 29.02.2008. Результати перевірки зафіксовано в акті від 18.03.2008 №049/220/32365441. В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено факт порушення законодавчо встановлених строків здійснення розрахунків, а саме:

кошти у сумі 78628 дол. США за поставлений позивачем товар (мастила та оливи), надійшли на рахунок позивача лише 09.01.2008, тоді як 90-денний строк з дати експорту сплинув 09.12.2007;

кошти у сумі 8273 дол. США за товар були зараховані на валютний рахунок Товариства 16.01.2008, тоді як 90-денний строк з моменту поставки закінчився 09.12.2007;

кошти у сумі 31668 дол. США за поставлену продукцію були отримані позивачем 16.01.2008, а граничний строк оплати збіг 19.12.2007;

кошти у сум 103018 дол. США позивач отримав 30.01.2008, а 90-денний строк з моменту поставки товару закінчився 19.12.2007.

Наведені обставини стали підставою для нарахування Товариству пені у сумі 70873,88 грн. за оспорюваним рішенням.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(у редакції, що діяла на момент виконання позивачем спірних експортних операцій) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Положеннями частини першої статті 4 названого Закону встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

З огляду на наведені приписи Закону та з урахуванням установлених судами фактичних обставин справи Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками попередніх інстанцій щодо правомірності нарахування позивачеві пені за оспорюваним рішенням.

Доводи скаржника щодо необхідності застосування до спірних правовідносин статті 1 вказаного Закону у редакції, яка діяла з 01.01.2008, обґрунтовано не було взято до уваги судами.

Так, у статті 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В даному разі, як вірно зазначили суди, на момент набрання чинності новою редакцією статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», згідно з якою строк надходження виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки було збільшено до 180 календарних днів з дати експорту товару, строк здійснення розрахунків за спірним контрактом вже сплинув, тобто діяння позивача вже набули кваліфікуючих ознак правопорушення.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта виключає можливість перекваліфікації вже вчиненого правопорушення в залежності від подальших законодавчих змін.

Застосування ж до позивача заходів відповідальності у вигляді пені було здійснено податковим органом у відповідності зі статтею 4 вказаного Закону у редакції, яка діяла на момент винесення оспорюваного рішення.

За таких обставин процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Агрінол” відхилити.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 26.05.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 у справі № 3/231/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко