Вирок № 22530936, 04.04.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/1-718/2011 року

Провадження № 1/0907/213/2012 року

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року Івано-Франківський міський суд

в складі: головуючого-суддіКишакевича Л.Ю.,

з участю: секретаряБури У.М.,

прокурораСоломчака Б.Т.,

представників потерпілогоОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківська кримінальну справу про обвинувачення :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Суходіл Рожнятівського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого, ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.

Злочин вчинено за наступних обставин.

Так, в темну пору доби 19.03.2011 року приблизно о 00.15 год. ОСОБА_3 керуючи автомобілем ВАЗ 2115 реєстраційний НОМЕР_1, рухався з включеним ближнім світлом фар по вул. Галицькій в м. Івано-Франківську, у напрямку від автомобільного моста через річку Бистриця-Солотвинська до вул. Калушське шосе та наближався до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений дорожнім знаком 5.35.2 «Пішохідний перехід». У цей час проїжджу частину дороги по пішохідному переходу, зліва направо по ходу руху автомобіля переходив пішохід ОСОБА_4 Проте, водій ОСОБА_3 грубо порушуючи п.5.35.2.; п.2.3.(б); п.12.1.; п.12.3.; п.18.1 Правил дорожнього руху України, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, про який був завчасно проінформований відповідними дорожніми знаками, невірно обрав безпечну швидкість руху, проявив неуважність, та завчасно виявивши пішохода ОСОБА_4 на дорозі, який створював йому небезпеку, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4 У результаті порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_4 отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку тяжкого ступеня, переломом луски правої скроневої кістки, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, набряком стисненням та зміщенням головного мозку, що викликало необхідність проведення операції декомпресивної трепанації черепа зліва, видалення крововиливів під оболонки та в речовину головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в скоєному визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, підсудний суду показав, що 19.03.2011 року приблизно о 00.15 год. працюючи водієм-охоронцем охоронної фірми ПП Захід-А, виконуючи свої службові обов'язки керував автомобілем ВАЗ 2115 реєстраційний НОМЕР_1, який належить охоронній фірмі ПП Захід-А та рухався з включеним ближнім світлом фар по вул. Галицькій в м. Івано-Франківську у напрямку від автомобільного моста через річку Бистриця-Солотвинська до вул. Калушське шосе та наближався до перехрестя вул. Галицька-Тролейбусна-Пасічна, а майже в кінці даного перехрестя побачив, що по зустрічній смузі руху наближається автомобіль, з увімкненим світлом фар, що дещо зменшило йому видимість руху. У цей час побачив пішохода, який пробігав проїзну частину дороги, зліва на право по ходу руху його автомобіля, тоді натиснув на педаль гальм, вивернув кермо автомобіля в праву сторону та передньою частиною автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 Визнає свою вину у тому, що порушив інкриміновані йому вимоги Правил дорожнього руху України і внаслідок цього сталася дана дорожньо-транспортна пригода. Збитки потерпілому відшкодував частково. У вчиненому розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Досудовим слідством ОСОБА_3 було предявлено обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України, за однією із ознак - порушення експлуатації транспорту. Судом встановлено, що дії ОСОБА_3 полягали у порушенні правил безпеки дорожнього руху, і не супроводжувалися порушенням експлуатації транспорту. Тому суд вважає, що наведену ознаку ст. 286 КК України порушення експлуатації транспорту, слід виключити з обвинувачення ОСОБА_3, як зайво кваліфіковану, оскільки така кваліфікуюча ознака не знайшла своє підтвердження дослідженими у суді доказами.

Суд, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_3, який раніше несудимий, злочин вчинив вперше, має постійне місце проживання, не працює, позитивно характеризується, частково добровільно відшкодував завдані збитки, злочин вчинив з необережності, та обставини, що обтяжують і помякшують його покарання. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 - не встановлено. Обставинами, які помякшують його покарання є щире каяття у вчиненому.

За таких обставин справи, суд вважає, що виправлення підсудного можливе без відбування покарання, яке йому слід обрати в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі. Тому, суд вважає за можливе, застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. Крім того, враховуючи всі наведені обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4, в частині спричинення матеріальної шкоди завданої злочином слід задовольнити повністю на суму, витрачену на лікування ОСОБА_4, які підтверджені в судовому засіданні документально - 9429 гривень 60 копійок. Суд також вважає, що потерпілому ОСОБА_4 вчиненим злочином спричинено моральну шкоду: внаслідок одержаних тяжких тілесних ушкоджень, він переніс, як фізичну біль, так і психологічні страждання з-за втрати здоровя, звичного нормального способу життя. Тому, враховуючи конкретні обставини справи, те, що злочин вчинений з необережності, характер та глибину моральних страждань потерпілого ОСОБА_4, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень, суд вважає, що позов в цій частині слід задовольнити частково, та розмір відшкодування моральної шкоди визначити у розмірі 30000 гривень.

Дану матеріальну та моральну шкоду, на підставі ст. 1187 ЦПК України, слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_4 з цивільного відповідача - ПП «Захід-А», яке є власником та володільцем даного джерела підвищеної небезпеки, автомобіля ВАЗ 2115 реєстраційний НОМЕР_1, і яке несе майнову відповідальність за шкоду, заподіяну діями такого джерела.

Відповідно до ст. 1195 ЦПК України, у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Так, у судовому засіданні встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 внаслідок даної ДТП став інвалідом 2-ї групи і вказана інвалідність встановлена йому безстроково. За таких обставин справи, суд вважає, що позов в цій частині слід задовольнити повністю, та на користь ОСОБА_4 стягувати з цивільного відповідача - ПП «Захід-А», яке є власником та володільцем даного джерела підвищеної небезпеки, автомобіля ВАЗ 2115 реєстраційний НОМЕР_1 - щомісячні виплати на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом, починаючи з часу встановлення інвалідності - 04.07.2011 року.

Також, відповідно до ст. 84 ЦПК України, на користь потерпілого ОСОБА_4 слід стягнути з підсудного ОСОБА_3 витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката, підтверджені в судовому засіданні документально - 750 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Керуючись ст. 75 КК України, звільнити засудженого від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України, зобовязати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути з ПП «Захід-А» на користь ОСОБА_4 - 9429 гривень 60 копійок матеріальної шкоди та 30000 гривень моральної шкоди.

Стягувати з ПП «Захід-А» на користь ОСОБА_4 починаючи з 04.07.2011 року щомісячно виплати на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 750 гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області, код 25574765, МФО 836014, р/р 31255272210165, банк одержувача УДК Івано-Франківської області (а.с. 69, 99) - 1125 гривень 60 копійок судових витрат по справі за проведення експертиз.

Речові докази по справі: одяг потерпілого ОСОБА_4 (а.с. 108, 109) - повернути за належністю його законному володільцю ОСОБА_4

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Л.Ю. Кишакевич